Нещодавно стало відомо, що Коломойський, Боголюбов та всі їхні люди відмовилися від свідчень у Високому Суді Лондона по справі Приватбанку. Це автоматично означає поразку Коломойського у суді — питання лише в тому, чи вона буде просто великою, чи критичною для виживання самого Коломойського.
Багато людей задавалося питанням, чому так сталося. Адже Коломойський витратив величезну кількість грошей та застосував весь свій вплив, щоб за допомогою корумпованої української судової системи розвалити позицію України у суді. Намагався захопити важелі керування НБУ та самим Приватом. Намагався зробити так, щоб справа Приватбанку не підпала під британську юрисдикцію. Загалом робив все, щоб показати, що питання Високого Суду для нього принципове.
Йому навіть вдалося перенести розгляд справи у Високому Суді Лондона на рік. Але у критичний момент він дав задню. Чого так?
По-перше, чому Лондонський суд критичний для Коломойського? Через суму, яка підвисла у Лондоні. Справа йде приблизно про 3 мільярди доларів. Для того щоб взяти участь у суді, Коломойський повинен був показати та заморозити для цього ті самі 3 мільярди доларів. Тобто це аудировані, білі та чисті активи, які тепер неможливо на когось перекинути, бо діє фріз — та сама заморозка, простими словами арешт. Для Суду Лондона неможливо показати фейковий аудит та сказати, що Нікопольський завод феросплавів коштує мільярд доларів. Воно так не працює.
Важлива примітка: ми не знаємо, що саме показав Коломойський для фрізу у Лондоні. Це таємна інформація, яку суд не розкриває. Здається, вона відома британським представникам України, але вони також її не скажуть нікому.
Існує дві точки зору на цю суму. Перша — умовна реакція Ходорковського, у якого свого часу Росія забрала мільярд доларів. Тоді адвокат Ходорковського сказав журналістам: «Ви думаєте це останній мільярд?» Ідея в тому, що Коломойський просто поліниться на якісь гроші, а гроші в нього є. Або ще вкраде десь. Він вміє.
Інша точка зору каже, що 3 мільярди чистих доларів, які можна показати на Заході, це не тільки особисто все, що накрав та відмив Коломойський за все життя, а й гроші багатьох його людей і людей Боголюбова. Наскідувати яхти, вілли, літаки, рахунки на 3 мільярди не так вже й просто, навіть якщо ти Коломойський та Боголюбов разом. Тобто це так би мовити спільна каса групи Приватбанку. І цю касу Коломойський підвів під міжнародний фріз обіцянками, що він все порішає.
Якщо рішення Високого суду буде на декілька мільярдів на користь України, то Коломойський провтикав спільну касу. А вивести законно активи з-під фрізу неможливо. Британська корона запам'ятає назавжди, що якісь люди нахлобучили їх суд. Саме тому Коломойський намагався якось повпливати на перспективу Приватбанку у суді, щоб або унеможливити засідання, або зробити позицію Приватбанку слабкою. Не вийшло.
Чому Коломойський відмовився свідчити у Високому Суді Лондона? Багато хто каже, що справа була в тому, що він не може приїхати у Британію та дати свідчення. Але це не так. Високий Суд Лондона у порядку виключення дозволив і Коломойському, і Боголюбову дати свідчення по відео. Тому справа не в тому, що Коломойський боїться виїхати з України.
Справа в іншому. Коломойський відмовляється свідчити у Високому суді не перший раз. Справа в тому, що лондонський суд приймає для розбору всі види домовленостей, у тому числі усні. Два поважних джентльмена можуть домовитися на словах про бізнес, і суд буде розбирати, чи виконали вони угоду. Але з часів королеви Вікторії у Лондоні полюбили судитися не тільки британські джентльмени, а багато хто ще. Тому джентльменам там тепер не вірять на слово.
Високий Суд Лондона проводить багатогодинні перехресні допити всіх свідків день за днем. Там сидять дуже якісні спеціалісти з допитів, які вміють встановити істину. Якщо ти десь брехав, то на п'ятому восьмигодинному допиті ти попливеш. Там просто не вийде брехати, бо це розкриють і витягнуть інформацію. І всі результати після допитів будуть опубліковані.
Ось нещодавній приклад. Свого часу Мкртчан, Гайдук та Тарута просрали все, що у них було в «Індустріальному Союзі Донбасу», і вирішили продатися російському Євразу. Ну як продатися. ІСД на той момент був пачкою з-під сухариків з величезними боргами і фактично мав від'ємну вартість. Борги були десь у 2–2,5 мільярда доларів. Росіяни б могли просто забрати ІСД за нуль. Але це ж Росія. Звісно, Євразу купувати ІСД не було ніякого сенсу. І Євраз нічого не купив. Купив ВЕБ, тобто фактично Кремль. Навіть менеджери в ІСД сиділи не євразівські, а ВЕБівські. І купували не ІСД, звісно, навіщо він кому потрібний, а купували важелі впливу на Україну у вигляді працівників, Тарути та Юлії Тимошенко.
ВЕБ — це російський банк, створений для таких справ. Комуністи його створили у 20-х роках як зовнішньоторговий банк СРСР. Перший голова ВЕБу — комуніст, секретар Комінтерну, диверсійної організації комуністів. Другий голова — палач, голова революційного трибуналу Росії, розстріляний. Третій голова — брат першої дружини Сталіна Сванідзе, також розстріляний.
По підсумку Тарута та Мкртчан разом з керівництвом та менеджерами ВЕБу отримали 8 мільярдів доларів під лише половину ІСД. Гроші розпиляли, мімоходом ще кинувши один одного. Тарута на ці гроші потім всю Україну своїми білбордами завісив.
У 2019 році за цю оборудку у Росії вирішили когось наказати. На ВЕБ прийшов Шувалов і почав розматувати схеми папірників. Керівників ВЕБу було наказувати неможливо, бо це скрєпа і поважні люди, і взагалі вони це робили за наказом зверху. Тому на вибір могли впаяти строк або Таруті, який на той час був в Україні, або Мкртчану, який був у Москві. Не пощастило Мкртчану. Бо в цей момент Тарута домовився з росіянами та виїхав у Білорусь, щоб дати російським слідчим свідчення на Мкртчана. Свідчення Тарута дав, Мкртчан отримав 10 років і астрономічний штраф у кілька сотень мільярдів російських рублів. Суд над Мкртчаном був закритий, бо там була ціла купа документів з грифом «секретно». Щоб точно ніхто не мав сумнівів, як і навіщо ВЕБ купував ІСД та що таке ВЕБ насправді.
Мкртчан, Тарута та ще один власник ІСД Гайдук ще до всього цього вирішили судитися у Високому Суді Лондона. Бо домовлялися вони про продаж ІСД на словах. Ну і кинули, звісно, один одного. І судитися вирішили у Лондоні, бо там розбирають і такі справи. І суд розмотав все. Тупо все.
Виявилося, що Тарута у 2019 році нелегально вивезли з Білорусі в Росію з його згоди, і вже у Росії він давав свідчення представникам слідчого комітету РФ. А Високому Суду брехав. Виявилося, що «структурував» кидок Тарутою Гайдука особистий палач Кадирова Адам Делімханов та його люди. Яких Тарута називав не кадирівцями, а «колекторами». Загалом Високий Суд Лондона відмовив всім сторонам спору, а Тарути, через те що він брехав суду на допитах, змусили компенсувати витрати всіх учасників перехресного позову. Ось так розматують у Лондоні. До кровавої бульки з носу. Тарута потім сказав, що суд був «упереджений». Угу. Як ми бачимо, Високий Суд Лондона має колосальну кваліфікацію розкривати найскладніші справи саме через перехресні допити, залучення інсайдерів та свідків.
Саме тому Пінчук, який подав у Високий Суд Лондона позов проти Коломойського за Криворізький комбінат, отримав мирову угоду від Коломойського, подробиці якої потім частково сплили у Панама Пейперз. Як тільки справа дійшла до того, що Коломойський з Боголюбовим повинні були давати свідчення, вони здалися і пішли на угоду, повернувши Пінчуку якісь активи. Саме тому, що розуміли: перехресний допит не витягнуть, і Пінчук їх вгатить уже на два мільярди доларів, а не на сотні мільйонів.
З цікавого — справу Приватбанку від України ведуть ті самі юристи, які колись вели для Пінчука справу по комбінату — Хогани. Тобто кейс успіху є. Звісно, менеджмент сучасного Приватбанку ні на яку мирову угоду з Коломойським не піде. Корпоративне управління як є. Як не піде на угоду і влада України, яка відібрала у Коломойського Укрнафту та багато чого ще, і яка забрала у Коломойського українське громадянство.
Звісно, що і Петро Порошенко, і Валерія Гонтарева легко дадуть свідчення у Суді Лондона про те, як націоналізовували Приватбанк. Їм нема чого приховувати. Вони робили свою роботу. Всі проти Коломойського. Всі. Піти у суд і розповісти під запис, що вони робили з Приватом Коломойський та Боголюбов не хочуть, бо розуміють, що всі ці матеріали отримають люди з ФБР. І далі буде гірше. Можуть навіть обійтись без екстрадиції, просто вивезуть на нейтральну територію і забудуть у багажніку.
Була пересторога, що Коломойський та Боголюбов відмовляться свідчити особисто та виснуть якихось людей з Приватбанку, які дадуть свідчення в режимі «тут я був про це скажу, а тут не був і не скажу». Але ніхто з їхніх людей вочевидь також не погодився давати свідчення, бо ФБР не спить. Наговорити на гарантований строк та екстрадицію не бажають навіть люди з паспортами Ізраїлю. Схема розсипалась, всі рятують власні дупи і сидять на них рівно.
Відмова давати свідчення — це автоматичний програш у справі. Тепер Високий Суд буде розглядати лише свідчення української сторони. І виходити з позиції, що аргументи опонентів скоріш за все брехня, яку вони навіть не здатні підтримати свідченнями особисто.
І все питання лише в тому, скільки грошей з 3 мільярдів доларів Суд присудить Україні. Сподіваюсь, що позов буде підтриманий на 100%. Але може бути, що завгодно. Бо навіть податися в Високий суд довелося за допомогою складної юридичної казуїстики. Активи перед початком суду потрібно було показати, Коломойський їх показав, і це, на мою думку, величезні гроші.
Після того як Україна їх отримає, а Коломойський втратить, йому глина. Від власних людей, яких він підписав на цей блудняк. На мою думку, це кінцева зупинка для Коломойського. Він кидала для своїх. Людина, яка забрала в них все, що було награбовано та виведено за кордон. Все на що повинні були жити вони та їхні нащадки.
Звісно, українські олігархи не такі люди, яких просто позбутися. І не з таких замісів виходили з перемогою. Але зазвичай вони це робили, бо навколо були люди, які допомагали їм. У Коломойського таких людей вже не буде. Всі знають тепер про Коломойського, що він кидала. Коломойський полюбляв приказку, що життя — це супермаркет. Бери все, що забажаєш, але пам'ятай, що каса попереду. Тепер до каси дійшов і він. Яка іронія. Цікаво, чи уявляв він собі таке майбутнє у 2019 році? Думаю, що ні.