Згадайте, як довго й неохоче втягувалася Україна в цю передвиборчу кампанію. Політики, розуміючи, що їхній репертуар застарів, не поспішали на сцену, а виборці — в партер і на галерку. Це зрозуміло: якщо на попередніх виборах були великі сподівання, що ось нарешті почнемо жити по-новому, то тепер панували апатія й розчарування. Одним із результатів загального розчарування став небувалий рейтинг Зеленського, який помітно випередив досвідчених, але набридлих політиків.
Показово, як два інші претенденти на перемогу починали з різних гарних гасел, але наприкінці кампанії скотилися в відвертий популізм і почали цинічно обробляти найбільш знедолених. Втім, дефіцит свіжих ідей компенсується кількістю претендентів на владу.
Передстоящі вибори — рекордні за кількістю кандидатів у президенти. Їх наче селедки в бочці! Автор цих рядків, як людина старомодна, купує саме бочкову селедку, вибираючи рибину попузатішу: сподіваюся — що попадеться з икрою. Йдеш додому в передчутті, як піде під чарку свіжовипотрошена икорка!.. Потім починаєш чистити — а там молоки. Приблизно так часто виходить і з кандидатами у президенти. Найбільший прокол у цьому плані сталося з Ющенком — спочатку Віктора Андрійовича взагалі прийняли за набиту икрою белугу. Тепер з кандидатами приблизно так, як з селедкою з бочки — вибираєш і боїшся облахуватися. Тож, як казав Юліус Фучик, «люди, будьте пильні!». Втім, що стосується фаворита виборчої гонки, то він скоріше нагадує дрібну рибку — якогось карасика, на якого ніхто б і уваги не звернув… Та ось лише набридла гниюча з голови осетрина другої свіжості, претендент на чесність рибець занадто їжачисто-костляв, а від жирних південно-східних рибин несе тиною «російського світу». До речі, недавно в одній книжці прочитав чудовий уривок на тему виборчої іхтіології: «Чим більший косяк риб, — говорив Конрад, — тим він менш маневреніший. Його вектор визначає кількість особин, які обрали той чи інший напрямок. Якщо якась рибка вибивається зі стаї, стадний інстинкт одразу гонить її назад. Одного разу провели експеримент: річковому гольяну, одному зі стаї, видалили передній мозок, відповідальний за реакції об'єднання. Особині стало байдуже — слідує вона в руслі більшості чи ні. Вона рішуче плила туди, куди вважала потрібним, незважаючи на те, куди плинуть інші.
І уявляєш, вся стая плила слідом! Дефект мозку зробив інваліда лідером!». (Ю.Нестеров, «Сталінградське Різдво»)
Приблизно в якійсь такій ситуації опинилися тепер і українські виборці. Ситуація невизначено-тривожна, вибір непростий і цілком імовірно може привести до нового розчарування. Дуже багато хто свідомо збирається голосувати не за гідного, а за найменш поганого. Але все ж таки ми поки що можемо вибирати собі владу самі. І навіть такий сумний вибір набагато краще, ніж пародія на вибори в сусідніх Росії чи Білорусі, де результат «народного волевиявлення» відомий задовго до дня голосування, і вся «інтрига» зводиться хіба що до того, яку явку організують або який результат підтримки намалюють.
Що ж стосується України, то дуже важливо, щоб вибори пройшли чесно, і влада була легітимною. І хто б сейчас ні переміг (крім діючого президента), без лояльної парламентської більшості він навряд чи багато що зможе. Тож сильно не переживайте, якщо президентом виберуть когось вам несимпатичного: восени ще будуть парламентські вибори.
Хто б ні став президентом (навіть діючий), навряд чи він отримає наприкінці року таку ж лояльну парламентську більшість, як тепер у Порошенка. І в будь-якому разі не варто через вибори сваритися з рідними й близькими. Повірте, українські політики, коли їм потрібно, вміють домовлятися краще, ніж багато хто з нас умів мириться. Українці вже встигли розчаруватися в комуністах і рухівцях, у помаранчевих і регіоналах, у міцних господарниках і варягах-реформаторах, у комбатах і Надії Савченко. Залишилося ще розчаруватися в Зеленському — і можна буде братися за щось нове. А там, глядиш, українські виборці розберуться в виборчій іхтіології, грамотно закинуть сіті й поймають, нарешті, політиків, адекватно відповідаючих викликам часу. У всякому разі, як показують події останніх тридцяти років, у нас часто реалізуються не найбільш прогнозовані, а найнесподіванніші сценарії. (https://www.radiosvoboda.org/a/27912913.html)