Нині практично всім уже зрозуміло, що вчорашній напад Юрія Луценка на посла США Мері Йованович — це серйозний і добре продуманий крок Петра Порошенка на випадок поразки на виборах. Усі чудово розуміють, що це не особиста ініціатива Луценка, а вимушена необхідність ризикувати й піти «ва-банк».
Чому Порошенко організував брудну атаку на посла США Мері Йованович? Тим більше, що її каденція закінчується через п'ять місяців? До чого така поспішність? І такі репутаційні втрати для всієї України? Виявилося, що причиною такого недружелюбного кроку з боку Президента України та підконтрольного йому в усіх відношеннях Генерального прокурора Юрія Луценка став крок за межу, який уже зробив Порошенко. Люди, не обізнані в хитросплетіннях українській політики, можуть зробити хибний висновок, що Порошенко таким чином вирішив підіграти Дональду Трампу, доля якого залежить від результатів розслідування спеціального прокурора Роберта Мюллера. Крім того, загальновідомо, що Трамп системно конфліктує з Державним департаментом США, а дипломатка Мері Йованович активно підтримує так звані українські «грантоїди». Дивно, але факт: Порошенко навіть після такого грубого плювка в адресу Держдепу США з усією наївністю заявив, що посол Мері Йованович «має його повну особисту підтримку», а Дональд Трамп — «мій великий друг і друг України». Зрозуміло, що Порошенко вже настільки звик брехати, що бреше, як дихає, але навіть це виходить за межі розумного розуміння.
Вищим ступенем цинізму говорити про «мого великого друга Трампа» після того, як Порошенко стільки разів давав вказівки поливати грязюкою Трампа в ЗМІ та робити все можливе для підтримки Клінтон. Заяви Порошенка про «Трампа — великого друга України» слід розцінювати в контексті відомої приказки про гордую свиню, що чесалася об панське крильцо. Загалом, зовні все виглядає так, ніби Порошенко неловко намагається помахати Дональду Трампу зараз, як раніше він, з грацією гіпопотама та в дусі дебільної хуторянської логіки, намагався допомогти Гіларі Клінтон. З зрозумілими наслідками, які доведеться розхлібувати як Україні, так і Трампу, та й бабуся Гіларі залишилася у розбитого корита. Звісно, для більшої важливості, перед тим як звернутися до американської преси, Юрій Вітальйович заручився підтримкою кишенькового суду Банкової, і тепер він уже не за своєю типа ініціативою, а лише волею судового рішення буде розслідувати втручання України у вибори в США. Не секрет, що грамотність і освіта Генерального прокурора без вищої юридичної освіти можуть змагатися хіба що зі званням «професора», яким кичився й щеголював Віктор Янукович.
Інакше Луценко знав би, що прокуратура вже давно нічого не розслідує, оскільки під час реформування української правоохоронної системи функція слідства була передана новостворенному ДБР. При цьому Луценко настільки заплутався у власній брехні, що на підтвердження своїх слів про «список Мері Йованович» послався на кримінальну справу, яка була порушена так званим «Департаментом Кононенка-Грановського» під керівництвом і прямим наказом небезпечного Дмитра Суса. Після того як Юрія Луценка його кум Петро Порошенко таки протиснув на посаду Генерального прокурора, тобто 12.05.2016, ця кримінальна справа була закрита вже 30.05.2016 у зв'язку з відсутністю події злочину, а госпожа посол Мері Йованович розпочала виконання своїх дипломатичних обов'язків в Україні 29.08.2016. Отже, суть зовсім не в тому, що Юрій Луценко брехав, а ось у чому. Як відомо, Мері Йованович займає вкрай жорстку позицію щодо президентських виборів в Україні, висловилася про недопустимість будь-якого втручання та фальсифікацій. Саме тому Порошенко в такому екстреному порядку й потребував організувати кампанію чорного піару руками Луценка проти Мері Йованович.
І зараз для Порошенка відставка Йованович — критично важливе завдання. Те, що Порошенко вирішився на такий справді божевільний крок, означає, що він уже для себе все вирішив, що робити й як робити: йти на крайні заходи й фальсифікувати вибори без оглядки на наслідки. І один із таких кроків — зрив виборів як таких. З урахуванням того, що Порошенко фактично очолив корупцію в Україні й корупційні метастази проникли буквально всюди, Петро Олексійович розуміє, що навіть з урахуванням адміністративного ресурсу й славнозвісних «сіток» шансів у нього просто немає. Порошенко знає, що в його ж штабах «сітки» банально розкрадаються, що градоначальники в трьох найбільших містах, на які він зробив ставку — Одеса, Харків, Дніпро — можуть перейти на будь-чию сторону в будь-який момент (наприклад, до тієї ж Юлії Тимошенко). З простої причини, що й Кернес, і Труханов, не кажучи вже про Філатова, чудово знають ціну обіцянкам діючого Президента. А тим часом кишенькове порошенківське СБУ (крім прослуховування конкурентів та організації «титушок», яких злі язики вже перейменували на «ПетУшок») доповідає Гарантові інформацію, яка також не додає йому оптимізму.
Наприклад, що «Петина тисяча» в Житомирській області перетворилася при видачі на руки в 150 гривень, а в Одеській — «усохла» аж до сотні. Крім того, рейтинг після скандалу з «Укроборонпромом» та Гладковським-Свинарчуком може миттєво впасти, як підточене могильними хробаками дерево. Усі, навіть найбільш кишенькові соціологи розводять руками — у другий тур Порошенко не виходить. І у зв'язку з цим виникає питання: а що тепер робити? Втікати в Ростов? — там уже займаво, там Янукович. В Європу — не пустять. В США — смішно навіть сказати. Але тут хитромудрі Ковальчук з Філатовим придумали просте й елегантне (якщо можна взагалі так сказати) рішення: заблокувати вибори, якщо за результатами дня голосування стане видно, що другий тур Петру Олексійовичу не світить. Тому вже зараз команда Порошенка, його юристи збирають доказову базу, щоб потім у судовому засіданні говорити, що «встановити результат народного волевиявлення — неможливо».
Крім того, експертизи вбросів будуть робитися за рішенням судів, які курує хто? Та ті самі Філатов і Грановський. Крім того, будь-яка експертиза може затягнутися на півроку, якщо вона багатооб'єктна. А поки суть та діло, Порошенко буде нагнітати страх, звертатися до армії з закликом «Україні потрібен лише Порошенко, інакше Путін нападе!». А далі — тягти час. Торгуватися за зміни в Конституцію, пропонувати провести вибори разом з парламентськими. Генеруючи хаос, Порошенко створює умови вигідної для себе конфігурації. Типовий елемент шантажу в стилі: «Згорів сарай — гори й хата». Адже з урахуванням близьких зв'язків Порошенка з Медведчуком у сфері торгівлі зрідженим газом не виключено, що Порошенко для спасіння власної шкури піде за медведчуковсько-путінським сценарієм: вибухів будинків і терористичних актів, щоб під цим приводом запровадити режим військового стану й скасувати вибори взагалі. Звісно, зрив виборів матиме серйозні наслідки не лише для Порошенка, але й для всієї країни, але в нього немає виходу, горизонт прийняття рішення звужується все тісніше, як удавка на шиї.
І що найстрашніше, Порошенко готовий йти на таке підвищення ставок. Тому елемент піар-заяви Генерального прокурора Луценка проти посла Мері Йованович — це лише маленький елемент у гидкій грі, яку ведеться Порошенко. При тому, що на кону стоїть — вся Україна.