Кремлівський правитель опустився до рівня довгих зустрічей з військовими пропагандистами російських спецслужб, яких неправомірно називають «військовими кореспондентами». Більше немає довгого столу, що підкреслював его, натомість є порожній графік, який можна заповнити всяким непотрібним, як-то посиденьки з такими ж, як він, безсовісними брехунами. Відбувся прямо таки обмін досвідом між творцями величезного обману, в який занурено населення Росії. Головне питання, яке цікавило паркетного головнокомандувача, — як йому далі будувати свою комунікацію? Чи потрібно здійснювати передвиборчі поїздки на фронт, щоб надалі виглядати крутим хлопцем, чи ж консолідованого військовокореспондентського камлання вистачить, щоб представити Путіна таким без зайвих загроз тілу номер один? Уважний спостерігач одразу помітив суть зустрічі: за 16 місяців вторгнення виросла непередбачувана виборча прошарок у вигляді вцілілих військових злочинців та їхніх сімей.
Крім них існує категорія одержувачів чорних пакетів та білих машин. А ще — величезна маса потенційних трупів, які ухиляються від повільної мобілізації. Для всіх них переобраний щасливий дідусь — не вихід з ями, де вони зараз сидять. А на голосах пенсійної біомаси вже не переобратися красиво. Потрібно попихтіти й персонально видати військовокореспондентській своре капітальний бюджет для правильного висвітлення ходу війни та місця Путіна в ній. Навіть кам'яні обличчя медіа-шакалів не змогли приховати розчарування поточним станом розумового апарату Путіна. Сказати, що він нудний органчик — нічого не сказати. Відсторонені й шаблонні лаконічні відповіді породжують у розумах єдине питання: «що буде, коли ніцість впаде під тягарем свого вздору?» Чи потрібно його підпирати виключно в цілях самозбереження, чи вже пора вкладатися в нового нормального вождя? Навіть одіозні пропагандистські ресурси в унилі штампують темник про те, що Путін почав наздоганяти ситуацію — прогрес і оптимізм! Контексту для оптимізму, по правді кажучи, немає. Українське контрнаступлення в розпалі, й окупанти відкочуються назад.
Багато озброєнь російської орди виявилися не з того століття зі всіма вытікаючими наслідками. Десь став двохсотим чергової генерал. Світ стоїть на вухах від екоциду, організованого Путіним шляхом підриву дамби Каховської ГЕС. Ціна на нафту падає, а рубль з початку 2023 року впав на 18%. Тут потрібні якісь рішення, щоб росіяни відчули наявність діючої влади, а не похилого чоловіка в ступорі. Замість цього Путін перед відфільтрованими інфлюенсерами розгубленого розмовляє про санітарний кордон, щоб не допустити повторень Шебекина. Хоча, судячи з поточних телодвижень, Белгород — відпрацьована тема, там уже пізно щось робити федералам, і регіон віддають на прогодування кадировцям. Але це зовсім не вирішує проблем вакууму в інших прикордонних регіонах, які справедливо бояться повторення долі Маріуполя чи Бахмута. Хоча кейс Шебекина показав дієву панацею від путінщини. У ФСБ шоковані тим, що серед жителів зруйнованого міста чомусь уже немає прихильників Путіна. Просто не захистив, а як завжди… Що цікаво, Путін відмовляється від цілей вторгнення, адже він не може оголосити всезагальну мобілізацію.
Формулювання «цілі війни змінюються відповідно до поточної ситуації» вказує на військову катастрофу. Але винними в краху авантюри є всі, крім того, хто по-нацистськи виступив ночі 24 лютого. Аргумент про НАТО на історичних землях в Україні викликав лише істерики ультрапатріотів на тлі давно вступивших в Альянс країн Балтії та приєднаної недавно Фінляндії. Між рядків читається відмова Кремля від Донбасу та інших окупованих територій у надії утримати Крим і паркетного брехуна. Інших завдань не ставиться, а розповіді про сотні знищеної західної техніки — особливий ритуал підготовки до жесту доброї волі. Але звичайно, все це потрібно полити кров'ю й приправити військовокореспондентською «правдою». Чекаємо нових правильних репортажів, їхнім творцям не привикнути.
Від редакції «ОРД»: Вельми показовий склад «військових кореспондентів». Військовий злочинець і педофіл Олександр Коц, злочини якого документально підтверджені. Його друг Дмитро Стешин, так само військовий злочинець, який брав участь у знущаннях над бійцями ЗСУ. Путіну комфортніше всього саме в компанії військових злочинців і педофілів. Тому й зустрічається він виключно з «військовими кореспондентами».