У квітні цього року прокурор Генеральної прокуратури Костянтин Кулик заявляв, що в розслідування справи про продаж «Українського медіа холдингу» януковичському соратнику Сергію Курченку особисто втручалися президент Петро Порошенко та заступник голови його Адміністрації Олексій Філатов.
Похвали самому собі в поєднанні з прикладним виконанням гімну та пафосними промовами про незалежність судової влади — все це було 7 травня у виступі Петра Порошенка перед Вищою кваліфікаційною комісією судів, Вищою радою правосуддя та новопризначеними суддями Верховного суду, заради яких і скликалося шановне зібрання. Формування ЗСУ відбувалося у два етапи: у 2017 році були призначені 120 найбільш підконтрольних суддів. І ще 75 потрапили до Верховного суду вже після поразки Порошенка на виборах (усього мало бути 200 осіб). Розставлення «своїх» у ЗСУ — одна з причин, через яку Петро Олексійович не поспішав розставатися з керуванням.
До Верховного суду в останній момент потрапили: племінник януковичського юриста Сергія Кивалова Сергій Могил, який незаконно втручався в автоматизовану систему розподілу справ у суді та приватизував службову квартиру, та інший його родич, який переслідував автомайданівців — суддя Максим Титов, юрист Порошенка Тетяна Молофенкова та Ігор Бенедисюк, який у 90-х поєднував роботу суддею в РФ з роботою в Україні, але зате був настільки близький до Порошенка, що отримав з його рук нагородну зброю. За даними джерел «ОРД», усі списки претендентів на призначення суддями Верховного суду узгоджувалися безпосередньо з Петром Порошенком. Для цього з АП на посаду заступника голови секретаріату ВККС була переведена працівниця, яка перебувала на постійному зв'язку зі заступником голови АП Олексієм Філатовим. Банкова отримувала повну інформацію про кожного кандидата та спускала директиви, які ВККС лише реалізовувала. Саме про те, як «смотрящий» Олексій Філатов вибудовував свою систему управління судовою владою, йтиметься далі.
Також розповімо про стан справ у державному органі, відповідальному за підбір суддівського корпусу, переатестацію та забезпечення належного рівня суддів — Вищій кваліфікаційній комісії судів (ВККС). Розповімо, як «суддям Майдану» вдалося успішно пройти оцінювання та чому сьогодні паралізована робота ВККС України.
12 червня один із членів ВККС публічно заявив про фальсифікації в оцінюванні суддів, щодо яких були негативні висновки Громадської ради доброчесності, та покинув зібрання. «Розкольником» виявився Андрій Козлов. Незабаром стало відомо про його відставку. За власною волею з таких посад (зарплата члена ВККС — від 225 тисяч грн. на місяць), а тим більше в знак протесту не йдуть. Виявилося, що не все було так благополучно з справами самого Козлова. Адвокат Андрій Козлов став членом ВККС, не маючи встановленого законом «Про судоустрій» 15-річного стажу діяльності у сфері права. Його адвокатське посвідчення викликало питання. Хоча він мав у заслугах роботу в компанії «Василь Кісіль і партнери» та чотирирічне навчання разом з Олексієм Філатовим.
За однією з поширених версій, ВККС «спіткнулася» об переатестацію Сергія Чванкина — голови Київського районного суду Одеси, який причетний до безлічі скандальних судових рішень (про замах на життя адвоката естонського інвестора Затоки, про табір «Вікторія», де згоріли діти, тощо): 14 червня у Вищій кваліфікаційній комісії мали вирішити долю Чванкина, але засідання перенесли на 24 червня, і згодом інформація про дату засідання зникла з сайту ВККС. А тут ще сюрприз — несподівано подав у відставку член ВККС Тарас Лукаш — який був доповідачем у «справі Чванкина». Навряд чи його мучила совість, адже раніше в колегії з його участю успішно пройшли оцінювання судді, які репресували майданівців. Потрапляння до ВККС Тараса Лукаша виявилося ще скандальнішим. Він теж з адвокатів, і його біографія багата на «білі плями». На офіційному сайті ВККС є фраза: «з серпня 1995 по червень 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ України». Ким і де працював Лукаш у цей період, не розшифровується. Однак за деякими даними, один із працівників указаного Лукашем Шевченківського райвідділу міліції Ігор Драпей не впізнав свою підпис на довідці, поданій на конкурс до ВККС.
І не згадав старшого слідчого Лукаша (докладніше: https://stopcor.org/vmivaye-ruki-dopovidach-kolegiyi-vkks-u-spravi-chvankina-taras-lukash-podav-u-vidstavku/ ). Натомість адвокат Лукаш — колишній працівник адвокатської компанії колишнього голови КМДА, пов'язаної з Олексієм Філатовим. Є вказівки на те, що для участі в конкурсі на посаду члена ВККС адвокатом Тарасом Лукашем була подана «липова» довідка. Натомість йому поставили під час конкурсу на посаду максимальні оцінки за співбесіду. Кажуть, цей переможець був відомий ще до початку конкурсу. Про адвоката Лукаша взагалі розповідають анекдоти — як йому в самій ВККС допомагали, так би мовити, формувати документи за дорученням Олексія Філатова. Працюючи у ВККС, він був зобов'язаний припинити свою адвокатську діяльність, але не зробив цього й у реєстрі числився як адвокат. Нібито вчиняв і такі штуки: сам спрямовував звернення до ВККС щодо суддів про нібито вчинені ними порушення й сам же, будучи доповідачем у ВККС, виносив рішення, розглядаючи звернення. За власною інформацією «ОРД», нині в НАБУ та ДБР розслідуються два кримінальні провадження, пов'язані з Лукашем, в одному з яких фігурують 200 тисяч доларів «винагороди» від одного з суддів.
Тарас Лукаш та керівник ВККС були серед трьох членів Кваліфікаційної комісії, які недавно гуляли на дні народження заступника голови Окружного адміністративного суду Києва Євгенія Абловa — на цю тему є сюжет «Слідство.інфо»: йому до кінця цього року теж доведеться пройти переатестацію, а поки що — чому б і не повеселитися на спільних вечірках з особами, від яких залежить твоє оцінювання? Маючи кілька квартир, будинок та автомобіль класу «люкс», Аблов отримав службову квартиру на 140 квадратних метрів у центрі Києва й одразу ж її продав, так що громадськи з «злої ГРД», про яку писав у своєму Фейсбуці Козлов (ГРД — це Громадська рада доброчесності), напевно, знову будуть проти.
Але не лише судді Абловy потрібні свої люди у ВККС, але й ВККС потрібен Аблов! У суді, де працює Аблов, нині розглядаються позови, у яких оспорюється законність перебування самих членів ВККС на своїх посадах. І тому, мабуть, відвідав вечірку у Абловa не лише рядовий Лукаш, але й сам Сергій Юрійович Козьяков — голова Вищої кваліфікаційної комісії судів. Козьяков викладав на кафедрі міжнародного права в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка, де якраз у той час (наприкінці 1980-х) навчався цьому самому праву Петро Порошенко (хоча той, хто навчався разом з ним Михайло Саакашвілі стверджує, що й тоді вже у Петра Олексійовича інтереси крутилися не навколо наук, а навколо бізнесу). І там же, у того самого Козьякова, вивчав міжнародне право порошеновський «смотрящий» Олексій Філатов — лише на пару років пізніше. Звісно, одразу ж після приходу до влади Петро Порошенко у 2014 році призначив Олексія Філатова заступником голови своєї АП, а Козьякова — спочатку членом ВККС, а потім і головою Кваліфікаційної комісії.
Полномочія самого Козьякова та його заступника закінчилися минулої осені, але він не лише тримається за крісло, але й не пускає до ВККС новопризначених членів, і найстрашніше — саботує роботу Кваліфікаційної комісії: для прийняття низки рішень у неї немає кворуму через вакантні крісла. ВККС має складатися з 16 осіб. Нині у частини закінчилися повноваження. Частина звільнилася. Робота організована по трійках, але у разі негативного висновку Громадської ради доброчесності для схвалення такого кандидата необхідні голоси 11 членів ВККС, яких фактично немає. Від цієї ситуації страждають суди першої інстанції та апеляційні, адже без цієї комісії взагалі неможливо судити в нашій країні, і поки до Києва їдять судді, яким потрібно пройти переатестацію, заморожені тисячі справ.
Чому ж новых членів ВККС Козьяков не приймає на роботу? Члени Кваліфікаційної комісії призначаються за квотами, наприклад — за квотою державної судової адміністрації, від омбудсмена, від з'їзду суддів, від адвокатів тощо. Призначенню членом ВККС України передує публічний конкурс. Вища кваліфікаційна комісія судів здійснює відбір і дає рекомендації Вищій раді правосуддя (ВРП), яка затверджує остаточні рішення. Сергій Остапець був призначений членом ВККС 6 травня цього року на наступні 4 роки наказом голови Державної судової адміністрації України. Микола Сирош був призначений ще в квітні — за квотою уповноваженого ВР з прав людини. Обидва не можуть приступити до обов'язків, оскільки ВККС відмовляється виконувати накази суб'єктів призначення. Пан Козьяков винайшов спосіб — веде листування з омбудсменом: мовляв, так і так, ви собі що хочете думайте, а я вважаю, що наказ про призначення вашого суб'єкта необґрунтований (хоча це не його компетенція). Що стосується самого Козьякова, то до Порошенка строк роботи члена ВККС був 4 роки, потім вийшли нові закони — у 2014, 2015 та 2016 роках — і строк роботи члена ВККС то збільшувався до 6 років, то скорочувався до 4 років.
Так виникла колізія, яка дозволила Козьякову стверджувати, що його повноваження поширюються аж до 2020 року. На цю тему є висновок науково-правової експертизи інституту імені Корецького: «Законодавчо визначений строк повноважень членів ВККС України Козьякова С.Ю., Щетки С.О., Весельської Т.Ф. та інших, які призначені на посаду до вступу в силу Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-восьмого від 12.02.2015 та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-восьмого від 02.06.2016 — становить 4 роки». Іншими словами — строк повноважень Козьякова закінчився минулої осені: https://antiraid.com.ua/news/opublikovano-visnovok-naukovo-pravovoyi-ekspertizi-shhodo-vidsutnosti-povnovazhen-chleniv-vkksu/ Відхилені Козьяковим члени звернулися до адміністративного суду з вимогою зобов'язати Козьякова виконати наказ про зарахування їх до ВККС, суд винес рішення — негайно зарахувати Сергія Остапця. Однак ВККС не виконала ні це судове рішення, ні приписи державного виконавця, і це лягло в фабулу одного з кримінальних проваджень щодо Козьякова.
Сергій Козьяков. Керована ним ВККС використовувала висновки Громадської ради доброчесності, щоб відмовити тим кандидатам на місце судді ВС, які не входять у команду Порошенка, але ігнорувала аналогічний негатив громадськості щодо людей Філатова. ДБР нині займається головою ВККС у зв'язку з невиконанням наказів про призначення. Але більше цікавого розкриється найближчим часом у зв'язку з сумнівно законним призначенням відверто некваліфікованих людей унаслідок псевдоконкурсів. Позови програвших претендентів на місце судді Верховного суду завалили ВККС. Маститі й знаючі не пройшли за конкурсом. Натомість «чудесним чином» перемогли назначенці Порошенка — такі, як голова Верховного суду України Тетяна Данишевська, яка ні дня не працювала суддею й здійснила фантастичний стрибок з громадської ради при Мінюсті на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України, а з 2017 року стала головою ЗСУ. Не виключено, що нових членів до Кваліфікаційної комісії не пускають ще й з побоювання, щоб, зокрема, не розкрилися нюанси лже-конкурсів.
Так чи інакше, Сергій Козьяков уповається на суддів Верховного касаційного адміністративного суду, які отримали атестацію у Козьякова. І ці сподівання вже виправдовуються: винесено рішення за абсолютно сторонньою суперечкою, у якій у мотивувальній частині «ні з того, ні з сього» прописалася сумнівна формулювання: «Оскільки повноваження Сергія Козьякова, Станіслава Щетки та Тетяни Весельської та інших (ще 5 «правильних» прізвищ) дійсно дійсні»…. Тим самим — фактом стало те, що фактом не є, і з'явилася можливість розмахувати цим «фактом» як встановленим судом. Заради цього був знайдений формальний привід: суддя, яка поскаржилася, що не може пройти оцінювання — тому що 8 членів комісії утримались від виконання обов'язків. Причому позивачці відмовили, але рішення про забезпечення її позову залишилося в силі й послужило формальним підкріпленням позиції Козьякова.
Кому за це дякувати? Голові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду Михайлу Смоковичу. Ми вже розповідали про те, як Михайло Смокович опозорився під час конкурсу до ЗСУ. Натомість він є креатурою «святої трійці судових реформаторів» Філатова, Бенедисюка та Козьякова. І тому заради Смоковича, який не набрав мінімальний прохідний бал під час виконання практичного завдання, придумали вихід: складали результати цього кандидата з теорії та практики й накинули максимум на співбесіді. Співбесіда — найбільш корумпована й найбільш суб'єктивна частина конкурсу. Судді попереднього складу були не ідеальні, але серед них були професіонали, яких вишвирнули за допомогою співбесіди. Процедура конкурсу передбачала можливість відкинути будь-кого на етапі співбесіди або дати максимальний бал.
Відповідно, й пан Смокович, який сам був, як кажуть, «протягнутий за вуха», ще до скандального судового рішення заявив, що повноваження Козьякова та ще 7 членів ВККС мають бути продовжені до 2020 року: https://sud.ua/ru/news/publication/122269-srok-polnomochiy-chlenov-vkks-naznachennykh-v-2014-godu-sostavlyaet-6-let Голова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду Михайло Смокович не набрав мінімуму в практичному завданні. Як же він може «служити в очищенні»? Результати оцінювання на практичних та теоретичних етапах складали й допускали до співбесіди.
Вибори на носі, або Чому так відбувається? Кажуть, під час першої хвилі конкурсу на посаду суддів ВС у 2017 році виявилося, що велика кількість претендентів не в силах здати іспити, і заради них, таких рідних, своїх в доску — змінили положення проведення конкурсу. Такий підхід має кілька переваг. По-перше, сумнівно законно призначені люди потім «відпрацьовують» свої призначення, дотримуючись принципу: рука руку миє. А по-друге – суд, наприклад, під керівництвом Михайла Смоковича набуває особливого значення в період грядущих виборів! Може не лише переглядати рішення комісії Козьякова, але й — найголовніше — від цього суду залежить можливість скасування результату виборів на округах, люди Смоковича вирішуватимуть, де вибори пройшли чесно, а де сфальсифіковані. Звісно, не сам Козьяков, а Порошенко через свої кадри чіпляється за можливість і далі в ручному режимі управляти судами.
Тому були продовжені повноваження Козьякову та іншим «потрібним» людям. Порошенко зовсім не хочеться на звалище історії, а для цього — бажано продовжувати формувати свій суддівський корпус, вибудовувати «піраміду»: ВККС + Вища рада правосуддя — ЗСУ — судді всіх рівнів. А якщо з'ясується, що 75 суддів, призначених до Верховного суду вже після поразки Порошенка, отримали схвалення в нелегітимній Вищій кваліфікаційній комісії, якою керує той, хто втратив повноваження ще минулого року, Козьяков? Те саме стосується й Антикорупційного суду, склад якого був призначений за допомогою тієї самої сумнівно легітимної ВККС й схвалений Петром Порошенком. Тим більше, Олексій Філатов & company зовсім не хочеться до в'язниці. Офіційний куратор судової реформи пан Філатов нині ходить на допити одразу в рамках кількох кримінальних проваджень. Нагадаємо, є підозра, висунута 28 березня цього року Костянтином Куликом Філатову разом з Борисом Ложкіним за так званою «справою Курченка». Ложкін і Порошенко продали Курченку такий собі актив «Український медіахолдинг» (УМХ) у 2013 році.
І Ложкін, замість того щоб сплатити податки, прогнав 400 мільйонів доларів через офшори. Роль Олексія Філатова була в цій історії ключовою — він, по-перше, юридично супроводжував угоду про продаж «УМХ» януковичському молодому олігарху. А по-друге, відбивав у судах усі господарські спори, що стосувалися не лише Курченка, але й Ложкіна. А також — самого Петра Порошенка, який є його партнером, а ще — екс-голови НБУ Валерії Гонтарєвої та приблизно 98 членів порошеновської «Сім'ї». Адже, як голосно заявляв прокурор Кулик, Курченко розрахувався за покупку медіахолдингу з «королівською» «Сім'єю» не зовсім своїми грошима. Частково взяв їх зі свого кишенькового банку «Реал», який кредитувався в «Брокбізнесбанку» (що привело до його банкрутства), частково — взяв кредит у державному «Укрексімбанку», який і після Майдану продовжував стягувати 192 мільйони за кредит з Курченка. Сума цього кредиту — 166 мільйонів доларів державних грошей. І Борис Ложкін, і Валерія Гонтарєва давно могли б опинитися під вартою, якби не «судова мафія» Філатова та контроль Банкової за судовою системою.
Ми ще у 2017 році написали, що об судову реформу в виконанні Філатова розбилися надії українців, які повірили в Революцію гідності — Олексій Філатов підхопив естафету Андрія Портнова й досяг на цій стежці таких успіхів, про які мріяв Янукович — і Верховний суд, і Конституційний суд опинилися під повним контролем Петра Порошенка. І все ще залишаються в його руках. І — все це під благими намірами. Під соусом гарного європейського тезису про те, що ЗСУ має наповнюватися не лише з числа суддів, але й з числа адвокатів, учених, які ні дня не працювали в судах. Це було використано для працевлаштування адвокатів Філатова разом з діячами науки з оточення Козьякова. До Касаційного господарського суду при ЗСУ, наприклад, потрапив лише один представник суддівського корпусу, через що вже почалися деякі проблеми.
Імітацією конкурсів Банкова перекреслила всі сподівання майданівців, для яких «права людини понад усе», точно так само, як раніше ВККС та Вища рада правосуддя імітували дисциплінарні провадження щодо «суддів Майдану».
Нині у ВККС стоїть черга з тисяч суддів. І є в країні суди, у яких немає ні одного судді, у той час як голова Кваліфікаційної комісії вибірково розглядає потрібні кандидатури й отримує за це близько 300 тисяч гривень на місяць… Про те, як «покращення» настигло суддівську еліту, ми вже писали. Варто лише перелічити основні проблеми судочинства в Україні, щоб зрозуміти — у якій країні ми з вами живемо. Відсутнє нормальне реформування першої ланки — оновлення районних судів та судів апеляційних, фактично припинена робота частини судів першої інстанції (там, де немає жодного судді з повноваженнями здійснювати правосуддя).
«Накосячили» й з процедурою об'єднання судів: необґрунтоване об'єднання Броварського суду зі Славутичем погнало простих позивачів з Бровар до Славутича, а об'єднання двох судів у Рівненській області (які не мають між собою прямого сполучення) створило технічні проблеми в роботі новоутворення, натомість дозволило призначити нових керівників. З тієї ж серії — об'єднання суду чотирьохмільйонного Києва з Київською областю виключно для того, щоб усунути невгодних. А головне – «реформа» закрила мільйонам звичайних українців доступ до правосуддя. Олексій Філатов та його наближені були занадто зайняті формуванням Верховного суду України — у той час як страшний некомплект суддів з чинними повноваженнями лише посилювався. Ось ще одна з проблем: у нас тепер 2 Верховні суди — той, який ліквідується (Верховний суд України, судді якого отримують зарплату, не працюючи), механізму ліквідації якого немає, і той, який сформований Філатовим. Основним завданням судової реформи було очищення судової системи шляхом створення з нуля нового Верховного Суду та системи кваліфікаційного оцінювання суддів, яка викликає у суспільстві довіру.
Але очистити судові органи від нечесних — запатьканих у корупції та політичних репресіях, навряд чи можуть представники ВККС, які самі не пройшли тест на доброчесність. Результат – успішне оцінювання «улюблених друзів», таких, як Богдан Львов, який разом з Генпрокурором гуляв на вечірці у Гелетея, суддів, чиї видатки явно перевищують їхні доходи, суддів, які порушували права людини, тощо. Про ці проблеми неодноразово говорили члени Громадської ради доброчесності (так звана Рада доброчесності). У березні 2018 року цей Совіт назвав очищення суддівського корпусу фейком й заявив про вихід з квазі-процесу кваліфікаційного оцінювання суддів. Причина: замість реакції на висновки громадськості Кваліфікаційна комісія звинуватила представників Ради в перевищенні повноважень (мовляв, багато на себе беруть).
Цитата з тогочасної заяви членів Ради: «Уже в «реформованих» судах опиняться й судді, які часто відвідують окуповані території, загрожуючи національній безпеці країни, й судді, стан яких не відповідає декларованим доходам, й судді, які причетні до прийняття рішень, що стали предметом розгляду в ЄСПЛ»: https://grd.gov.ua/news/149/hromadska-rada-dobrochesnosti-prypyniaie-uchast-u-protsesi-kvalifikatsiynoho-ots На днях Велика палата Верховного Суду прийняла остаточне рішення за позовом координатора Громадської ради доброчесності Віталія Титича щодо змін, внесених наприкінці 2017 року до Регламенту ВККС. Своїми правилами пан Козьяков притиснув, як кажуть, Громадську раду до землі й зробив неможливим ефективну участь ГРД у процедурі оцінювання. І ось тепер з'ясовується, що це був черговий свавіль у строю «реформаторів», які «боролися зі свавіллям»: https://grd.gov.ua/news/312/chleny-hrd-dovely-u-verkhovnomu-sudi-nezakonnist-rehlamentu-vkks Але на роботі ВККС поки це ніяк не позначилося.
Тетяна Весельська, будучи членом ВККС та суддею Вищого адміністративного суду, пройшла атестацію, хоча на очах усі ознаки незаконного збагачення пані Весельської, яка, до того ж, така ж нелегітимна, як і Козьяков. Будучи власницею багатомільйонного нерухомого майна в столиці, у 2016 році отримала від держави 104 кв. метра службового житла, які привласнила, внесла до декларації невиправдані суми готівки. Завдяки чому НАБУ відкрила провадження щодо Весельської, але… Як ви знаєте, команда Петра Порошенка через підконтрольний Конституційний суд декриміналізувала закон про незаконне збагачення.
Як можуть оцінювати чиюсь доброчесність панове, у яких самих проблеми з доброчесністю? А ось так і можуть. Завдяки колегії у складі Весельської, Козьякова та Юрія Титова, 6 травня 2016 року отримала зелене світло суддя мільйонерша з Київського апеляційного адміністративного суду Оксана Епель, яка до війни працювала в Донецьку й пройшла оцінювання, незважаючи на 6 скарг на цю суддю, поданих до ВККС: http://blog.prosud.info/veselska_tetyana_fedorivna.html Одним із яскравих показників стану судової системи є неспроможність виносити вироки за резонансними справами про вбивства героїв Небесної сотні — зокрема, й «справа Василя Сергієнка» (про яку ми розповідали днями) — це УД перебуває в судах з 2015 року й досі не розпочато розгляд по суті. А поновлення на посаді голови фіскальної служби Романа Насирова стало справжнім плювком у обличчя всім антикорупціонерам.
Як і скасування національного банку «ПриватБанку», яке прихильниками Петра Олексійовича розглядається як реванш олігарха Ігоря Коломойського, однак юристи дружно говорять, що рішення про національний банк цього банку було більше схоже на розкуркулювання. Підсумок: саботаж люстрації та фальсифікація очищення дозволяє активістам знову говорити про необхідність виборів нового складу ВККС та ВСП. Вища рада правосуддя (ВСП), яка перебуває в «табелі про ранги» вище ВККС і яку іноді називають суддівською інквізицією — окрема тема. За командою того самого Олексія Філатова фальсифікувалися процедура й результати виборів до Вищої ради правосуддя. Павла Гречковського, затриманого у 2016 році при отриманні хабара в півмільйона доларів, та Олексія Маловатського всупереч законодавчій забороні на повторне обрання протиснули до ВСП вдруге.
Чи буде при новому Президентові краще? На цей рахунок вже висловлюються сумніви. Член громадської ради доброчесності Михайло Жернаков помітив, що Володимир Зеленський уже намагається контролювати суддів за методом попередника: https://www.facebook.com/photo.php? fbid=1651660204985172&set=a.397960470355158&type=3&theater Ну а поки розслідувати корупцію в рядах «недоторканних» стає все небезпечніше. 27 червня в Одесі було здійснено напад на знімальну групу, яка виявила таємну віллу вищезгаданого судді Чванкина — про це написав член Громадської ради доброчесності Роман Маселко.