Екс-депутат з менталітетом і замашками кримінальника Ігор Рибаков повертається до Верховної Ради за 207-м Корюківським виборчим округом. Нагадаємо: цей парламентський маргінал любить брати на понт, «крисити» гроші товаришів і не платити по рахункам. Народний депутат Ігор Рибаков став відомий широкій публіці у лютому 2012 року. Його популярність — результат скандалу, названого «тушкогейтом» (від слова «тушка»: так називають продажних депутатів Верховної Ради України, які зрадили своїх виборців і голосують за ті чи інші законопроекти суворо за наказом влади). Суть скандалу, завдяки якому депутат-«тушка» Ігор Рибаков здобув широку популярність, полягає в наступному. Нагадаємо, 8 лютого депутат Роман Забзалюк (фракція БЮТ) заявив на прес-конференції, що він ніколи не виходив з рідної для нього «Батьківщини». Р. Забзалюк «за дорученням партії» «перевірив на собі хвилю брудних провокацій проти опозиції та її лідерів, яку затіяв режим Віктора Януковича, і підготовку фальсифікацій». За словами Р. Забзалюка, під час проведеного депутатського розслідування йому вдалося отримати прямі докази цього.
Для чого Р. Забзалюк офіційно перейшов до депутатської групи «Реформи заради майбутнього», яку очолював Ігор Рибаков, і два місяці числився її членом. За перехід до фракції помічники І. Рибакова передали Р. Забзалюку 450 000 доларів США, а за кожен місяць перебування в провладній депутатській групі — ще двічі по 25 000 доларів США. На прес-конференції Р. Забзалюк продемонстрував журналістам аудіозаписи своїх переговорів з І. Рибаковим, які він записував на свій мобільний телефон. «За продаж своєї совісті пропонуються шалені гроші. Йдеться про суму в розмірі 500 тисяч доларів США одразу, потім щомісячна зарплата 20–25 тисяч, плюс надбавки за активну брехню проти опозиції», — підсумував Р. Забзалюк. Крім факту підкупу депутатом І. Рибаковим своїх колег по парламенту, цікавість викликають словесні зізнання цієї людини, записані вбудованим у телефон диктофоном депутата Р. Забзалюка. Зокрема, його цинічно-зневажливе ставлення до колег-депутатів і кандидатів у депутати, яких І. Рибаков називає «рабами».
Оскільки себе І. Рибаков, будучи народним депутатом, «рабом» не вважає, природний інтерес викликає його персональне «походження». Вивчення біографії І. Рибакова однозначно свідчить про те, що цей «народний» депутат насправді найпростіший… раб. ДОВІДКА: Рибаков Ігор Олександрович народився 14 серпня 1976 року в місті Веймар (Німеччина) в сім'ї військовослужбовця. Освіта: 1992 р. — закінчив Мелітопольський автодорожний коледж. 1995 р. — Одеський автомобільно-дорожний технікум (спеціальність «технік механік»). 2001 р. — Одеський державний політехнічний університет (спеціальність «автомобілі та автомобільне господарство»). 2009 р. — Харківський національний університет внутрішніх справ; магістр права. Трудова діяльність: з 1997 р. — виконавчий директор ТОВ «Озон» (м. Одеса), з 2000 — директор ТОВ «Ільметсервіс» (м. Одеса), з 2004 року — помічник-консультант народного депутата України. Народний депутат України V-го та VI-го скликань. Обраний за багатомандатним загальнодержавним округом «Блок Юлії Тимошенко», порядковий номер у списку — 78.
Член Комітету ВРУ з законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Офіційний ініціатор створення міжфракційного депутатського об'єднання ВРУ «Контрабанда — СТОП»; його голова. 30 червня 2008 року — міжпартійний з'їзд БЮТ достроково припинив повноваження депутата ВР І. Рибакова. 6 червня 2008 року І. Рибаков вийшов зі складу опозиційної коаліції у ВР за власною ініціативою. У 2008 році спільно з народним депутатом Володимиром Сівковичем побудував Свято-Володимирський храм при Верховній Раді. Державні нагороди та відзнаки: за заслуги перед церквою нагороджений орденом Української Православної Церкви Святого рівноапостольного князя Володимира, орденом Православної церкви «Різдво Христове», орденським знаком «Слава на вірність Вітчизні». Просто «раб» одесит Ігор Рибаков уникає деталізації своєї біографії. Особливо тієї її частини, яка пов'язана з трудовою діяльністю та появою у нього «першого мільйона». Все, що відомо про цей період життя зі слів самого депутата — «багато працював» і «створив успішний бізнес». Ігор Олександрович Рибаков числився співзасновником лише двох комерційних структур.
Ось вони: 1. ТОВ «Оазис» (м. Одеса, оптово-роздрібна торгівля алкогольними напоями та продуктами харчування). 2. ТОВ «Ільметсервіс» (м. Одеса; спеціалізація — заготівля, транспортування, переробка та оптовий продаж — в Україні, Туреччині та Молдові — брухту та відходів чорних металів. Штат компанії 125 осіб. Щомісячний оборот компанії понад 20 млн гривень. Статутний фонд — 8 000 гривень. Частка І. Рибакова у статутному фонді — 7 200 гривень, частка ще одного співзасновника — Валерія Браїло — 800 гривень. Як бачимо, «успішний бізнес» І. Рибакова в Одесі — оптова торгівля алкогольною продукцією (ТОВ «Оазис») та металобрухтом (ТОВ «Ільметсервіс»). Причому друга компанія була однією з двох монополістів на такого роду діяльність в Одеському регіоні в період з 2000 по 2006 рік. Варто відзначити, що специфічний ринок збору, сортування та транспортування металобрухту в Одесі контролював виключно кримінал. У розповіді про самостійний успіх у цьому бізнесі ніхто не повірить, тому І. Рибаков свою роль у ньому й не конкретизував. Цей бізнес де-факто явно належав деяким «старшим товаришам», які просто довірили 24-річному на той момент хлопцю представницькі «функції».
Коли ж бізнес себе вичерпав, ТОВ «Ільметсервіс» був ліквідований: у грудні 2006 року постановою господарського суду Одеської області від 04.10.2007 р. за справою № 2/232-07-7800 це ТОВ визнано банкротом. Але вже з 2004 року прудкого не за роками І. Рибакова (як і низку інших працівників «Ільметсервіса») його роботодавці просували в депутати. Спочатку — Одеської обласної ради. Пізніше, у 2006-му — до Верховної Ради. Відзначимо, що за нинішньою системою «цінностей» української «еліти» зразка 2010 року «тільки лохи самі сидять у парламенті. А за розумних людей там сидять інші — кого посадили». Таким чином усі наявні факти свідчать про те, що нібито народний депутат Ігор Рибаков — зовсім не народний обранець. А саме той самий «раб», парламентське «рабство» якого оплачено його «господарями». Якщо Ігор Рибаков — «людина Медведчука», то скандал з його участю, який больно вдаряє по міжнародному авторитету української влади — цілком закономірна подія. І можна очікувати продовжень: тактика «засланих козаків» — фірмова «фішка» «есдеків». При цьому депутату-«рабу» гарантується певна міра самостійності для реалізації власних бізнес-схем з використанням посадового становища.
У випадку з Ігором Рибаковим це також привело до скандалів. СКАНДАЛИ. Вимагання грошей у чиновників у особливо великому розмірі. 2008–2009 роки. У 2008 році І. Рибаков організував грандіозну корупційну схему вимагання грошей у працівників митниці. Для цього створив вигадане «об'єднання» «Контрабанда — СТОП!». Ця вигадана структура й стала прикриттям для вимагачів під керівництвом І. Рибакова. Ось як це відбувалося. Помічники депутата приїжджали до керівників тієї чи іншої регіональної митниці й вимагали від 100 до 200 тисяч євро. За цю суму обіцялося залишити митницю в спокої й не «мучити» її начальника. Іноді для «душевної розмови» з начальником митниці приїжджав особисто І. Рибаков. Який предметно розяснював, як він буде третирувати митницю перевірками, ініціювати розслідування й як буде добиватися звільнення начальника. Наприклад, видання «Обком» оприлюднило інформацію про подібну історію, яка сталася на Чопській митниці. Тоді в кабінет начальника місцевої митниці прийшов І. Рибаков, вимагаючи передати йому 200 тисяч євро — інакше той позбудеться посади.
Сума хабара була написана депутатом на папірці. Коли керівник митниці викликав помічників, щоб задокументувати факт вимагання, І. Рибаков записку проковтнув. Схема шантажу й вимагання виявилася дієвою й спочатку приносила її організатору й виконавцю доходи. Більше того, народний депутат Кирило Куліков публічно заявляв, що «діяльність Рибакова (у межах програми «Контрабанда — стоп!» — прим. авт.) повинна стати предметом розслідувань правоохоронних органів». При цьому за даними депутата «Рибаков займався серйозною програмою «Контрабанда — стоп», і запрошував туди мене. Але коли я зрозумів, чим займалася ця група, то виходячи з принципів порядності й законності, відмовився». І це при тому, що самого К. Кулікова моральною людиною назвати важко. Але скоро цьому «бізнесу» І. Рибакова прийшов кінець. Кілька начальників митниць написали рапорти про те, що відбувається, керівництву ДТСУ Валерію Хорошковському. І. Рибаков з шантажом вимушено «завязав».
СКУПЛЮВАЧ «ТУШОК». 2011–2012 рік. І. Рибаков як лідер провладної групи «Реформи заради майбутнього» очолив процес підкупу опозиційних народних депутатів у Верховній Раді. Продажних «слуг народу» зараховували до депутатської групи І. Рибакова. За станом на 31 серпня 2011 депутатська група «Реформи заради майбутнього» складалася вже з двадцяти позафракційних депутатів. Ось їхній перелік: Валерій Камчатний, Раїса Сорочинська-Кириленко, Олександр Буджерак, Євген Константинов, Іван Сідельник, Петро Гасюк, Павло Мовчан, Геннадій Задирко, Віталій Курило, Олег Гейман, Іван Денькович, Юрій Крук, Валерій Гацько, Микола Трайдук, Арнольд Радовець, Олександр Бобильов, Іван Плющ, Тарас Чорновіл. Правда, після скандалу з невдалою «покупкою» Р. Забзалюка Т. Чорновіл покинув скандальну депутатську групу.
«КРИСИВ МІЛЬЙОНИ». Лютий 2012 року. Скандал «тушкогейт» має неофіційне продовження. За даними низки ЗМІ, підкуп депутатів парламентської опозиції й перехід їх на сторону влади здійснювався з розрахунку 1 млн доларів США + 50 тисяч доларів США за кожен місяць перебування в провладній парламентській фракції й відповідному голосуванні. У випадку з уже згаданим депутатом Р. Забзалюком сума хабара, врученого І. Рибаковим за дорученням едва чи не Президента України Віктора Януковича, — удвічі менша за обумовлену «таксу».
Виникає підозра, що І. Рибаков банально «крисив» половину передаваної через нього депутатам-«відщепенцям» суми хабара. Перевірити достовірність цієї інформації поки що не представляється можливим. САМ СКАЗАВ: «…Зараз, на жаль, ми повернулися й живемо за законами древніх слов'ян, де ще Ярослав Мудрий у «Руській правді» закріпив, що хто має гроші — може викупитися навіть від вбивства» («Новини Одеси», 5.11.2009 р.)
ДІАЛОГ ДЕПУТАТІВ І. РИБАКОВА З Р. ЗАБЗАЛЮКОМ: Рибаков (Р.) — Перше — фінансове питання. Ми вирішуємо. Так скажу. Є два моменти. Перше — отримуєш лише разово, невеликий аванс. Друге — отримуєш разово, добре разово, і потім кожен місяць. Впевнений у тому, що карточкою голосувати — це твоя робота, можна застрахуватися… Забзалюк (З.) — Можна мені сказати?
Початок розмови — це десь 500 тисяч (доларів США — прим. ред.)? Р. — Так! Так! Початок розмови — 500 тисяч доларів США, а там все, щоб чітко все решта… Це раз. І друге — якщо ми домовимося, то мені на Західній Україні як повітря потрібні кандидати. Тобто мені сам Президент України… З. — Волк чи депутати? Р. — Так кандидати в депутати. Там будуть БЮТ і Яценюка давити. З. — Янукович… цей Яценюк. Р. — Так. Яценюк. Ми сьогодні… і Президент особисто мене на зустрічі попросив: «Дай мені більше, максимально…». Я, припустимо, дав Денькович по Львову, не перевіривши… Ну ти розумієш — не пройде… З. — Не пройде… Р. — Він далекий… Нам будь-які кандидати потрібні. Будь-які… Головне, щоб вони були з нами. Ті, які… мають рейтинг на Західній Україні. По х… звідки вони там… бютівські… не бютівські… Головне, щоб у мене були ці раби(!?). Мажоритарку віддамо під них. Всю владу, яка є: область, губернатор, голови адміністрацій, СБУ, прокуратура — все буде під нього. Весь адмінресурс. Так жорстко, що вони ох…т. Але потрібно, щоб відсотків хоча б на 50 він сам починав. 50 — ми дамо адмінресурсом, а 50 — повинен бути він.
Не якийсь Вася Іванов, який не проходний. ….. Р. — Він (Задирко — прим. ред.) два місяці нічого не отримував. З. — Хто, Задирко? Задирко отримує чи ні? Р. — Задирко отримує двадцятку. Але він два місяці нічого не отримував. Він не голосував за моєю командою. Послухай, на х.., я йому в руки нічого не даю, за…л, що ти, б..ь. З. — Все, все, що ти починаєш? Р. — Йому приносять хлопці, дають. З. — ….. Р. — Він прийшов до мене, я його (Задирко — прим. ред.) питаю, як ти голосував на двох пленарних тижнях, за вісім днів.
І скільки ти разів голосував за моєю командою? Він (Задирко) говорить — два рази. Ось за два рази я йому дві тисячі давав, а решта — пішов на х… Січень. Як ти (Задирко) впорався? Тобто, тут здельщина. Не спрацював — ось чому решта отримаєте так: якщо уе…л, виставляємо претензії, якщо карточку забрав, не голосує або став курвою. А якщо одразу гроші дашь, все… витратиш лише час даремно. Так розумій, до тебе те саме… Ти (Забзалюку) вибач мене, до тебе теж з такими самими правами. Отримуєш ось так (двадцятку — прим. ред.) і поїхали. По лютому я свої зобов'язання виконаю, те, що ми взяли на себе. Не хвилюйся.
P.S. Суміш цинізму, авантюризму й місцевого хамства, властиві Ігорові Рибакову, обумовили його парламентську кличку: «одеський жлоб». І це теж — його біографія. Єгор Карнаухов, «Аргумент»