Серед нових загроз — міна під вибори до ВР України 2019, яку закладає Путін. Новоспечених громадян можна використовувати як агентів впливу. Жителі неконтрольованих територій Донецької та Луганської областей, маючи подвійне громадянство, проголосують за Медведчука та Бойка, а на наступних президентських виборах у РФ дадуть Путіну «залізні» 2–3 мільйони голосів. Один молодик хоче обміняти двоголову курицю («паспорт «ДНР») на громадянство РФ. Говорить, що, ставши повноцінним росіянином, зможе офіційно влаштуватися на роботу в Росії та отримати краще ставлення.
Бойовики ліквідують. З 3 травня так звана «міграційна служба ДНР» почала приймати документи жителів «республіки» для оформлення паспортів РФ. У прикордонних селах Ростовської області також відкрилося кілька паспортних пунктів. Першими в черзі вишикувалися ті, хто регулярно їздить на заробітки в Росію або планує там жити. Вони не сподіваються, що РФ прийде в «республіку», але розраховують вирватися з «республіки» в РФ. Сподіваються, що з новими паспортами до них у «братського народу» буде нове ставлення — не як до вигнанців.
Пропагандисти «республік» у Москві та на територіях захлинаються від захвату. «Україно, остаточно прощавай! Не дарма гинули тисячі ополченців! Бронюємо килимки у міграційній службі в Ростовській області» — ділиться ейфорією член «Союзу письменників ДНР», одним із перших отримавший раніше марний «паспорт ДНР». «Допомога Росії дозволить захистити себе від цих божевільних націоналістів», — промайне в сюжеті «республіканського» ТБ донецький адвокат. Особистий біограф Мотороли Геннадій Дубовой гучніше за всіх прокричав у «Комсомольській правді»: «Після повідомлення про Указ Володимира Володимировича мій телефон розпалився. Дзвонять бойці й плачуть від радості, співають: «Цей день ми наближали, як могли!».
Многі вже втратили віру, але — свершилося! Ми повернулися додому. Хай поки лише мала частина тієї території, яка по праву належить русичам, але — всьому своя пора». На скриншоті — цей донецький бойовик все ще грезить про те, що Путін разом з такими як він перетворить на «ЛДНР» всю Україну. Банда керівника «ДНР» Пушиліна та керівника «ЛНР» Пасечника відчувають найбільше ліквідування. Це чиновники-колаборанти та ті, хто вбивав — переважно люди, яким заборонено в'їжджати в Україну, персонажі з «Миротворця». Тепер вони не лише зможуть розповзтися по світу, але й уникнуть кримінальної відповідальності. Заразом легалізуються ті росіяни, які давно перебувають на території ОРДиЛО та керують за спинами картонних пасечників-пушилінів.
А що ж звичайні жителі Луганська та Донецька? Більшість висловлюють скепсис. Наявність «паспорта ДНР» є обов'язковою умовою. У кого такого немає, доведеться спочатку його отримати, а вже потім обміняти на російський. Невідомо, дасть чи російський документ якісь бонуси тим, хто постійно живе на невизнаних територіях, а витратити гроші на його оформлення треба за місцевими мірками величезні — 3500 рублів.
Підписавши указ про спрощену видачу громадянства мешканцям окремих районів Донецької та Луганської областей України, Путін пояснив це так: «Люди там позбавлені прав. Немає проблем з отриманням карти поляка, немає проблем з отриманням угорського та румунського паспорта — для мешканців України. То чим же русичи гірші?». Путінське обіцянко захистити права ободрило найбезправніших — інвалідів, пенсіонерів, які мріяли, що з отриманням російських документів їм не доведеться виїжджати за пенсією в Україну через блокпости. Хоча пенсія є власністю кожного, завдяки СБУшній системі «Аркан», розробленій за завданням уряду, пенсії та соціальні виплати масово відбирають навіть у переселенців, що вже говорити про мешканців ОРДиЛО.
Наче готуючи Путіну виправдання та благопристойний привід, міністр соціальної політики України Андрій Рева в інтерв'ю BBC повідомив, що на неконтрольованій території мешкають одні «мрази», яких йому «не шкода»: https://www.youtube.com/watch? v=MONrw1Plfh0 Заява Реви не стала несподіванкою — і раніше чиновники з цього міністерства говорили, що з «ЛДНР» виїхали всі українці, а Кабмін видавав одне за одним дискримінаційні постанови. Але цього разу чергове міністерське висловлювання прозвучало максимально на руку агресору. І, поки міністр лає пенсіонерів за бажання отримати дві пенсії (в «республіці» й в Україні), люди, які не ходять, малорухливі, самотні — навіть після путінської «турботи про них» — по-прежнему залишатимуться за бортом. Правозахисниця з Донецька Тетяна Матяш впевнена, що російські пенсії мешканцям «республік» не світять — їх зможуть отримувати лише особи, які постійно мешкають у РФ. «Це офіційна позиція Пенсійного фонду РФ, на його сайті є пояснення. Громадяни РФ ж таки бояться, що їхні права будуть порушені виплатами мешканцям «ЛДНР».
І це стосується всього соцпакета. Щоб отримати те, що належить росіянам — потрібно жити в РФ і звернутися за місцем проживання», — прокоментувала для «ОРД» Матяш.
Отримати вигоду від путінської паспортизації теоретично можуть 2,3 млн українців з різних регіонів, які працюють у РФ (дані МЗС РФ). І молодь, яка виросла за роки війни й стоїть на розпутті. Робочі руки та молоді фахівці потрібні Росії — там багато своїх пенсіонерів і дефіцит працездатного населення. За минулий рік, за даними Росстату, чисельність росіян скоротилася на 87 тисяч осіб. І тенденції до вимирання, й еміграція лише зростають. При тому, що на момент початку агресії в Україні Росія мала прирост. Крім того, донбаські новачки будуть дуже корисні Путіну як електоральна опора. На це натякнув командир бандформування «Схід» Олександр Ходаковський.
На своєму каналі в Telegram він подякував за паспортизацію «республік» кремлівському куратору Владиславу Суркову та московській пропагандистці Маргариті Симоньян, яку назвав «наполегливою ходатаєм цієї теми». Але, за його словами, мотиви Суркова з Путіним не гуманістичні, а суто раціональні. І це — пара-трійка мільйонів гарантованих голосів на наступних виборах Путіна в РФ. «Людям потрібно розтлумачити, що російське громадянство дасть їм не лише права, але й обов'язки. Разом з бонусами вони отримають обов'язок служити в росармії — а це Сирія, та й взагалі — будь-яка гаряча точка. І ще у них з'явиться обов'язок «вдома», тобто в РФ, воювати проти своїх», — застерігає донецька правозахисниця Тетяна Матяш.
Ми опитали понад дюжину лідерів думок, експертів, мешканців територій або тих, хто має стосунок до Донбасу. Щодо значення та наслідків паспортизації існує три найпоширеніші точки зору: 1) На Закарпатті 90% мають паспорти Угорщини й нічого! 2) Далі підуть «захищати своїх «громадян», як у північній Осетії. А це означає повномасштабний наступ. Поки у нас зараз така хитка ситуація з цим «демократичним волевиявленням», ворог не спить. Це ще більше затверджує думку, що Зе — проект Кремля. 3) Сценарій той же, що й у 2014-му по здачі Криму. Договір з діючою/уходящою владою України по здачі територій на Донбасі.
Російський публіцист Олександр Невзоров непогано висловився на цю тему: «Цією паспортизацією Путін вкрутив кактус в зад новообраному Президентові України». Він припустив, що якби Трамп провернув жарт з видачею паспортів усім охочим петербуржцям, наприклад, весь город вишикувався б в одну чергу, включаючи розпалених рашистів — таких як Мілонов. «Я думаю, це просто залякування України та нашого зеленого у всіх смислах Президента. І заразом треба ж відвернути увагу від божевільних проблем з пошкодженим нафтопроводом «Дружба» та мільярдних збитків, завданих неякісною російською нафтою», — поділилася думками з «ОРД» Тетяна Матяш. На думку колишнього луганчанина Володимира Ландика (екс-нардепа), крім можливостей, які відкриваються перед бойовиками — в'їжджати в РФ та інші країни з території РФ, видача паспортів переслідує мету «налякати» Зе. «Мета — підняти ставки в торгівлі з Зе щодо різних поступок і заборон (ти мені — я тобі)», — прокоментував Ландик.
«Відчуття, що Путін просто розраховує «пересидіти» й тягне час. Приєднувати «ЛДНР» він не збирається», — поділився з «ОРД» один з ідейних учасників «російської весни» в Донецьку, який постійно мешкає тепер у РФ (на умовах анонімності). А ось точка зору, яка належить пенсіонеру, постійно мешканцю території «ДНР», ім'я якого не називаємо також за його проханням: «Путін роздає паспорти тим, кого він збирається забрати з ДНР та ЛНР, сподіваючись, що з командою нового Президента Зеленського можна буде домовитися закінчити цю війну. Амністію (в Україні, після повернення територій) дадуть учителям, лікарям, працівникам ВНЗ тощо, але не дадуть тим громадянам України в ОРДЛО, які вбивали українців. Перетнувши кордон з Україною, ці люди попадають одразу в тюрму. Тому й рятує їх Путін, надаючи громадянство. І це все він правильно робить. Головне, щоб ще забрав і свою зброю». Екс-керівник підрозділу інформаційних операцій Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ Анатолій Кравчук вважає, що Путін обмежиться політичним та економічним тиском.
А мета — спонукання до реалізації «мирного плану Медведчука» щодо Донбасу: «Було багато запитів від «ДНР-ЛНР» на такий крок (російські паспорти), але Путін на цей крок не йшов. Намагався всю цю масу заштовхнути в Україну на своїх умовах і продовжити тиск. До речі, це демонструє, що новий Президент не є «маріонеткою Кремля», як це намагалися намалювати за Порошенка. Попередня ж влада Путіна влаштовувала. Кум Путіна Медведчук розповів, які мають бути умови миру — автономія Донбасу. Ось до чого Кремль примушуватиме Зеленського».
Досягнення миру в уявленні кума Путіна та його антиукраїнської партії «За життя» — це підрив унітарності шляхом надання Донбасу статусу автономії — до цього Кремль хоче спонукати Зеленського.
А якщо випадково застрелять на блокпосту громадянина РФ? Це питання турбує тих, хто побачив за паспортизацією новий виток збройної агресії РФ і, можливо, анексію Донбасу. Мешканець окупованого Донецька, який до війни керував промисловим підприємством, а тепер залишився без роботи, говорить: «Донецьк втрачений на невизначений час. Тут буде друга Південна Осетія. Слідом за паспортами РФ треба чекати провокацій — як у серпні 2008-го в Південній Осетії, коли президент РФ оголосив про початок «операції з примушення Грузії до миру» й ввів туди регулярну армію». З цією точкою зору солідарний історик та публіцист Станіслав Федорчук: «Роздача паспортів РФ в Абхазії та Самачабло стала формальною причиною для «захисту російських громадян» та обґрунтуванням для нападу на Грузію з окупованих територій. Спочатку російські війська окупували частину території Грузії. Згодом окупаційні війська назвали миротворчим контингентом і поставили на кордоні окупації. Видали паспорти. І після обстрілу сіл на лінії розмежування почалася вже друга російсько-грузинська війна. З окупованих територій Грузії рушили колони російської техніки та військ. Підставою для початку війни у 2008 офіційно називалося на ГА ООН «захист російських громадян», які перебували в зоні бойових дій в Абхазії».
Але відкрите військове вторгнення все-таки по-прежнему вважають малоймовірним військові експерти. «Ніякої широкомасштабної агресії РФ щодо України не стоїть у планах Кремля. Їхня задача — розпочати переговори з обраним Президентом В.А. Зеленським з позиції сили. Існує така стратегія — «примушення противника виконувати вимоги агресора, загрожуючи збройним вторгненням». Але я думаю, що новий Президент справиться, якщо в свою команду наберуть фахівців зі стратегічним рівнем освіти й мислення», — радить почекати призначень Зеленського Олег Стариков, полковник СБУ (у відставці).
Усе це схоже на логічне продовження стратегії щодо розділу України. Петро Олексійович почав експлуатувати тему поділу українців на «еліту» й решту, навіть не знаючи, що в другий тур виборів з ним вийде не Юлія Тимошенко, а Зеленський. Банери на тему: якщо не я, то Путін, і всі, хто не зі мною — агенти Кремля — були заготовлені задовго до появи терміна «зе-дебіли». І досі тема 25% «патріотів» та ¾ «малоросів» продовжує експлуатуватися, хоча єдності України та українців такий підхід аж ніяк не сприяє. Договір з колишньою (але фактично — діючою, оскільки поки що вибори нічого не змінили) владою України по здачі територій побачили ті, кого образила позиція міністра соцзахисту. При ньому міністерство перетворилося на асоціальне не лише щодо мешканців окупованих територій і переселенців. Політика економити на соцвиплатах і ущемляти незахищені верстви населення підкріплювалася й попередніми висловлюваннями Андрія Реви — на кшталт того, що українці занадто багато їдять і тому багато витрачають на харчування. Відкрита дискримінація у висловлюваннях «державників» настільки підливає масла в огонь і суперечить національним інтересам, що навіть виникло підозріння — а чи не є сам пан Рева реалізатором плану Кремля? Адже за освітою цей вінницький кадр — радянський політрук, наприкінці 80-х навчався в ленінградському військовому училищі імені Андропова.
А тут і «мовний закон» підоспів — прийнятий одночасно з путінською паспортизацією. Чому саме в період зміни влади приближені Петра Порошенка почали активно лобіювати тему мовного закону? Страшилки, пов'язані з цим законом, перебільшені й раздуваються пропутінськими пропагандистами, однак, поки ще невдоволені розберуться, а російська паспортизація вже запущена й йде повним ходом. Якщо це так важливо з т.з. нац. безпеки, чому мовні зміни не приймалися раніше? Саме тепер лобістів не хвилює, як це використає зовнішній ворог? Тут варто згадати, як голосування у ВР щодо мовного питання активізувало антиукраїнські настрої в Криму перед анексією, тоді як момент вимагав прийняття зовсім інших рішень.
А ось і ще один ризик. У РФ дозволено мати подвійне громадянство, і при наданні «республіканцям» паспорта РФ відмова від українського громадянства не вимагається. Вдобавок після указу про паспортизацію «ЛДНР» Путін пішов далі й видав ще кілька указів, якими розширив перелік громадян України, які можуть спрощено отримати паспорт. Дозволив спрощену раздачу російського громадянства всім українцям. Можливо, якби українське громадянство анулювалося з набуттям російського, у цьому процесі можна було б розглядати не лише мінуси, але й плюси, та й число охочих отримати паспорт РФ було б у рази менше. Але поки Путін буде насичувати Україну своїми паспортами, він буде насичувати її своїми агентами впливу не лише на територіях самопроголошених «республік».
Проблема виключення задвоєння громадянства — лише одна з давніх невирішених проблем, які новий Президент отримав у спадщину. Офіційна Україна довгий час дивилася крізь пальці на появу громадян Румунії, Польщі та Угорщини на західній Україні, хоча отримання другого громадянства офіційно заборонено українським законодавством. Так що зі сторони Путіна було б глупо не використовувати це для своїх спекуляцій. І, за словами експертів, з т.з. міжнародного права цим кроком Кремль не зробив нічого незаконного. Тому й екстрене засідання Ради безпеки ООН закінчилося лише робким осудженням Кремля зі сторони країн-членів ЄС.
Не дивно й те, що проблема не вирішувалася роками. Адже її вирішення суперечить інтересам українських власть імущих, серед яких навалом тих, хто має по 2–3 паспорти, та маса осіб з громадянством країни агресора.
Представ у новому світлі й провал української інформаційної політики, яка в східних регіонах країни кульгала всі роки української незалежності. І особливо це стосується роботи з молоддю. «Наша Держава провалила залучення молоді в Україну. Треба було створити максимум умов, щоб витягти з «ЛНР»-«ДНР» якомога більше випускників шкіл. Розбитися, щоб надати місця у вишах на максимально пільгових умовах. Розбитися, щоб молодь могла отримати український паспорт в 1 день, щоб у 25 та 45 років точно так же вклеїти фото. І ще багато чого. Росія мародерствує, а тепер вже просто підбирає трофеї — якщо, припустимо, говорити так про людський ресурс. Багато батьків старшокласників з окупованих міст навіть не чули про освітню програму «Донбас — Україна». Невже елементарно не можна вручати якісь інформаційні буклети на наших КПВВ — тим, що виїжджають звідти. Не тільки про освіту. Як смішно це не звучить, але деякі не чули навіть про безвіз після півроку його дії», — про можливості, створені для Путіна Мінстецем та Міносвіти, говорить педагог з Донецька, який просить його не називати.
Новий український Президент і оглянутися не встиг, як з «свого хлопця» (такого ж, яким був Трамп до своєї перемоги на виборах) перетворився на «такого ж фашиста, як Порошенко». Тепер весь московський негатив спрямований на нього. На путінські укази про паспорти новообраний Президент України відреагував так: «Можливо, знайдеться той, хто перебуває під впливом пропаганди. Можливо, хтось зробить це заради заробітку або в спробі сховатися від кримінальних розслідувань. Ми навіть можемо надати Володимиру Путіну перелік громадян України, яким найближчим часом стане дуже некомфортно в країні».
Зеленський так само відгукнувся чимось подібним на нову національну ідею: «Україна не відмовиться від своєї місії служити прикладом демократії для постсовітських країн. І частиною цієї місії стане надання притулку та українського громадянства всім, хто готовий воювати пліч-о-пліч з нами за нашу й вашу свободу». Путін у відповідь затягнув стару пісню про «один народ». Він, мовляв, сподівається домовитися про спільне громадянство й таким чином досягти бажаної асиміляції. На що Зеленський відповів різко: «Реальність така, що зараз, після анексії Криму й агресії на Донбасі, з «спільного» у нас залишилося одне — державний кордон».
При Порошенку для багатьох виглядало очевидним, що на мешканців ОРДиЛО всім байдуже й ніхто територій повертати не буде. На ситуації млявої війни заробляли й планували це робити далі, трансльюючи у зовнішній і у внутрішній простір два зовсім різні стандарти. В одному — безальтернативність «Мінських домовленостей» з їхнім «особливим статусом» для «ЛДНР», в іншому — «повернемо Крим і Донбас на наших умовах». У своїх перших заявах поки Володимир Зеленський продемонстрував принципову позицію. Схоже — реалізовувати путінсько-медведчуковський сценарій щодо надання особливого статусу ОРДиЛО (зі своїм парламентом, урядом, своїми — неукраїнськими — законами, як це запропонував Медведчук) він не збирається.
Але тоді як же новий Президент буде досягати обіцяного виборцям миру? Та й взагалі — що він буде робити з Донбасом? Поки не ясно. Не зрозуміло навіть — зможе чи новий Президент мінімізувати наслідки путінської паспортизації й дати мешканцям територій правильні месиджі, які обернуть їхні погляди в бік Києва, а не Москви. Луганський правозахисник Микола Козирєв, який недавно побував в окупованому Луганську, вважає, що у зовнішній політиці Росії щодо відтворення інституту васалітету у відносинах з колишніми республіками СРСР новий мовний закон і несподіване обрання Зеленського запустили нові процеси. «Путін вирішив протестувати Зеленського посиленням загрози анексії східної частини Донбасу. А мовний закон дав нові аргументи «захищати» всіх, хто як я — користується російською мовою.
«Де російська мова — там Росія», — так, здається, говорив кремлівський імперець? Не думаю, що відкрите масштабне вторгнення можливе, як і анексія: видатки для Путіна будуть занадто великі. Але подальший розвиток подій залежатиме багато в чому від твердої позиції нового президента й від позиції Заходу. Впевнений, що багато донбасців з числа тих, хто говорить по-російськи, готові послати кремлівських опікунів подалі. Але треба бути готовими до гіршого».