Повномасштабна війна Російської Федерації проти України виявила неймовірну здатність громадян до самоорганізації та самозабезпечення всім необхідним для оборони держави. Водночас вона продемонструвала й численні приклади безпринципного та ненажерливого самозбагачення чиновників різних рівнів. Особливо цинічно виглядають хапальні рефлекси у верховних служителів Феміди – представників судової влади, які мають бути взірцем чесності та непідкупності. Війна змусила по-іншому поглянути на багатьох високопосадовців з моральної точки зору.
Затримання голови Верховного суду Всеволода Князєва за одержання мільйонного хабаря затьмарило його нещодавній офіційний візит до США, який відбувся наприкінці квітня і був широко розпіарений у засобах масової інформації. Цей візит є дуже символічним та яскраво демонструє лицемірство й безпринципність верховних носіїв державної влади в Україні. Голова ВС Князєв мав зустріч з координатором з питань глобальної боротьби з корупцією Державного департаменту США Річардом Неф'ю, на якій пафосно розповідав про нульову толерантність до корупції та безкомпромісну боротьбу з нею у судовій системі України.
Водночас головною метою цього візиту було ознайомлення очільника ВС з цінностями американської демократії, передусім у сфері правосуддя. На зустрічах у США голова ВС Князєв з «розумінням» сприймав настанови американських високопосадовців про небезпеку корупції у сфері правосуддя. Проте події, пов'язані із затриманням та арештом Князєва, продемонстрували, що американцям не варто було витрачати свої кошти та зусилля на прийом голови ВС. Візит був організований та профінансований Агентством США з міжнародного розвитку USAID. За версією Національного антикорупційного бюро України, ці події наочно показали, що Князєв ще до вказаної поїздки як найбільші американські цінності сприймав не свободи, демократію та верховенство права, а американські долари.
Вказана поїздка до США була не першим закордонним вояжем голови ВС Князєва – на початку лютого він здійснив подібний візит до Великої Британії. Тому НАБУ при обшуках варто було звернути увагу на пошук не лише американських доларів, але й англійських фунтів стерлінгів.
Не виключено, що на такі закордонні мандри «за досвідом у сфері правосуддя» Князєва надихнув приклад скандально відомого екс-голови Конституційного суду України Станіслава Шевчука. Останній, після того як у лютому 2018 року став головою КС, моментально перетворився на VIP-туриста: за 2018 рік він здійснив десять закордонних турне. Фактично кожен місяць свого перебування у статусі голови КС він відзначав закордонним відрядженням. Куди він тільки не літав ділитися досвідом та шукати «демократичні цінності» – до США, Франції, Чехії, навіть до екзотичного Королівства Марокко. Далеко не завжди вояжи Шевчука були безпосередньо пов'язані з діяльністю КС, що ставило під сумнів не лише їхню доцільність, але й правомірність.
Частина поїздок фінансувалася Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, в якій Шевчук працював до призначення суддею КС. Але й вже на посаді голови КС він продовжував активно освоювати кошти ОБСЄ, які йшли на реалізацію проектів в Україні. Така можливість у нього залишилась, бо в ОБСЄ продовжили працювати його друзі, зокрема Олександр Водянніков.
Брат Шевчука – Денис Шевчук, який після Революції Гідності змінив прізвище на Рулав Оддр, назвав фотографію брата в Марокко символічно. Повертаючись до України в крісло голови КС, Станіслав Шевчук вдавався до грубого ігнорування Конституції та законів, цинічного проштовхування через КС незаконних рішень, неправомірного втручання у діяльність суддів, видання незаконних розпоряджень, маніпулювання розглядом справ. Саме за цю «самодіяльність» у травні 2019 року був з ганьбою вигнаний з КС.
Любителі закордонних візитів за чужий рахунок не перевелись і в нинішньому складі КС. Безперечно, міжнародні контакти слід підтримувати. Але при цьому треба виходити з реальної потреби у таких поїздках не для візитерів, а для держави. Наразі слід зважати на таку реальність як кровопролитна війна, яку Україна веде з московським агресором. Тому треба добре враховувати ще й етичний аспект: чи допустимо у такий час вояжувати по закордонах з відвідуванням фуршетів та банкетів, тим більше з метою, штучно прив'язаною до службової діяльності чи взагалі надуманою.
Через таку призму варто поглянути на нещодавню зарубіжну поїздку до Відня суддів КС Василя Лемака, Олега Первомайського та Оксани Грищук. Наприкінці квітня ці носії вишневої мантії відповідно до розпорядження в.о. голови КС Сергія Головатого відбули у відрядження до міста Відень у Республіці Австрія «з метою участі в заходах відзначення річниці Конституції Речі Посполитої, ухваленої 3 травня 1791 року».
Мета такого закордонного відрядження суддів КС України вражає! Під час війни їхати спеціально до Австрії, щоб відзначити річницю Конституції Речі Посполитої! Організатори цього візиту вочевидь розуміли сумнівність безпосереднього зв'язку цієї річниці з діяльністю КС України, а тому вміло актуалізували цю подію під поїздку високих гостей з України. З повідомлення на сайті КС з'ясовуємо, що у Відні судді КС України Лемак, Первомайський та Грищук взяли участь у конференції на тему «Підтримка українського конституціоналізму з боку ОБСЄ: що можна використати зі спадщини Конституції 3 травня 1791 року?».
На поставлене у темі конференції питання можна з ходу відповісти, що «спадщину Конституції 3 травня 1791 року» можна запросто використати для поїздки до Відня кількох суддів КС – тих же Лемака, Первомайського та Грищук. І цю спадщину у такому руслі можна й далі «розвивати» за кошти ОБСЄ, виділені на проекти в Україні.
Невибагливий читач може заперечити: «Ну й що тут такого? З'їздили судді на конференцію до Відня. Отримали підтримку українському конституціоналізму. Тим більше не за бюджетні кошти, а за кошти зарубіжних партнерів». Все воно начебто так, але є одне «але». По-перше, навіщо ОБСЄ організовувати конференцію з «підтримки українського конституціоналізму» в Австрії усього для трьох суддів КС України, якщо її було можна організувати в Україні – у тому ж Львові чи на Закарпатті, вихідцем з якого є доктор Лемак. Було б і дешевше, і ефективніше – змогли б взяти участь усі судді КС, які за відсутності трьох своїх колег фактично «прогулювали» робочий час. Можливо, представники ОБСЄ в Україні просто захотіли під «соусом» річниці Конституції Речі Посполитої погуляти по травневому Відню та звозити туди «своїх» суддів КС. Це припущення, але яке базується на давніх і тісних стосунках, з одного боку, опального екс-голови КС Шевчука з Лемаком, Первомайським та Грищук, з іншого – друзів Шевчука, які працюють в ОБСЄ, з усіма цими суддями.
Адже саме ці судді є частими гостями різних заходів, які проводяться на кошти ОБСЄ. Цікавим фактом є те, що у минулому році ряд суддів КС тривалий час жили в одному із готелів Закарпаття, оплаченому коштом ОБСЄ. Або це був якийсь тривалий «захід з підтримки українського конституціоналізму», або вони забезпечувались проживанням як біженці.
По-друге, треба розуміти, що на поїздку суддів КС Лемака, Первомайського та Грищук до Відня були витрачені не лише кошти ОБСЄ. У розпорядженні в.о. голови КС Головатого сказано, що всі витрати, які пов'язані з відрядженням вказаних суддів, «покриває Спеціальний представник головування ОБСЄ – Координатор проектів ОБСЄ в Україні». «Всі витрати» – це, зазвичай, витрати на проїзд та проживання. Але ж судді КС Лемак, Первомайський та Грищук були відряджені до Відня з 30 квітня по 5 травня. Це означає, що на період відрядження за ними зберігалася зарплата – за тиждень відрядження приблизно по 70–80 тисяч гривень у кожного. Плюс в.о. голови КС Головатий надав їм додатковий день відпочинку за відрядження у вихідний день – а це ще по 12–14 тисяч гривень з бюджету на кожного. Тому ця поїздка обійшлась державному бюджету орієнтовно десь у 250 тисяч гривень.
По-третє, «робочий візит» Лемака, Первомайського та Грищук паралізував основну роботу КС на цілий тиждень. Через відсутність кворуму у зв'язку з їхнім відрядженням КС упродовж 1–5 травня не міг проводити засідань Великої палати та сенатів. Тобто, через їхній закордонний візит конституційний орган тиждень повноцінно не функціонував – а кошти з бюджету на його діяльність витрачалися. Тому постає просте питання: чи співмірна «ціна» цього закордонного «робочого візиту» з тим результатом, який ці поважні візитери привезли до України?
Водночас самі візитери не бачать жодної навіть етичної проблеми у своїй поїздці до Відня у такий час і з такою метою. Суддя Лемак захопливо повідав про неї своїм друзям у соціальних мережах. Що не теза – то добре продуманий та цілеспрямований посил, розрахований на позитивне сприйняття та підтримку. «Вперше був за кордоном після 24.02.22» – це, напевно, має викликати велику повагу за те, що під час війни понад рік суддя Лемак утримувався від закордонних поїздок. «На запрошення трьох послів при міжнародних організаціях» – це, певно, символізує велику честь, надану персонально судді Лемаку. Відмовитись було неможливо! «Дводенна програма» – хоча за розпорядженням Головатого – шість днів відрядження плюс ще один день на оплачуваний відпочинок, виходить – сім днів. «Незабаром розповім про свій виступ на конференції в присутності десятків послів і представників» – це мав бути якийсь грандіозний виступ. «ОБСЄ – дякую!!!» – тут у щирості Василя Васильовича можна не сумніватися. Але йому варто було б конкретно назвати друзів з цієї організації, які не раз і не два надавали можливість подорожувати світом, милуватися українськими краєвидами, спілкуватися з різними цікавими людьми за гарно накритим столом. Адже разом із Шевчуком він давно та плідно освоює бюджет цієї організації.
«Коротко – вражений ставленням до України і нашої боротьби!!!!» – резюмує свій візит суддя Лемак. Вказаний візит делегації КС до Відня також вражає – правда, зовсім в іншому аспекті.
Треба сказати, що суддя КС Лемак любить популяризувати себе та свою діяльність – виключно в позитивному ракурсі. Він дуже активний у публічній площинці – у соцмережах та на офіційних заходах подає себе відкритим суддею, який сповідує демократичні принципи і горою стоїть за конституційні цінності. Про це він, з високою імовірністю, говорив і у своєму віденському виступі у контексті «спадщини Конституції Речі Посполитої». Однак у діяльності Лемака у статусі судді КС не все так ідеально збігається із декларованими ним принципами і цінностями.
У минулому матеріалі описувався випадок з фальсифікацією протоколу засідання Постійної комісії з питань регламенту та етики, очолюваної В. Лемаком. На практиці «демократичний та відкритий» суддя Лемак також виявляє схильність до приховування певних моментів своєї діяльності.
Як голова постійної комісії з питань регламенту та етики Лемак глибоко інтегрований до процесу реабілітації Шевчука – скасування рішення КС 2019 року про його звільнення за порушення присяги, який С. Головатий та інші прибічники одіозного екс-голови КС протиправно запустили у КС. При цьому одні службові документи комісії, які стосуються цього питання, якось дивно «пропадають» на довгий час, стосовно оформлення інших має місце незрозуміла тяганина. 25 квітня Лемак як голова комісії направив цікавий лист Шевчуку. І зміст цього листа упродовж місяця виявився недоступним навіть для суддів – ні у системі документообігу КС його не було, ні паперової копії ніде не могли знайти. Судячи з усього, Василь Васильович спеціально так «приставив ноги» цьому листу, щоб до певного часу про його зміст знали лише він та його друг Стас.
Потім почались якісь метаморфози з протоколом засідання комісії, на якій розглядалася заява Шевчука про його реабілітацію. Засідання комісії відбулося 25 квітня, а протокол цього засідання за дорученням голови комісії Лемака роздали суддям лише майже через місяць – 17 травня. І роздали його під грифом «для службового користування», хоча раніше такі документи цього грифу не мали. Затягування з оформленням та ознайомленням суддів з вказаним протоколом, вочевидь, не було випадковим. Протокол «побачив світ» лише після видання Головатим як в.о. голови КС розпорядження про засекречення матеріалів комісії, які стосуються розгляду заяви Шевчука. Такий збіг подій у часі вказує на узгодженість дій Лемака та Головатого по втаємниченню звичайного робочого документу, який не містить жодних службових таємниць і ніколи у КС не підпадав під категорію засекречених документів.
Не виключено, що найближчим часом така ж доля спіткає документи про закордонні відрядження – навіщо суспільству знати про високопоставлених вояжерів під час війни. Питання законності такого засекречення у перспективі виникне неодмінно, а наразі ясно, що у КС має місце намагання максимально приховати усі матеріали, які стосуються неправомірного розгляду заяви Шевчука. І не остання роль у цьому належить керівнику Секретаріату КС Віктору Бесчастному.
Ще одна дуже показова ремарка про ставлення судді Лемака до «нашої боротьби», що вразила «десятки послів та представників», які слухали його виступ у Відні. У перші дні повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну ряд суддів КС взяли до рук зброю і долучилися до виконання завдань територіальної оборони столиці. Звичайно, вони одягнули військовий однострій, у якому після несення чи перед несенням служби приходили на засідання КС. І це надзвичайно дратувало Лемака, який після зникнення небезпеки захоплення Києва геройськи повернувся до столиці. Лемак висловлював незадоволення вказаним суддям тим, що вони з'являються у КС у військовий формі. Виявляється, що це справляло негативний вплив на нього при розгляді справ. Тонкою та морально ранимою натурою є суддя КС Василь Лемак.
У КС є свої постійні «ходаки», які регулярно їздять у закордонні відрядження. Наразі двоє з таких суддів перебувають «на низькому старті» – вчергове збираються відбути за межі України. Водночас у плані закордонних вояжів усіх у КС «переплюнув» Сергій Головатий, який наразі як старший за віком суддя виконує обов'язки голови цього органу.
У Головатого для цього є поважна причина – чотири рази на рік він «мусить» їздити на засідання Венеційської комісії, членство у якій випросив спочатку у Порошенка, а потім у Зеленського. Поїздки Головатого на Венеційку мають одну суттєву особливість – туди, як власне, й за можливості на інші заходи він неодмінно «тягне» свого помічника Костю. Ось і у червні з 5 по 13 червня Головатий відбуває у відрядження до міста Венеція разом із Костею – звичайно, за рахунок коштів державного бюджету. А перед цим – з 29 травня по 3 червня Головатий вирішив взяти участь у 30-му Конгресі Міжнародної федерації європейського права, який відбудеться у місті Софія. Таким чином свій 69-й день народження Сергій Петрович відзначатиме у подорожі до Болгарії.
Воно начебто й нічого страшного у цих закордонних поїздках немає – треба так треба. Проблема у тому, що через них КС знову піде у «вимушений простій» – упродовж двох тижнів через відсутність кворуму не буде засідань КС, його Великої палати та сенатів. При цьому своїми розпорядженнями Головатий передбачив собі три, а помічнику Кості два оплачувані дні відпочинку за перебування у закордонному відрядженні у вихідні дні.
Тяжка то справа бути у закордонному відрядженні. Як зазначалося, з рук Головатого по одному дню оплачуваного відпочинку за перебування у відрядженні до Відня у вихідний день одержали Лемак, Первомайський та Грищук. Слід зазначити, що практику надання оплачуваних днів відпочинку за закордонні відрядження започаткував у 2018 році голова КС Шевчук – йому то справді від безперервних поїздок треба було відновлювати сили для наступного вояжу.
До речі, коли у 2010 році карточка народного депутата Головатого голосувала «за» ратифікацію «Харківських угод», Сергій Петрович фізично також перебував за кордоном – у Страсбурзі. Однак, як стверджує В. Богатир, який за часів Януковича був заступником міністра юстиції, це зовсім не означає, що голос Головатого тоді був відданий «всліпу» – без погодження з власником картки. Але це – вже тема окремого дослідження, яке варто провести у зв'язку з тим, що суддя КС Головатий «несподівано» став суддею-доповідачем у справі про конституційність «Харківських угод», за які був відданий його голос.
Мораль цієї історії проста та очевидна – кому війна, а кому…