Людина, яка працювала за часів Петра Порошенка, продовжує займати посаду у головній охоронній структурі держави і, судячи з усього, виконує доручення тих осіб, завдяки яким потрапила на цю посаду. Йдеться про заступника начальника Управління Держохорони генерал-майора Олександра Іванчука. Про це йдеться у розслідуванні порталу.
Токар, який став генералом
Почнемо з послужного списку Олександра Миколайовича Іванчука. Насправді він досить короткий для генерал-майора: народився у 1968 році в Києві. Згідно з офіційною інформацією, пройшов навчання за спеціальністю токара, але не на якомусь дрібному заводі чи підприємстві. Він влаштувався за фахом до Київського вищого військового авіаційного училища (1985–1986 роки). Однак, схоже, професія токара не влаштовувала Олександра Іванчука – не перспективно. Гуркіт токарних верстатів, металева стружка, натерті до волдирів долоні, однотипна робота в цеху – це не для молодого Іванчука, який уже тоді мріяв про генеральські погони. На офіційному сайті Управління державної охорони зазначається, що з 1986 року Олександр Іванчук кидає токарну справу і стає курсантом Київського вищого танкового інженерного училища.
Проходить п'ять років, і в біографії скромного курсанта Іванчука з'являється наступний запис: з 1991 по 2002 рік – служба на керівних посадах Збройних Сил України. Далі ще цікавіше: з 2002 по 2010 рік колишній курсант займає керівні посади в Управлінні державної охорони! Стрімкий зростання, чи не так? За часів Януковича з 2011 по 2014 роки Іванчук був начальником служби авіаційної безпеки аеропорту «Бориспіль». Саме на цій посаді він, за версією матеріалу, вчинив злочин проти всього українського народу. Під час Революції Гідності в найгарячіші дні на Майдані режиму Януковича почали закінчуватися спеціальні засоби для розгону протестуючих. Тому Кремль через Білорусь завозив в Україну величезні партії: зброї, світло-звукових гранат, газових гранат та інших пристроїв для боротьби з народом. І саме Іванчук, за твердженням матеріалу, курував всю операцію. Він відповідав за прийом вантажу, організацію режиму секретності та транспортування зброї через спеціальні термінали. Можна сказати, що саме на його руках кров жертв Майдана.
Кадровий офіцер виступив проти власного народу.
Перші схеми токаря-генерала Іванчука
Після перемоги Революції Гідності, скориставшись хаосом, «госохранку» очолив скандальний Валерій Гелетей, який умів зберігати посаду в цій структурі майже за будь-якої влади. Саме він «дресирував» підлеглих на вірну службу, обіцяючи всілякі заохочення, просування та посадові підвищення. Простих людей і офіцерів принципових туди не брали. Дослужитися до генерал-майора міг лише той, хто беззаперечно виконував не лише службові, але й особисті доручення «Самого» – саме так називали керівника «охранки».
Ви запитаєте: а при чому тут 2014 рік? Відповідь очевидна: як зазначено в послужному списку Олександра Іванчука, саме на цей період припадає пік його кар'єрного зростання! Водночас на цей же період припадає й пік «тіньової слави» шефа Іванчука – Валерія Гелетея. Одразу після Майдана він разом зі своїми підлеглими потрапив у скандал, пов'язаний з відмиванням грошей на гуманітарній допомозі для бійців ЗСУ, яких тільки починали відправляти в зону АТО. Перші ешелони, перші смерті, перші «похоронки».
Уся країна гуділа, дорослі чоловіки й молоді хлопці товпилися у військкоматах – аби тільки взяли в АТО! Треба було воювати, захищати Україну. Ну а хтось, тим часом, під шумок розкрадав гуманітарку для наших військових. Гаразд, нехай – украли кілька банок польської тушенки чи пару ящиків згущеного молока – заспокойтеся й радійте. Ні, шеф Іванчука при ньому ж «крутив» серйозні схеми з амуніцією для ЗСУ! І колишній курсант Олександр Іванчук, який мріяв стати генералом, не міг про це не знати. Не міг він залишатися осторонь цих паскудних схем.
Отримується, що Олександр Іванчук, займаючи «солодку» посаду «завгоспа» Управління держохорони, віртуально як би прийняв на баланс Управління нову іноземну екіпіровку для ЗСУ. Так просив Гелетей. Але фактично цю форму ніхто в очі не бачив! Майбутній генерал-майор Олександр Іванчук теж її не бачив. Але папери підписав.
Це гарантувало те, що фірму-прокладку, про яку йдеться вище, звільнять від податків! Ось вам і перші справи «Свинарчуків-Гладковських»! Тільки прізвища інші.
Прилетіли крила, щоб утекти від в'язниці
Є ще один досить цікавий епізод у послужному списку генерал-майора Олександра Іванчука – це робота начальником служби авіабезпеки… в аеропорту «Бориспіль»! Як вам?! Займав керівні офіцерські посади у ЗСУ, в Управлінні державної охорони, а потім раз – і простий начальник служби авіабезпеки в аеропорту «Бориспіль»!!! Офіційний сайт Управління державної охорони не дасть збрехати.
Любознайливий читач запитає: а чому Олександр Іванчук так раптово пішов, точніше – втік з Управління держохорони й так швидко влаштувався в аеропорту «Бориспіль», але потім кинув «Бориспіль» й знову повернувся в «госохранку»? Пояснення дуже просте. Як відомо, у ті бурхливі постмайданні часи почався колосальний передел власності. Людей з шевронами чи «корочками» Управління держохорони бачили в багатьох скандальних сценах тих трагічних років.
Захоплення підприємств, так звані маски-шоу, здоровенні й жорстокі амбали в камуфльованій формі ГСО, балаклавах на обличчях і з автоматами в руках могли вселити страх у будь-кого, хто чинив опір новому режиму. Віддай бізнес – спи спокійно. Так писали деякі «ГСОшники» на так званих візитках, які відправляли потенційним жертвам-бізнесменам. Ось лише один з фрагментів беззаконня, яке творилося за часів нашого генерал-майора Олександра Іванчука. Його «орли», самі того не ведучи, ставали «державними рекетирами», інквізиторами для малого й середнього бізнесу. Вони за вказівкою керівництва діяли за простою схемою: або відберемо бізнес, або будеш нам платити. Ціна розумна. Заплатиш – ніхто не чіпатиме. Далі вручалася вищезгадана «візитка» Госохорони. Але, як з'ясували ЗМІ, «госохорона» займалася не лише бізнесменами «середної руки». Апетити були куди крупніші – підлеглі нашого генерал-майора вже щільно почали тиснути аграрний бізнес, зокрема виробників зерна!
Представляєте? Ось так співробітники «госохорони» намагаються повернути нашій країні колишнє звання «житниці Європи». А колишній токар-курсант Олександр Іванчук досі тримається на плаву. Навіть за нинішньої влади. Людина Порошенка-Гелетея досягла своєї мети – він став не просто генералом, а генерал-майором. Це успіх. А ще більший успіх у тому, що його якось непомітно підсунули нинішньому президентові Зеленському. Схеми працюють, бізнес «віджимають», каравани з грошима йдуть… Кому вони йдуть – питання риторичне.