Депутат, який багато років працює у фракції «Батьківщина», знову носить військову форму. Нині він — заступник командира добровольчого формування територіальної громади Києва «Мрія» 241-ї бригади Тероборони ЗСУ. У своєму інтерв'ю він розповідає про те, як виявляли ворожу агентуру в Києві в перші дні війни, якого походження виявилися ці люди, чим Україна може здивувати росіян під час контрнаступу та що станеться, якщо російський диктатор Путін спробує натиснути на «ядерну кнопку».
На запитання про готовність СБУ до війни генерал відповідає, що будь-яка сучасна війна — це не тільки поле битви з ракетами та танками, але й невидима війна спецслужб. Російські спецслужби розпочали «окучувати» українську територію задовго до широкомасштабного вторгнення. На його думку, СБУ та інші спецслужби та розвідувальні органи країни не були готові до початку повномасштабної агресії. Про це свідчать події, які сталися в низці обласних підрозділів СБУ: у Харківській, Сумській, Чернігівській областях і особливо в Херсонській.
Генерал зазначає, що в СБУ затримані й заарештовані близько десятка колишніх працівників, у тому числі заступник голови Служби безпеки Кулінич. Наумов, колишній керівник управління внутрішньої безпеки, втік за кордон з великими грошима. Це управління — серцеве управління Служби безпеки, яке повинно наводити в ній порядок, виявляти кротів, зрадників, корупціонерів. Баканова в Києві не могли знайти на початку вторгнення — його тут не було.
Коли розпочинається війна, кожен працівник СБУ має дістати з сейфа спеціальний пакет з інструкціями про те, що робити під час військових дій. Керівник управління СБУ повинен створити військову частину з управління, яке стає штабом оборони, забезпечити взаємодію між своїм підрозділом та ЗСУ, територіальною обороною. Однак вийшло інакше. Патріотичніші та краще підготовлені працівники СБУ просто пішли в тероборону і захищали землю не в складі спеціально підготовлених загонів СБУ. Це був повний провал. Коли служби не знали, що робити, український народ все зробив сам — об'єднався, взяв зброю і захистив країну.
Потім, починаючи з березня, розпочалася робота військової контррозвідки по виявленню ворожої агентури. Найголовніша проблема в Києві та регіонах була в тих, хто наводив на цілі. Контррозвідникам допомагав весь український народ, патріотично налаштований. Люди виявляли тих, хто був коректувальниками, фотографував об'єкти, дзвонив кудись або вночі ходив не в тому місці, де треба, і швидко інформував відповідні структури. Силами свого підрозділу генерал затримав 15 диверсантів — коректувальників та інших помічників ворога.
Ці люди були громадянами України, які за гроші продавали країну. З 15 осіб лише двоє були ідейно вмотивовані, так звана «вата». Майже всі були родом зі сходу України — переселенці, які у 2014 році перебралися до Києва. Їх знайшли й зробили пропозиції перед війною, коли диверсійна робота російських ГРУ та ФСБ була дуже активною. Вони навіть помічали квартири у центрі міста, які збиралися захоплювати в першу чергу.
Окупанти мали списки людей на знищення, плани щодо концтаборів у Броварах, у Василькові — все було розписано. Генерал бачив цю інформацію в СБУ. По народних депутатах був список — близько 200 мали бути знищеними. При цьому сотня нардепів мала бути об'єктом інфільтрації та перевербування. Наприклад, депутати з ОПЗЖ мали допомагати в знищенні своїх колег або стати кандидатами для очолювання державних структур.
На запитання про те, як вони планували знищувати, генерал відповідає, що так само, як знищували людей у Бучі, Ірпені та інших місцях — вивезти всіх і розстріляти. Він розповідає про себе: він був у тих списках, він і його сім'я мали бути знищені, вивезені в означене місце. Не знаючи, в ліс чи не в ліс, але в окупантів там планувалися табори. Вони позначали, де мали робити фільтрацію або знищення. Те, що вони робили в Бучі й Ірпені, вони збиралися робити й в Києві. Коли вони не дійшли до Києва за три дні, почали тренуватися та відпрацьовувати по Бучі, Ірпеню, Мощуну.
Якби вони дійшли до Києва за три дні, вони б хапали людей, руки за голову, як видно на відео, саджали б в машини і вивозили на знищення. Їхня «денацифікація» означала прибрати, розстріляти людей, які не перевиховуються, — націоналістично налаштованих.
Щодо підготовки списку, генерал пояснює, що туди потрапили всі, хто проголосував за визнання росії державою-агресором у 2018 році — 268 народних депутатів. У перші дні в Києві було затримано з десяток чи півтора представників відомої компанії доставки. Вони їздили на мопедах і велосипедах та збирали інформацію. Тоді, у перші дні війни, нікого в місті не було, машин дуже мало, а вони могли їздити, їх ніхто не чіпав. Вони пересувались, передавали інформацію про блокпости біля мостів, про техніку. Врешті їх викрили, і на запитання, навіщо вони на це погодилися, відповідали — нам гроші дали. Зараз вони всі сидять, і їх дуже багато.
Генерал вважає, що це провал підходу до системи спеціальних служб в Україні, який стався давно — ще за часів президента Януковича, коли туди поставили людей, які фактично були громадянами росії, як Якименко. Вони приходили спеціально, щоб видати ворогу всі можливості та зброю спецслужб. Зброя спецслужб — це не пістолет, не автомат, а агентура. Агентура і ручка, щоб записати, що сказав агент, — ось і вся зброя. Вони тоді здали ворогові всю агентуру.
Потім, у 2014 році, коли проукраїнські сили повернулися до влади, не вичистили зрадників — не було часу, почалася війна, захоплення Криму. Вони замаскувалися, притихли, а потім почали готуватися до повномасштабного вторгнення. Куратори з москви керували навіть заступниками голови СБУ, щоб вони призначали на посади потрібних їм людей. На цю тему була розмова між куратором з ФСБ Сівковичем та заступником голови СБУ Кулінічем, яку опублікували в телеграм-каналах. На ключові посади в управліннях СБУ в прикордонних областях та в центральний апарат ставили своїх людей. Це означало, що все, що знала СБУ, знала й ФСБ. От і вся підготовка до війни. Керувати Службою прийшов Баканов — людина, яка не мала жодного відношення до спецслужб, не володіла цим ремеслом.
На запитання про відповідальність генерал відповідає, що треба відкривати Конституцію. Там чітко написано, в кого які повноваження і де чия відповідальність. СБУ, Генпрокуратура, Міноборони — кому вони безпосередньо підпорядковуються, того й відповідальність. Якщо призначаєш, вносиш у Верховну Раду кандидатуру, то ти несеш відповідальність за цю людину.
Нещодавно, коли президент вніс кандидатуру керівника СБУ Василя Малюка, генерал виступав у парламенті від фракції. Він сказав, що його фракція проголосує за Малюка, тому що вважає, що Службу безпеки повинен очолювати професіонал. Він працював з цією людиною разом: коли був керівником Головного управління К, Малюк був там одним зі співробітників. Генерал знає, що ця людина вміє працювати та знає ремесло оперативне.
На запитання про те, чи у президента з'явилося розуміння, що на ключові посади треба ставити професіоналів, генерал відповідає, що так. Президент з початку повномасштабного вторгнення робив правильні кроки, пов'язані з його статусом і призначенням. Він залишився з нами, у Києві. Те, що він залишився, коли по пустих вулицях Києва ходили з автоматами, — це великий плюс. Коли лідер країни знаходиться на місці, це дисциплінує людей, підбадьорює. Далі він почав слухати військових, тих, хто рекомендує правильні речі в питаннях безпеки. Господь послав нам військового керівника — головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного і всіх, хто з ним працює.
Президента критикують за те, що військові такі незалежні, але він стоїть на своєму і дає їм можливість працювати. На запитання про те, чи можуть в оточенні президента бути російські агенти, генерал відповідає, що було чимало скандалів та викриттів з цього приводу ще до повномасштабного вторгнення. Вони нічим не закінчувалися, але вели до того, що влада втрачала авторитет. Ці скандали не поділися, вони лише заморозилися — війна їх заморозила. Але коли війна пройде, українські воїни та командири, які проливають свою кров за країну, не допустять, щоб ці скандали не були доведені до кінця. Генерал оптиміст — чим скоріше закінчиться війна, тим скоріше доб'ють всіх, хто сьогодні разом з нами, але перефарбований.
На запитання про кримінальні справи проти генерала Сергія Кривоноса генерал робив заяву у Верховній Раді відразу ж після того, як розпочався на нього тиск. Він сказав, що це погана тенденція — коли правоохоронні органи не знають, чим зайнятися, почали цю тіньову війну з тими, хто взяв зброю і пішов захищати Батьківщину в перші дні. Генерал Кривонос зробив все чітко як військовий — прийшов на місце, яке вважав найбільш небезпечним з точки зору можливого захоплення ворогом — аеропорт «Київ» (Жуляни). У березні-квітні генерал їздив через ці пости, спілкувався, бачив, як його команда добре працює, чітко дані всі вказівки та команди. Він виконував все законно, всі його дії були правильні. Більше того, він отримав санкцію від головнокомандувача: забезпечити охорону об'єкта — аеропорту «Київ» (Жуляни), який був стратегічно важливим для Києва, щоб туди не сіли ні гвинтокрили, ні літаки, ні десант ворога. Що він і зробив. Коли кажуть, що війна все спише, генерал завжди уточнює, що війна повинна списувати все правильно. У цьому випадку Кривонос правий.
Щодо Романа Червінського генерал знає його особисто. Він його колись взяв у свій підрозділ. Червінський працював спочатку оперативним працівником під його керівництвом, потім — старшим оперативним працівником. До нього претензій ніколи не було. Він був дуже виконавчим і перспективним працівником Головного управління К. Після того, як у 2006 році генерал зі Служби пішов у політику, з ним не стикався. Все інше він спостерігає на екранах і читає в телеграм-каналах або в Інтернеті. Ексклюзивної інформації про те, що з ним сталося, не має, тому не хоче щось коментувати.
На запитання про контрнаступ генерал відповідає, що наступ очікується не тільки Україною, але й всіма тими, хто допомагає — понад 50 країн, яких зібрав Рамштайн. Допомагає й розвідспільнота, включно з американською. Всі вони в очікуванні того, коли ж ЗСУ завдадуть цей удар, який називають контрнаступ. Для них подія має бути гучна і зараз, щоб вони її побачили. Але ця подія може відбуватися й за іншим сценарієм — поступово. Наступ міг вже розпочатися, він може йти за якимсь зовсім не очікуваним планом, не на тій ділянці, не на тому напрямку, де розраховують. Таке обговорення і розголошення очікування дає плюс і мінус. Плюсів, на думку генерала, більше. Це як туман — туман іде, осідає, і ніхто нічого не бачить. Нібито й тут кажуть, що буде наступ, і там, але ніхто не знає напевно. Мінус в тому, що поки йдуть розмови, ворог може спробувати добути справжню інформацію про майбутній наступ не в Україні, а скоріше за кордоном — у тих, хто про це знає, хто до цього допущений. Але генерал сподівається, що про це знає дуже й дуже обмежене коло людей.
Щодо самого наступу генерал трохи орієнтується в підготовці, зброї. У приміщенні батальйону «Мрія» знаходиться єдиний у Києві навчальний клас з симуляторами стрільби з NLAW, «Стінгера» і РПК. Знаючи цю ситуацію, він скажу, що й технічно, й морально — всі готові. Мотивація у бійців шалена. Тепер чекають на погоду. Потрібні вітер та сонце — щоб вологу з землі прибрати. Якщо буде погода, то контрнаступ матиме ефективні наслідки. Генерал підтримує ідею американського генерала Бена Ходжеса — великого друга України, який каже, що спочатку треба робити наступ у районі ближче до Криму, знищувати міст, і тоді це буде дуже потужний хід. Він саме так би й робив.
Це буде не тільки політичний удар по путіну, але й удар по моральному, бойовому стану ворога. Коли вони звикли, що Крим для них тил, звідки їх годують, постачають боєприпаси, а тут раптом вони повертаються, а за спиною ворог — це завжди страшно. Навіть у вуличній ситуації: коли стоїш навпроти противника — це одне, а коли він ще й позаду — це втричи страшніше.
На запитання про небезпеку того, що божевільний путін «зірветься з котушок» і накаже ядерну зброю застосувати, генерал відповідає, що подібний наказ із його боку буде сигналом для тих людей, які сьогодні виношують плани з його усунення. Є поняття пасивної охорони. Під час заходів з охорони президента це турнікет або просто стоячий поліцейський чи людина з пов'язкою. Людина, яка має намір щось зробити, терорист, підходячи до цієї пасивної охорони, задумається — треба щось робити, чи ні. Коли пасивну охорону він порушує — переступає через турнікет, — це сигнал для тих, хто стоїть на варті. Тоді його скручують, вбивають. Так само буде й у цій ситуації. Якщо путін захоче віддати відповідний наказ або підписати документ — а там є ціла процедура, — то для певних людей в його оточенні це вже буде межа, червона стрічка. Генерал не сумнівається, що біля нього вже є люди, які вступили в контакт зі спецслужбами Сполучених Штатів, інших країн НАТО. Тоді буде проведена миттєва спецоперація — по його знищенню. Сьогодні путін живе тільки тому, що він не зробив цього. Коли він вчинить порушення пасивного захисту, це стане сигналом для тих, хто вже тільки чекає на це. Врешті-решт, ніхто не відміняв можливості НАТО, американців по фізичному знищенню путіна в місці його знаходження. Тільки він підпише, і відразу ж прилетить той дрон, ракета якого проникне в бункер.