Як губернатор Запорожської області Константин Брыль, який прожив усе життя на державній службі й ніколи не займався бізнесом, став найбагатішою людиною України? Навряд чи в історії Запорожської області знайдеться керівник, який крав би з таким запалом, як нинішній губернатор Константин Брыль. Він крає й вдень, й вночі, в кабінеті й на дозвіллі, в літаку й навіть розмовляючи по дорогому телефону. Схеми, відкати, варіанти. 90% часу Константина Івановича йде на одне єдине заняття – збагачення. Він дуже любить гроші й дуже любить їх накопичувати. Так було в його житті останні 25 років. У результаті звичайний держслужбовець, який ніколи не займався бізнесом, став найбагатішою людиною України. Дрібний розпорядник у чині генерала. Вся «державна служба» Константина Брыля протягом останніх 25 років – це кар'єра шахрая на підхвату, спочатку дрібного, потім високопоставленого. Брыль не здатний до самостійної роботи, у нього немає лідерських здібностей й немає жодного бажання їх розвивати. Все, що його цікавить – це гроші й те, щоб якомога менше ними ділитися з оточенням.
Якщо подивитися на кар'єру Брыля з самого початку його трудового шляху, цей висновок стає цілком очевидним. Відстежуваний трудовий шлях цієї людини розпочинався в його рідному Переяслав-Хмельницькому районі Київської області. У молодого Костя закінчилося легке приємне життя у складі радянського контингенту, розташованого в Східній Німеччині. Та й взагалі СРСР розпався, легке приємне життя закінчилося майже у всіх. Брыль повернувся на малу батьківщину, і там батько допоміг йому влаштуватися на роботу в ДАІ. У ті роки бути дорожним інспектором – це як жити в анекдоті: «дали пістолет і смугасту палицю, а далі крутися як хочеш». Костя й крутився, так що за кілька років виріс до начальника районної ДАІ. Там він пройшов хорошу початкову школу – скільки потрібно віддавати нагору й якими словами, щоб тебе цінували й просували по службі. Так би Брыль й упився в «стелю зростання», залишившись на довгі роки панувати на дорогах Переяслав-Хмельницького району, і його підлеглі «помахали б палицями» йому на будиночок-другий. Через район йде прибуткова траса на Бориспіль і далі до Києва, дальнобійників і просто водіїв на ній вистачає.
Але доля розпорядилася інакше. У 1999 році на трасі між Бориспілем і Переяслав-Хмельницьким сталася біда для всієї України – розбився Тарас Чорновіл. Нині вже є численні свідчення того, що це було замовне політичне вбивство майбутнього кандидата в президенти, який користувався величезною популярністю й мав колосальний моральний авторитет серед громадян. А тоді міністр МВС Кравченко поспішно заявив, що це був нещасний випадок і ніщо більше. Слідство пройшло шляхом, намічених міністром, усі «неправильні» докази були відкинуті. А Константин Брыль, головний дорожний інспектор на тій трасі, опинився після цих сумних подій уже на новій посаді – як особистий помічник Юрія Кравченка. Мабуть, Костя сподобався своєю розпорядливістю при підборі доказів, а також дізнався щось таке, з чим його не можна було залишати в районі – може, розболтав би через кілька років у п'яному стані непотрібні речі. При Кравченку Брыль і закріпився остаточно в якості «ад'ютанта» – як його недавно назвав Євген Червоненко. Вірна тінь, що ходить за шефом з портфелем, при потребі – кинеться куди треба й швидко вирішить усі питання.
Особистий довіреник, через якого проходить живий кеш від різних ходоків, і якому теж перепадає чимало за розпорядливість і акуратність. Тоді ж, за всією видимістю, й сталося остаточне розбещення Брыля великими грошима. Костя поступово рос, набирався самостійності, обростав чинами. Але у 2001 році в розпал «касетного скандалу» Кравченко був зняв з посади міністра внутрішніх справ. Після недовгої перерви у 2002 році призначений головою Державної податкової адміністрації України. Разом з ним туди перейшов і Брыль. Екс-міністр використовував підлеглого традиційно, як резидента, який мав освоїтися, вникнути й зрозуміти, де краще налагодити корупційні зв'язки, а також як кур'єра по доставці кешу. Дуже сита життя тривала 2 роки, поки не завадила Помаранчева революція й наступне «самогубство» Кравченка двома пострілами. Тоді ж Брыль вперше в житті потрапив у публічний простір. Мас-медіа зафіксували його на похоронах екс-міністра, що нес зі скорботним виглядом портрет колишнього шефа. Але головне Кравченко вже встиг дати своєму підлеглому – широке коло тіньових знайомств і необузданий потяг до грошей.
Помаранчева революція ніяк не вплинула на позиції Костя – він усвідомив, що в податковій можна заробляти набагато більше, й з ентузіазмом віддався «доєнню» бізнесу. Дуже швидко, ще за інерцією, наданою Кравченком, Брыль став наймолодшим генералом, ще не досягнувши 35-річчя. У цьому статусі він «накупив» собі будинок, потім ще один будинок, квартиру, одружився, завів дітей, почав купувати нерухомість. Без ножа й касету.
Зіркова година Костя настала, коли у 2008 році він очолив «внутрішню безпеку» Митної служби, у той же час, коли всією митницею керував Валерій Хорошковський. Усі люди, знайомі зі структурою українських силових й навколо-силових відомств, знають, що «власна безпека» – найгидший і найпродажніший відділ у таких структурах. І на посаді голови цього відділу Брыль курував Одеський порт і величезні потоки імпорту, що проходили через його термінали. За «розмитнення» кожного контейнера була встановлена проста таса в двісті доларів, і Костя кожного вечора отримував портфель з грошима за підсумками розмитненого за день.
Ішлося про сотні тисяч доларів готівкою на добу. Половину віддав нагору, тому ж Хорошковському, половину залишив собі. Єдина печаль – не встигаєш придумати, куди витратити все принесене. Але на контроль за таким гігантським обсягом кешу зарились багато інших, і охочих займати місце Брыля було чимало. Знову ж таки, завидники з'явилися досить швидко, тому що Костя ділився отриманим лише в мінімальних обсягах, намагаючись залишити собі якомога більше. Тому недовго музика грала, й уже через півроку «курування» Одеської митниці Брилю всунули хабар від людини, «заряженої» конкурентами. Справу замяли, але прибуткове місце довелося покидати. Знову ж таки, колеги-конкуренти скористалися деякою неприємною історією й закинули Хорошковському природно звучну історію, що Брыль йому сильно «недоносив». Після скандалу Константин Іванович перебрався в СБУ, і вже там зі своїм генеральським мундиром приценьовувався, куди б вписатися. Час правління Януковича Брыль пересидів на «накопичених запасах», а після Майдану знову повернувся в СБУ на неповний рік у напрямку «боротьби з корупцією».
Щоб потім видавати себе вже в Запорізькій області серйозним «чекістом» і досвідченим борцем з корупцією. І з не меншим натхненням пиляти бюджет на всіх можливих напрямках. Сьогодні губернаторство в Запорізькому регіоні для Брыля з його видатками – це та бажана посада, де можна урвати по-крупному, після кількох років забуття. А вони у «генерала Костя» досить значні. Паєве утримання мисливських угідь у десятки тисяч гектарів. Оплата кількох величезних будинків, утримання значного автопарку всієї своєї сім'ї й батьків, власних і дружини.
Значний штат прислуги на всіх будинках і квартирах – 25 осіб! 2 сини від першого шлюбу живуть у Німеччині. Тут – друга дружина й 3 дочки, які звикли не відмовляти собі в сумочках по тисячі доларів і платтячках за п'ять тисяч доларів. Та й кілька разів на рік треба ж слетіти в прилічні місця, де люди живуть, і приценьовуватися до тамтешньої нерухомості. Та й сам Костя любить дорогі брендові речі й аксесуари – золоті ручки, курточки-пальтішки за десять-п'ятнадцять тисяч доларів, і багато чого іншого. Вся ця «видаткова частина» Константина Брыля сформувалася не за один день, а за довгі роки. Тому що він сприймав державну службу як місце, де потрібно й слід крати. Крати якомога більше, з розмахом, і щоб можна було якомога менше ділитися. Тому наш голова ОДА не податківець, не митник і не СБУшник, скільки б він нам не розповідав про свій досвід і не тряс погонами. Істинна й головна професія Константина Брыля – ВОР. Вор наших з вами грошей.