Юрій Вітальйович Луценко три дні тому виставив на продаж свій заміський будинок, оформлений на тестя. Щоб заробити на такий будинок, тестю довелося б працювати близько сто років. Одночасно сім'я Луценка поспішно намагається позбутися нерухомості на Старонаводницькій та будинку на Еспланадній, який своєчасно переписав на себе Глеб Загорій. Загалом це схоже на те, що генеральний прокурор разом із дружиною вирішив тікати з України. Або принаймні застрахуватися від майбутніх неприємностей. Досвід у цій справі у сім'ї Луценка є. Під час першого кримінального процесу проти Юрія Луценка «регіонали» милостиво дозволили Ірині Луценко швидко розпродати кримську та іншу нерухомість, яку могли конфіскувати. Але цього разу у винахідливих Луценків це може не вийти.
Фактично на верхівку Генеральної прокуратури почали давати показання самі ж працівники Генеральної прокуратури при живому генеральному прокуророві. І, видається, це лише початок. Отже, цього разу обвинувачем Луценка та компанії знову виступив прокурор Кулик. Єнін після цього звинувачення одразу подав у відставку і, сподіваємось, буде співпрацювати зі слідством. Варто сказати, що «справа Бакуліна», яка є однією зі справ «групи Курченко» у Генеральній прокуратурі, «продавалася» щонайменше тричі. Перший раз за Яреми, коли її просто саботували. Другий раз за Шокіна, за посередництвом Драгана, Винокурова та Мамки. І третій раз — зараз. Видається, що до кримінальної відповідальності врешті-решт потрібно буде притягнути і Яремму, і Шокіна зі сподручними, і Луценка з його бандою вимагачів. Але крім «справи Бакуліна» у Луценка горять і інші справи. Розсипається справа про вбивство Вороненкова, справи Лабутина-Заярнюка, Савченко, Бабченко та Замани. А справа про вбивство Катерини Гандзюк може привести просто до самосуду щодо Юрія Луценка. Активісти вже завітали вчора до будинку Луценка. Поки що з факелами, але можуть і з коктейлями Молотова.
Генеральний прокурор Луценко брехує і саботує справу Гандзюк
1. Зміна підозри та пом'якшення статті звинувачення замовнику вбивства Гандзюк — Владиславу Мангеру ні з ким не узгоджувалися. Заяви Юрія Луценка, Лариси Сарган та речника Лисенка — це вигадки.
2. Літр сірчаної кислоти і ураження великої кількості шкіри глибокими хімічними опіками — це смерть. Гарантована смерть. Більш гарантована, ніж смерть від пострілу в груди. На відміну від розумово відсталого генерального прокурора, Владислав Мангер знав і знає, що таке кислота, і хотів, щоб Катя не просто померла, а щоб Катя страждала перед смертю. І Мангера за цей злочин буде покарано.
3. Вбивство є вбивство і ніколи вбивство сірчаною кислотою не стане «побиттям» чи «тяжкими тілесними ушкодженнями». Звинувачення замовників вбивства у замовленні «тяжких тілесних ушкоджень» — це нонсенс і водночас ще одна причина нагадати, хто керує зараз Генеральною прокуратурою і кому час назавжди зникнути з політичної карти світу разом із замовниками вбивства Катерини Гандзюк. Інших коментарів сьогодні не буде. Будуть дії. Тому Юрію Вітальйовичу краще не спокушати долю, а помити свою в'язничну кружку і чекати. Чекати, коли його викличуть на допит.