Останнім часом в інтернеті з'являється чимало розслідувань щодо діяльності виборчої мережі Петра Порошенка напередодні президентських виборів. Однак жодне з видань не надало повної картини цього явища та не розкрило повною мірою, як функціонує найбільша за часи незалежності України схема підкупу виборців. Ми вирішили детально розібрати систему роботи штабу Петра Порошенка та назвати прізвища осіб, які стоять за нею. Як було описано раніше, штаб зі скупки на користь чинного президента поділяється на дві автономні частини. Настав час назвати прізвища тих, хто відповідає за цей процес. Політичне координування цих напрямків здійснюють два відомих політичних діячі – заступник голови фракції БПП, колишній адміністратор Порошенка Сергій Березенко і перший заступник голови Адміністрації Президента Віталій Ковальчук.
Почему потрібно два окремих штаби, що фінансуються з центрального бюджету? На це є кілька причин. По-перше, складні відносини між двома впливовими політиками з величезними амбіціями, яким не може відмовити навіть президент. У результаті Україну було фактично поділено навпіл. По-друге, така структура забезпечує додаткове перестрахування – коли засоби масової інформації атакують одну «вертикаль», інша спокійно продовжує діяти. По-третє, попри спільну мету – підготуватися до скупки – дві мережі працюють по-різному. Штаб Ковальчука окрім точкової скупки робить основну ставку на адміністративний ресурс, вибудовуючи «піраміду» через президентську вертикаль – через обласні державні адміністрації, далі через райони до селищ. Головний технолог цього проекту – Гнат Коробко, відомий роботою у «кишеньковому» проекті Банкової «Наш Край» на місцевих виборах 2015 року. Раніше він працював у команді Яценюка і навіть був депутатом Миколаївської міськради від «Фронту змін».
Багато років, ще з часів Миколаєва, працює разом з Олександром Копилом. Разом з ним є співвласником ТОВ «К ЕНД К Груп». Як працює система збору даних від Ковальчука? Дуже просто: ця мережа формувала базу виборців за допомогою так званих опитувань «Чи підтримуєте ви вступ до ЄС та НАТО?», хвиля яких пройшла Україною в січні-лютому. Опитування проводила громадська організація «Солідарність». Та сама, яка розміщає біг-борди з вітаннями та зверненнями Порошенка. Засновником та керівником організації є Андрій Воронков, який 2012 року був спостерігачем кандидата в нардепи Олеся Довгого. Також Воронков відповідає у центральному штабі за безпосередній друк усієї поліграфії. Але повернімося до завдань соціологічного опитування. За його допомогою визначаються прихильники та ті, хто готовий продати свій голос. Далі в хід йде опрацювання виборців за допомогою грошей та адміністративної машини на рівні обласних державних адміністрацій та районних державних адміністрацій. Окремо ведеться робота з керівниками органів місцевого самоврядування за принципом «кнута і пряника». Одним обіцяють преференції, а іншим навпаки проблеми. «Зонтиком» цього напрямку є так звані «Ради регіонального розвитку», які проводяться адміністраціями на місцях.
У свою чергу штаб Березенка робить ставку на скупку в приватному порядку – формуючи структуру безпосередньо «в полях». Головним технологом цього проекту є Дмитро Касьянов, який став відомим завдяки довиборам у Верховну Раду 2015 року у Чернігові, коли під час надзвичайно брудної кампанії перемогу святкував його керівник Березенко. Під час цієї кампанії вони формували базу виборців за соціологічними опитуваннями, зокрема компанії «Социс», яку пов'язують з нардепом і головним ідеологом виборчої кампанії Порошенка Ігором Гринівим. Цього разу під видом соціологічного опитування базу формує спеціально створена у грудні 2018 року громадська організація «Інститут розвитку і сприяння демократії», яку очолює помічниця Дмитра Касьянова Катерина Поп. Після розголошення теми у засобах масової інформації вона разом з Сергієм Березенком та керівником Секретаріату партії БПП, нардепом Максимом Саврасовим проводила прес-конференцію у штабі на Лаврській, 16. Це була спроба легалізації опитування, задіяного у схемі скупки.
У нашому розпорядженні опинилися документи, які дають змогу проаналізувати, які регіони «закриває» група Ковальчука, а які закриває команда Березенка. Ковальчук закриває майже всю Вінницьку область (13-18 округи), тоді як Березенко – лише Вінницький міський 11-й і 12-й округи (останній – рідний округ Порошенків, там перемагав чинний президент і його син Олексій). У Волинській області за Ковальчуком лише один – 19 округ. У Дніпропетровській області за ним – 30, 31, 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40 округи. Відповідно округи у місті Дніпро – 24, 25, 26, 27, 28, 29 – віддаються Березенку, який допомагав разом з Касьяновим перемагати тут на виборах мера Бориса Філатова восени 2015 року. Фактично повністю віддана Ковальчуку підконтрольна Україні частина Донецької області (45, 52, 53, 57, 58 округи). Натомість у Житомирській у Ковальчука лише один округ (67), на Закарпатті – три (69, 70, 73), у Запорізькій області теж три (74, 76, 77), в Івано-Франківській області – два (87, 88 округи). Стільки ж у Чернівецькій області – 201 та 204. Не густо у Ковальчука й на Київщині – 90 і 92 округи. Всі інші – за Березенком та місцевими кураторами на кшталт «регіоналу» Ярослава Москаленка.
Водночас у Львівській області Ковальчуку дісталися майже всі округи – 115, 116, 117, 119, 121, 122, 123, 124, 125. А от у Миколаївській області «лідирує» Березенко. Під Ковальчуком опинилося лише два округи – 128 та 132. Всю Одеську область окрім округу 140 теж «опікується» Березенко. Аналогічна ситуація у Рівненській (окрім 152), Сумській (окрім 159), Тернопільській (окрім 164) та Херсонській (окрім 186). Відносний паритет – на Харківщині, де Ковальчук отримав 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181 округи. Місто Харків, як і у випадку з Дніпром, опинилося у Березенка. Також Ковальчук отримав у Полтавській області три округи – 146, 150, 151. Йому ж віддали всю Черкаську область.
Варто зазначити, що далеко не у всіх округах, в силу різних обставин, вдалося запустити систему «зверху-донизу». За словами наших джерел, зараз можна говорити про понад 100 округів, задіяних безпосередньо у тотальній скупці під керівництвом найнятих політтехнологів. Також місцями, як на цих округах, так і на інших, публічно працюють ще й політики (нардепи чи претенденти на округ). Вони проводять зустрічі з виборцями та додатково мотивують їх так званими «добрими справами» (ремонти під'їздів будинків, встановлення дитячих майданчиків, ремонт доріг чи спорудження соціальних об'єктів, подарунки на свята тощо). А ось механізм адміністративного тиску запущений системно по всій Україні і використовується залежно від специфіки технологій, задіяних на округах. Десь адміністрації є лише інструментами для скупки, а місцями – стержнем проектів.
Чому не всі області згадані у переліку? Справа в тому, що декілька регіонів – це «спецпроекти» (так їх власне називають між собою можновладці з команди Порошенка). Вони знаходяться на окремому фінансуванні та управлінні. Щоправда, первинне формування баз даних часто проводилося за технологією Центрштабу (із залученням все тих же опитувань від громадської організації). А ось подальша «робота в полях» є прерогативою кураторів. Кіровоградська область віддана на відкуп згаданому вище одіозному екс-секретарю Київради часів Черновецького Олесю Довгому. У 2014 році він там перемагав завдяки адміністративному ресурсу і тепер готовий допомагати Порошенку. Луганська область відійшла ще одному скандальному персонажу – Сергію Шахову, який фактично взяв під контроль цей регіон. Чернігівську область курують Березенко разом зі скандальним забудовником, а нині нардепом Максимом Микитасем, якого також провели у Верховну Раду через Чернігів.
А от Київ відійшов не менш одіозному забудовнику, колишньому нардепу від Партії регіонів Вадиму Столару, якого називають «сірим кардиналом» мера Віталія Кличка. Щоправда, заради справедливості варто зазначити, що Столар окрім Порошенка зараз «закриває» столичні штаби мало не всіх основних кандидатів у президенти – перед самісінькими виборами він буде дивитися, під кого йому буде вигідніше «злитися». На Хмельниччині Порошенку допомагає сім'я екс-«регіоналів» Олександра і Галини Герег. У нашому розпорядженні опинився документ, який засвідчує готовність штабістів на Хмельниччині робити все, йти на будь-які правопорушення, аби забезпечити результат чинному президенту.
Так, у конфіденційному документі прописана схема проведення душпастирських співбесід з головами сільрад, співробітниками лікарень і навіть місцевими священиками, аби вони все ж таки підтримали Порошенка. Агітацією мають займатися і члени дільничних виборчих комісій – по 5 «прихильників» Порошенка з кожного члена. Цікава також форма перевірки тих, хто голосує на дому – за списками отримувачів «Доступних ліків». Фактично заради перемоги штабісти готові лізти у конфіденційні дані, прямо порушуючи закон. Даний документ – свідчення злочину з боку нинішньої влади, яка готується до масової скупки. Але якщо Хмельницька область – це, так би мовити, периферія, то наступний матеріал буде присвячено ситуації в Києві – і тому, хто скуповує столичних жителів заради перемоги Порошенка.