Після публікації статті Володимира Бойка про проблеми в Службі зовнішньої розвідки України в коментарях розпочалася агітація Валерія Кондратюка на користь його призначення новим керівником СЗР. Коментарі писав, ймовірно, сам Валерій Вітальйович або його близькі люди, але результат вийшов крайньо неумілим і смішним. Якщо агентурна робота здійснюється на такому ж рівні, то це вже навіть не смішно. Проте до агітації Кондратюка з'явилася цікава оцінка поточної діяльності СЗР.
У коментарях наводилася розгорнута критика керівництва служби. Зокрема, зазначалося про розвал агентурної розвідки, де після недостатньої реформи оперативники не розуміють своїх завдань, робота резидентур завалена, а закордонні працівники типу ОБ вважаються непрофесійними. Технічна розвідка та ОТУ, за словами коментатора, зведені до нуля. Критикувалися також аппарат голови служби як розсадник бездарів і мажорів від МЗС та СЗР, управління внутрішньої безпеки на чолі з «дикими персонажами» типу прокурора Якубовського (креатура В. Медведчука), Пустовіта, Герсака — «тупе зібрання прокурорсько-ментівської шоблі, половина якої пише з помилками». Інспекція на чолі з Антоном Коляддю названа просто сміхом. ІТ-фахівці та аналітики описані як люди, які служать у паралельному вимірі (Малков Сергій та його друг-алкоголік Кержковський Роман). ВТС-ники названі боязкими жебраками, яких посилають на юг усі експортери (Стасик Реутт привіт з Індії). Тилове підрозділення на чолі з будівельником гаражів Реуттом-старшим будує незаконні будівлі на території «лісу» та огорожі за мільйонні закопані бюджетні гроші, де підрядники — фірми, близькі до керівництва служби та управління внутрішньої безпеки. Юристи (Кет Сляднева), кадри (Гена Гарбар) та фінансисти (Димон та компанія) названі окремою кастою, «тихими саботажниками».
Критик зазначав, що головне досягнення — це плазми в їдальні та трансляція 5-го каналу. Він звертався до президента з закликом зробити висновки, поки всі розвідники не спалилися або не згоріли в п'яному запалі. Окремо критикувалися перші заступники голови СЗР України. Один — незаконно призначений пан Семочко, доларовий мільйонер, особа з близькими родичами, які мають паспорти країни-агресора, названий ходячим нагадуванням про засилля корупції. Другий — пан Алєксєєнко, призначений законно, але як професіонал представляє абсолютне дно, жалюгідна та безхребетна особа.
Критика спрямовувалася й на голову СЗР Єгора Божка. Зазначалося, що вкрадена у СЗР конспіративна квартира поруч із Володимирським Собором за формальні 1000 гривень (ринкова вартість 500 000 доларів США) становить лише 0,1% його злочину. Божка порівнювали зі Свинарчуком-Гладковським. Про надмірну жадібність Божка та схильність до фінансових афер серед співробітників МЗС було відомо давно. За твердженням коментатора, Божок разом з Алексєєнко замість організації протидії зовнішнім загрозам під час війни з першого дня почав розвалювати наявні оперативні напрацювання СЗР. Називаючи себе «санітаром лісу» в одному з замовних інтерв'ю, він, за словами критика, насанітарював так, що наступникам знадобиться десятки років для реставрації української розвідки. Його керування протягом 1,5 року було спрямоване виключно на грабування бюджету розвідки, створення тепличних умов для своїх прибічників та виконання політичних замовлень проти опонентів діючої влади.
Критик припускав, що значна кагорта співробітників СЗР після приходу нової влади готові свідчити про злочини цього керівника. Божок, за його словами, повинен обов'язково зайняти своє місце на одній із перших лав для підсудних, а не відробитися позначкою в особовій справі — «звільнений у зв'язку з втратою довіри». Висловлювалося припущення, що Егор був завербований російською розвідкою і тепер планомірно знищив напрацювання та паралізував роботу. Особливо цікавою названа історія з матеріалами щодо РФ, які в базу не заносяться, а використовуються для подальших координаційних дій російських спецслужб.
У коментарях з'явилася також гіпотетична заява від ЦРУ та МІ-6: «Ми офіційно заявляємо, що таке лайно як Божок ми не вербували. Можливо, враховуючи висловлювання в коментарях, його дійсно завербували в перший рік його першої закордонної командирування співробітники СВР Росії, використовуючи американський прапор». Припускалося, що Божок з російськими дипломатами в Бельгії днями пив водку і захоплювався російським світом. Висловлювалася версія, що після другої командирування він, ймовірно, повертався на роботу в СВР РФ і помилився адресою, потрапивши в СВР України. Припускалося, що Божок вирішив розвалити українську розвідку, щоб потім отримати вищу посаду в СВР РФ, взявши собою недостатньо люстрованого випускника ВУЗу КГБ Андрія Алексєєнка, який перевершив очікування російських керівників.
У коментарях висловлювалася впевненість, що сьогодні в оточенні Божка зібралися відпеті негідники та корупціонери, і скоро суспільство стане свідком їх викриття. Автор матеріалу зазначав, що одразу після призначення Божка на цю посаду було спрогнозовано, що ніщо хороше, крім подальшого розвалу служби, з призначення «лівого» мажора не вийде. Так і сталося. Тупе надування щік у пресі дало нуль на виході. Однак президент, за словами автора, це абсолютно не цікавить, оскільки Божка він досі не зняв, а Семочко досі виконує делікатні доручення «гаранта» щодо спостереження за опозицією за межами України та в самій Україні.
Семочко названий таким же «корифеєм», як і Божок, тому вся їхня «політична робота» викликає лише сміх. Автор висловлював надію на Валерія Кондратюка, який, з одного боку, засиділся на невдячній в матеріальному плані роботі в Адміністрації президента, а з іншого, розуміє, що з Банкової потрібно змиватися якомога швидше, оскільки можуть і спалити на шинах. Тому Кондратюк розпочав «спецоперацію» щодо зняття Божка та призначення себе улюбленого на посаду керівника СЗР. Говорилося, що він навіть залучив послицю США в Україні та проводив «інформаційну підготовку» в інтернеті. Результат вийшов, як завжди, смішним і тупим.
У коментарях з'явилися й захисники Кондратюка. Один коментатор писав: «Повністю згоден з оцінкою рівня професіоналізму нинішніх очільників СЗР. Іде планомірний розвал і занепад розвідувальних можливостей через знищення в першу чергу професіоналів. Але не погоджуюсь з оцінкою діяльності Кондратюка В.В. — Заступника глави адміністрації президента. По-перше, це патріот і патріот не фасадний, а людина, яка дійсно любить Україну. По-друге, це професіонал з величезним досвідом практичної роботи і конкретних результатів діяльності». Згадувалося, як ефективно та результативно працювала контррозвідка під його керівництвом. Зазначалося, скільки «приємностей і несподіванок» він тоді приніс російським окупантам. Підкреслювалося, що саме в цей період пересічні громадяни дізналися, що в Україні є контррозвідка, побачили практичні результати її роботи. І все це на фоні провалів та невдач на фронті викликало у людей гордість, повагу та впевненість, що є професіонали-патріоти, здатні захистити людей і Україну.
Зазначалося, що багато було зроблено Кондратюком і в ГУР. На відміну від більшості тих, хто очолював ГУР в різні роки, у Кондратюка за плечима базова військова розвідувальна освіта та практичний досвід роботи в ГУР на різних посадах. Один коментатор писав: «По Кондратюку за останні 4 роки тільки позитив був по всіх робочих питаннях! Людина хворіє за справу. Та й по ходу ніякої негативної інформації не вивалювалося… Так що якщо таке призначення і буде, то тільки плюси і підтримка». Інший коментатор зазначав, що картинка щодо стану служби в коментарях вийшла просто жахливою — суцільна деградація системи управління. Якщо президенту щось і заважає «реформувати» службу, то це патологічний непрофесіоналізм, вождизм, самодурство та жлобство, вирощені на дипломатичній службі під покровительством однокласників.
Говорилося, що Кондратюк як мінімум тричі намагався образумити висунванця однокласників від розвалу служби та взивав до належної підготовки обіцяних Верховній раді та західним союзникам реформаторських законів і указів. Однак Божок виявився невприйнятливим до ідей і сприйнятливим до незаконного збагачення. Висловлювалося припущення, що він передбачав декриміналізацію таких дій. Щодо підтримки Кондратюком голови служби, зазначалося, що обидва за своїми послужними списками, досвідом та особистим внеском у боротьбу з «головним противником» давно грають у вищій лізі і можуть претендувати на місце керівника служби без конкуренції з президентом.
Один коментатор писав: «Я волонтер, не киянин. Зустрічався з заступником голови адміністрації президента Кондратюком. Чесно скажу, що отримав масу позитивних вражень. Дуже розумна людина. Безумовно патріот. Я навіть здивувався, наскільки він був щирим і жорстким в оцінці подій на сході. Як військовий слово дав, допоміг нашій організації. Для чиновника такого рангу взагалі немислимо — кілька разів виходив на мене особисто, хоча бачилися один раз. Ось такою б була реальна влада! Порядок у країні навели б швидко…»
Інший коментатор писав: «Читаю викладене вище і страшно стає. Страшно за майбутнє своєї сім'ї, за вітчизняні спецслужби, за Україну… Коли вся ця лайна закінчиться? Коли вже все вкрадуть, що можна вкрасти, коли вже завалять все, що можна завалити? Коли вже дадуть спокій патріотам та ентузіастам наших спецслужб, щоб вони могли не «битися з вітряками», а будувати ефективні моделі, створювати структури, готувати фахівців тощо?»
Коментатор писав про Кондратюка: «Що йому попало в руки від попередників? А що він передав наступнику? А передав він зовсім іншу, вже модернізовану, значно підсилену, перспективну структуру. І це за якийсь рік. Острівські (ті, хто чекав позитивних змін) задають собі питання. А що було б, якби Кондратюк керував на острові 5 років? Москалям та сепарам я б не позаздрив. Але ж ми в Україні. У нас думають по-іншому. Тому маємо, що маємо…»
Зазначалося, що Кондратюк і такі, як він, не повинні опускати руки. На них дивляються, з них беруть приклад ті, хто зломає хребет всяким внутрішнім лайнам і дадуть по зубам зовнішнім ворогам. Один коментатор писав: «Мовчати, зберігати нейтральність чи залишитись байдужим, дивлячись яким брудом намагаються заплямувати генерала Кондратюка, вважаю неприпустимо!»
Інший коментатор писав: «Шановне панство, мав за честь захищати нашу з вами Батьківщину під керівництвом Кондратюка!!! Вважаю, що більш досвідченого і вольового командира, який не боявся брати на себе відповідальність у найважчі часи, годі й шукати! Підняв контррозвідку, відбудував майже з нуля ГУР, і все це в умовах, в яких часу на те щоб жувати сопельки просто не було… Необхідно було діяти, і він це робив! Що чуло суспільство про розвідку до осені 2015? Нічого! А що відбулось потім? Жаден випуск новин не обходився без зведень чи карт військової розвідки! У всіх наявних ЗМІ від радіо до телебачення, від газет до інтернету, ми чули про здобутки наших розвідників. Почали усвідомлювати, що наша країна має розвідку і вона не гірша, а навпаки краща за розвідку супротивника! Він створив «бренд» ГУР МО. Чого вартує лише емблема острова! Вище у коментарях їй уже була поставлена оцінка. Її створення це цілком і повністю заслуга Кондратюка! Також нагадаю, що контррозвідка своєю емблемою також завдячує йому. А пам'ятник навроти будинку 33 по вулиці Володимирській, який кияни мають можливість спостерігати чи покласти квіти, вшановуючи світлу пам'ять тих, хто віддав своє життя за наш спокій. Козак на коні, який встромляє списа в горлянку двоголової тварюки, яка полізла на Україну зі сходу! Це теж цілком і повністю, від задуму до втілення в життя, належить йому. І це лише верхівка айсбергу, ті речі які можна висвітлювати».
Коментатор критикував деяких дописувачів: «Поважні дописувачі коментів, на кшталт пана Січня, який згадав про сина Володю, то ступінь вашої обізнаності про його справжнє ім'я цілковито показує рівень вашої професійності. А також засвідчує вашу компетенцію і об'єктивність щодо питань, які ви намагалися викласти у вашому дописі. Краще б вчилися прасувати штани».
Інший коментатор писав: «За три неповних роки роботи Кондратюка в Адміністрації президента було розгорнуто систематичну і послідовну роботу щодо відродження і створення національних військових традицій. Початок присвоєння питомо українських почесних найменувань військовим частинам, запровадження нової символіки та професійних свят і багато іншого було б просто неможливим без державницької позиції Кондратюка та його особистої впертості. Достатньо подивитися на злобну реакцію «московитів» та захват української спільноти від цих процесів, щоб розуміти їх значення».
Один коментатор писав: «Читаю і офігую. Стаття про одних, так ні. Надо інших приплести. Класика! Відвернення уваги на інший об'єкт. Більше половини коментаторів обговорюють Кондратюка за його спиною. А нічого, що до нього агентурка була в повній… ? Може хто-небудь згадає, яку лайну видавали за розвідувальну інформацію? Кабінетні розвідники та дивані аналітики. Кондрат це болото встряхнув, працювати заставив. Раніше наверху лісна інформація була в пошані, а тепер матеріали з острова. Ліс взагалі перестав котуватися. А житло, яке нарешті почали видавати? Дофіга людей до Кондрата квартири отримали? Тільки лизоблюди попередників? А при Кондраті житло почали отримувати працівники, і не тільки генерали та полковники. А в коментарях стогнуть підпівалки Божка, оскільки якщо Кондрат прийде в ліс, частина буде одразу відправлена на пенсію, як непридатна. А решта будуть працювати, як працювала контррозвідка та ГУР».
Коментатор писав: «І може бути знову розвідниками станут Божок і Кондратюк — це як «Запорожець» і «Мерседес». Один — примітив і убозтво з мародерськими нахилами. Другий — справжній професіонал, грамотний, цілеспрямований, чудовий організатор. Непорівнянні люди. Та якщо Кондратюк зайде в ліс, то їм буде це за щастя. Там інший, більш смішний варіант рисується. Лєша Горащенков — однокласник Божка по МЗС та НАТО. По морді — істинний арієць, безпощадний до ворогів Третього рейху. А в реалі — недолікований пацієнт Павлівки з розщепленням особистості та провалами пам'яті. Але при цьому й юристом був, і РНБО розбудовував, в МЗС працював, і в НАТО навчався, і курси миротворців пройшов. І будучи помічником президента з російською агресією боровся. Нагороджений відзнакою МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ» (2004 рік), медаллю «10 років Внутрішнім військам МВС України» (2008 рік) та почесним знаком МЧС України (2009 рік). А навіть намагався ДБР очолити. Але тут вийшла незадача — диплом про закінчення Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Т. Шевченка виявився підробленим. Ось такий різнопланомірний багатостаночник наш Лєшенька! І тепер сей юнак уявив, що раз Божок зміг, то й йому розвідка по плечу. І здійснює дуже великі зусилля, щоб стрибнути в це крісло. Так що, лісні брати, найбільший цирк у вас ще попереду. Молітеся Богу, щоб хто-небудь з адекватних, типу Кондратюка, вас очолив. А то прийде Лєшенька, і буде у вас кілька голів служби в одній особі. Один буде ставити завдання, а другий їх виконувати, і при цьому обидва нічого пам'ятати не будуть».
Автор матеріалу зазначав, що це смішна історія. Проте сьогодні все це вже не важливо. Ймовірно, вже цієї весни зникнуть «як роса на сонці» і Божко, і Кондратюк, і інші дивні кадри Петра Порошенка.