Печерський районний суд Києва справедливо вважається найважливішим у рейтингу судів України. Це пояснюється тим, що на території Печерського району розташовані Генеральна прокуратура України та Головна військова прокуратура. Обидва відомства ведуть найрезонансніші справи з політичною або економічною складовою. З цієї причини прокурори намагаються взяти під контроль печерських суддів, щоб ті не виносили несподіваних для них рішень. Робота в найцентральнішому суді України сулить не лише співпрацю з політичним керівництвом країни, але й матеріальне благополуччя. За офіційними деклараціями печерські служителі Феміди — суцільні мільйонери з кількома квартирами в центрі Києва та численними земельними ділянками в елітному передмісті столиці. Не кажучи вже про автопарк, який у деяких досягає 8 машин. Скромні декларації суддів неодноразово привертали увагу українських та міжнародних організацій, зокрема Transparency International. Однак така ситуація залишається поза увагою правоохоронців та антикорупціонерів. І це зрозуміло, адже під час «заробітку» судді так чи інакше потрапляють на «гачок» СБУ або Генпрокуратури.
Ті, у свою чергу, маючи «аргумент» у вигляді задокументованого факту незаконного збагачення судді чи членів його сім'ї (розкопують старі рішення, шукають компромат), змушують суддів до свідомо неправомірних рішень, які ті врешті-решт виносять. Ще одним безвідмовним аргументом є стаття 375 Кримінального кодексу про прийняття свідомо неправосудного рішення. У цьому випадку прокуратурі навіть не потрібно нічого вигадувати — у разі незадоволення рішенням суду стороні процесу достатньо просто звернутися зі скаргою на судду до правоохоронних органів, які внесуть її до ЄРДР, після чого щодо судді розпочнеться слідство. Стаття 375 дозволила «витиснути» з Печерського суду суддів у справах «майданівських» Оксану Царевич, Світлану Волкову, а кримінальні переслідування Віктора Кицюка та Сергія Вовка тривають. Досить часто судді, перебуваючи під цією статтею, роблять стрімку кар'єру, і це не дивно — судді на гачку служать більш ревно і не звертають уваги на невідповідності матеріалів справи.
У цілому тиск на суддів — це звична практика, і жодного адвоката вже не дивує, що напередодні судового засідання прокурори довго й обстійно спілкуються з суддями, порушуючи при цьому правила прокурорської етики, що може бути причиною звільнення прокурора. Але Печерський суд цікавий ще одним цікавим випадком. У 2015 році туди прибув десант із «донецьких» суддів, які були призначені Указом Президента Петра Порошенка. Йдеться про Наталію Петрівну Васильєву, яка раніше працювала в Куйбишевському суді Донецька, та Віталія Анатолійовича Писанця, вихідця з міськсуду Свердлова Луганської області. Для повноти картини — решту суддів Донбасу, які вирішили залишатися вірними Україні, розподілили в глухі провінційні міста, а в Київ переїхало всього 4 судді з «донецькою» пропискою. І двоє з них осіли в найважливішому Печерському райсуді. Проте справжня причина цього судейського гамбіту розкрилася через деякий час, коли судді почали виносити, м'яко кажучи, суперечливі рішення. Віталій Писанець «засвітився» у справі про рейдерський захват Житомирської кондитерської фабрики, яка до 2015 року займала 3-е місце на кондитерському ринку України і була одним із основних конкурентів корпорації «Рошен».
Писанець спочатку відправив власника фабрики американського інвестора Ігоря Бойка до СІЗО, а потім умисно не передав справу в Апеляційний суд, щоб залишити Бойка в СІЗО на новорічні свята. Привертають увагу й судові рішення Віталія Писанця у ході конфлікту між ГПУ та НАБУ. Так, 13 травня 2017 року Писанець виносить рішення про надання доступу слідчим Генеральної прокуратури у кримінальному провадженні щодо першого заступника директора Національного антикорупційного бюро Гізо Углави. Це рішення допомогло Банковій продемонструвати НАБУ, хто в домі господар, відбивши охоту у «антикорупціонерів» грати в самостійні ігри. Далі Писанець продовжує «вписуватися» в схеми Луценка. Зокрема, у березні 2018 року Віталій Писанець зняв арешт зі счетів екс-міністра фінансів часів Януковича Юрія Колобова, дозволивши тому розпоряджатися 8 мільйонами доларів. Через місяць після розблокування грошей Колобова Луценко заявив, що не має претензій до втікача-міністра. Дивовижне збіг обставин з явним корупційним запахом. Писанець відзначився також у справі Курченка.
У березні 2015 року саме він винес рішення про заочний суд над «гаманцем Януковича», що стало безумовною іміджевою перемогою Юрія Луценка на тлі провалів у решті топових справ. Наталія Васильєва також помічена в прийнятті спірних рішень на користь діючої влади. У 2015 році вона винесла позитивне рішення для ставленика Порошенка генпрокурора Шокіна в судовій тяжбі проти нардепа Сергія Мельничука. Цікаве рішення прийняла Васильєва щодо колишнього начальника департаменту громадської безпеки МВС Володимира Гриняка, якого підозрювали в організації вбивств на Майдані. У пункті обвинувачення Гриняка значиться «організація вбивства двох і більше осіб», а також йдеться про причетність до загибелі щонайменше 14 людей під час штурму Майдану силовиками 18–19 лютого. Більше того, у справі були представлені результати «прослуховування», які доводили вину генерала. Наталія Васильєва, незважаючи на тяжкість статті, приймає рішення відпустити Гриняка на поруки депутатів від «Народного Фронту». Один із них — Андрій Левус — вважається негласним куратором СБУ від «Народного Фронту» і на Майдані очолював 14-ту сотню Самооборони.
Проте фатальними для Наталії Васильєвої стали не рішення у політичних справах, а участь у бізнес-скандалі, пов'язаному зі скандальною будівництвом на території Ботанічного саду в Києві. 4 липня 2017 року за один день Васильєва винесла 14 постанов і зняла арести з земельної ділянки, з техніки, де проходила незаконна забудова по вул. Мічуріна, 44 у Києві. Це скандальне рішення викликало гнів столичних активістів і змусило Віталія Кличка ще раз заборонити будівництво. За інформацією джерел у Печерському суді, у справі про будівництво фігурувала велика сума грошей. Після цього Васильєву взяв в оборот старший прокурор відділу процесуального керівництва Генеральної прокуратури Віталій Опанасенко. З того часу низка справ, які вів Віталій Опанасенко, підозріло часто потрапляли саме до Наталії Васильєвої, очевидно, що Опанасенко був обізнаний, за якими днями «чергує» ця судді. Першою стала справа про «бріллліантових прокурорів», на якій намагався зробити кар'єру Віталій Опанасенко. Зокрема, один із «бріллліантових прокурорів» Олександр Корнієць заявляв, що судді Васильєва задовольнила клопотання Опанасенка про примусову доставку Корнієця до суду для повторної участі в засіданні щодо заміни розміру застави на більший.
Після переходу Опанасенка до Головної військової прокуратури Наталія Васильєва видає «ухвали» для Опанасенка щодо прослуховування та зняття особистої інформації з телефонів фігурантів кримінальних справ, які вів Опанасенко. Лише у лютому 2017 року було видано 7 таких «ухвал». За словами працівників суду, військові прокурори Віталій Опанасенко та Ольга Миргородська буквально переслідували Васильєву, вимагаючи приймати потрібні їм рішення, доводячи жінку до істерик. І ось влітку 2017 року Васильєва раптово пішла на лікарняний. Виявилося, що вона хвора на запущену форму раку. 1 вересня 2017 року Наталії Васильєвій стало погано під час засідання щодо обрання міри запобігання фігурантам справи про вбивство працівників правоохоронних органів у Княжичах у 2016 році. Але ця обставина не знизила тиск, який оказували на судду Опанасенко та Миргородська. Більше того, скориставшись важким становищем судді, вони буквально змусили її вийти з лікарні й прийняти «свідомо» незаконне рішення про передачу вагонів «Юнісон Груп» філіалу «Укрзалізниці» — «Рефрижераторній вагонній компанії» на час дії арешту.
У той же час, згідно із законом, використання речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна для службових та інших цілей категорично забороняється. Таке рішення міг винести лише судді, якому нічого втрачати. І Опанасенко з Миргородською знали, до кого звертатися. У липні 2018 року Васильєва звільнилася з посади судді, а 14 вересня померла. В апараті Печерського суду без запису говорять, що жінку довели до могили нескінченний стрес від уваги працівників ГПУ. У той же час подібну увагу відчувають практично всі судді в найцентральнішому суді України.