На сьогодні громадяни України завдяки ЗМІ можуть спостерігати розпалену роздачу генеральських звань, орденів, почесних звань та інших привілеїв чинним Президентом своїм прихвостням, які допомагали грабити країну та штовхати її глибше в прірву. З одного боку, нова влада матиме чітке уявлення про те, з кого першочергово вимагати відповідальність. Проте існує й інша сторона — невидима поки що для ЗМІ та звичайних громадян. Йдеться про поспішне вирішення своїх проблем щурами, які тікають з корабля. У кожному відомстві та міністерстві нині судорожно намагаються шляхом складання злочинних наказів і вирішення своїх нагальних проблем хоча б ще трохи привласнити благ для себе улюблених. Саме таку діяльність активно проводять у багатостраждальному Управлінні державної охорони України Гелетей В.В. та Дахновський В.А. разом зі своїми прихвостнями та вихованцями.
Поза розграбленим військовим полігоном Узин, проданими службовими квартирами, махінаціями з преміями, закупівлями транспорту, зброї, палива та іншим вони нарешті зрозуміли, що невиправно підірвали своє здоров'я. Тому Дахновський та начальник внутрішньої безпеки Марчук Михайло в авральному порядку через госпіталь СБУ виготовляють, підробляючи собі довідки про бойові поранення та хвороби, нібито отримані в зоні АТО. У цьому їм активно за наказом Дахновського допомагає начальник медслужби УДО підполковник Приймак Дмитро, якому за це було обіцяно звання полковника, представлення до звання заслужений лікар (представлення вже було надіслано до АПУ) та триповерхова службова квартира.
Він, мабуть, не знає, що Дахновський з Гелетеєм уже всі квартири продали. Виникає риторичне питання: де вони могли їх отримати за два дні перебування у тоді ще відносно спокійному Донецьку в квітні 2014 року? Та й у їхньому розумінні потомки цього не дізнаються, а папір все стерпить. Марчук — це окремий персонаж. Він у зоні АТО взагалі не був. Саме в той час він міняв своє особисте дело в управлінні МВС по Донецькій області на вкрадені ним гвинтівки та пістолети, щоб швидше влаштуватися на роботу під крило Дахновського до Києва.
Отже, звідки зброя? Справа в тому, що Марчук перед переведенням до УДО працював у дозвільній системі УВД Донецької області. Як у будь-якого корумпованого дозвільника, у нього за роки такої роботи накопичилося чимало такого добра, яке зберігалося в гаражі. Там помер господар, там у браконьєра вилучили, там у недбалого мисливця та інші випадки незаконного зберігання. Чому це все державі віддавати? Самому пригодиться. І справді пригодилося. Коли в травні 2014 року виникло питання забрати з «ДНР» його особисте дело, відбувся обмін зброї (яка пішла на озброєння «батальйону Схід ДНР») на особисте дело. Швидко й приємно. Марчук Міша весь у батька. Батько в нього теж «героїчний». Усього лише помічник Юрія Єнакієвського з економічних питань. Та й то нічого, хороший батько.
Як же бути з борцем із злочинністю Дахновським та сином злочинного авторитета? Все просто. Дахновський невимовно любить гроші. А принципи — вони гарні у того, хто їх має. Тому Дахновський узяв під крило Марчука ще під час своєї служби в керівництві УБОП Донецької області. Він тоді вже зрозумів весь величезний талант молодого дарування Марчука. Тому й допоміг йому влаштуватися на службу до УДО в Київ. Дав службову квартиру, два дострокових звання, державні нагороди, грамоти ВРУ, КМУ, усі наявні знаки УДО, МО та МВС. Авось батько Марчука оцінить і при нагоді допоможе грошима та протекцією.
І призначив його начальником внутрішньої безпеки, тобто контррозвідкою. А знаюча людина розуміє, що саме внутрішня безпека повинна викорінювати гниль у будь-якому силовому відомстві. Ось вони й викорінювали. Тому я думаю, всім зрозуміло, чому нині нові керівники не знайдуть жодної інформації ні про Дахновського, ні про інших прихвостнів Гелетея-Дахновського. Все зашито-покрито! Усі поступаючі папери та інформація знищувалися, а щодо небажаних робилися провокації та підстави, таким чином їх усували зі служби. Розумно, чи не так. Та й в АТО Марчук не був. Так на дозвіллі в Славгородську в колі сім'ї три дні пив горілку, до якої він дуже охочий, а свого шефа Дахновського попросив оформити цю поїздку до батьків як командування в АТО, оскільки містечко знаходиться в цій зоні.
Інвалідність цим негідникам потрібна для одного, як не банально! Розуміють, що за всю мерзоту й брудь, яку вони натворили, доведеться відповідати. Для цього й оформляють собі підроблені «бойові рани» та «інвалідів війни». Остання «спецоперація» Володимира Дахновського та Михайла Марчука відбулася 19 квітня під час дебатів на Олімпійському, в той момент, коли Порошенко почав переходити зі своєї трибуни на трибуну Зеленського. У приміщенні музею «Динамо» Київ начальник внутрішньої безпеки УДО Марчук Михайло Михайлович вкрав клубну футболку, підписану легендами «Динамо» Київ. Деякі вважають, що маневр зі зміною трибуни був задуманий саме для того, щоб відвернути увагу служби охорони стадіону й дати можливість Марчуку вкрасти футболку.
Коли після заходу було встановлено факт крадіжки футболки, служба охорони переглянула записи відеокамер, на яких побачили топ-чиновника УДО, який крадіжку футболку. Адміністрація музею зв'язалася з Гелетеєм і попросила повернути футболку клубу, яка є надбанням музею. Гелетей відповів відмовою, сказавши, що його працівники не злодії. На що адміністрація музею «Динамо» Київ підготувала заяву до Печерського РВ ГУНП м. Києва й одночасно надала Гелетею запис з відеокамер, на якому чітко видно, як Марчук крадіжку футболку.
Далі заперечувати не було сенсу, і керівництво УДО було змушене повернути футболку, сказавши при цьому, що це була спланована акція, спрямована на перевірку пильності служби охорони стадіону. Насправді ж Марчук приніс цю футболку першому заступнику УДО Дахновському й сказав: «шефе, це для ваших дітей». У службі це стало «доброю традицією» — з кожного матчу, де знаходяться охоронювані особи, для двох синів Дахновського приносять м'яч або якийсь інший сувенір. На сьогодні Гелетей просить адміністрацію музею «Динамо» Київ знищити відеозапис крадіжки клубної футболки його підлеглим.