Як і слід було очікувати, на адресу «Нацкорпусу» в останні дні посипалися всі звинувачення від Стеця, Уколова, СБУ, Міністерства оборони та інших. Загалом, це варто сприймати позитивно, оскільки замовник нервує, а це добрий знак.
Але й від розумних людей чути питання: «Навіщо? Вибори через три тижні, висловіть свій протест голосуванням». Спробую пояснити, чому ці протести «НК» необхідні нам усім. Подивіться об'єктивно на реакцію Петра Порошенка та його послідовників із силових відомств на «Свинарчук-гейт». Порошенко бадьоро виступає в регіонах, з металом у голосі та сльозою на очах розповідаючи про те, що він головний борець з розкраданням армії та корупцією взагалі. Як своє головне досягнення подає призначення Кривоноса замість Гладковського. Про самого Гладковського та свою роль у його призначенні та багаторічній «роботі» – ні слова. Нуль розкаяння в ці перші дні Великого посту, яке Порошенку як «супер православному» варто було б виявити.
Реакція президентських послідовників із силових відомств. Юрій Луценко дійшов уже до того, що звинувачує Романа Бігуса в тому, що через нього українська армія втратила канали контрабандної поставки запчастин із РФ, що Бігус «зламав диск» і щось додав до переписки. Не дивуватимусь, якщо скоро Бігуса звинуватять у державній зраді. Така сама реакція в принципі й у всіх замішаних у цій справі начальників.
Ні один не визнав своєї вини. Грубо кажучи, вся ця президентська рать на чолі з Порошенком після висунутих вбивчих звинувачень просто плює нам усім у вічі. Отже, не потрібно протестувати? Потрібно мовчки сидіти, а краще аплодувати? Потрібно мовчки слухати всю цю велику чушь, якою Порошенко зараз «заговорює» виборців? Потрібно забути про збройний скандал? Забути й простити? І нехай Гладковський зі своїм сином-мажором далі продовжує свій бізнес на крові? Вже не вийде. І те, що Нацкорпус першим «вийшов на площу» – це повторення початку добровольчого руху, коли нинішні ветерани першими виступили проти російського агресора. І зараз вони першими виступили проти внутрішнього ворога, не менш небезпечного. Який завдяки Петру Порошенку за роки його правління – оперився, набрав корупційного жиру, обнаглів від безкарності й налаштований далі наживатися на крові й збіднінні. І будьте впевнені, внутрішній враг не менш жорстокий і коварний, ніж РФ. Подивіться на цю потужну кампанію очорнення Нацкорпусу, подивіться на те, скільки бійців добробатів зараз сидить по тюрмах.
Зараз щодо Нацкорпусу та його керівництва запущена не лише «фабрика тролів». За головною базою «Нацкорпусу» здійснюється спостереження, так само як і за його керівництвом. Невідомі дзвонять починаючи з п'яти ранку й механічними голосами загрожують смертю. У регіональні штаби «НК» приходять правоохоронці то «шукати бомбу», то «нам надійшов сигнал про грабіж». Заборони «освітянам» та іншим державним установам співпрацювати з «Нацкорпусом» у гуманітарних проектах. Схоже, що Петро Олексійович настільки боїться «Нацкорпусу», що наказав його знищити. Подібні дрібні гадості – стиль СБУ. Але ці дрібні гадості зазвичай відбуваються перед великими. Не дивуватимусь, якщо в найближчий час «Нацкорпус» просто звинуватять у підготовці державного перевороту й, природно, у «роботі на Кремль». Це ж уже так звично не лише для Порошенка, але й для СБУ. Але є проблема. Вже не пройде. Навіть зі студентами у 2013 році не пройшло. А тут ведь аж ніяк не студенти, а люди, які пройшли війну.