← Назад

«Франшиза» від «Бенфіки» чи афера Марії Кривопишиної: що насправді стоїть за футбольною академією в Україні

2019-02-26 17:50 · ОРД · littoria82
Місцева влада · Освіта · Правоохоронні органи · Суди та судова система

Відкрити оригінал

Чи знають керівники португальського клубу про дивні особливості бізнесу їхнього нового партнера — громадянки Кривопишиної? Чи обізнані вони про корупційні скандали та судові розбірки щодо «OlympicVillage» та його власників? Останнім часом все більше вітчизняних аферистів та махінаторів пов'язують свої справи з футболом, видаючи себе за меценатів з європейським обличчям і втілюючи в життя схеми, яким би позаздрив Остап Бендер. Достатньо згадати вопиючі в своїй простоті махінації з травою для футбольних полів, здійснені головою Федерації футболу України (ФФУ) та народним депутатом від БПП Андрієм Павелком, про які написано й переписано. За прикладом Павелка деякі інші представники вітчизняної «еліти» також вирішили звернутися до футбольної тематики, щиро сподіваючись, що це пройде непомітно…

Недавно автор цих рядків з великим інтересом прочитав новину про те, що в Україні відкривається футбольна академія всесвітньо відомого португальського клубу «Бенфіка» з Лісабона. До речі, академія «Бенфіки» визнана однією з найкращих у світі, вона виховала безліч відомих гравців, які грають у найкращих клубах за багатомільйонні гонорари.

На перший погляд, це чудово, і нарешті до України дійшов світовий футбольний прогрес, і буде чим займати хлопців на вулиці. Але це лише на перший погляд. Після прочитання цього інформаційного повідомлення автору одразу привиділися дивні моменти та незрозумілості, які потім почали зростати в геометричній прогресії.

У інформаційному повідомленні життєрадісним тоном повідомляється про те, що деякі громадяни португальської та української національності вирішили відкрити в Україні футбольну академію «Бенфіки» з Лісабона. Ці громадяни мають імена та прізвища — відомий футболіст і спортивний директор «Бенфіки» Руй Кошта, посол України в Португалії Інна Огнівець та громадянка України Марія Кривопишина. Про останню поговоримо далі, а поки що скажемо, що Інна Огнівець лише присутствувала при підписанні, а саме угоду підписали безпосередньо Кошта та Кривопишина. Перше, що кидалося в очі — українську футбольну академію «Бенфіки» відкривали чомусь у Лісабоні. Це одразу насторожило деяких експертів у цій сфері, з якими спілкувався автор.

На їхню думку, якщо вже відкривати в Україні академію, то це потрібно робити в Києві або в іншому місті, де власне й буде базуватися академія. Але з цим виникають питання. У яких українських містах хлопців будуть навчати футбольній майстерності тренери з «Бенфіки»? Які умови, на яких полях, і яка юридична основа? Чи будуть підписуватися молодіжні контракти з українськими хлопцями, де й з ким вони будуть грати, і хто їх тренуватиме? Сказати, що ця новина здивувала українських футбольних експертів, які працюють у молодіжному футболі, значить не сказати нічого. На їхню думку, ніхто раніше не чув про академію «Бенфіки» в Україні, і більше того, нікому не зрозуміло, як це буде функціонувати в наших реаліях, оскільки існує ціла низка умовностей, які залишилися за кадром і не були з'ясовані. Однак підписанти угоди запевнили журналістів у Лісабоні, що академія «Бенфіки» почне працювати в Україні вже з квітня.

Чому ж презентація не відбулася в Україні? Боялися незручних питань? Цікаво, що після цього повідомлення настала тиша, і ніхто не розповів деталей про те, що це було.

Для футбольної академії насамперед необхідна інфраструктура. Футбольні поля хорошої якості, щоб займатися цілий рік, як у Португалії, база, медичний персонал та тренери, які навчатимуть підлітків футбольним премудростям за стандартами «Бенфіки». А тепер повернемося до підписантки угоди від української сторони Марії Кривопишиної, позначеної в інформаційному повідомленні як «директор Футбольної Академії BENFICA в Україні». Тобто, перед підписанням угоди раніше ніяк не зарекомендована в футбольному світі, як і в пошуку молодих футбольних талантів, Марія Кривопишина вже перебувала на посаді директора академії «Бенфіки». Тобто, структури, сліди якої в Україні перед підписанням як юридичної особи не було взагалі.

А тепер подумаємо: чи має необхідні ресурси для такої академії пані Кривопишина?

Тут має сенс придивитися до персони підписантки з української сторони більш уважно. Адже прізвище громадянки Кривопишиної вже кілька років турбує розум вітчизняних правоохоронних структур у зв'язку з махінаціями з коштами «Укрзалізниці», які дісталися бізнес-вумен Марії Кривопишиній (у дівоцтві Снєжко) за допомогою її батька Олексія Кривопишина, колишнього начальника Південно-західної залізниці.

Схема там була проста до безглуздя. Олексій Кривопишин під час керування ПЗЖД приємним чином руками своїх підлеглих та з залученням будівельної техніки державного підприємства побудував приватний сучасний спортивно-розважальний центр у Києво-Святошинському районі Києва під назвою «OlympicVillage». Розпочався скандал, Кривопишина відсторонили, і проти нього та його сім'ї, чию вину слідство встановило швидко, було порушено кримінальну справу. Однак суд так і не зміг арештувати спортивний комплекс «OlympicVillage», щоб Кривопишини не могли скористатися цим майном.

Батька Марії Кривопишиної то поновлювали на посаді, то знову знімали, незважаючи на залізобетонні докази (до речі, попутно з'ясувалася причетність Кривопишина до крадіжки запасів рейок із резерву ПЗЖД), однак справа застрягла в безнадійних глухарях.

Олексій Кривопишин встиг попрацювати під час судових розбірок радником у Віталія Кличка, а його дочка Марія (до речі, чомусь часто підписує документи своєю дівочою фамілією) активно «піарила» «OlympicVillage», незважаючи на судові розбірки. До речі, працівники прокуратури чомусь просили суд передати цей заклад «На відповідальне зберігання Головному управлінню контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України». І абсолютно незрозуміло в результаті, чим це все завершилося і кому тепер належить цей комплекс. Однак Кривопишина до останнього часу давала зрозуміти, що має безпосереднє відношення до «OlympicVillage» як власниця бізнесу та розпорядниця майна. Видимо, саме ресурс «OlympicVillage» мала на увазі директор Футбольної Академії BENFICA в Україні Марія Кривопишина як основу академії.

До речі, у новині про підписання угоди є посилання на сторінку у Фейсбуці, але замість сторінки власне академії «Бенфіки» відкривається сторінка «OlympicVillage». Тобто, пані Кривопишина якось переконала португальців відкрити футбольну академію в Україні, маючи в якості ресурсу лише занурений у скандали «OlympicVillage», який досі не мав ні професійної футбольної інфраструктури для підготовки футболістів, ні професіоналів, які б могли навчати дітей футбольній майстерності за заявленими канонами та стандартами португальського клубу. До речі, про якість роботи «OlympicVillage» та обстановку всередину колективу можна прочитати цікаві коментарі працівників, які досить цікаво характеризують рівень роботи цього центру.

У цьому зв'язку цікаво: чи знають керівники португальського клубу про м'яко кажучи дивні особливості бізнесу їхнього нового партнера — громадянки Кривопишиної? Чи знають про корупційні скандали та судові розбірки щодо «OlympicVillage» та його власників? Якщо знають, то сім'я Кривопишиних, очевидно, або щось змогла їм запропонувати, або на щось їх «розкрутила». Можливо, мова йде про «франшизу» з відкатом, або ж Кривопишини вирішили «втюхати» португальцям занурений у скандали спортивний комплекс як базу футбольної академії «Бенфіки» і тихо «зникнути» з радарів? Неясностей багато, і як відчуває автор цих рядків, все це ще далеко не кінець історії, яка обіцяє бути гучною не лише за українськими мірками.

Сергій ВЕСЕЛОВ, «ОРД»

На фото (зліва направо): директор Футбольної Академії BENFICA в Україні Марія Кривопишина, спортивний директор SL BENFICA Руй Кошта, посол України в Португалії Інна Огнівець.

#БенфікаУкраїна #КривопишинаАфера #OlympicVillage #ФутбольнаАкадемія #КорупціяУкраїни #ФФУ #ПавелкоМахінації #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування