Аналізуючи рішення Конституційного суду, які приймалися всупереч Конституції на користь правлячих політиків і спричиняли суспільно-політичні потрясіння, можна зробити висновок, що справжніх суддів з високим рівнем юридичних знань та державницькою позицією у ньому завжди бракувало. Натомість там працювали люди випадкові, з низькою кваліфікацією, продажні та особливо – пристосуванці-прислужники, готові служити будь-якій владі. Приміром, судді, призначені Ющенком і присягавші йому у вірності, потім різко переорієнтувалися під Януковича, а згодом так само «вірно» служили Порошенку. Щоб прислужитися з вигодою для себе, вони були готові ухвалити будь-яке, навіть явно свавільне рішення: дозволити Кучмі втретє балотуватися в президенти, «зґвалтувати» Конституцію під час правління Януковича, дозволити розводити «тушки» у парламенті та інше. Траплялися й унікальні мантієносці, які публічно видавали себе за видатних конституціоналістів сучасності, а насправді виявлялися примітивними маніпуляторами Конституції.
Станісла́в Шевчук – повернення з минулого? Видання «ОРД» неодноразово писало про діяльність одіозного піар-конституціоналіста Станіслава Шевчука, якого у 2019 році його ж колеги з тріском вигнали з Конституційного суду. Сьогодні він усупереч Конституції та закону намагається повернути собі статус судді КС. Шевчука призначили до Конституційного суду у 2014 році на хвилі Євромайдану. Насправді ж він був висуванцем парламентських регіоналів, які моментально перефарбувалися після втечі Януковича. Але тоді у революційному пориві цьому факту ніхто не придав належної ваги, що згодом виявилося фатальним для функціонування Конституційного суду. Ставши суддею КС, Шевчук видавав себе за проєвропейського професора конституційного права, вихваляючись залученням до справ ЄСПЛ та знанням англійської мови. Активно просуваючи себе як прогресивного конституціоналіста, Шевчук зміг стати головою КС, не гребуючи використанням бізнес-зв'язків, піддавшись на сепаратні домовленості з впливовими діячами та обдуривши тих, кому клявся у вірності ідеалам Майдану.
З корону на голові – Шевчук любив називати себе четвертою посадовою особою в державі – його відразу понесло. Уже через рік його звільнили з посади судді КС за перевищення службових повноважень, тиск на суддів, грубе й систематичне нехтування обов'язками, політизацію діяльності суду та зловживання владою. Таке безпрецедентне рішення ухвалила абсолютна більшість суддів КС – 12 з 16 присутніх на засіданні, незважаючи на те, що за спиною Шевчука прозоро маячили впливові діячі, які в очікуванні зміни влади набирали силу. Не спасло Шевчука й те, що він вчасно переорієнтувався політично – кинув Порошенка, який втрачав владні позиції, і зробив ставку на Зеленського, який стрімко йшов до влади.
Злі язики стверджували, що Шевчук пообіцяв впливовим діячам, які потрапляли під дію закону про люстрацію, «докластися» для визнання цього закону неконституційним і таким чином розчистити їм дорогу на вершину влади. І ось тепер, коли з моменту звільнення пройшло чотири роки і коли вже навіть закінчився дев'ятирічний строк повноважень судді, КС збирається юридично «відбілити» Шевчука. Щоб досягти своєї мети, Шевчук подав до КС заяву про скасування постанови щодо його звільнення та поновлення на посаді судді КС зі звільненням у відставку. Незважаючи на юридичну безпідставність заяви, на відсутність правових підстав для її розгляду, на відсутність нормативно визначеного механізму поновлення на посаді судді КС, КС під керівництвом Сергія Головатого приступив до процедури «відбілювання» Шевчука.
Грубо ігноруючи приписи Конституції та Закону «Про Конституційний Суд України», порушуючи все, що можна порушити, ховаючи від суспільства та навіть від частини суддів усе, що можна приховати. Кілька спроб Шевчука виявилися невдалими – то не набиралося потрібної кількості голосів, то взагалі боялися виносити питання на розгляд КС. Але його настирливість та системна робота з суддями дали своє. 16 березня цього року КС ухвалив постанову про передачу заяви Шевчука на розгляд Постійної комісії з питань регламенту та етики. Розуміючи, що з юридичної точки зору ця постанова є абсолютно безпідставною, її сховали від сторонніх очей – вона до сьогодні відсутня на сайті КС. Постанови немає, але процес реабілітації Шевчука активно рухають. У Комісії з питань регламенту та етики майже підпільно йде наполеглива робота з підготовки відповідного висновку.
Особливу роль у цьому процесі відіграє голова Комісії Василь Лемак, який у 2019 році на цій посаді вже ставав на захист Шевчука. І це не випадково. Суддя КС Василь Лемак – давній друг Станіслава Шевчука. За воєнним часом можна сказати – побратим. Вони упродовж багатьох років успішно освоювали кошти ОБСЄ, разом беруть участь у різних офіційних та неофіційних заходах, разом пізнають красоти українських регіонів переважно за рахунок зарубіжних коштів, разом відпочивають у Карпатах, разом з'їли не одного барана, разом випили чого тільки не випили. Одним словом – перевірені часом і справами друзі, які не раз виручали один одного. У 2019 році Лемак став на захист Шевчука, ґрунтуючи свою позицію виключно на законі. Але перед цим Шевчук як голова КС здорово виручив суддю Лемака, який по своїй самовпевненості та недолугості мало не «залетів» на кримінал.
Тоді Лемак як голова Постійної комісії з питань регламенту та етики подав на розгляд КС витяг з протоколу засідання цієї Комісії від 28 січня 2019 року з нібито ухваленим Комісією рішенням. Але, як виявилося, вказаний витяг з протоколу засідання Комісії було сфальсифіковано. Про це офіційно голові КС Шевчуку повідомили члени Комісії І.Сліденко, С.Сас та В.Мойсик, які стверджували, що у зазначений у протоколі день засідання Комісії не відбулося – не було затверджено пропонований головою Комісії Лемаком порядок денний, Комісія не приступила до розгляду жодного з передбачених у проекті порядку денного питань і не ухвалювала жодних рішень. Вказані судді прямо зазначили, що витяг з протоколу засідання Комісії містить неправдиві дані і є сфальсифікованим, а підписавши витяг такого змісту, Лемак як голова Комісії перевищив свої повноваження і ввів в оману Конституційний Суд України. Члени Комісії просили голову КС Шевчука вжити заходів реагування відповідно до закону, маючи на увазі й кримінальний закон, який встановлює кримінальну відповідальність за підроблення офіційних документів.
Однак Шевчук як надійний друг не дав належного ходу цій справі – все обмежилось формальними відписками. І «спеціалісту з підробки протоколу» тоді все зійшло з рук. А непокаране зло має властивість проявлятися знову і знову. І ось тепер прийшла черга Лемака виручати друга Шевчука. Знову в нагоді стає посада голови Постійної комісії з питань регламенту та етики, на яку у свій час Лемака активно просував тодішній голова КС Шевчук, і той безцінний досвід вирішення потрібних питань, який Василь Васильович набув на цій посаді. Василю Васильовичу як людині порядній, яка пам'ятає добро і цінує дружбу, так хочеться допомогти другу, що він навіть не зважає на цілком ймовірний конфлікт інтересів.
Водночас для НАЗК щодо стосунків Шевчука і Лемака – величезний обсяг роботи в аспекті наявності обставин, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді Лемака при розгляді заяви Шевчука. Достатньо буде підняти певні попередні матеріали в КС, проглянути їхні дописи та фото в соцмережах. До речі, Василь Лемак не єдиний суддя КС, до якого можуть виникнути питання в контексті конфлікту інтересів при розгляді заяви Шевчука. У них у КС є ще один спільний друг – суддя КС Олександр Петришин, який Шевчуку з Лемаком складає компанію на багатьох неофіційних заходах з відпочинком включно. Щоб раптом хтось із непосвячених у таємниці механізму протиправного «відбілювання» Шевчука не довідався про те, як голова Комісії Лемак організовує роботу з розгляду заяви свого друга, видно є чого боятися. Це добре розуміє пан Лемак, намагаючись зробити діяльність Комісії максимально закритою і завуалювати свою справжню роль у цьому процесі. Керівник секретаріату КС Віктор Бесчастний, який безперечно в «темі» механізму розгляду заяви Шевчука, радий дослухатись до побажань голови Комісії Лемака – тим більше, що його бажання повністю співпадають з бажаннями в.о. голови КС Головатого.
І вже в найближчу середу 26 квітня – примітно, у день чергових роковин Чорнобильської катастрофи – збереться Комісія з питань роботи зі службовою інформацією в КС, щоб вирішити, які саме матеріали у цій справі слід утаємничити від суспільства. Щоб Василь Васильович Лемак і ті, хто його у цій справі активно підтримує, могли спокійно зробити те, що потрібно – потрібно Станіславу Володимировичу Шевчуку. А що потрібно Шевчуку – здогадатись не складно. Йому потрібна юридична реабілітація, яка б дозволила отримати статус судді КС у відставці, що у свою чергу дасть можливість претендувати на отримання близько 17 млн гривень за «вимушений прогул» та призначення солідного щомісячного довічного грошового утримання судді. Заради цього на Конституцію та закон можна й не зважати. Тим більше, що рішення буде колегіальним і ухвалюватиме його Конституційний суд, який, як свідчить низка його вочевидь свавільних рішень, «може все» – коли потрібно. Правда, не все і не завжди йому «сходило з рук».