Російський журналіст Аркадій Бабченко збирає кошти на броні та каски для фронту — волонтери сумніваються в його мотивах

Пост до фронтових волонтерів та військових. Нещодавно Аркадій Бабченко — російський журналіст, який позиціонує себе як військовий кореспондент — опублікував звернення. «Такое дело. Попросили меня помочь. В общем, нужны бронежилеты, шлемы, обвесы, прицелы и прочая нужная специальная экипировка. Вещи не первой необходимости, но в хозяйстве очень полезные. Поскольку все это специальное, стоит все это до фига. Ну вот действительно просто до фига. Но нужно. Соберем?» https://www.facebook.com/babchenkoa/posts/1847633102003581 Це викликало здивування. На цьому тижні для фронту потрібні зовсім інші речі: деякі будівельні матеріали, деякі автоінструменти, автомобіль, безпілотник, певна кількість електроніки (принтери, ноутбуки, планшети) та безліч автозапчастин. Це нормальні заявки для 2019 року, шостого року війни. Колеги-волонтери, які час від часу публікують прохання про допомогу для фронту, просять допомоги у закупці того ж самого — плюс-мінус різниця в кількості. Але тут раптом з'являються броні, каски, обвіси та приціли. Це нагадує 2014 рік, якийсь дежавю.Щоб розібратися, варто згадати про самого Аркадія Бабченко. Бабченко — російський журналіст, який живе в Україні та намагається коментувати політику й фронтові питання. Однак на фронті його давно не бачили — якщо не помиляюсь, з того літнього випадку у 2014 році, коли його побили над Слов'янськом на горі Карачун. Хто його бив? Наші військові. За що? За діло. Тоді Бабченко прибув на Карачун разом з Касьяновим у гості до Мирослава Гая. Мирослав служив на Карачуні, то була його перша й остання ротація. Коли ця делегація прибула до нього, наші хлопці помітили це, але нічого не сказали. Але коли Бабченко почав фотографувати Слов'янськ з позицій українських військових і одразу викладати фото в інтернет (нормальне коригування вогню, чи не так) — наші військові взяли його в оборот. Розібралися з ним гарно. І в хвіст і в гриву. Цю історію знаю особисто від тих, хто його бив (і справедливо бив), та також від тих, хто ініціював ці розборки.Якщо людина позиціонує себе як військового журналіста — навіщо викладати фото з чітким коригуванням ворожого вогню на наші позиції? Мирослава Гая тоді не били — побратим же, Касьянова пожаліли з поваги до його років. А Бабченко зрештою роздягли до трусів і відправили з Карачуна з наказом на фронті не з'являтися. Тобто якщо він і з'являвся після того на фронті, то дуже давно й з великою обережністю. На фронті я постійно, і всі роки про Бабченко я не знала й не чула. Його там немає, цього «російського військового журналіста», він не знає фронту, про його потреби — ні в зуб ногою.Що про нього відомо? Що живе на краудфандінг, що попрацював добу «трупом» від СБУ, та й усе. Повернімось до заявки, оголошеної Бабченком. Броні? Каски? Обвіси? Дежавю… Ми працюємо з фронтом, але ми давно забули, коли нам давались подібні заявки. Що це може бути? Є кілька версій. По-перше, хлопці вирішили «прикинутися» красиво й, тримаючи Бабченка за простака, навісили йому цієї лапші (мовляв, броніків нам! Касок! Ми глибинна розвідка! Ми спеці!), а Бабченко ловить цю лапшу аж за вухами тріщить, бо що він знає про український фронт? Геть нічого на сьогодні.По-друге, хлопці пролюбили видане, зараз збираються на дембель, треба покрити недостачу певної кількості тих же броніків, касок, того-сього — Бабченко вирішив таким чином підштовхнути свій краудфандінг, кушать хочеться, а раптом заклик про бідних солдатиків або спеців, які ось прямо зараз підуть у бій, зовсім без броніків і касок, і сработає?По-третє, і це останнє. Такі заявки іноді поступають від сбушників. Я бачила такі заявки, отримувала сама (і одразу в ігнор), чула про них від колег-волонтерів. На фронті ті сбушники чи ні, але такі заявки вони іноді сиплють фронтовим волонтерам. Красиво жити не заборониш. Але прямо бачу почерк контори. Не знаю, куди женуть таких заявників колеги — ми завжди гнали подалі.Зверніть увагу — у пості Бабченка ані натяку, ані слова про підрозділ, який цього потребує. Зверніть увагу — на сторінці Аркаші жодного звіту за витрачені гроші. Жодного серйозного звіту.Я б і не звернула увагу на цю чергову ескападу від Бабченка, але погляньте, скільки репостів під тим постом. Гляньте, скільки довірливих коментаторів рапортують — вислав, є, ловіть. А звідки людям знати про сучасні потреби фронту? Хтозна, може, вони гадають, що в нас на фронті й досі стоять бідні солдатики, яким ось завтра в бій, а в них немає броніків? Касок? Так я оце й думаю. А чи не пора нам усім якось роз'яснити Аркаші Бабченко, що паразитувати на українському фронті, будучи нефронтовим російським журналістом — якось воно не добре.