Російський вибір: чекістська міль чи бандитська кувалда

Про те, як взагалі розуміти похід Пригожина на Москву. За спостереженнями аналітика, головне, на що варто звернути увагу в цій історії: «Коли влада Путіна була скасована в Ростові-на-Дону, а місто було захоплене «Вагнером», ніхто з місцевих, здається, не заперечував. Реагуючи на повстання Пригожина, частина росіян перебувала в ейфорії й навіть раділа, коли Вагнер збивав гелікоптери ЗС РФ, інші — були вражені, що Пригожину це вдалося, але більшість — виглядали апатичними. Чого точно не було видно, так це того, щоб хтось у будь-якому російському місті спонтанно висловив особисту підтримку Путіну, не кажучи вже про те, щоб хтось піддав себе якомусь особистому ризику від імені його режиму. Ейфорія росіян підказує мені, що частина з них уже готова до того, щоб ними правив інший експлуататорський режим. Їхня апатія вказує на те, що більшість на даний момент просто вважають само собою зрозумілим, що ними буде правити бандит з найбільшою кількістю зброї, і вони просто продовжуватимуть своє повсякденне життя, незалежно від того, хто саме цей гангстер».За висновками Снайдера, те, що сталося, не варто називати фарсом, тому що Путін і Пригожин справді не поділили між собою славу за захоплений Бахмут — єдину значиму перемогу РФ у 2023 році: «У суботу Путін виголосив чергову промову, повну загроз, цього разу на адресу Пригожина й «Вагнера». Потім він сів у літак і вилетів в інше місто. А потім укладив угоду з Пригожиним. І всі юридичні звинувачення з Пригожина були зняті. А потім путінські пропагандисти пояснили, що все це абсолютно нормально. І ризик, і приниження (Путіна) були незрівнянно вищими за все, що могло статися в Україні. Порівняно з владою в Росії земля в Україні — не має значення. Путіна не можна загнати в кут в Україні. Його можна загнати в кут лише в Росії. І тепер ми знаємо, що він робить, коли це трапляється: записує промову й тікає. У ширшому сенсі Путіна чекає поганий вибір між терпимістю й чистками. Якщо він стерпить це повстання — він виглядатиме слабким. Якщо він очистить свій режим, він ризикує ще одним повстанням».Снайдер зазначає, що у боротьбі за умови росіян Путін проголошував людожерські промови й задіяв величезну пропагандистську машину, але Пригожин «Був більш ефективним фашистським пропагандистом під час цієї війни, стратегічно використовуючи символи насильства (кувалда) й образи смерті (кладовища, справжні трупи), щоб укріпити свою позицію». «Однак різниця між фашистами може здатися дуже значимою, коли ці двоє — це все, що пропонується, і цілком зрозуміло, що багатьох росіян глибоко вразило зіткнення двох фашистських таборів. Розкол думок у Росії був реальним і, ймовірно, збережеться. Це був превью того, чим закінчиться війна в Україні. Коли в Росії почнеться змістовний конфлікт, росіяни забудуть про Україну й зосередяться на своїх внутрішніх проблемах. Ніколи такого не було й ось воно знову», — зауважив учений. За висновком історика, на відміну від попередніх часів правління, тепер у Путіна з'явилася реальна альтернатива в головах громадян РФ на посту президента: «Якщо хочете щось зрозуміти — думайте про російську державу як про рекетира: ніхто насправді не в безпеці, але кожен повинен прийняти «захист», знаючи, що це менш ризиковано, ніж бунт. Один рекет завжди вразливий для іншого рекету. Маршуючи з Ростова-на-Дону в Москву, Пригожин ламав один рекет захисту й пропонував інший».