До редакції сайту «ОРД» надійшло цікаве листування. Воно було адресовано авторові Станіславу Речинському, а не власнику сайту. Щодо змісту цього послання можна сказати таке: IP-адреси редакція ніколи не розголошує, і це широко відомо. Розсекречування? Навряд чи. Прізвища, що згадуються, добре знані. Це не польові співробітники. Тому обґрунтованість такого листування викликає серйозні сумніви. Дивно також, що працівники СВРУ не знають, що розумні люди в таких ситуаціях користуються різноманітними анонімайзерами. Проте, щоб запобігти можливим проблемам, редакція видалила пост, очистила логи та зробила все необхідне, щоб IP-адресу було неможливо відновити. Текст самого поста наводимо нижче.
«Нинішнє керівництво Лісу (Алексеєнко, Андрущенко, Кононенко зі своєю шоблою ручних тварин, Хахун) — це випадкові люди в СВРУ, які паразитують у лісі. Достатньо цікавитися їхніми результатами роботи за кордоном у період перебування «на землі». Алексеєнко своєю безхребетністю зумів пропетляти 20 років із посольства в посольство. Запитайте його, що він видатного зробив чи здобув за 20 років, і він впаде в анабіоз.
Андрущенко, «хлопчик пай», взагалі незрозуміло, як він без досвіду роботи за кордоном зумів заробити на пенсію на такій високій посаді. Кононенко двічі був у санаторній країні. Обидва його перебування були обкутані скандалами та чварами. Я впевнений, йому також нічого згадати видатного, щоб можна було на пенсії розповідати учням (пардон — схеми з пальним та підакцизними товарами). Його заступник Євмінов взагалі ніде не був за кордоном. Більше того, він навіть у Туреччину на «олл-інклюзив» не їздить, бо жлоб. Лідери Кононенківського колгоспу — сірий планктон, який розділився на наближених до сраки вожака та смурфів (алкашів). Хахун — це взагалі чудо в пір'ях. Здобуваючи свій досвід за бугром, спромігся так попрацювати, що його кожного місяця відкликали достроково (легенди ходять про його тупість). Дякуючи покровителям, він навіть спромігся отримати посаду керівника пенітраторського підрозділу. Тепер зрозуміло, чому Ліс так і нікуди не пенітрувався. Його заступник Зінченко — це віртуоз з розводу на ніштяки та гроші (про нього можна фільм складати на основі матеріалів ВБ).
Прикриваючись гарними лозунгами, ліктями розштовхує конкурентів, щоб ближче добратися до корита. Його алчність закладена на рівні ДНК. Це так поверхнево. А ви розмірковуєте про професіоналізм Лісу. Його немає, дякуючи таким «професіоналам». Можу сказати, не все так погано в СВРУ. Багато грамотних професіоналів розвідки є, і вони працюють дійсно за кордоном. Розумний не буде боятися проблем та поїде за кордон. А планктон, який боїться реальної роботи розвідки за кордоном, проростає як бурян у Лісі та формує політику СВРУ».
Трудно не погодитися з цим, чи не так? Як і з наступним. «Кажуть, у Лісі оголосили шухер. Все зачищають перед приходом нового керівництва. Знищують документацію щодо переслідування опонентів мародера за кордоном. Але людей не зачистиш. Цікаво, бельгійська резидентура так само рьяно стежить за Зеленським, як і в Парижі? Куди з ким що казав? Алексеєнко через Божка передає інформацію Вальцману чи має прямий канал? Звання Посла для Божка та генерала для Алексеєнка треба ж відпрацьовувати. Новий Голова вже не може дочекатися, щоб приступити до лікування Лісників шляхом кровопускання та кастрації».
Це, до речі, справді проблема. Сьогодні Верховна Рада не звільнила Грицака, СВРУ управляють колишні керівники, ГПУ взагалі все ще під «логопедом». Президент є, булава є, а ось реальної сили поки немає. Натомість намічається деяке двовладдя. Парубій з Порошенком вирішили поіграти в Хасбулатова? Ну-ну.
Але повернемося до СВРУ. Ще у лютому цього року наш автор писав про катастрофічну ситуацію в цьому відомстві. І проблема в тому, що вона не могла змінитися на краще. «Опус буде неповним, якщо не згадати інші досягнення Божка: розвал агентурної розвідки, де після недореформи оперативники не розуміють своїх завдань, робота резидентур завалена, а заробітчани типу ОБ — професійно непридатні раздолбаї, технічна розвідка та ОТУ зведені до нуля, їх просто загнали під мінус, один випадковий чоловік Петраш чого варто, апарат голови — рассадник бездарів і мажорів від МЗС та СЗР, УВБ на чолі з дикими персонажами типу прокурора Якубовського (креатура В. Медведчука), Пустовіта, Герсака (про цих діячів на ОРД можна прочитати) — тупе зібрання прокурорсько-ментовської шоблі, половина яких пише з помилками, Інспекція на чолі з Антоном Коляддю — це просто сміх, ІТівники та аналітики — люди, які служать у паралельному вимірі (Малков Серж та його друг-алкаш Кержковський Ромка), ВТСники — сцяклі попрошайки, яких посилають на юух всі експортери (Стасик Реутт привіт з Індії), а ось тилове підрозділення на чолі з МОшним будівельником гаражів Реуттом-старшим будує незаконні будівлі на території «лісу» та огорожі за мільйонні закопані бюджетні гроші, де підрядники — фірми, наближені до керівництва служби та УВБ, юристи (Кет Сляднева), кадри (Гена Гарбар) та фінансисти (Димон та компанія) — окрема каста, просто тихі саботажники.
Головне, що в столовій висять великі плазми й крутять 5-й канал! Ось така реформа вийшла, пане Президенте! Зробіть висновки, поки всі розвідники не спалилися або не згоріли в п'яному угарі».
Взагалі, дуже сумна ситуація. А якщо ще згадати Семочка, який теж встиг посидіти у «лісі». Або ідіотське призначення Порошенком прокурора Олега Валендюка заступником голови СВРУ. Ми нічого не маємо проти Валендюка. Під час виборів він вів себе гідно. Але яке він має відношення до розвідки? Ну не бред?
Не менш сумна й фігура нинішнього фактичного керівника СВРУ — Андрія Алексеєнка. Його сослуживці характеризують його дуже мрачно. «Перший заступник голови СВРУ Андрій Алексеєнко зовсім не орієнтується в сфері міжнародних відносин. «Пан Алексеєнко — це ганьба для всього відомства. Він зовсім не розбирається в міжнародній сфері, він навіть мов не знає… Це нормально для людини, яка працює в Службі розвідки?» — розмірковує він. Інформатор також розповів, хто забезпечив для Андрія Алексеєнка посаду в СВРУ. «Це людина Шокина (колишнього голови Генеральної прокуратури Віктора Шокина — Ред.), так би мовити, «смотрящий» від прокурорів. Яким чином Алексеєнко пробився на Службу розвідки, ще й на керівну посаду, є загальновідомим фактом. Через Шокина, звичайно», — говорить він. Абсолютно незрозуміло, яке взагалі відношення прокуратура має до розвідки. Але це, видимо, вже особисті мотиви Петра Олексійовича щодо приховування своїх офшорів та шпигування за кордоном за опозицією. Так би мовити, «смотрящие».
Хоча, треба сказати, що Алексеєнко — не прокурорський. Працював у МЗС і є близькою зв'язком Миколи Маломужа, який, ймовірно, «курував» його ще в Київському університеті імені Т. Г. Шевченка. У Маломужа багато «хрещеників». Але через своєрідність самого Миколи Григоровича — це навряд чи можна вважати достоїнством. Хоча усталені зв'язки в сфері ВТС дозволяють Алексеєнку частково компенсувати недоліки посадового окладу. Взагалі, все сумно у «лісі». Богадільня, розривана внутрішніми склоками, а тому й «текуча» на всіх рівнях. Використовується практично всіма президентами не за призначенням і потребує серйозного реформування та кадрової чистки.
Можливо, варто прислухатися до поради нашого автора, який дає деякі рекомендації з цього приводу. «Читаючи коментарі про ситуацію у лісі, можна зробити висновок: чого бідні, бо дурні. Чого дурні, тому що бідні. Відсутність порядних керівників-професіоналів у СВРУ є наслідком безтолкового підходу керівництва держави до грошового забезпечення цієї структури. Якщо проаналізувати кадровий склад центрального апарату Лісу, то 80% особового складу дійсно планктон, який не зумів себе реалізувати ні як розвідник, ні як вільна та самодостатня особа за парканом.
У СВРУ обслуговуючого персоналу (переважна більшість — це мешканці сусідніх сіл Білогородки…) по відношенню до оперативника рівні 4:1, що поїдає левову частку бюджету розвідки (зарплати більші, ніж у оперативників та аналітиків). Саме головне — цю масу напалмом не витравиш зі служби. Вони дійсно пенітрували у Ліс цілими родинами від прибиральників до різноманітних клерків типу «принеси подай, пішов на хуй, не мішай». Офіцер-оперативник (можна назвати розвідник) або аналітик (не плутайте з планктоном аналітичного депу), який успішно самореалізувався за кордоном за лінією роботи, не зможе на копійки існувати в офісі СВРУ, тому він змушений або шукати шляхи чергового виїзду, або еміґрувати за паркан. Це закони виживання. Наші предки казали — риба шукає де глибоко, а людина де краще.
Нинішнє керівництво — це інша категорія псевдорозвідників, які є безпринципними особами (без життєвих результатів), які миттєво займають звільнившуюся сходинку в службовій ієрархії Лісу (звільнену тим же професіоналом) та, використовуючи пострадянську технологію «Потьомкінських сіл», намагаються замилити око новоприбулому очільнику, доводячи, що вони заслуговують на біль потужнішу посаду (бажано щоб можна було увірвати), і у випадку призначення він буде готовий будувати для очільника «Потьомкінські міста й мегаполіси». Як результат маємо «Потьомкінське СВРУ».
Новому керівництву СВРУ, які знайдуть у собі сили вичистити Авгієву конюшню під ім'ям СВРУ, доцільно перейняти американський досвід. А саме: 1. Витравити з Лісу офісний планктон, скоротивши обслуговуючий персонал на 90% (посади передати в оперативні підрозділи). 2. Змінити кадрову політику, відмінивши накази, які сковують розвідувальну діяльність (у тому числі набір нових людей). Насамперед змінити своє ставлення до інформації ВБ, яка маніпулює керівництвом, як колись НКВД. 3. Домогтися збільшення зарплати керівництву (щоб у начальника відділу зарплата була як у 1-го секретаря українського посольства 1-ї категорії). Тоді професіонали не будуть тікати за кордон або за паркан. 4. Провести переатестацію особового складу (залишити результативних працівників) та заборонити обіймати керівні посади без досвіду роботи за кордоном. 5. Розвідник повинен отримувати досвід не тільки в одній країні, ставши фахівцем лише по пивній карті Чехії, а й пізнати прелесті Лівії, Сирії та інших нестабільних країн. Принцип — одне ДЗВ в жопі, одне в нормальній. 6. Дозволити осідати в Україні як керівник лише при наявності подвигів за кордоном. Якщо після двох ДЗВ немає подвигів, то на переатестацію з подальшим звільненням або на коригування й знову за кордон доводити, що ти не ішак. 7. Паралельно змінити структуру Лісу. Не видумувати велосипед, як усі колишні очільники, а взяти зразок іншої успішної іноземної спецслужби. Як приклад та ж Польща, Румунія (з невеликим бюджетом). Не дивитися на структуру ЦРУ та БНД. 8. І саме головне — співробітник за кордоном повинен з першого дня мати лише 2–3 конкретних завдання, що стосуються країни перебування й принесуть конкретний результат, а не гонитися за кількістю повідомлень, бутафорських «вешок».
Можна писати безліч порад (базікати не мішки перекидати). Було б бажання у нового очільника збудувати розвідку, а не чергову «Будку з гівна», яка займатиметься тим чим займається. Помічники завжди знайдуться. Я впевнений, після вирішення питання нормальних зарплат для керівників середньої ланки СВРУ розвідка змінитися на краще, з'являться конкретні операції й результати, з якими керівники не стидно буде йти на звіт до керівництва України. Сподіваюся, все буде добре». (Продовження буде)