Константин Караманиць: як «відібрати» державне підприємство для улюбленого рудокопа президента

Чи перетворюють власника ФК «Кривбасс» на залізорудного олігарха? На тлі шуму навколо ймовірного російського вторгнення та епопеї «посадити Петра» практично непомітною залишилася чергова афера «слуг народа». Шляхом напівкримінальної схеми крупне державне підприємство – Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд (КГОКОР) – було передано під контроль близького до Банкової бізнесмена Костянтина Караманця. Про це пише у своїй статті для «ОРД» головний редактор проекту CRiME Андрій Карпинський. Про те, що у багатостраждальному комбінаті нарешті з'явився приватний інвестор, урочисто оголосили напередодні Нового року – 23 грудня. Тоді в результаті «аукціону», на який подався лише один учасник, був проданий жирний шматок майна державного підприємства-банкрута «Дирекція Криворізького ГОКОР». Брало участь і перемогло на торгах ТОВ «Долинський гірничо-збагачувальний комбінат», зареєстроване лише за пару тижнів до оголошення результатів аукціону. Згідно з даними сервісу Opendatabot, засновник «Долинського ГОКа» – криворізьке ТОВ «Рудомайн», кінцевий бенефіціар – киприот Андреу Катя, на якого через офшорку АРДК МАЙНІНГ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ ХОЛДИНГ ЛТД записаний сам «Рудомайн».Проте насправді, як ми писали раніше, за гірничодобувною компанією стоїть неоднозначний бізнесмен з Кривого Рога Костянтин Караманиць та його оточення. У статті «Костянтин Караманиць: рудокоп-схематозник президента Зеленського» ми докладно розповідали, як тривалий розквіт невеликої бізнес-імперії Караманця тісно пов'язаний з «кінцем епохи бідності». Тобто з приходом до влади в країні земляка Костянтина Федоровича – Володимира Зеленського та його «зеленої» камарильї. Нагадаю, що після президентських виборів 2019 року «раптово» застопорилися кримінальні провадження, головним фігурантом у яких проходило ТОВ «Рудомайн». Потім, 26 червня 2020 року, буйну голову нашого гаранта Конституції відвідала «геніальна» думка відродити криворізький футбольний «Кривбасс», давно затонулий під тягарем боргів. «Я нашому Юрію Коряченкову (нардепу від «Слуги народа» відомому як Юзик з «95 кварталу» – прим. авт.) поставив завдання, він зараз говорить з федерацією, щоб все-таки в Кривому Розі «Кривбасс» повернути. Навіть не тільки тому, що ми з Кривбасса. Просто неправильно закривати клуби», – заявив тоді видатний лідер сучасності.Костянтин Караманиць (крайній зліва) та Юрій Коряченков (крайній справа). Десь між ними затиснувся президент Володимир Зеленський. Спустя місяць карманна футбольна команда Караманця ФК «Гірник» змінює назву на ФК «Кривбасс». І вже 27 серпня 2020 року президентські рупори доповіли: за ініціативою президента Зеленського футбольний клуб «Кривбасс» відроджено! Цей курйоз красномовно свідчить про те, що Костянтин Караманиць цілком вхідний в оточенні шостого президента. Що в свою чергу пояснює лояльність держустанів до бізнес-проектів Караманця, яка послідувала після цього. Так, 26 квітня 2021 року Державна служба геології та надр України видає «Рудомайну» спеціальне дозволення, яке дозволяє компанії Караманця значно розширити видобуток у кар'єрі «Південний». Місяцем раніше «Рудомайн» виграє тендер на оренду майнового комплексу державного науково-виробничого підприємства «Укрмеханобр». Структура Костянтина Караманця за 13,2 млн грн на рік отримала в управління, серед іншого, 87 об'єктів нерухомості та 249 одиниць транспортних засобів, машин та обладнання.Традиційно «Укрмеханобр» працював у криворізькому кар'єрі «Північний». Проте руду тепер там видобуває ТОВ «Українська гірничодобувна компанія» (УГДК), яку також пов'язують з Караманцем. Причому, як пише інтернет-видання «Інформатор», дозвіл на видобуток УГДК отримала за вкрай заплутаною та, як вважають слідчі Держбюро розслідувань, злочинною схемою. Видимого з першого погляду зв'язку між «Українською гірничодобувною компанією» та Караманцем спочатку не простежувалося. Проте колеги з «Інформатора» стверджували, що між «Рудомайном» та УГДК багато збігів за адресами електронної пошти, держреєстрацією та менеджментом. Ми ж помітили, що незадовго до продажу активів КГОКОРа «конторі» Караманця, 17 грудня минулого року, збігів стало ще більше. Згідно з сервісом Opendatabot, засновником «Української гірничодобувної компанії» став офшор АРДК МАЙНІНГ ЕССЕТ МЕНЕДЖМЕНТ ХОЛДИНГ ЛТД, формально підконтрольний киприоту Андреу Катя. Тому самому «фунту», на якого записаний і «Рудомайн». Отже, Караманцю вдалося зосередити під своїм контролем пару непоганих площадок з видобутку руди – Північний та Південний кар'єри в Кривому Розі.Проте до недавнього часу йому не вистачало повноцінної виробничої площадки для збагачення руди, її окомкування та обпалювання для отримання окатишів – залізорудної сировини, придатної для тривалого зберігання та транспортування на великі відстані. Взявши під контроль Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд, Костянтин Караманиць входить у клуб крупних гравців ринку залізорудної сировини. Як КГОКОР потрапив у руки земляка президента Зеленського – захоплива напівкримінальна історія з елементами детектива та фарсу. Проте спочатку трохи занурмося в історію цього активу.Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд (КГОКОР) розташований неподалік від Кривого Рога в містечку Долинська Кіровоградської області. Це спільний мегапроект СРСР та низки країн соцтабору, реалізація якого розпочалася в 1985 році. У нього встигли спільно вкласти близько півтора мільярда доларів, але так і не довели до ума. Після розпаду «совка» КГОКОР перейшов Україні разом з боргами перед східноєвропейськими партнерами-підрядниками (а це – понад півмільярда доларів або понад 13,5 млрд грн за поточним курсом).Достройку КГОКОРа до планових потужностей оцінювали ще в $800 млн – природно, це не під силу державі Україна, а партнерам-кредиторам це просто не потрібно. Продати недобудований КГОКОР якомусь інвестору теж не видавалося можливим – коли намагалися, все впиралося в питання, хто і скільки буде платити за «радянські» борги. За станом на 2007 рік (і це відображено в міжурядових угодах) Україна задовжила румунам $352 млн та ще $115,1 млн словакам, яким перейшли борги за проектом після розпаду Чехословаччини (решта учасників проекту на борги махнули рукою). Повторюся: це оцінка боргу в грошах за станом на 15 років тому. Спочатку, ще в 1985-му, коли стартувала ця авантюра, передбачалося, що учасники мегабудівництва повернуть собі вкладене й отримуватимуть прибуток у товарній формі, продукцією ГОКа. А саме – у залізорудних окатишах. У міжурядових угодах підтвердженого боргу української сторони перед партнерами зі Словаччини у товарній формі становить 1,17 млн тонн. Румунам задовжили не менше 3 млн тонн окатишів.Зазначу, що ринкова вартість тонни залізорудного окатиша минулого року починалася з $200. І якщо борги з товарної форми перевести в гроші, то за цінами минулого року ми повинні словакам продукції як мінімум на $234 млн, і ще більше румунам. До недавнього часу ніхто з цих кредиторів особливо не заїкався про повернення боргу. Все змінилося в 2020 році, коли Костянтин Караманиць під «крішею» друзів з «95 кварталу» почав активно розширювати свою бізнес-імперію. Приблизно тоді ж сталися серйозні зміни в корпоративній структурі словацького акціонерного товариства «Point» (POINT akciová spoločnosť Košice), якому перейшли борги України перед Словаччиною за будівництво промислових об'єктів та соціальної інфраструктури КГОКОРа. На той момент фінансова звітність словацької компанії виглядала удручаюче: судячи з усього, попередні роки вона жила з розпродажу своїх активів. На початок 2020-го склад акціонерів «Поінта» скоротився до одного юридичної особи – киприотської офшорки VSZ KGOKOR LIMITED. А довгий список членів наглядової ради зменшився до трьох осіб.З них двоє – жителі Кам'янського Дніпропетровської області – Oleksandr Dmytrovyč Korinnyi та Serhii Volodymyrovyč Zhelezniak. Олександр Коринний (фото з сайту ЦВК). Обом у свій час доводилося подавати електронні декларації, тому ми знаємо, що Олександр Коринний ще пару років тому працював на комунальному підприємстві «Новомосковський водоканал» і в 2019-му вже як директор охоронної фірми «А.Р.Е.С.» самовисувався (безуспішно) в депутати Верховної Ради. А Сергій Залізняк очолював КП «Муніципальна варта» Новомосковської міськради. Сумнівно, що ці два товариші з колишнього Дніпродзержинська є реальними вигодоодержувачами від описаної тут схеми. Просто зафіксуємо факт: сліди кінцевого бенефіціара словацької компанії ведуть в Україну. Йдемо далі. 16 січня 2020 року POINT akciová spoločnosť Košice потребувало від ДП «Дирекція КГОКОР» поставки частини залізорудних окатишів, які йому причитаються ще зі часів будівництва соціалізму. А саме – 100 тис. тонн. Природно, у державного підприємства, давно й безнадійно занурено в пучину банкрутства, крім глибокого співчуття, відвантажити нічого.Словацька компанія пішла в господарський суд. І якось підозріло легко перемогла у всіх інстанціях, включаючи касацію у Верховному Суді. Який 8 квітня 2021 року залишив без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області: державне підприємство повинно словацькій компанії 100 тис. тонн окатишів, хоч ти тресни. Важлива деталь: ринкова вартість такої партії сировини може перевищувати $20 млн або 540 млн грн. Через кілька місяців після остаточної перемоги словацького «Поінта» в суді за окатиші, 4 серпня 2021-го Кабмін передає державне підприємство «Дирекція КГОКОР» з управління Мінекономіки в управління Мінстратпрому. Згідно зі службовою запискою, «з метою збереження державного контролю та підвищення ефективності діяльності». Проте швидко стало зрозуміло, що насправді – щоб передати в цупкі руки одного з улюбленців преЗидента. Вже на початок вересня Мінстратег заявляє, що знайшов для КГОКОРа інвестора – ТОВ «Рудомайн» Костянтина Караманця. 23 вересня зібрання кредиторів ДП «Дирекція КГОКОР» затверджує план санації компанії, згідно з яким на продаж мають бути виставлені активи підприємства, залишкова вартість яких була попередньо оцінена в 544 млн грн.Зазначу, що ця сума майже збігається з «хотілками» словацької компанії. (Цей та інші документи можна знайти на сторінці Prozorro, пов'язаній з цим аукціоном). Зверніть увагу: підкреслюється, що це майно, згідно з законодавством, має бути реалізовано на електронному аукціоні. Проте ми знаємо, що на момент затвердження плану санації та до оголошення торгів було вже відомо, хто на аукціоні переможе (цільний міністр на нього вказував пальцем). 29 листопада 2021 року відбувається зібрання кредиторів ДП «Дирекція КГОКОР», яке остаточно затверджує план продажу майна комбінату. Що кидається в очі: з усіх можливих кредиторів присутній лише один – представник POINT akciová spoločnosť Košice. Решту, виходить, навіть не запрошували. Крайньо схоже на те, що «Point» виник у цій історії аж ніяк не випадково. Після підозріло легкої перемоги судового процесу з поставки окатишів словацька компанія стає найбільшим кредитором ДП «Дирекція КГОКОР» (не просто де-факто, а з відповідними судовими рішеннями на руках) і очолює комітет кредиторів комбінату.Водночас Мінстратег, щойно отримавши бразди правління комбінатом, ініціює продаж частини майна комбінату, щоб розрахуватися з раптово з'явившимся кредитором. І цей кредитор у цілому й повністю схвалює аукціон, на якому була попередньо визначена перемога структури Караманця. Тобто зрозуміло: усі ці танці з бубном у судах були лише для того, щоб комітет кредиторів очолила «контора», яка грає на боці улюбленого рудокопа президента України, і благословила передачу гірничо-збагачувального комбінату під контроль президента ФК «Кривбасс». У результаті «Рудомайн» Караманця реєструє компанію під назвою «Долинський гірничо-збагачувальний комбінат», яка купує частину майна КГОКОР на «аукціоні» з одним учасником за 450 млн грн (тобто десь за $16 млн). Якщо набратися сміливості й припустити, що за офшоркою VSZ KGOKOR LIMITED, яка тримає акції словацької компанії «Point», стоїть сам Костянтин Караманиць, то більша частина з 450 млн грн, які він виплатив за майно КГОКОРа, повернулася в його ж кишеню.Адже, нагадаю, завдяки судовій «схемі» «Point» став найбільшим кредитором державного підприємства, яке перебуває в процедурі банкрутства, отже, його кінцеві бенефіціари отримують левову частку грошей від продажу в рамках санації майна комбінату. А якщо за киприотською офшоркою скривається не сам рудокоп, а його впливові друзі з «зе! команди», тоді виходить, що за активи державного підприємства Караманиць де-факто заплатив своїй політичній «крішці». Окремо потрібно зупинитися на тому, яке саме майно КГОКОРа відійшло структурі Караманця. Згідно з документацією по аукціону, розміщеною на Prozorro, список вийшов внушительний – 270 об'єктів рухомого та нерухомого майна. Тут вам цілий автопарк древніх «Ікарусів» та вантажівок, під'їзні дороги (автомобільні та залізничні), міст через річку Інгулець, водопровід, каналізація, електромережі та трансформаторні підстанції, інженерний корпус, пожежне депо, гараж для дрезини, лабораторія й навіть «туалет металевий типу сортир на одне місце». Проте чого я в цьому довгенному переліку не знайшов – приміщень та обладнання, необхідних для того, заради чого «Рудомайн» полізав на КГОКОР – збагачення руди та переробки її в залізорудні окатиші.Хоча план санації комбінату, затверджений у вересні минулого року, спочатку передбачав також продаж недобудованої фабрики подрібнення руди, збагачувальної фабрики та цеху з виробництва окатишів. Проте на аукціон їх не виставили. Дивно? Насправді ні. Як би нас не веселив сортир на одне місце, але залізничні колії, автодороги, електромережі, водопровід, каналізація та інше – це інфраструктура, критично необхідна для діяльності комбінату. Хто її заволодів – той може контролювати все підприємство. Без інфраструктури виробничі споруди марні. І Костянтину Караманцю це обійшлося, нагадаю, в якихось $16 млн (причому, нагадаю, може виявитися в результаті, що він просто перекладав гроші з кишені в кишеню). Для довідки: згідно з оцінкою за станом на 2017 рік, вартість лише української частини незавершеного будівництва КГОКОРа перевищувала $884 млн.Панорама Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окиснених рудПримітно, що десь за місяць до купівлі активів КГОКОРа генеральний директор «Рудомайна» Володимир Колос у інтерв'ю заявив, мовляв, «інвестор» готовий погасити борги перед іноземцями «якщо буде підтверджена кредиторська заборгованість». Природно, ні у ТОВ «Долинський ГОК», ні у засновника його «Рудомайна» ніякої заборгованості перед кредиторами державного підприємства немає. Є вона безпосередньо у державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окиснених руд» та у гаранта за кредитами уряду України. І, нагадаю, лише словацькому POINT akciová spoločnosť Košice, який грає на руку «хотілкам» Караманця, вони все ще «висять» майже $100 млн або понад 1 млн тонн залізорудних окатишів (вартість яких помітно вища за $100 млн). А оскільки ні ДП «Дирекція КГОКОР», ні Мінстратег нічого не виробляють, у разі, коли кредитори потребуватимуть повернути борг у товарній формі, як і договорювалися при Горбачові, їм доведеться окатиші купувати за ринковою ціною. У Ахметова, Коломойського, Жеваго. Або Караманця. Або ж розпродавати остатки комбінату, які з задоволенням скупить за бросовою ціною «Долинський ГОК» Костянтина Караманця. У якому вже заявили про далекосяжні плани. Наприклад, запустити на КГОКОРі виробництво готової продукції на початок наступного року та інвестувати в підприємство в обозримому майбутньому $100 млн. $100 млн – це десь 2,7 млрд грн за поточним курсом.Чистий дохід «Рудомайна», згідно з фінансовою звітністю компанії за 2020 рік, трохи перевищує чверть мільярда гривень, а активи оцінювалися в суму навіть меншу, ніж «контора» Караманця виплатила за частину майна КГОКОРа – 375,5 млн грн. Очевидно, що необхідну суму для заявлених інвестицій «Рудомайну» доведеться позичити. І, скоріше за все, враховуючи тісну дружбу кінцевого бенефіціара компанії з «зеленими», грошей йому з задоволенням виплатить один з державних банків. Так чи інакше, все це настільки сильно пахне корупцією та шахрайством, що просто не може не вилитися в кримінальну справу. Не зараз, звичайно, але в обозримому майбутньому. Андрій Карпинський, головний редактор проекту CRiME, спеціально для «ОРД»