Після програшу в першому турі виборів Петро Порошенко заявив, що він «почув молодь». Логічно припустити, що він почув обурення молоді тим, що найближче оточення Порошенка під час війни займається кривавим бізнесом на війні. Здавалося б, Порошенко мав уже наступного дня вимагати максимально швидкого та жорсткого розслідування щодо мародерів у своєму оточенні. Але цього не сталося. Замість серйозних «чисток» у військово-промисловому комплексі України Порошенко, схоже, вирішив спустити справу про розкрадання на гальмах. На тлі гарячих дискусій, пов'язаних з майбутніми дебатами між Володимиром Зеленським та Петром Порошенком, з інформаційного поля практично «випала» одна з головних скандалів нинішньої виборчої кампанії. Йдеться про розслідування програми «Наші гроші», що стосується розкрадання державних коштів топ-чиновниками Укроборонпрому та Ради національної безпеки і оборони (РНБО). Нагадаємо, у корупційній історії про розкрадання в оборонному комплексі України виявилися замішані перший заступник РНБО Олег Гладковський та його син Ігор, директори низки оборонних заводів, а також керівники компанії-«прокладки» «Оптимумспецдеталь» Андрій Рогоза та Віталій Жуков, через яку проходили державні кошти.
Формально справу розслідує Генеральна прокуратура. Проте поки що ніхто внаслідок цього не постраждав — усі фігуранти справи досі залишаються на волі. Йдеться не лише про сім'ю Гладковських — з ними все ясно, Олег Гладковський (до 2014 року носив прізвище Свинарчук) входить у ближній круг соратників діючого президента. Жодних запобіжних заходів не отримали Рогоза та Жуков. І це незважаючи на те, що Генеральна прокуратура офіційно заявила про те, що внаслідок розслідування було встановлено, що цими особами «при поставках запчастин і комплектуючих на державні підприємства умисно вчинені дії щодо заниження суми податкових відрахувань у державний бюджет України в розмірі 26 млн 600 тис. грн». Але цього виявилося недостатньо, щоб відправити цих двох молодих «бізнесменів» до слідчого ізолятора. «Оскільки підозрюваними Р. та Ж. у встановленому законодавством порядку шкода, завдана державному бюджету, погашена в повному обсязі до закінчення досудового розслідування, з урахуванням вимог та положень ст 176–178 КПК України запобіжні заходи щодо них не обиралися у зв'язку з відсутністю ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством», — резюмували в ГПУ.
Про інші епізоди — контрабанду озброєння з Росії, схеми зі зняттям різної апаратури з нашої ж військової техніки, «договірняки» з директорами військових підприємств, що входять до системи Укроборонпрому, а також про завищену вартість цієї самої апаратури при продажу назад — у Генеральній прокуратурі чомусь не сказали ні слова. Поки що, схоже, відбувається профанація розслідування. Буквально через день після першого туру виборів Петро Порошенко звернувся до уряду, щоб той організував перевірку на детекторі брехні для всіх керівників концерну «Укроборонпром», а також провів там аудит. Знаючи, як проводяться подібні перевірки, легко припустити, що внаслідок всі виявляться «білими й пухнастими». А тим же Рогозі та Жукову, які займалися контрабандою запчастин з Росії, ще й вручать по медалі. За героїзм та відданість батьківщині… А тим часом справжні «озброєнці», ті, хто виробляє серйозне сучасне озброєння, тікають з України, оскільки втомилися боротися з ворами-чиновниками.
Про це пише Глеб Каневський. Виробники військових товарів мають великий потенціал, але його стримує бюрократія. Приватні компанії від безвиході переносять виробництво за кордон. Підприємства державного концерну «Укроборонпром» щорічно генерують 600–800 млн дол. надходжень в Україну. Ці гроші дуже важливі для економіки держави. Це й нові технології, й робочі місця. В умовах війни на Донбасі це ще й стратегічний ресурс для ремонту радянської техніки. Якщо Таїланд купував сучасні українські танки «Оплот» по 5 млн дол., а відновлення радянської моделі Т-72 коштує 200 тис. дол., то в результаті один танк за кордоном утримує 25 радянських удома. Це привабливі розрахунки, проте вони неповні. Валютні надходження в Україну можуть зрости, якщо уряд лібералізує експорт військових товарів як для державних, так і для приватних виробників.
Парні з паперами
У 2016 році українського глядача в кінотеатрах порадувала голлівудська комедія «Парні зі стволами». У фільмі, заснованому на реальних подіях, йшлося про двох приятелів, яким удалося отримати багатомільйонний контракт від Пентагону на поставку патронів для військових сил в Афганістані. Хоча через жадібність одного з героїв історія закінчилася вироками для обох, увагу фахівців насамперед привертає легкість, з якою можна вести специфічний озброєнський бізнес у США, наскільки просто можна отримати інформацію про оборонні контракти уряду онлайн, у тому числі за кордоном. Не менш цікавим є те, наскільки низьким є «поріг входження» в оборонний сектор за кордоном для нової компанії. Новачку в США реально зібрати документи, які дозволяють побороти на тендері за міжнародний замовлення на 300 млн дол. В Україні теж можливі кримінальні історії, пов'язані з експортом озброєння, але зовсім інші. У вітчизняному бізнесі керують не підприємці, а чиновники.
Основним органом, який контролює експорт та імпорт військових товарів, є Державна служба експортного контролю України — Госекспортконтроль або ГСЕК. Теоретично це сервісна служба, яка має розтлумачувати українським та іноземним виробникам озброєння особливості вітчизняного законодавства. В епоху діджиталізації достатньо зайти на застарілий Портал служби з неповним переліком паперових дозволів для експорту-імпорту військових товарів, щоб зрозуміти, наскільки все складно й, як показує практика, дорого. Іноді ціна хабарів за бюрократичні дозволи досягає сотень тисяч доларів.
Подільський суд столиці вже три роки розглядає справу Сергія Головатого, колишнього начальника відділу державної експертизи міжнародних передач товарів подвійного використання, який за право експортувати гільзи для двигунів внутрішнього згоряння вимагав у приватного виробника 250 тис. дол. До речі, військові товари бувають різними. Є товари виключно військового призначення, а є товари подвійного використання, які можна застосовувати в мирному житті: будівництві, агросекторі, цивільній авіації. Згадана ГСЕК видає дозволи на торгівлю обома групами товарів. Правда, крім Госекспортконтролю, є інші органи, від яких залежить, продасть чи щось український виробник за кордон. Додатково документи узгоджують Міністерство оборони, СБУ та служба розвідки. В окремих випадках дозволи розглядаються на Міжвідомчій комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. Наприклад, Служба безпеки перевіряє, чи немає за підприємством сумнівного шлейфу порушень законодавства у сфері експортного контролю або державної таємниці. Міністерство оборони знайомиться з переліком та властивостями військових товарів, які мають йти на експорт, і підтверджує, що ці товари нині не потрібні для заходів оборони.
Збір усіх дозволів затягується на місяці, що породжує додаткові можливості для хабарництва. Особливе місце в бюрократії займає державний концерн «Укроборонпром». Він виступає посередником між національним експортером та іноземним замовником у ролі комісіонера, що породжує додаткові корупційні ризики.