Керівник центрального штабу партії «Національний корпус» Родіон Кудряшов добровільцем пішов на фронт і з батальйоном «Азов» перебував на передовій з травня 2014 року. Він брав участь у визволенні Маріуполя та Марʼянівки, перебував у складі розвідувально-диверсійної роти «Азова», яка брала участь в Іловайській операції. У лютому 2015 року Кудряшов брав участь у розриві Дебальцевського «котла» — тоді «Азов» провів операцію, яка дозволила Маріуполю стати недосяжним для «градів» противника, які наприкінці січня завдали удару по житловому сектору. Він звільнився зі звання старшого лейтенанта та командира розвідроти у вересні 2015 року.
На запитання про обстановку на фронті Кудряшов розповів, що «Азовське руху» має кілька складових, включаючи військову. Підрозділ «Азов» був добровільчим у 2014 році і вже до 2019 року став одним із найкращих полків спеціального призначення. «Азовці» вийшли на передовий рубіж вперше після наступальної операції в Широкино, яка завершилася успішним відбиттям українських територій і перенесенням лінії зіткнення на 30 км вперед.
Зараз «азовці» знову на передовій у 2019 році в Луганській області. З 15 січня вони мають позитивні результати щодо втрат противника та сепаратистів. На запитання про перемир'я Кудряшов відповів, що вони використовують зброю виключно у відповідь. Під час передислокації з передового рубежу 73-ї бригади, на яку прийшли «азовці», на них було здійснено покушення — їхню техніку піддали ударам з протитанкової зброї. Мінські угоди не працюють — вогонь ведеться як з тієї, так і з нашої сторони. Але з боку України та «азовців» зокрема це вогонь, спрямований на захист. Окупанти намагалися прорвати рубіж, але зустріли відсіч.
На питання про те, чому саме Луганська область, Кудряшов сказав, що це військові завдання, які їм передають з центрального апарату. Щодо тривалого утримання від передової до початку виборчої кампанії він зазначив, що не перебуває в офіцерському складі «Азова» і тому затруднюється відповісти, але його суб'єктивна думка полягає в тому, що такий потенціал, як «Азов», тримати на третій або четвертій лінії оборони — це військовий злочин.
На припущення про страх влади щодо того, що «Азов» може бути задіяний як бойова одиниця в Києві, Кудряшов відповів, що «Азовське руху» готується до будь-яких обставин і сценаріїв розвитку подій. Розв'язання конфлікту може бути як військовим, так і дипломатичним. Наразі завдяки партії вони розвивають дипломатичний напрямок. Вони готові розв'язати ситуацію в інтересах України, не втративши жодного українця, але також готові до протистояння. Їхня силова частина спрямована виключно проти агресора. Для внутрішньополітичних коливань існує інший — політичний інструмент, партія.
На гіпотетичне питання про те, що якась сторона не визнає результати президентських виборів і в країні починається анархія, Кудряшов сказав, що вони як керівник політичного напрямку бачать ставку на парламентські вибори. Вже сьогодні вони готуються до парламентської гонки, і для них це важливіше президентських виборів. Щодо непризнання виборів якоюсь стороною, з механізмами та структурами, які вони будують, включаючи силовий напрямок, вони будуть незалежні і боротимуться за інтереси українського суспільства.
На запитання про те, наскільки розгалужене їхнє руху, Кудряшов пояснив, що у 2014 році це було добровільче підрозділення. У 2015 році з'явилася громадянська організація «Громадянський корпус «Азов». Потім це все еволюціонувало в сучасне політичне руху, яке виникло на фундаменті людей, які довели свою відданість країні. У них є мережа волонтерів, прихильників та ідейних послідовників, з яких виникла політична структура, що складається з справжніх людей. На своїх акціях вони збирають молодих і дорослих, ідейних людей, готових щось змінювати. Кількість активістів «Національного корпусу» — тих, хто бере участь у житті партії по всій країні, приходить на їхні акції, підпорядковується партійній дисципліні та структурній ієрархії — наразі наближається до 20 тисяч осіб. Вони бачать лише у себе структуру, яка відповідає своєму штатному розпису і не має фіктивних людей. Це може бути тією структурою, яка може сказати, де в країні є проблеми, і спробувати їх виявити за допомогою «Національних дружин».
Щодо надзвичайних ситуацій, які можуть скластися в країні, це наразі більше специфіка «Національних дружин», які очолює Ігор Михайленко, колишній командир полку «Азов». «Національні дружини» — це громадянська організація, яка займається створенням рядів народної самооборони, резервістів — це те, що їм давно обіцяла влада, і вони це роблять самостійно. Їхня організація може стати на шляху ворога — як зовнішнього, так і внутрішнього. Під внутрішнім він розуміє тих, хто спрямовує свої дії на розкол країни.
Кудряшов розповів про свою мотивацію та прихід в «Азовське руху». Він перебував у рядах фанатів ФК «Дніпро» — клубу, який наразі вже не існує. Він брав активну участь у русі ультрас. Там він вперше почув про патріотизм та ідею націоналізму. У 2008–2009 роках такі гасла, як «Слава Україні», не були заборонені, але перебували в форматі андеграунду. Під впливом ідеології, яка, на його думку, могла б привести країну до успіху, він став активістом. За «Слава Україні» на стадіоні тоді били палицями.
Йому подобалися спорт, здоровий спосіб життя, навчання на юридичному факультеті та менеджменту. Наразі у нього два вищих освіти, хоча через події на Майдані йому довелося пропустити багато годин. Під час Революції гідності вони як фанатська група отримали на Майдані максимальну повагу. Після закінчення революції фанати «Дніпра» стали місцевими героями, що допомогло відкрити волонтерський фонд і почати підготовку до захисту країни. Тоді вже почалися ситуації з так званими «зеленими чоловічками» в Криму та Слов'янську, і все це почало по другому колу перетинатися з волонтерством. Вони зрозуміли, що готові йти за свій край, свою країну — мають руки-ноги, можуть захищати фізично, і дружно записалися в підрозділ. Вони пробували в «Правому секторі» та в «Дніпр-1» — їхньому місцевому, але в «Азові» рекрутингова система працювала швидше. Так вони опинилися в «Азові», хоча розуміння того, що таке «Азов», тоді не було абсолютно. Запис добровольцем відбувся в травні, і оскільки це перетиналося з навчанням, він все пропустив і завалив іспити. Коли його декан разом з батьками побачили його по телевізору, для них це була велика несподіванка.
На запитання, чи батьки не знали, де він, Кудряшов сказав, що вони думали, що він перебуває в дитячому таборі вожатим. Декан думав, що він звичайний прогульник і диплом йому не потрібно давати. Батьки дуже сильно плакали, коли дізналися, а декан допоміг отримати відстрочку, і він потім заочно здав усі іспити, перебуваючи добровольцем у полку.
На запитання про те, як він потрапив з рекрутингового центру в навчальну частину, Кудряшов відповів, що навчальна частина перебувала в Бердянську. Потім був курс молодого бійця — КМБ, двотижневий, тобто мінімальний курс. Але тоді була екстрена ситуація, військкомати не встигали обробляти ту кількість охочих захищати країну, які добровільно прагнули на фронт. Після КМБ у Бердянську вони відправлялися на передню лінію зіткнення в Маріуполь. На запитання, чи з зброєю, він відповів, що природно. Але тоді не всі йшли з зброєю, забезпечення було не дуже. Коли він потрапив у підрозділ, це вже було офіційне підрозділення МВС, і за штатом була зброя. Але операції, які були підготовчими до визволення Маріуполя, здійснювалися в прямому сенсі слова з трофейною та цивільною зброєю, на яку мали право, або без зброї взагалі — це факт.
На посилання на інтерв'ю Андрія Білецького про те, що зачистку Маріуполя можна було зробити раніше, і про цікавий момент, коли вони розтягували мотузки на землі, зображаючи план вулиць, Кудряшов сказав, що дійсно можна було Маріуполь визволити раніше, як і Крим — залишити українським. Потрібна була просто реакція від влади. Під час анексії Криму було достатньо якоїсь активності від України. Але за Крим вони не дралися жодного дня, жодної години і жодної хвилини. События 1 і 9 травня говорили про те, що туди потрібно було вводити внутрішні війська, зачищати технічно захоплені сепаратистами вулиці. Але не було волі, це було нікому не цікаво. Але батальйон «Азов» був попереду всіх інших, хто брав участь у визволенні Маріуполя.
Щодо підготовки, будь-яка операція складається з розвідки, планування, логістики та ідейної підготовки. Вони дізнаються, що і як, думають, включаючи технічні моменти, як, наприклад, з стрічок вибудовувати коридори, думають, як зарядяться, як приїдуть, і так далі, і одна з основних частин, яка комусь здається неважливою — це знати, що вони роблять і до чого це може привести. Умовно кажучи, Андрій був лідером, який міг повести за собою, він ідейно мотивував усіх інших. Його енергія, його запал передавалися іншим. Мотивація, яка була в серці кожного і яка виходила від нього — захищати — вона допомогла провести одну з небагатьох настільки успішних операцій з визволення Маріуполя. І той успішний підрозділ, який вони мають («Азов») — це в першу чергу мотивація. Формула звучить просто: 40% мотивації, стільки ж фактичної роботи і 20% — це везіння (перебування в тому місці, де потрібно).
Практично всі добровільчі підрозділи розпалися, а «Азов» — ні. Можливо, тому, що, незважаючи на те, що він дуже різко включився в бойову діяльність, він знаходив енергію для розвитку нових напрямків. В першу чергу це школа сержантів. Наразі вони вже не добровільче підрозділення, а підрозділення Національної гвардії. Але факт, що добровільчі підрозділення наразі або не існують взагалі, або приречені. Є ще «ДУК», але вони вже не такої великої структури, якою були у 2014 році. Як з'ясувалося, відсутні добровольці, які були б державниками, могли б побудувати структури, які б могли захищати країну, людьми, які були б мотивовані. І це також заслуга сьогоднішної влади: ресурс людей, з яких можна було б побудувати якісних сержантів, офіцерів, цей ресурс витрачений. Або викинутий на вулицю. Включаючи те, що видаючи такі закони, коли через патрон можна потрапити в тюрму та подібні речі. Цей потужний потенціал, яким можна було б перезавантажити армію, вони його вже не повернуть. Але щодо них, «Азова», ця мотивація досі присутня. І включаючи мотивацію розвиватися. Вони почали готувати сержантський офіцерський склад.
З практики реальних бойових дій (а не кабінетних воєн) вони знають, що все тримається на стержневих людях. І в першу чергу — на молодшому офіцерському складі, який у рядах армії відсутній. Згадайте знамениту фотографію — Порошенко нібито з елітою сьогоднішної армії, символ у вигляді черепа у солдата і поруч сфотографувався Порошенко. Елітне підрозділення, але якщо взяти цю фотографію, позаду Верховного головнокомандувача не буде видно жодного обличчя молодше 40 або 35 років. Це солдати, офіцери та сержанти, які, як би вони не хотіли виконувати завдання, які перед ними ставлять, вони вже не в тій фізичній формі. А подивіться на інші армії — молоді обличчя, постійний розвиток і прогрес. Вони почали працювати в цьому напрямку — готувати молодших керівників. Це був виключно їхній проект, внутрішній, який в цілому вони хотіли б перекласти на систему військової підготовки в Україні. Це у них виходить. І високопосадовці бачать результат. А прямий результат — це фізична, моральна, ідейна підготовка та освіта за напрямками, яка повністю відповідає стандартам НАТО, стандартам сучасного цивілізованого світу.
Наступний курс — школа офіцерів та підготовка вищого офіцерського складу, і побудова структури в принципі. Вони готують не просто солдатів, але якісних сержантів та офіцерів. Наразі — без перебільшення — це єдине прогресивне підрозділення в країні. На запитання про те, чи рекрут отримує першу ідеологічну підготовку, бойове злагодження у вигляді початкової строєвої, і якщо відчуває, що він воїн — він може продовжувати навчання до офіцера, Кудряшов відповів, що якщо людина мотивована і хоче присвятити життя воїнському напрямку, дорога і структура цієї дороги готова. Навіть якщо не бути членом «Національних дружин», рекрутингова система працює. Молодих людей проводять через такі навчання, і найбільш обдаровані йдуть у сержанти, а найбільш-найбільш — стають вищим офіцерським складом.
На запитання про партію, Кудряшов сказав, що мета будь-якої партії — прихід до влади. Вони є націоналістичним рухом, їх називають правим рухом. І якщо дивитися по світу, наразі у правих всплеск. Вони приходять до влади в Бразилії, Іспанії та інших країнах. Але там всплеск інтересу викликаний проблемою міграції, розмиванням національної ідентичності. А у них проблема інша — люди виїжджають. Замість міграції у них проблема війни. Досягнення нинішної влади — кількість українців, які виїхали. Абсурд, що влада гордується тим, скільки людей покинуло країну і виїхало працювати в іншу країну.
Вони як партія «Національний корпус» бачать кілька проблем, і ці проблеми у всіх на устах. Топ чотири з проблем країни: 1. Сепаратизм, агресія з боку РФ, 2. Корупція, якою пронизані всі гілки влади, 3. Високі тарифи та проблеми навколо — ціни, все те, що влада придумує, щоб «розводити» людей і бути монополістами, 4. Еміграція. Структурних рішень цих проблем немає у жодної політичної партії, на його думку, але бачення, яке вони переносять — це мотивація. Якщо вони станут чиновниками, про жодну корупцію не може йти мова через їхню високу мотивацію. Він говорить про вирощування нової еліти.
Їм часто говорять, що вони молоді та неопитні. Але це й величезний плюс — відсутність досвіду в розробці схем. Вони не опитні в корупційній галузі та розпилюванні бюджетів, але він це вважає їхнім козиром. Спроба побудувати нову еліту та нові ідеали суспільства — це допоможе позбутися такої проблеми як корупція. Щодо тарифів та економіки він не є спеціалістом, є люди, які відповідають за це, і у них є бачення цих проблем. Щодо військової частини — повторюється: готуються як до силового сценарію, так і до дипломатичного. Наприклад, якщо на Азовському морі відбувається подія, а потім з'ясовується, що є договір з РФ, побудований на її інтересах, і Росія перебуває в факторі домінування, необхідно переглядати в інтересах України.
В Україні взагалі партій немає, як таких. Є шлункові збори. Починаючи з 90-х років, коли на трупі Радянського союзу довго харчувалися політики та бізнес, головною для населення була ідеологія виживання. А потім політики зробили виживання ідеологією нації. Вся країна перебуває в соціальному сні — від супермаркету до кладовища. При такому підході про яку гідність може йти мова? Цілі повинні бути вищі за шлункові. І унікальність «Національного корпусу» в тому, що він проголошує цілі, які перебувають за горизонтом. Це з області ідеалізму, який може привернути і ту молодь, яка виїхала. Тут йдеться про сенс життя.
Якщо говорити про його цінності, які, він думає, збігаються з цінностями «Національного корпусу», то коли він став добровольцем, це також було продиктовано певним ідеалізмом. Він знав, що повинен стати захисником. Одним з перших його бойових завдань був захід у Марʼянівку та відбиття тих бойових позицій, які на сьогодні перебувають під юрисдикцією України. Була смішна ситуація. Там вони почули артилерію. Побачили танки вперше — масоване розгортання подій. Побачили перші вибухи будинків і ураження техніки. Він приїхав на блокпост перед заходом у місто, прийшов запитати у місцевих людей, які на блокпосту зустрічали «Азов» і всіх, хто брав участь в операції. Запитав: «І що ми будемо далі робити?» На нього подивилися, похлопали по плечу і сказали: «Не переживай, зараз спецназ з «Азова» приїде, і все буде добре».
Вот тут він зрозумів, що він спецназ «Азова». Якщо перенести цей досвід на сьогоднішнє світогляд «Національного корпусу», вони оточують себе людьми певного зразка. Людьми не з комуністичного минулого. І людьми, які мають загострене почуття справедливості — яким не подобається те, що відбувається. І вони не готові лише скаржитися, але готові вставати і робити. Може, це буде агітація або дитячий табір, але це дія повинна бути спрямована на створення.
Вони вирощують еліту, якій не все одно. На запитання, чи хочуть вони змінити культурне середовище і тим самим політику, коли світогляд молоді буде базуватися на «Молитві Азова», це будуть принципово інші люди. На запитання про те, як до них приходять нові люди, звідки вони беруться і з якою освітою, Кудряшов сказав, що є й немолоді, які вже все бачили, перед їхніми очима пройшла вже дивізія політиків, і вони готові вірити молодим. Приходять люди середніх років, середній та малий бізнес — за захистом, розуміючи, що поле, в якому вони працюють, максимально корумповане та небезпечне, свій маленький ларьок або бізнес вони можуть втратити, тому що потраплять під каток Системи. Приходять у ряди «Національного корпусу», бачачи, що тут можуть зламати стару Систему, і тут захист і перспектива. Ну й молоді, які хочуть розвиватися і реалізовувати себе. Вони пропонують абсолютно різні напрямки, в яких може розвиватися людина. Якщо людина готова створювати, вона залишається в їхній великій сім'ї.
Структура партії — це координація проектів, їх у них до 40. Особливо він хотів би похвалити юнацький корпус та літні, зимові табори-кемпінги з патріотичним вихованням. Великі є в Запоріжжі, Дніпрі, Харкові, Києві. І уроки мужності, які є й освітою, й реабілітацією для військовослужбовців. Юнацький корпус проводить зустрічі учнів із сучасними героями країни, не обов'язково з «Азова». І проект «Сильні сім'ї» — спрямований на розвиток традиційних цінностей. Нехай банально — але ось один випадок: коли замість дитячого майданчика у дворі будують паркування, сенс не лише в опорі, але й у створенні. Йому 27 років, і все, що він бачив протягом цих 27 років — це руйнування. Спочатку розруха після падіння комуністичного ладу. Потім революції — одна, друга. Страйки. Кризи. Втеча Президента. І війна, яка зараз йде на сході України і яку не називають війною. Протягом усього його життя його оточує негатив. Як він, так і партія — вони розуміють, що руйнувати вже абсолютно нічого і потрібно створювати.
Кандидат у президенти Сергій Таруга ставить собі в заслугу, що він відстояв Маріуполь. Важко собі уявити Таругу в камуфляжній формі, з бойовим розфарбуванням і автоматом. Це всього лише політичний гасло. А заслуга насамперед належить місцевим жителям і тій бойовій операції, в якій брав участь «Азов». Зараз таких гасел маса. І навіть гасла, з якими обирався діючий Президент, і які були провалені, присутні знову в його виборчій кампанії, подивимось — хтось і повірить.
На запитання про те, як вони будуть на парламентських виборах пробиватися крізь шторм фейкових націоналістів (зараз ведь, за винятком разве Олександра Вілкула та йому подібних, всі називають себе націоналістами) і при цьому у них не буде доступу ні до телебачення, яке монополізовано олігархами, ні до зовнішньої реклами, Кудряшов сказав, що їм важко пробиватися вже зараз. У таких комунікаторах, як Facebook та Instagram — коли вони хочуть щось цікаве розповісти, їх одразу ж блокують і забороняють. Покровителів у них теж немає, і у зв'язку з цим немає виходу на телебачення, яке є одним з основних ретрансляторів політичної обстановки в країні. У них рецепт простий — важкий, але єдино успішний: поступово, не гаслами, а ділами доводити, що «Національний корпус» готов розвивати цю країну. І кожен, кому не байдуже майбутнє України, в кінцевому рахунку цю партію помітить.
На запитання про те, що потрібне фінансування, потрібні звільнені працівники, інакше партія перетворится на гуртки вихідного дня, як вони фінансуються, Кудряшов відповів, що у них відкритий лицьовий рахунок, і завдяки живим (не фейковим) членам партії вони можуть поповнювати касу партії. У них є членські внески. «Національний корпус» — один з лідерів звітної діяльності в НАЗК. Завдяки членам партії, які кладуть на рахунок від ста до п'ятисот гривень. Їхні відомості прозорі. Бухгалтерія «біла». І жодних питань до них немає. І так само люди з малого та середнього бізнесу допомагають, і потім (за це) страждають — що є проблемою. Сьогоднішня влада намагається давити на тих, хто співчуває «Національному корпусу».
На запитання про те, скільки людей вони планують завести в парламент, Кудряшов сказав, що орієнтуються на 5% мінімум. Вони вже мають як мінімум половину, а решта залежить від їхнього бажання йти на вибори і представити команду «Національного корпусу». Вони цим покажуть, що серйозно ставляться до політичної складової «Азовського руху». На припущення, що навіть якщо їх 10 осіб зайде, як показує практика, така кількість розчиняється в парламентському «болоті», Кудряшов відповів, що це гра в довгу. Але навіть переодоління мінімального бар'єру буде великим стрибком. Вони мають таку підтримку у всіх областях, що, як показує практика, жодна фракція не має такої підтримки молоді, яку мають вони. У кулуарній політиці їх немає, але люди на вулиці їх підтримують.
На запитання про те, як вони будуть конкурувати з іншими націоналістичними партіями, Кудряшов сказав, що на сьогодні це проблема — розділення націоналістичного суспільства. На з'їзді партії «Свобода» депутати від «Свободи» проголосували за кандидата на президентських виборах від «Свободи» (який називає себе єдиним кандидатом від усіх націоналістів, включаючи «Національний корпус»). У них є своє бачення, і можливо через помилки вони зможуть прийти до якогось конструктиву. Але є ще місцеві вибори. У розрізі децентралізації та нових правил у країні, мабуть, навіть важливіше бути місцевим депутатом. І вибори 2020 року будуть кінцевим зрізом політичної діяльності «Азовського руху». Важливо не лише скільки депутатів у ВР вони зможуть завести, але й скільки в місцеві органи самоврядування зумовлять завести.
Зараз бюджетні гроші, які заробляються в регіоні, залишаються в регіоні. Реальна влада переходить у регіони. І реальні можливості для змін. І вони вже взяли участь у виборах в ОТГ. У них уже є певний успіх — у Чигирині. Без підкупів та будь-яких інших махінацій вони обійшли більш досвідчених суперників. Вони перемогли в чесному бою. Хоча там, на місцевих виборах, особливо жорсткий підкуп. Місцевий князь перемагає за допомогою фінансів. Але людям вони вірять, і вони пробиваються крізь мінімальні бар'єри. Все повинно бути поступово, і, з'явившись як добровольці, сформувавши громадянську організацію, а потім і політичну партію, вони приходять до влади через органи місцевого самоврядування.