Президент Володимир Зеленський видав указ про звільнення Юрія Гусєва з посади генерального директора «Укроборонпрому». Якщо характеризувати його діяльність на цій посаді, то перше, що приходить на думку — це невдалий піар, який часом коштував людських життів. Крім того, його команда складалася з осіб, яких звинувачували у державній зраді та розкраданнях. Для «птенця Хорошковського» це було цілком нормально. Богословська освіта Гусєва також не перешкоджала йому набирати до концерну людей, яких звинувачували у державній зраді. Гусєв очолював «Укроборонпром» з 3 грудня 2020 року по 27 червня 2023 року — це друга за тривалістю каденція керівників цієї установи після Романа Романова. Однак журналісти зауважують, що кількість скандалів, які генерував Юрій Гусєв, легко вистачить на всіх попередніх директорів Концерну.
Гусєв почав давати обіцянки майже одразу після призначення. Він заявив, що розбереться з усіма заступниками колишнього очільника «Укроборонпрому» Айвараса Абромавичуса, які отримували по третині мільйона гривень щомісяця. Однак вагомих кадрових змін не відбулось, і до середини 2021 року Роман Бондар, Сергій Іванюта та Михайло Морозов продовжували працювати на своїх посадах.
Позицію Михайла Морозова не змогло похитнути навіть звинувачення на рівні Верховної Ради у приналежності до російських спецслужб. «Укроборонпром» повідомив, що той пройшов внутрішню перевірку. У цей час Гусєв уже встиг прославитись тим, що дав обіцянку запустити на «Одеському авіаційному заводі» ліцензійне виробництво вертольотів UH-1 Iroquois, так званих «ірокезів». Цією заявою він дуже сильно здивував розробника вертольотів Bell Textron, який не тільки не давав дозвіл, а й не отримував відповідний запит. Після цього скандалу звільнили лише директора «Одеського авіаційного заводу».
Ще одним досягненням команди Гусєва став новий сайт держконцерну. Виявилось, що ні очільник оборонного об'єднання, ні його підлеглі не знають, як виглядають танкові снаряди. На новому сайті танк «Оплот» стріляв артилерійським снарядом часів Другої світової війни. Лише скандал із вказівкою на ці та інші помилки змусив Концерн прибрати результат своєї некомпетентності. Ще однією обіцянкою Гусєва була боротьба з корупцією.
Але як боротися з корупцією тому, хто сам користувався службовим становищем? Відомо, що Юрій Гусєв та його команда використовували літаки ДП «Антонов» як «аеротаксі», літаючи за державний кошт. На всі ці ситуації можна було б закрити очі, якби Гусєв реабілітувався вдалою роботою під час війни, як мінімум — забезпечив збереження підприємств «Укроборонпрому». Але цього не сталось!
Деякі підприємства історично знаходились у безпосередній близькості від кордону з Російською Федерацією, наприклад, на Сумщині, яка доволі швидко опинилась під окупацією. Врятувати «Шосткинський казенний завод «Імпульс» навряд було можливо, якщо не розпочати цей процес ще у січні 2022 року. Зовсім інша ситуація була з «Ізюмським приладобудівним заводом», до якого фронт наближався декілька місяців. У результаті підприємство було повністю знищено та розграбовано, про що повідомив заступник міського голови Ізюма Максим Стрельник. Чи була проведена належна евакуація цього підприємства «Укроборонпромом», має встановити слідство. Те саме стосується й деяких інших заводів, які також повинні були бути евакуйовані.
Поки Збройні Сили України намагалися стримувати російські військові, в «Укроборонпромі» створили ДФТГ та активно займались піаром. Один з епізодів самореклами коштував життя фахівців одного з оборонних підприємств у Києві. У квітні 2022 року Юрій Гусєв дав дозвіл на зйомку та безпосередньо взяв участь у телесюжеті про роботу неназваного підприємства. Через три доби після виходу в ефір сюжету про конкретний цех, де йшли роботи, російські військові завдали ракетного удару. Були знищені не лише виробничі потужності, а й загинули люди.
Кадрова політика Юрія Гусєва цілком ілюструється тим самим «Антоновим», на якому тодішнього очільника Сергія Бичкова систематично звинувачували у корупції та схематозі навіть у співробітництві з НАТО. Попри все це Бичков залишався очільником «Антонова», на що не вплинуло навіть прострочення робіт з імпортозаміщенням Ан-178 для Збройних Сил України. Останнє проводилось настільки активно та на «справжні 100%», що у літаку залишився, як мінімум, допоміжний газотурбінний двигун ТА18-100 виробництва Російської Федерації. Поки у грудні 2022 року «Антонов» говорив, що це нормально, коли двигун з РФ придбано через відверту підставну британську компанію з російським керівництвом, наближалась війна.
Про те, що серед керівництва є люди, причетні до державної зради, говорило й Державне київське конструкторське бюро «Луч». Вони мали на увазі заступника Генерального директора ДК «Укроборонпром» Романа Забарчука та начальника управління високоточної зброї Андрія Артюшенка. Відповідно до заяви, ці дві особи 18 березня 2022 року за допомогою зброї та катувань намагалися дізнатися про місцезнаходження ракет та комплектуючих до комплексів «Скіф», «Корсар», «Вільха», «Нептун», а також місцезнаходження підрозділів, які їх отримали. Звіт за результатом цих заходів було надано до Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України.
Хоча Романа Забарчука й до цієї ситуації звинувачували у зв'язках із ФСБ, він ніколи й не приховував, що має родича в уряді Російської Федерації. «Дійсно, мій родич, двоюрідний брат батька, працює десь в уряді Російської федерації і має відношення до російських спецслужб. З цього я не робив таємницю і оголосив це при прийомі на роботу в «Укроборонпром», — коментував Забарчук.
Роман Забарчук — це люстрований прокурор. Під час так званої «руської весни» він виконував обов'язки прокурора Миколаївської області і не надав санкції на арешт жодного сепаратиста та громадянина Російської Федерації. Про це розповідав народний депутат 8-го скликання, правозахисник Віталій Купрій. Рідний дядько заступника Гусєва — Забарчук Євген Леонідович: за часів СРСР закінчив Вищу школу КДБ, з 2006 року обіймав посаду заступника генерального прокурора Російської Федерації, з 2011 року — заступник керівника апарату уряду, з 2020 року — заступник міністра юстиції Російської Федерації.
Акціонер АТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова Вадим Гриб також звинувачував Забарчука у можливій співпраці на користь країни-агресора: «Реформуванням корпоративного сектору займається заступник генерального директора ДК «Укроборонпром» з безпеки Роман Забарчук, який не має для цього спеціальних знань, оскільки був працівником прокуратури. Щодо Романа Забарчука, то його рідний дядько є генералом ФСБ і на даний момент обіймає посаду першого заступника міністра юстиції Російської Федерації».
Такі кадрові призначення викликають питання: як у воюючій країні за сектор безпеки в ДК «Укроборонпром» відповідає людина, яка гіпотетично може працювати на користь країни-агресора, та просуває до наглядових рад людей, які, як мінімум, лояльні до Російської Федерації? Керівник «Укроборонпрому» Юрій Гусєв знав про зв'язки свого заступника із керівництвом Російської Федерації, але прямо ніколи не коментував цю тему.
Окрім працівників, пов'язаних із країною-агресоркою, у команді Гусєва були й професійні «крадії». Не залишився поза увагою журналістів ще один його заступник з авіабудування та виробництва та керівник КП НВК «Іскра» Юрій Пащенко. Це той самий, завдяки якому флагманське підприємство КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (входить до складу ДК «Укроборонпром») призупинило свою роботу у січні 2022 року — за місяць до повномасштабного вторгнення! Як повідомили джерела журналістам, причиною стало невиконання замовлень для Міністерства оборони України, при цьому гроші вже були отримані. Як наслідок, Міністерство оборони відмовилось тоді працювати з цим держпідприємством.
«Відбулося скасування Державного оборонного замовлення, зокрема на два дуже вагомих вироби, що створювалися в інтересах Збройних Сил України. При цьому припинилися й дослідно-конструкторські роботи, а керівник зупинив роботу підприємства», — пояснювали джерела.
КП НВК «Іскра» є провідним українським підприємством з розробки, створення та обслуговування й модернізації сучасних радіолокаційних станцій різних типів, засобів радіоелектронної боротьби та радіотехнічної розвідки. Саме перед початком війни потужна робота цього підприємства потрібна була Україні як ніколи. Однак саме Пащенко під керівництвом Гусєва вирішив поставити на паузу виготовлення військової техніки.
І от з такою командою людей, яких звинувачували у державній зраді та розкраданнях, працював Юрій Гусєв. Якщо сам екс-керівник нині зосереджений на тому, аби вдало влаштуватись на нове місце роботи (джерела «Економічної правди» повідомляють, що він погодився залишити посаду в обмін на призначення послом в одну з європейських країн, найімовірніше — Чехії або Бельгії), то Пащенко та Забарчук продовжують працювати в «Укроборонпромі».
І постає лише одне питання: вони вже змовились з новим керівництвом чи ще є шанс на те, що «Укроборонпром» позбудеться таких горе-працівників, а правоохоронці займуться розслідуванням їхньої незаконної діяльності?