Титушки захищали Януковича — захищатимуть і Порошенка

Минула тиждень з того часу, як Верховний Головнокомандувач боягузливо втік від активістів «Національного Корпусу» у Черкасах. Порошенко, який усі п'ять років грабував країну як невменяємий, у найкращих традиціях того, хто втік у Ростов Віктор Янукович, настільки прикипів до президентського крісла, що сприймає себе не інакше як Отця Нації та мудрого Вождя, у стилі пізнього Туркменбаші. Чи варто дивуватися, що він щиро вважає, що під його мудрим правлінням, озареним здобутим богданим Томосом і благословляємим ПЦУ, народ, усі як один, повинні строєм, згідно розпису у «сітках» піти на виборчі дільниці, де й проголосувати в запальному порухові вірнопідданських почуттів. Це оманливість, точніше віру в себе, улюбленого, для Порошенка успішно культивують його підлеглі лизоблюди та холуї, такі як Бірюков, Олешко та інші Мінстець, які постачають Гарантові Конституції щоденні аналітичні звіти, з яких випливає, що любов пересічного українця до Петра Олексійовича тверда й незмінна, що рейтинг коварної Юлії Тимошенко балансує на межі статистичної похибки, що Віктор Зеленський не пройде у другий тур.Та й подібні дрібниці. Дійсність виявляється не такою радісною. Вийшовши на вулицю, Порошенко опиняється в такому кільці ворожості — варто ноги уносити. Як це було у Черкасах. Або у Житомирі. Злі язики впевнені, що одразу після конфузу у Черкаській області Гарант орав благим матом на вірного Йонасовича Кононенка, вимагаючи до ранку арештувати всіх — починаючи від героя-атошника Кухарчука, закінчуючи народним депутатом Білецьким, якому (цитую) «ноги переламати, щоб іншим неповадно було». Самі ж офіцери СБУ в шоці від плану Кононенка — розкидати по Києву «закладки» — схованки зі зброєю, які «виявлять» з використанням «секретної агентури», після чого Кононенко виступить перед журналістами й розповість про «змову радикалів», яка мала завершитися «кривавою різаниною» й «державним переворотом». До речі, цю інформацію Білецькому одразу ж злили підлеглі Кононенка, які добре пам'ятають, чим потім закінчилися розбірки у Службі, коли від колись грозного Якименка на столі залишилася лише папірець із прощальним «я пішов».Тому справа обмежилася банальною відмазкою — мовляв, працюємо!, і обіцянкою посадити всіх причетних у суботу, 16 березня, коли до Києва приїдуть активісти й ветерани АТО задати резонне питання Президентові — коли сяде у в'язницю Гладковський-Свинарчук і коли, нарешті, припиниться розворовування бюджету й взагалі все це блядство. Як виявилося, Черкас було мало й Порошенка чекали всі ті самі неприємності, у сенсі народ, у особі активістів, але вже у Житомирі. У Житомирі все було тихо й спокійно, але Порошенко насмерть образився за плакати, на яких було написано вимогу «Свинарчуків — за грати!». Як повідомляє «Українська Правда», Порошенко зібрав «На килим» місцевих силовиків і почав істеричити у буквальному сенсі слова — орав на начальника обласної поліції Печененка й на керівника патрульної поліції України Фацевича — чому вони не виконали його наказ і не відібрали плакати у активістів. Далі Порошенка чекало чергове розчарування. Запланований на 14 березня візит на Волинь був просраний з тріском — Луцьк зустрів Отця Нації гігантським банером з написом: «Ти став президентом на крові хлопців 51 ОМБР. Щоб приховати свої злочини, твої генерали її знищили. Волинь такого не прощає». Розумієтся, терпіти подібного роду образу від народу Порошенко не міг, а тому укотив у Донецьку область, де його губернатор-холуй організував зустріч із «правильним електоратом» і «патріотично налаштованими добровольцями». Усі ці образи надломили розумове здоров'я Президента, і він, взиваючи з глибин своєї пам'яті спогади п'ятирічної давності, прийняв стратегічне рішення: відтепер його охоронятимуть «титушки». Очевидно, що й в Адміністрації Президента люто ненавидять, інакше б йому хтось підказав, що «титушки» — це шлях у нікуди. Хоча б з тих міркувань, що місце у Ростові вже займає Янукович, і малоймовірно, що Путін зустріне Шоколадного Баригу з розпростертими обіймами. Та й у США Петі теж шлях закритий, особливо після одкровень Артема Сітника, як вони за проханням Порошенка допомагали кандидатові в президенти США Гіларі Клінтон підставити начальника виборчої кампанії Трампа — Пола Манафорта, який отримав 9 з копійками років від американського правосуддя, а Трамп — купу геморою на свою задницю.Смішне інше. «Титушки», розумієтся, готові, їх уже набрали у потрібній кількості. Їм ж байдуже кого охоронювати — Януковича чи Порошенка, благо досвід у цій нелегкій справі є. Однак радісні реалії очікувано розбилися об сувору правду побуту. АП поставила завдання місцевим СБУшникам, які звернулися до криміналітету й озвучили «президентський прайс» — дві тисячі гривень на добу кожному «титухану» за охорону «шоколадної жопи» (так, у СБУ Президент — Верховний Головнокомандувач теж не користується особливою популярністю). Однак кустовим, які збирають «піхоту», довели цінник уже в одну тисячу гривень. А кустові, теж вирішивши підзаробити на цьому «святі життя», набрали всякої шелупні вже за 500 гривень на людину на добу. А що — недорого. Саме стільки коштує президентська безпека, і не просто безпека, а безпека від того самого народу.Та й навіщо він потрібен, той народ? Адже можна свій привезти. Правильний. Ідеологічно вірний. У маршрутках-скотовозах. На три години, помахати прапорцями, висловити підтримку Порошенку за його невтомну турботу про них, сирих і убогих, яким перепало від щедрот Отця Нації. І недорого перепало — тисячу гривень за голос. А тим, хто посмітиме прийти з плакатом проти розворовування армії, проти президентського кума — Гладковського-Свинарчука, «титушки» покажуть! Ноги переламають. Або череп пробють. Або вивезуть у посадку, катувати, як титушковод Юрій Крисін катував активістів Юрія Вербицького й Ігоря Луценка.Так що Петро Олексійович, не переживайте! Ваші «титушки» обов'язково вас захищать! У них все вийде. І у вас все вийде. Адже це лише Янукович невезучий, у нього чуть-чуть не вийшло, так само? А ви ж — везунчик, з Кабміну Януковича, прямо у крісло Президента України. Воно ж ваше, ви його кров'ю заслужили, витягуючи поранених на Майдані. І люди вам настільки вірять, що з нетерпінням чекають, хочуть зустріти весну «без Пороха». Чекати залишилося недовго — 31 березня все ближче й ближче.