Мало хто знає, що Україна має власні золоті рудники у кількох регіонах. Більшість із них розташовані на Західній Україні, переважно в Карпатах. При цьому багато родовищ залишені без розробки і давно не розвідуються. Загалом в українській землі золота на суму понад 90 млрд доларів. Найбільше і до недавнього часу найбільш розвідане родовище знаходиться в селі Мужієво Закарпатської області. Його потенційні запаси — близько 55 тонн. Одночасно із золотом із руди можна видобувати срібло, нікель та кілька інших металів.
З 2007 року ТОВ «Закарпатполіметали», якому належить Мужіївське золотосховище, пережило кілька етапів рейдерських захоплень. У списку рейдерів у різні часи фігурували як юридичні особи з сумнівними власниками, так і фізичні особи. Деякі недруги намагалися «відібрати» підприємство не один раз. Способи оволодіти українською золотою жилкою «налітники» підбирали найрізноманітніші: від доведення до банкрутства до крадіжки майна. Після втечі регіоналів ситуація нормалізувалася, і «Закарпатполіметали» крок за кроком законними способами почали повертати собі підприємство та його майно.
Однак уже в 2016 році «Закарпатполіметали» зазнали повторення ситуації. А буквально на початку травня того року на арену знову вийшов один із головних золотолюбів Мужіївського «золотосховища» — колишній міністр МВС часів Януковича Віталій Захарченко.
Під час влади втікаючого президента Віктора Януковича золоті запаси «Закарпатполіметалів» серйозно зацікавили колишнього й також втікаючого екс-міністра МВС Віталія Захарченко. Тоді, у 2011 році, «Закарпатполіметали» ще не встигли толком оправитися від першої спроби рейдерства іншими фірмами та особами, були дуже слабкі, перебували в процедурі банкрутства й продовжували відбиватися від попередніх «золотошукачів». Попередніми «золотошукачами» були ТОВ «Саулях» на чолі з директором Миколою Гожиком, який у 2009 році в місцевому суді зумів визнати майно «Закарпатполіметалів» одночасно й власністю свого підприємства, й незаконними спорудами, й навіть визнати факт того, що земельна ділянка порожня й майна немає.
Прийшов час завдати новий удар. І, як можна зрозуміти, можливості в колишнього чиновника були на межі безмежності — у той час Захарченко міг провернути будь-яку схему на ще неокріпшому підприємстві (та й на окріпшому теж). Через впевненість у своїй повній безкарності, у чому ми переконуємось і донині, колишній головний міліціонер діяв дуже відкрито й навіть, скажімо, особливо не замислюючись. Так, напередодні Нового року 2011, рівно 30 грудня, Закарпатська обласна рада приймає рішення про узгодження надання дозволу Державній акціонерній компанії «Надра України» на видобування й розвідку корисних копалин на Мужіївському родовищі. Саме державній компанії було надано згоду на отримання дозволу, що суперечить українському законодавству, а дозвіл видала Державна служба геології та надр. При цьому земельна ділянка, нерухомість, гірничі виробки й навіть капітальні інвестиції в шахти й проходку належали «Закарпатполіметалам». Власне, як і всі махінації, переоформлення дозволу на іншу ТОВ сталося тихо й довгий час інформація про це ретельно приховувалася.
Другими словами, державна «Надра України» передала дозвіл на видобування й розвідку корисних копалин на Мужіївському родовищі деякому товариству з обмеженою відповідальністю «Карпатська рудна компанія». Розсекретити схему вдалося лише в 2014 році під час розслідування низки кримінальних справ. Тоді правоохоронні органи з'ясували, що НАК «Надра України» здійснили внесок до статутного капіталу ТОВ «Карпатська рудна компанія», внісши туди й спеціальний дозвіл як нематеріальний актив. При цьому, відповідно до чинного законодавства, цей дозвіл міг бути переоформлений лише у разі внесення до статутного капіталу новоствореного підприємства цілісного майнового комплексу з видобування надр, наявності активів, шахт, інфраструктури, чого, звісно, не було. Тому, як уже говорилося вище, все це належало «Закарпатполіметалам». Найцікавіше, що через 3–4 місяці власниками ТОВ «Карпатська рудна компанія» стали ТОВ «ГДП «БРИКОМ» та ПАТ «Гірничо-металургійний комплекс». Директором і одного, й другого підприємства став одна й та сама людина — Валерій Бредіхін.
Хоча, чому «деякий»? Бредіхін — це права рука Віталія Захарченка в бізнесах останнього. Валерій Бредіхін і Віталій Захарченко разом реєстрували торгові марки «Трибушани». Бредіхін також є бізнес-партнером дружини екс-міністра — Людмили Захарченко в ТОВ «РБФ «Лінкруст». Власне, всі механізми схеми — це лише механізми. Інша справа — мотив, а він гранично ясний: державна власність мала перейти в одні, контрольовані Захарченком, приватні руки.
Прирічено, ТОВ «Закарпатполіметали» оскаржили це рішення. Але ставленника «Сім'ї» Януковича Віталія Захарченка це не зупинило. Колишній чиновник не збирався здаватися, тому дуже швидко замовив судам замінити арбітражного керуючого у справі про оспорювання видачі спеціального дозволу «Карпатській рудній компанії» Тетяну Петик. Заміна арбітражного керуючого сталася двічі, і обидва рази це були послушні люди, які виконували накази екс-міністра МВС України. Ну й, зрозуміло, установок Захарченка вистачило судам і для того, щоб «Карпатська рудна компанія» у псевдозаконному порядку розпочала процес привласнення майна «Закарпатполіметалів».
Так, з 2012 року суди прийняли низку рішень про передачу рейдерам хвостосховищ — це не мало не мало 330 000 тонн видобутої руди з вмістом золота від 2 тонн. Крім того, фірма Захарченка безоплатно отримала 6 відвалів видобутої рудної й нерудної сировини. При цьому Господарський суд кількома рішеннями скасував певні кредиторські вимоги, що зробило неможливим участь комітету кредиторів у справі про банкрутство. Чи варто дивуватися, що ліквідатором «Закарпатполіметалів» став ще один чоловік колишнього голови МВС? За наказом Захарченка всі активи підприємства були продані все тій же Карпатській рудній та вищезгаданому ТОВ «ГДП «БРИКОМ». Фірми-близнюки, не інакше. Імена різні, а «батьки», «хрещені батьки» й місце «проживання» — однакові. Тобто один директор, один представник, один засновник і одна адреса реєстрації на два підприємства. На арену в якості директора одного з підприємств, а саме «БРИКОМА», знову вийшов Микола Гожик. Зазначимо, що це не голослівні твердження, як можуть собі уявити наші читачі. У реєстрі судових рішень у документах за кримінальною справою, порушеною ГПУ за цією ситуацією, прямо зазначено й про тиск Захарченка на суди, й про погрози з його боку іншим особам.
Революція 2014 року й втеча «Сім'ї» та Ко на чолі з Януковичем сприяли позитивним змінам. Суди під тиском і жорстким контролем громадськості винесли кілька рішень, що відповідають реальності — рішень про повернення активів, які захопив Захарченко «руками» «Карпатської рудної компанії». Тетяна Петик знову стала арбітражним керуючим. І після численних засідань судів різних інстанцій наприкінці 2015 року Вищий господарський суд підтвердив законність судових рішень, прийнятих на користь «Закарпатполіметалів». Проте рейдери-золотошукачі не захотіли так просто розлучатися з Мужіївським золотосховищем. Після того як арбітражний керуючий Петик подала позови до ТОВ «Карпатська рудна компанія» про повернення майна й стягнення збитків, а також про проведення експертизи, щоб установити розмір завданої шкоди законним власникам, її замінили. За накатаною схемою суд знову замінив Тетяну Петик на людину від «Державної акціонерної компанії «Українські поліметали». Фактично почала повторюватися ситуація 2012–2013 років.
Оскільки арбітражний керуючий від «Українських поліметалів» Іван Гусар за схемою Захарченка запустив процеси, вигоду від яких отримували виключно «Карпатська рудна компанія» й сам Віталій Захарченко. Останнього до того часу не було в Україні вже більше двох років. Таким чином, практично на 2,5 року довелося зупинити стягнення збитків з «Карпатської рудної компанії». Крім того, був скасований договір оренди землі й не прийняті заходи щодо скасування незаконно виданого дозволу. Тобто ми отримуємо чистий сюр, який, на жаль, є нормою в Україні — втікаючий екс-міністр продовжував отримувати дивіденди з України й мав вплив на роботу єдиного в країні родовища золота. Точніше, продовжує отримувати й продовжує мати.
У 2016 році на українському золотому горизонті з'явилася компанія Avellana Gold, успішно зареєстрована на Кіпрі. Однак її представники заявили, що ще в 2014 році проявляли інтерес до ЗАО «Карпатська рудна компанія».
І знову здравствуйте! Представником українського офісу Avellana Gold став Микола Гожик, який був серед найперших рейдерів «Закарпатполіметалів». Пізніше й він перейшов під крило Віталія Захарченка, а саме в Avellana Gold. Однак персонаж Миколи Гожика, як і його перше приходження на Мужіївське золотосховище, заслуговує на окреме розслідування.
На сайті Державної служби геології та надр у серпні 2016 року розмістили інформацію про те, що компанія Avellana Gold — це потужний американський інвестор з внушительними активами (не забуваємо про реєстрацію на Кіпрі), якому будуть надані дозволи на видобування корисних копалин на Мужіївському родовищі. Але про жодні активи мови не йшла — реєстрацію компанії провели лише за 4 місяці до цієї заяви. ПР-кампанія щодо впровадження «американського» інвестора як «рятівника» українського золота розпочалася з вересня 2016 року й гласила про те, що Avellana Gold купила «Карпатську рудну компанію» ще в 2014 році.
Однак як? Якщо сама Avellana Gold була створена лише в 2016 році. Виходячи з цієї «невеликої» неточності, можна зробити висновок, що так званий інвестор просто курував діяльність «Карпатської рудної компанії» й весь цей час інвестував виключно в рейдерську діяльність останньої. Мало того, «Карпатська рудна компанія» й, природно, Avellana не зацікавлені в будь-яких інвестиціях у родовище й відновлення саме «Закарпатполіметалів», оскільки тоді довелося б компенсувати збитки, завдані майну, повернути незаконно виділену землю. А ліквідувавши «Закарпатполіметали», цього можна було б уникнути. До речі, нам було цікаво дізнатися, хто ж стоїть за «прикриттям» дій Захарченка в новій (на той момент, а вже новій-старій) владі. Інформація лежала чи не на поверхні — всі дії щодо банкрутства виходили від Сергія Березенка, а виділення Закарпатською адміністрацією землі під родовищем було підтримано представниками Народного фронту Яценюка.
Що ж, у квітні того року британська компанія Gofer Mining PLC запропонувала стати інвестором обанкротлених через вину рейдерів «Закарпатполіметалів». У планах компанії — розробка плану санації, викуп частки в капіталі ЗПМ, відновлення прав на виробничий комплекс і земельну ділянку, де велася розробка. Але Avellana Gold, а точніше Віталій Захарченко знову не хотіли йти з облюбованого місця.
Шов 2019 рік. І ось 2 травня на сайті Avellana Gold з'являється повідомлення про те, що всі активи належать Avellana Gold Ltd. Та й взагалі компанія працює на родовищі протягом трьох років і є єдиною компанією, яка володіє спеціальними дозволами на розвідку Мужіївського родовища поліметалічних руд на Закарпатті.
Найцікавіше, що, незважаючи на гучні заяви ставленників Захарченка, ніяких дій на родовищі не проводиться, майно знищено, а діями «Карпатської рудної компанії» завдано збитків ТОВ «Закарпатполіметали» на величезну суму. Так, лише на відновлення шахт може піти до 10 млн доларів, не кажучи вже про відновлення виробництва. Завдання збитків, незаконне отримання дозволу на використання надр, незаконне відчуження майна — все це звинувачення ГПУ за справами Захарченка й його бізнес-партнера Бредіхіна (до речі, про реінкарнованого в цій справі Гожика вони чомусь забули).
При цьому в рамках цих проваджень було накладено низку арештів на активи ТОВ «Карпатська рудна компанія», а також арештовано частину активів Avellana Gold. Про який дозвіл Avellana Gold на розвідку поліметалічних руд на Мужіївському родовищі може йтися? А, може, екс-міністр МВС Віталій Захарченко слідом за українськими олігархами збирається повернутися на батьківщину, щоб самому особисто розвідувати в Мужієво? На цьому етапі реалії такі: адже всі 5 років, перебуваючи в бігах, Захарченко й так умудрявся сидіти на «золотому унітазі». Цікаво, що на це скаже нова влада?