Після чергових повідомлень про придбання Віктором Медведчуком телеканалів «Інтер» та «Zik» на українському медіаринку знову постає питання про джерела таких величезних фінансових ресурсів. Враховуючи те, що Медведчук є кумом Путіна, який навряд чи витратить власні кошти на монополізацію інформаційного простору України, виникає логічне припущення про російське фінансування. Крім скупки українських медіаактивів, які одразу ж починають грати в унісон з російською пропагандою, величезні суми витрачаються на популяризацію Медведчука на сторінках провідних світових ЗМІ як «миротворця» та єдиного політика, здатного вирішити українсько-російські проблеми. Це відбувається в рамках масштабної інформаційної кампанії під кураторством Москви. Щоб розкрити походження таких коштів та роль російських спецслужб, зокрема ФСБ та СВР, у патронаті над Віктором Медведчуком, варто звернутися до статті «Троянський кінь Медведчука в Україні», яка минулого року вийшла в нідерландських ЗМІ та була перепублікована деякими російськими ресурсами https://oko-planet.su/politik/politikukr/462199-niderlandskie-smi-troyanskiy-kon-medvedchuka-v-ukraine.html Матеріал залишається актуальним і донині.
У висновковій частині цього матеріалу йдеться про те, що кошти від контрабанди нафтопродуктів та зрідженого газу в Україну, а також частина прибутку від діяльності «Glusco» та низки інших компаній — як підставних, так і легальних — використовуються Віктором Медведчуком для фінансування на Україні політичних та радикальних рухів, окремих політичних діячів, включаючи таких, як Вадим Рабинович, а також для проведення інформаційних кампаній та формування громадської думки через свої медіаактиви в інтересах Кремля та його політики на українському напрямку. Водночас персону Медведчука готують до «розкрутки» й для Заходу як єдиного можливого «миротворця». Політичний, суспільно-громадський та стратегічний проект «Медведчук», який стрімко розвивається в Україні при прямому фінансуванні та управлінні з Росії, найближчим часом отримає несподівану підтримку від західних ЗМІ.
За наявною інформацією, з західними виданнями, друкованими та інтернет-ЗМІ активно ведуться переговори щодо поширення інформації про те, що завдяки Віктору Медведчуку були звільнені четверо українських військовополонених, з одночасним створенням відповідного позитивного інформаційного фону про одного з лідерів партії «Опозиційна платформа — За життя!» Переговори ведуться (а з деякими вже досягнуто домовленості) з майданчиками та ресурсами зі США, Канади, Китаю, Німеччини, Франції та Польщі. Ця інформаційна хвиля, спонсорована безпосередньо Кремлем, переслідує такі цілі. По-перше, створення та закріплення в свідомості західної аудиторії образу Медведчука як миротворця. По-друге, нав'язування «досвіду» та «корисності» Віктора Медведчука адміністрації президента України Володимира Зеленського. По-третє, створення хвилювання як серед патріотичних формувань України, так і серед радикально налаштованих рухів, які часто використовуються на платній основі. Таким хвилюванням обов'язково буде надано радикального елементу з подальшою розкруткою дискредитуючих сценаріїв.
По-четверте, буде розгорнута антимедведчукська кампанія, яка лише підвищить інтерес як до цієї персони, так і до його політичної сили. Все це спрямовано на формування передумов для втрати Банковою та пропрезидентською партією як довіри, так і політичних очок напередодні виборів. Нагадаємо, що на сьогодні проект «Медведчук» користується всебічною підтримкою Кремля, а безпосередньо Віктор Медведчук замкнений на трійку Беседа-Козак-Бабич, які вдавлюють Владислава Суркова та компанію з окупованих територій і просувають своєї людини у вищі ешелони влади України. Тепер, після завершення фази скупки всіх можливих телеканалів для подальшого формування пророссійських поглядів у медіапросторі нашої країни, прийнято рішення активізувати діяльність на західному напрямку. До речі, недавно Віктор Медведчук уже скористався платформою BBC, дав інтерв'ю, у якому виклав повний пакет кремлівських наративів.
Водночас, за нашими даними, розкрутка Віктора Медведчука в Україні має на меті й спровокувати вибухи протестів, які кишенькові «вуличні» структури того ж Медведчука будуть посилювати з метою викликати в країні протестний вибух, на фоні якого Медведчук розглядатиметься як «кризовий менеджер». Такий же трюк Медведчук використовував ще за часів Кучми, поширюючи «плівки Мельниченко». А ДЗНД СБУ у цій історії грає, найімовірніше, на боці того ж Медведчука. Чи то за часів Кононенка, який ці структури й створював, чи то за часів нинішнього іменинника Дубілка. Загалом, загроза дуже серйозна, загроза, у яку Кремль вкладає повною мірою.
На Україні будь-який прибутковий ринок поділений між олігархами, частина яких досі безпосередньо пов'язана з кремлівською елітою та крупним російським бізнесом, що в більшості випадків — одне й те саме. Не є винятком на Україні й умовний ринок ЗМІ, який приносить не лише дохід, а й вплив на народні маси. Про це йдеться в матеріалі «Mevedchuk's Trojan Horse for Ukrainian energy and media», розміщеному на нідерландському сайті Reetketel.nl Тому ще з початку двотисячних років справжній інтерес завжди викликала тема зміни керівництва або власності українських телеканалів та інших впливових медіа. Це очевидно: при переході будь-якого мовника — особливо крупного — у руки нового власника змінюється напрямок висвітлення подій цим ЗМІ, отже, його редакційна політика. Це особливо помітно на прикладі так званих новинних телеканалів, яких нині надзвичайно багато на медіаринку України. І хоча ці телеканали не є такими впливовими, як флагмани, серед яких «Інтер», «1+1» або ICTV, вони також формують світогляд населення України, яке все частіше шукає альтернативу старожилам українського ринку.
За останні кілька місяців на українському медіапросторі неможливо було не помітити активних дій олігарха Віктора Медведчука, який одночасно є кумом Володимиру Путіну та з недавнього часу став головою політради партії «За життя» Вадима Рабиновича. Така активність пов'язана з придбанням Медведчуком телеканалу «112. Україна», який спеціалізується на інформаційно-новинному мовленні та форматі news and talk. Але цьому передували низка інших не менш важливих придбань з боку близького оточення Медведчука. Так, придбання народним депутатом України від «Опозиційного блоку» Тарасом Козаком телеканалу News One на перший погляд не повинно було суттєво змінити політику мовника, який давно є опозиційним і критикує кожен крок — чи то досягнення, чи то промах — президента України та керівництва України. Однак за нинішньої ситуації, коли вже ніхто не приховує кінцевого бенефіціара цього каналу, а саме Віктора Медведчука — українського політика, дуже наближеного до президента РФ Володимира Путіна, можна впевнено сказати: канал із просто опозиційного, ймовірно, перетворитися на звичайний рупор кремлівської пропаганди та інформаційний інструмент Кремля на території України. І продаж каналу — це лише ще одна рокіровка та спроба приховати сліди, особливо на фоні постійної критики News One в Україні через його явну опозиційну позицію щодо діючого Президента.
Фактично канал із одного кишені Віктора Медведчука перекочував у його іншу кишеню, якою є Тарас Козак. До речі, саме Віктор Медведчук, будучи главою Адміністрації президента за часів президентства Леоніда Кучми, ввів поняття «темник» для українських мас-медіа. Темник — це щоденна в 2001—2004 роках закрита директива керівництву українських ЗМІ від адміністрації президента України Леоніда Кучми, яка містила детальні інструкції щодо того, як необхідно висвітлювати в новинах політичні події в Україні. Назва «темник» походить від первісної назви цього документа: «Теми тижня». Формат темників існує в Російській Федерації й донині.
Історія кар'єрного злету Тараса Козака починається в далекому 1993 році, коли він зайшов звичайним ревізором-інспектором у податкову службу у Львові. Вже тоді, як згадують місцеві журналісти, майбутній довірена особа Медведчука займався відвертим рекетом — здійснював набіги на львівські ринки, брав під контроль малий та середній бізнес. Через кілька років Козака помітив Сергій Медведчук (брат Віктора Медведчука), який на той час очолював Львівську міську, а згодом став першим заступником обласної податкової інспекції. Далі, не без допомоги на той момент уже голови адміністрації президента України Віктора Медведчука та його брата, Тарас Козак стає спочатку начальником Західної регіональної митниці, а з червня 2004 року — поєднує цю посаду з постом заступника голови Державної митної служби.
Під час перебування на такій вагомій для України за фінансовими масштабами посаді Тарас Козак (і на цей рахунок у українських правоохоронних органів є свідчення його підлеглих) займався відвертим розкраданням грошей, отриманням крупних хабарів за налагоджений потік проходження автомобілів та контрабанди через митні пости. Слід сказати, що партнер і друг Медведчука настільки боявся, що його обдерть його ж підлеглі, що організував і поставив на пунктах пропуску спеціальних спостерігачів, які тоді називалися «Митним дозором». Вони мали стежити, щоб усі тіньові та корупційні гроші спрямовувалися й доходили безпосередньо до Тараса Козака.
«За зміну (12 годин) збираємо з поста від 30 до 80 тисяч доларів США, залежно від кількості транспорту. На місяць виходить 60 змін. Вмієш множити? Давай візьмемо в середньому: 60 помножимо на 60. Скільки вийде? Правильно — 3 мільйони 600 тисяч доларів!!! Готівкою!!! Кожного місяця, при мінімальних витратах», — розповідав тоді один із людей Козака, що стояв на пропускному пункті Шегині, українському журналісту. При сприянні Тараса Козака, якого підлеглі називали просто «учителем», його брат Богдан — уже тоді, що мав спільний бізнес із Сергієм Медведчуком — провозив безперешкодно будь-яку продукцію через Західну митницю як з Європи, так і в зворотному напрямку — контрабанда була поставлена на конвеєр. За часів керівництва Тарасом Козаком цього митного відділення пропускний пункт Шегині набув статусу найкорумпованішого в Україні. Навіть, як відзначають українські джерела, Кучма — на той момент президент України, який перебував під явним впливом свого голови адміністрації Віктора Медведчука — не витримав і звільнив Козака, підписавши один із останніх своїх президентських указів.
З того часу Тарас Козак полюбив дорогі літаки. Першим придбанням став літак Як-42, за який, згідно з матеріалами українського слідства, два брати, Тарас і Богдан Козаки, не сплатили мито. Сам ремонт здійснювався на території Смоленська, Російська Федерація. Провели цю махінацію через компанію, що належить сім'ї Козак — «Керамбуд» (власники: брат Тараса Козака — Богдан та брат Віктора Медведчука — Сергій). Через цю ж структуру, як згодом у своєму зверненні напише український депутат Кендзьор, «При допомозі тіньових схем фактично за безцінок скупалися землі Міністерства оборони України, тим самим державі було завдано значної шкоди».
Літак Як-42 за тими мірками коштував 2 мільйони доларів США, однак це був далеко не найдорожчий борт, який придбав Тарас Козак у власне користування. Далі, вже в 2008 році (коли кримінальну справу закрили) Козак придбає на той час найдорожчий у своєму класі бізнес-джет — «Gulfstream G150». Його ціна тоді становила близько 10 мільйонів доларів США. Зі дня покупки цього літака Тарас Козак літав на роботу зі Львова в Київ щотижня, а іноді й щодня.
Нині, згідно з наявною інформацією, Козак купив собі новий повітряний судно. На цей раз це «Gulfstream G450» з бортовим номером T7BRG. Цей літак, як і попередній, офіційно не проходить як власність Тараса Козака. Однак з 2017 року, коли цей джет «поселився» в київському аеропорту «Жуляни», його головним пасажиром став саме Тарас Козак. Принаймні, про це говорить персонал українського аеропорту. Цей літак оцінюється в 40 мільйонів доларів США, але найбільший інтерес викликає інше: цей джет найчастіше здійснює рейси з Києва в Москву.
У 2005 році проти Тараса Козака відкривають кримінальну справу у зв'язку з замахом на вбивство українського депутата Писарчука. Причина була проста: необхідність відібрати у цього депутата контроль над львівським ринком. Тоді ж розпочалося й розслідування щодо покупки Як-42. Деякий час Козак ховався від слідства, але вже в 2006 році він йде на вибори під 15-м номером від «Блоку Наталії Вітренко», який має безпосередній зв'язок та фінансування з боку російських спецслужб. Тоді ж в одному списку з ним йшов покійний власник готелю «Premier Palace» — кримінальний авторитет Максим Курочкін. Після далеко не випадкової смерті останнього від руки професійного кілера, який зробив постріл із снайперської гвинтівки при виході Курочкіна з суду, власником закладу став генерал ФСБ та довіреник Путіна — Олександр Бабаков.
Після призначення прем'єр-міністром Януковича Козак відновлюється на своїй посаді — заступника начальника державної митної служби. Знову бере участь у різних махінаціях та корупційних схемах. Однак через короткий час, у 2010 році, Козак обирається депутатом у Львівську обласну раду. Потім він намагається пробитися в український парламент, навіть обирає для себе рідний округ свого родича — Олега Сало. Той на момент 2010 року вже був губернатором Львівської області. Більше того, обидва раніше проходили по тій самій справі Писарчука. Тарас Козак банально намагається купити голоси виборців у своєму окрузі, однак безрезультатно: люди подарунки приймали з радістю, але потім голосували за іншого.
І ось у 2014 році друг і партнер Віктора Медведчука, нарешті, заходить в український парламент за списками «Опозиційного блоку». Зрозуміло, що після викладеного вже ніхто не має сумнівів: Тарас Козак — фігура Віктора Медведчука та його квота в цьому політичному проекті. До речі, слід зазначити, що раніше депутат Козак також працював заступником голови «Центру Правова держава», який очолює сам Медведчук. Також цікаво подивитися й на кримські справи Тараса Козака. Адже відомо, що Віктор Медведчук стоїть на позиції, що Росія легально провела так звану референдум та анексувала Кримський півострів. Якщо відкрити електронну декларацію депутата Козака, там буде вказана в рядку «власність» земельна ділянка в Ялті. Її площа становить 43636 м.кв., вартість — 17 мільйонів 397 тисяч українських гривень. Власником же вказано третю особу — ТОВ «Добробут-Інвест». Цій же структурі належить незавершена будівля — пансіонат у Ялті. Незважаючи на те, що власник — третя особа, декларант, тобто Тарас Козак, має повне право отримувати дохід від діяльності пансіонату та здійснювати дії, тотожні тим, які може здійснювати безпосередній власник.
Далі — більше. У тій же декларації вказано, що саме Козак є кінцевим бенефіціаром ТОВ «Добробут-Інвест». Сама структура була зареєстрована ще 23 січня 2001 року. Основний вид діяльності, згідно зі статутом, організація різних видів відпочинку та розваг (досить розмите визначення). Статутний капітал — 25 мільйонів українських гривень. Але адреса засновника вказана на Кіпрі. Це акціонерне товариство «Hakail Limited», кінцевим бенефіціаром якого знову-таки значиться Тарас Козак. Більше того, те саме ТОВ «Добробут-Інвест» також зареєстровано й у Росії. У 2017 році її чистий прибуток становив 10 мільйонів російських рублів. Це означає, що один із українських депутатів продовжує вести бізнес на анексованій Росією території, тобто він працює й сплачує податки державі, яка розв'язала війну та окупувала частину території на сході його країни. Робить він це надзвичайно обережно — через підставні офшорні компанії. На щастя, у його володінні їх достатньо: «Turul Investments Limited» (Кіпр), «Hakail Limited» (Кіпр), «Revelon Investments LTD» (Британські Віргінські острови), «Migover Trading LTD» (Кіпр), «Havanor Management Limited» (Кіпр) та інші.
Скажімо так, це просто величезний пласт ще не розпочатої роботи для журналістів-розслідувачів, які займаються питаннями відмивання та легалізації на Заході фінансових коштів із постсовітського простору, отриманих незаконним та злочинним шляхом. Також, за інформацією з українських ЗМІ, відомо, що Козак час від часу спокійно відвідує анексований Росією Крим.
Бізнес самого Віктора Медведчука, у зв'язку з введеними проти нього американськими санкціями, записаний на його дружину, відому в Україні телеведучу Оксану Марченко. Буквально недавно сам Медведчук в одному з інтерв'ю для свого каналу News One визнав і підтвердив факт розслідування журналістів про його компанії, якими на сьогодні володіє Оксана Марченко. А також заявив: «Оксана Марченко, моя дружина, не займається бізнесом, вона володіє бізнесом, а управляю бізнесом я. Чому я не можу володіти бізнесом? Тому що мої улюблені в лапках американці в березні 2014 року ввели проти мене санкції. З цим пов'язані всі особливості бізнесу, який належить сьогодні моїй сім'ї».
Нагадаємо, що недавно стало відомо про те, що дружина Віктора Медведчука — Оксана Марченко володіє компанією, яка отримала право на розроблення Гавриківського нафтового родовища в Росії. Це одне з трьох найбільших нафтогазових родовищ. Його запаси перевищують 40 млн. тонн. Як відзначають деякі російські ліберальні журналісти в Москві, Володимир Путін такі подарунки з «барської щедрості» ніколи не дає просто так і без причини. Крім того, вона ж є кінцевим бенефіціаром не менше десяти компаній, які займаються нерухомістю та будівництвом, працюють у сільському господарстві, поставляють ліс, проводять інженерні дослідження, займаються фінансами та працюють у медіа та шоу-бізнесі. Одна з цих компаній — «Спорт-Тур». Це один із засновників іншої структури — «Таврія-Північ», над якою стоїть кіпрська офшорна структура, яка заволоділа часткою в тому самому Гавриківському родовищі.
Ось така складна схема. Цікаво, що народний депутат Тарас Козак з 2013 року орендує будинок площею 609 кв. м. у фірми «Спорт-Тур», кінцевий власник якої — Оксана Марченко. Потрібно згадати й про спільний бізнес брата Тараса Козака — Богдана, з братом Віктора Медведчука — Сергієм. Їм належить раніше згадана компанія «Керамбуд» — та сама, через яку закупався для Тараса Козака літак Як-42. Ця структура, за інформацією українських ЗМІ, займається видобутком піску на Великопільському родовищі у Львівській області. Фірма має спеціальне дозвіл на видобуток до 2034 року. Підприємство також видобуває глину та суглинок ще на двох родовищах у Городецькому районі тієї ж області в Україні — на Східній (16,5 га) та Західній ділянці площею (22,2 га). При цьому на Західній ділянці видобутком займається дочірнє підприємство «Керамбуд» — фірма «Еней». Водночас, незважаючи на те, що бізнес Віктора Медведчука записаний на його дружину — Оксану Марченко, управлінням усіма його активами вже давно займається сім'я Козаків. Сюди ж належать і такі крупні активи, як мережа заправних станцій «Glusco».
Мережа заправних станцій «Glusco» (ТОВ «Глуско Україна) та Лисичанський нафтопереробний завод, якими володіє Віктор Медведчук через підставного бізнесмена Нісана Мойсеєва, є одним із найбільших активів Медведчука в Україні. Цікаво, що компанія «Glusco» сама по собі є підставною, адже всім відомо, що до початку збройної агресії РФ проти України в 2014 році російська державна корпорація «Роснефть» володіла мережею заправних станцій (ТНК, «Золотий гепард», «Formula»), яка сьогодні об'єднана під брендом «Glusco». Таким чином, «Роснефть» в чергове разі змінила вивіску своєї компанії в Україні для прикриття своєї діяльності на українській території з метою уникнення санкцій та для подальшого отримання прибутку. Більше того, російська корпорація досі (через підставну структуру «Glusco») продовжує поставляти свої нафтопродукти на український ринок, які, зокрема, реалізуються через цю мережу заправок.
А ким же у цьому випадку є Віктор Медведчук? Черговим прикриттям для російського капіталу, при допомозі якого безпосередньо фінансуються як військові дії в Україні, так і інша підривна діяльність Москви на території України. Компанія Glusco Energy S.A. офіційно зареєстрована у Швейцарії (rue De-Candolle 14, 1205 Женева) у 2013 році як дочірня компанія Proton Energy Group S.A. (Place de I'Universite 4-6, 1205 Женева). Вона займається торгівлею сировиною, зерном та рослинною олією. Українська ж дочка компанії, «Глуско Україна» (03110, м. Київ, вул. Соломенська, 11), займається переважно виключними поставками на територію України зрідженого газу виробництва «Роснефти» обсягом приблизно 400 тис. тонн. Також вона поставляє дизельне паливо обсягом 1 млн. тонн на рік через трубопровід у Новоград-Волинський, отримуючи приблизно 20-30 доларів США прибутку з кожної тонни.
Усього ж Віктор Медведчук володіє цілим переліком компаній, які займаються поставками та реалізацією світлих нафтопродуктів, інтегрованих у цю російську схему, серед яких: ТОВ «Оптимус Ойл», ТОВ «Анвітрейд», ТОВ «Термінал Ойл», ТОВ «Мартін Трейд», International Trading Partners AG та інші, а також вищезгадана ТОВ «Глуско Україна», якими управляють Тарас Козак та його цивільна дружина Наталія Лавренюк. Також діяльність цих фірм дуже тісно пов'язана з контрабандними поставками нафтопродуктів та зрідженого газу з Росії, за які безпосередньо відповідають компанії «Оранж Ойл» та «Трайтон Фьюелз Україна», що входять у сферу відповідальності Козака.
А тепер давайте повернемося до вже згаданого підставного бізнесмена — так званого власника компанії «Glusco» Нісана Мойсеєва. Цей чоловік, як ми вже згадували, «володіє» швейцарською компанією «Proton Energy Group», дочірнє підприємство якої в 2016 році придбало у «Роснефти» мережу з близько 140 АЗС. З 2016 року «Proton Energy Group S.A.» займається поставками в Україну дизельного палива «Роснефти», про що ми вже згадували. Здійснюється це по нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок», що проходить через Україну в Угорщину протяжністю 1433 км.
Однак є одне «але»… Сам трубопровід, який до 2016 року належав Росії, нині знаходиться у власності ще однієї швейцарської компанії — «International Trading Partners AG». Їй володіє деякий Анатолій Шефер. У 2015 році Анатолій Шефер отримав у антимонопольному комітеті РФ дозвіл на придбання частини нафтопродуктопроводу, що проходить через Україну «Самара – Західний» (ДП «ПрикарпатЗападТранс»). І російський монополіст усіх магістральних нафтопроводів Росії «Транснефть» продав трубопровід (100% акцій ВАТ «Транснефтепродукт», до якого входить ДП «ПрикарпатЗападТранс») цьому самому Шеферу. Як раніше повідомляли українські ЗМІ, за Шефером та «International Trading Partners AG» стоїть Віктор Медведчук. Виходячи з розслідування українських журналістів, зв'язуючою ланкою між Медведчуком та Шефером є вже відомий Тарас Козак. Так що можемо припустити, що в цій схемі Козак повинен домовлятися з українськими митними органами на заході України.
А він, як ви самі розумієте, може це зробити дуже легко з урахуванням його попередньої корупційної діяльності на цьому напрямку та залишених зв'язків. Проблема полягає в тому, що до цієї схеми причетний ще один дуже відомий гравець в Україні з часів екс-президента цієї країни Віктора Януковича — беглий олігарх Курченко, який осів у Москві та якого українські й російські ЗМІ пов'язують з російською спецслужбою — ФСБ. Саме з ним Віктор Медведчук організував паливну бізнес-схему поставки російського дизельного палива за схемою «обірваного транзиту», коли цільовий продукт, спрямований у Угорщину, нелегально осідає в Україні та потрапляє на українські АЗС. Крім того, як стало відомо, існують й інші схеми поставок нафтопродуктів від «Роснефти» на територію України, до яких інтегровані компанії Віктора Медведчука. Так, за інформацією російських аналітиків у нафтогазовій сфері, у вересні цього року департамент виробничого планування та поставок «Роснефти» надав управлінню експортного контролю федеральної служби технічного та експортного контролю Росії списки кінцевих споживачів та обсяги нафтопродуктів для отримання дозволу на їх поставки в інтересах українських компаній.
При цьому покупцем цих нафтопродуктів у «Роснефти» є швейцарська компанія «ITC Industry Trading Company SA», а кінцевими споживачами — 26 українських компаній. Так що, як відзначають журналісти, поїздки Медведчука в Росію зовсім не випадкові та там він вирішує далеко не питання, пов'язані з визволенням політичних в'язнів, а отримує нові вказівки та домовляється про свою вигоду в рамках нових та старих незаконних бізнес-схем. І тому з ним завжди поруч на цих зустрічах у Москві двоє — Тарас Козак та Нісан Мойсеєв.