У цій публікації розповідаємо про бізнес організатора вбивства бердянського активіста та заяву на премію Дарвіна, яку подав убивця. Про старі та нові злочини народного депутата, якому знову вдалося вийти сухим з води, і який вважає 78-й округ своїм феодом.
Михаїлу Сигіді — головному «герою» 25-томної справи під назвою «Справа про вбивство Сармата» — все ж таки продовжили тримання під вартою. Але вже 7 серпня у нього знову з'явиться можливість клопотати про зміну запобіжного заходу. Сигіду підозрюють у співучасті у «замовному» вбивстві (ч. 2 ст. 115) ветерана АТО Віталія Олешка (позивний Сармат) та бандитизмі (ст. 257 КК України). Але ліберальний український КПК залишає шанс вийти на волю навіть для киллерів та грабіжників. Таким рішенням Печерський райсуд уже відзначився 6 червня. Під домашній арешт Сигіду відпустив одіозний суддя Сергій Вовк, який за Януковича судив нинішнього Генпрокурора. Але поліція передбачила такий поворот і висунула ще одне підозрення — збройний розбій (ч. 2 ст. 187 КК України).
Виявляється, громадянин Сигіда влітку 2014 року в Маріуполі разом з подільником побив людину й забрав у неї 10 тисяч доларів. 8 липня, 23:00. Печерський райсуд. Підозрюваний Сигіда, на якого прямо вказав киллер, розслаблено розминається фізичними вправами в «акваріумі». — Тобі всі передають привіт, — говорить йому адвокат. — Я зрозумів, — відповідає Михаїл Сигіда, підтягуючись на ґраті. — Розглядається клопотання старшого слідчого головного управління Національної поліції України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, — зачитує суддя. Виявляється: з'явився прокурор ГПУ Юрій Грицай, доставили арештованого Сигіду. А адвокат Сигіди не взяв документів, які підтверджують його повноваження.
«Невже нічого немає? — суддя не вірить своїм вухам. — Одинадцять годин! Раніше ви не могли сказати?». Адвокат щось мямлить. Засідання переносять. Це той самий «забудькуватий» адвокат, про якого заступник голови Національної поліції В'ячеслав Аброськів кількома днями раніше написав, що, поки їх з Сигідою чекають у суді, підозрюваний у вбивстві та його захисник розслабляються в кальянній. У червні Михаїла Сигіду таємно, посеред ночі випустили на волю. За чутками, це коштувало всього 100 тисяч доларів. Після цього він не з'явився в суд «через хворобу». 10 липня. Суд продовжує роботу. Прокурор, цитуючи підозрення, наводить докази. Для вбивства Олешка-Сармата Михаїл Сигіда звернувся до знайомих у Дніпрі. Двічі організовував приїзд у Бердянськ членів дніпровської банди — у червні 2018 року та у липні. Виконавець вбивства дав показання про роль Михаїла Сигіди: він зробив «замовлення», оплатив убивці «командирування», передав обріз мисливського рушниці та «Таврію», на якій стежили за жертвою.
А житель Дніпра Євген Бродський, якого вважають співорганізатором, показав, що Сигіда просив його «знайти людей, які можуть вирішити питання». — Сторона обвинувачення вже протягом 10 місяців умілої маніпулює фактами, — відповідає на це підозрюваний, — Люди виїжджали в Бердянськ для охорони нічного клубу… «Віталька скоро кінчать, він усіх достав»
Як ми вже писали, Сармату двічі вистрілили в спину. Це сталося 31 липня 2018 року в Бердянську (за збігом обставин — у той самий день, коли в Херсоні облили кислотою активістку Катерину Гандзюк). Киллер настиг у обідній час, увійшов у двір услід за жертвою, розстріляв на очах дружини та друзів. Приятелі вбитого намагалися наздогнати убивцю — стріляли з травматичного пістолета услід. Один з друзів Сармата в прямому ефірі показав місце події та навіть назвав замовника: «Саша – Перхоть – Пономарев, це було останнє, що ти зробив у житті». Сармату вбили в дусі 90-х. Все сталося у дворі його сімейного готелю «Атмосфера». Киллер напав ззаду, розстріляв на ходу.
Кулі потрапили в голову та спину. Вбивство виглядало дерзко та демонстративно: Віталій Олешко (Сармат) сам себе вважав ворогом Олександра Пономарева. І за кілька тижнів до смерті опублікував у себе на сторінці у Facebook запис розмови, у якій директор комунального підприємства та депутат Бердянської міської ради (від партії екс-регіоналів «Відродження») Владислав Кюрчев говорить: «Віталька сейчас кінчать, його просто кінчать. Він уже всіх достав»: https://www.facebook.com/100012540182079/videos/476555949439074/
Четирьох виконавців затримали того ж дня: киллера Артема Матюшина та трьох помічників — Миколу Ломако, Максима Володимиренка, Олександра Обухова. Вони помітилися на червоній «Таврії», яка належала обласному Держгеокадастру. У Національній поліції підтвердили: вбивство було «замовним», сліди ведуть за межі Запорізької області. І вже 14 вересня затримали першого організатора — жителя Бердянська Михаїла Сигіду. 16 грудня в аеропорту Харкова взяли його приятеля Євгена Бродського — раніше судимого жителя Дніпра. У суді над Бродським було зроблено важливе заявлення: банду почали «вести» за 2 місяці до вбивства.
Телефонні контакти між подільниками дозволили добути незаперечні докази. На фото Громадське ТВ – співорганізатор вбивства Євген Бродський. У травні його звільнили під цілодобовий домашній арешт, а потім пом'якшили запобіжний захід ще більше — наказали ночувати вдома (так звана нічна домашня арешт). 16 січня бандити підстерегли у дома в Харкові начальника відділу оперативних розробок у Східному регіоні Олексія Логвиненка, який займався розслідуванням вбивства Сармата. За даними «ОРД», стоїть за цим все той же Михаїл Сигіда, який погрожував Логвиненку, посилаючись на якусь «крищу». 8 лютого у Львові поліція взяла ще одного фігуранта — колишнього бійця батальйону «Торнадо» Віктора Власюка, який належить до лідерів банди та постійно змінював місце проживання. Всього, за даними слідства, у злочинну групу входили 11 осіб. Крім вищезазначених – атошники Тарас Мовчан та Денис Зеленкін (вони стежили за Сарматом), Руслан Кузнецов та Сергій Смирнов (причетні до розбою, який має відношення до вбивства).
Слідство вважає, що Власюк разом з Євгеном Бродським та Михаїлом Сигідою розробив план вбивства. Артем Матюшин, якому не потрібно корчити ідіота
Що відомо про киллера? Артему Матюшину 27 років, він, як і Власюк, з батальйону «Торнадо», колишній снайпер, колишній макіївчанин. І людина, яка всіх здивувала. Він не приховував обличчя під маскою, запам'ятався своїми татуюваннями та одягом. Потрапив на камери відеоспостереження. «Ці хлопці такі ідіоти, що спочатку намагалися снять кімнату навпроти готелю Сармата», — розповів «ОРД» джерело. Колишній боєць «Торнадо» Артем Матюшин розстріляв іншого добровольця АТО – колишнього бійця батальйону «Донбас» Віталія Олешка. Матюшин намагається приховати свою вину. Матюшин співпрацює зі слідством, але намагається представити вбивство як перевищення виконавцем своїх повноважень. Сигіда, за його словами, просив «простріляти Сармату сідниці». При цьому перша куля потрапила Сармату в голову. За словами убивці, він познайомився з Сигідою під час відпустки в Бердянську та той запропонував «проучити» одну неспокійну людину, яку звуть Сармат. Про майбутню жертву Сигіда розповів, що він займається рекетом під виглядом боротьби з корупцією та заважає «гідним людям».
Не виключено, що саме в рамках підготовки цієї версії, у березні 2018 року в мережу була викладена розмова Сармата з одним з фермерів, яку можна трактувати по-різному. Однак за даними, добутими слідством, розповідь Матюшина про випадкове знайомство з Сигідою — неправда. Матюшина послали до Сигіди кримінальники з Дніпра за його проханням. Виправдовуючи приятелів, Матюшин заявив, що хлопці приїхали відпочити на морі. Їм він нібито сказав, що в Бердянську у нього «є підробіток». Ломако підвіз Матюшина до дома Сармата на «Таврії», нібито нічого не підозрюючи. Той вийшов «на хвилинку» та вбив людину, а потім вони кинули машину з обрізом на сусідній вулиці та пересіли на «Мазду» до Володимиренка та Обухова, на якій помчали в Дніпр. Але уїхали недалеко. Однак існує й інша версія, якою поділився з нами джерело: «Хлопці з Дніпра грабували в Бердянську квартири, використовуючи ту червону «Таврію». Їх навели на квартиру, де вони взяли 200 тисяч доларів. Але виявилося, що це власність поважної людини. Їх вичислили та запропонували відпрацювати гроші, які їм легко дісталися».
«Надзвичайно гарний» рейдер з партнерами з «ДНР»
Бердянські сайти називають Михаїла Сигіду бізнесменом. Йому 39 років, не судимий, у Бердянську прожив менше 5 років у квартирі на найм. Прописаний у Славянську. У 2015 році вступив у партію Петра Порошенка та навіть балотувався в депутати Бердянської міської ради від БПП. Під час місцевих виборів презентував себе як юрист та самозайнята особа, і досі числиться членом робочої групи з розробки маркетингової стратегії міста Бердянськ. На Сигіді дійсно числиться кілька підприємств, але їхній середній вік – 2 роки. Його партнери — жителі окупованих Донецька, Макіївки та інших населених пунктів Донецької області. З ними Сигіда заснував фірми: «Надзвичайно гарні люди 2016» (код 41090221, оренда нерухомості), «Надзвичайно гарні люди 2017» (код 41247342, готельний бізнес). А також – ТОВ «Надзвичайно гарні люди-Порт сіті» (код 41579191, управління нерухомістю). Ці «надзвичайно гарні люди», прописані в «ДНР», здійснюють забудову узбережжя в Одесі (комплекс «Аркадія») та в Маріуполі, де умудрилися отримати в оренду пляж за надзвичайно вигідною ціною — 2 гривні за квадратний метр.
Самостійно ж Сигіда заснував та очолив ТОВ «Приазовський індустріальний союз» (код 40917429, оренда та управління нерухомістю), яке має статутний капітал аж 500 гривень: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/?id=22895900
Простим бердянцям Сигіда відомий як власник пляжного кафе-клубу «Мохіто», у якому разом з ним часто проводив час нардеп від БПП Сергій Валентиров. Сигіда та Валентиров дружать сім'ями та живуть у Бердянську по-сусідству. Михаїл Сигіда під час війни багато разів бував у анексованому Криму та в РФ. На одній з фотографій, яку він опублікував у соцмережі, Сигіда пожимає руку Сергію Тигипку. Фото – Facebook Сигіди. Ось на цьому відео Валентиров та Сигіда разом святкують Великдень.
Чим же цей респектабельний джентльмен займався до війни? До 2015 року Сигіда проживав у Маріуполі. І в той період у нього «завелися» ТОВ «Регалс-С» (оренда обладнання) та приватне підприємство «Димітріус» (оренда автомобілів), з якими пов'язані кримінальні справи про шахрайство та підробку.
Використовуючи підроблені документи та печатки, зловмисники змінили склад засновників, зменшили статутний капітал (з кількох мільйонів до кількох тисяч гривень) та перереєстрували обидва підприємства в реєстраційній службі Бердянського міського управління юстиції Запорізької області. «Димітріус» цю участь спіткала в березні 2014 року (внаслідок чого Михаїл Сигіда став керівником цього ЧП) – про що говориться в матеріалах кримінальної справи: https://youcontrol.com.ua/ru/judgedoc/?documentId=58311247&cid=5865136
А «Регалс-С» — у лютому 2014 року. З матеріалів кримінальної справи видно, що рейдерство Сигіда та партнери вчинили щодо ще трьох підприємств: https://youcontrol.com.ua/ru/judgedoc/?documentId=54929336&cid=5916930
Слідством по «справі Сармата» встановлено, що Матюшин та Сигіда обговорювали деталі вбивства Віталія Олешка по WhatsApp. По дорозі в Дніпр Матюшин повідомив про виконання завдання. Після цього Сигіда одразу втік у Крим та жив там на дачі у свого подільника Бродського. Поки не вирішився повернутися в Бердянськ, де його й затримали.
Валентиров: «господарю Бердянська» по гроб життя зобов'язаний
Особистих причин для вбивства Сармата Сигіда не мав, зате у нього завелася корисна знайомість — 40-річний народний депутат від БПП Сергій Валентиров, якому могли знадобитися кримінальні послуги. У ВР 8-го скликання цей депутат нічим не запам'ятався. Зате в Бердянську його знає «кожна собака». Валентиров — права рука Олександра Пономарева. Друзі Сармата вважають нардепа Валентирова реальним організатором вбивства, вчиненого в інтересах Пономарева. За даними слідства, напередодні вбивства Валентиров та Сигіда зустрічалися. До обрання у Верховну Раду Валентиров працював директором у Пономарева у ТОВ «Торговий дім «Агринол». «Пономарев та Валентиров знайомі з 90-х років. Валентиров пройшов шлях від простого тренера до нардепа та зобов'язаний цим своєму босу, який зробив з нього людину», — розповідає житель Бердянська. У жовтні 2014 року Валентиров був обраний нардепом на мажоритарному окрузі № 81. Йшов як самовисуванець, але приєднався до БПП.
А сьогодні балотується у ВР по тому ж окрузі 81, але вже під прапором Кремля – від партії Медведчука: https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=19535.html
Пономарев: знищення техніки ЗСУ, тендерне шахрайство, «відкати» та офшори
57-річний Олександр Пономарев народний депутат з 2012 року. Своїм переконанням він не змінює: голосував за диктаторські закони, підтримував антимайдан та «російську весну», був у ПР, потім в олігархічній «Волі народу», а сьогодні балотується від партії кума Путіна. Два найменш помітних депутати ВР 8-го скликання – Олександр Пономарев та Сергій Валентиров. Фігуранту кримінальної справи про диверсію у ЗСУ та його «смотрящому» за Бердянськом потрібна недоторканність. За даними ресурсу youcontrol.com.ua, у групу Олександра Пономарева входить 33 компанії. Основні напрями: виробництво моторних олив, виробництво с.-г. техніки, будівництво, вантажоперевезення, готелі. Як і належить олігарху, володіє місцевими ЗМІ (медіахолдинг «Про100»). Мастильна імперія магната фігурує в цілій серії кримінальних справ. У них розповідається про шахрайства з тендерами та підкуп українських генералів, які за «відкати» готові переплачувати Пономареву десятки мільйонів гривень державних коштів.
Головний актив Пономарева – ТОВ «Торговий дім «Агринол» (код 32365436) за три останні роки виявився фігурантом 18 кримінальних справ: https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/?id=15748936
Формально це підприємство, яке в Бердянську називають градоутворюючим, належить племінникам народного депутата — Юрію, Руслану та Миколі Пономаревим. До складу засновників також входять помічник Пономарева та його партнер по фірмі «Курорти Приазов'я» Ігор Добиця, менеджер Михаїл Какушадзе та директор «Агринола» Федір Гонтар. На скриншоті інформація про ризики, пов'язані з головним активом Пономарева компанією «Торговий дім «Агринол» — офшори та кримінальні справи.
Є ще ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Агринол» (код 32365441), яке за Януковича мало в назві словосполучення «спільне російсько-українське». Його бенефіціари – частково ті самі племінники та менеджери, плюс Сергій Ткаченко, зареєстрований у Києві, та В'ячеслав Поліщук з Павлограда (Дніпропетровщина). Також серед засновників ПАТ «Славутич-інвест» — підприємство, яке спіймали на тендерному шахрайстві разом з «ТД «Агринол».
Прослого осені Господарський суд Запорізької області задовольнив позов Антимонопольного комітету України про стягнення з ТОВ «ТД Агринол» 1 млн гривень штрафу та пені за ці «витівки». Всього НПП «Агринол» за три роки засвітилося в 12 кримінальних справах та провело за рік близько 40 операцій з офшорами, у тому числі — з «Чорного списку ЄС» (https://youcontrol.com.ua/ru/contractor/?id=10002483&tb=file).
Але найголосніший скандал, пов'язаний з бізнес-діяльністю Пономарева, грянув після того, як у лютому 2018 року нардеп-БЮТівець Сергій Соболев з трибуни ВР звинуватив Пономарева у співпраці з ФСБ: «Спочатку знищив українські танки, а потім у Славянську замів сліди».
Малося на увазі, що після того як до «Агринола» почала проявляти інтерес СБУ, випадково посеред ночі спалахнув склад з браком олив, а пожежні приїхали лише вранці.
Після цього виступу Пономарев втратив над собою контроль – спочатку з'ясовував стосунки з колегою Соболевим у кулуарах ВР, а коли помітив журналістів, які його знімають, кинувся відбирати у них телефони.
Вартує процитувати судове рішення, про яке згадував у парламенті Соболев: «22.12.2016 між Міністерством оборони та ТОВ «Торговий дім Агринол» був укладений договір про поставки моторної олії для бронетанкової техніки в кількості 350 тонн. З 22 грудня 2016 по березень 2017 року ТОВ «ТД Агринол» поставило олію виробництва «Агринол» в повному обсязі, за що зі счету МО України були перераховані на счет ТОВ «ТД Агринол» такі суми: 29.12.2016 – 3,6 мільйона гривень, 29.12.2016 – 18,1 мільйонів гривень. Під час досудового розслідування отримані дані про те, що ТОВ «РУ НПП Агринол» змінило рецептуру виготовлення, але не провело кваліфікаційні випробування. Встановлено, що поставлена олія не відповідає вимогам та під час експлуатації двигунів призводить до утворення золи, нагару та як результат — виходу двигунів з ладу. Особа, причетна до знищення української військової техніки, яка пограбувала оборонний бюджет та завдала шкоди безпеці України, нині балотується від партії кума Путіна».
Крім того, встановлено, що у грудні 2016 року ТОВ «ТД Агринол» поставило у військові частини на зберігання 360 тонн олії, яка згодом була придбана ТОВ «Регіон-Ойл» (код ЄДРПОУ 37291055), фінансово-господарська діяльність якого координується та контролюється посадовими особами ТОВ «РУ НПП Агринол». За результатами проведених у 2017 році торгів з переможцем процедури закупівлі — ТОВ «Регіон-Ойл» були укладені 2 договори, а отримувачами були саме ті військові частини, у які олію передали на зберігання. 30.08.2017 під час огляду місця події виявлена неправомірна вигода — 1,5 мільйона гривень (гроші супроводжувала пояснювальна записка про те, що це «відкат» у розмірі 6% від коштів, отриманих «Агринолом» з бюджету – Прим. Ред). Ці грошові кошти представник «Агринола» передав начальнику служби тилу Командування Сухопутних військ ЗС України як винагороду для посадових осіб МО за надання незаконних переваг при здійсненні закупівель», — цей довгий цитат — з голосної УД, якою й досі займається СБУ, та в якій йдеться про вийшли з ладу, завдяки пономаревській олії, 26 українських танках та трьох БМП.
У СБУ вважають, що керівництво Мінобороны за змовою з представниками спеціальних та розвідувальних органів РФ та суб'єктами господарювання нардепа Олександра Пономарева, починаючи з 2016 року, вчиняли дії на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності та безпеці нашої держави. Також під час розслідування була отримана інформація про легалізацію 105,48 мільйонів (!) гривень доходів, отриманих злочинним шляхом, з використанням 50 банківських рахунків, власниками яких є засновники ТОВ «НПП Агринол» та ТОВ «ТД Агринол».
Починаючи з 2013 та по 2018 рік ними було обналічено понад 200 мільйонів: https://youcontrol.com.ua/ru/judgedoc/?documentId=76897290&cid=15748936
У матеріалах цієї УД фігурує ще одне підприємство, пов'язане з Пономаревим – Публічне акціонерне товариство «Азовські масла та мастила» (або — «Азмол»), яке мало оборонне значення та було «прихватизовано» Пономаревим у серпні 2016 року. Але спочатку доведено ним до банкрутства, оскільки державний «Азмол» був прямим конкурентом «Агринола».
«Агринол» на службі ФСБ» та інші секрети нардепа на Сармат ТВ
Ви запитаєте: причому тут Сармат та його вбивство? «Агринол» на службі ФСБ» – ця тема в останні місяці життя була у Віталія Олешка в пріоритеті. Друзі вбитого й досі ведуть канал на YouTube, який називається Сармат TV UA. Вони стверджують, що Пономарев організовував поставки для військово-морського флоту РФ та неодноразово літав у Москву через Мінськ. Громадська активність Сармата полягала у щоденних стрімах із сесій міської ради, трансляцій нарад у мера та таких діалогів у прямому ефірі.
На цьому відео Сармат грубо спілкується з нардепом Сергієм Валентировим та вимагає відповіді, чи буде той голосувати за зняття недоторканності з Пономарева. При цьому заявляє: «Пономарев гробить українські танки, а Валентиров гробить Бердянськ. Думають, що можуть грабувати все залишилося життя. Валентиров відповідає за все, що відбувається в Бердянську. Бур'яни по коліно, поламані лавочки, перекопаний город. Але не надовго (залишилось) – до наступних виборів. Ми переможемо всіх цих підлюдків».
«Сармат і до ЧП зі знищенням танків неякісною олією звинувачував Пономарева у зв'язку з ФСБ. У одну з наших останніх зустрічей він стверджував, що нардеп намагається «відібрати» у військових аеродром, який є в Бердянську», — розповідає побратим вбитого. Про темні справи Пономарева вбитий кричав на кожному кроці. Він називав нардепа вором та вбивцею. Вором — за те, що у 2015 році нардеп за безцінь викупив ділянку узбережжя, закріплену за дитячим протитуберкульозним санаторієм. А вбивцею – за той страшний випадок, який мав місце 19 жовтня 2010 року. Це машина Пономарева, на якій він відібрав життя у трьох жителів Запорізької області. Після ДТП Пономарев погрожував свідкині. За його версією — за кермом був водій. Тоді на швидкості понад 200 км/год олігарх, який керував «Мерседесом», вдарив «Таврію», яка повертала з траси в с. Широке (Запорізької області). Пономарев та його бухгалтер залишилися живі. А ось «Таврію» розірвало на шматки. Троє померли на місці. І ніхто б про це не дізнався, якби не сміливі показання випадкової свідкині.
Сармат кошмарив Пономарева як головного забудовника узбережжя, який перекрив городянам вихід до моря. А Бердянська міська рада в відповідь зібралася знести готель, який побудував сам Сармат (та переписав на свою неповнолітню дочку) – той, у дворі якого Сармата й розстріляли.
До речі, це невеличка гостиниця з басейном та люкс-номерами, яку місцева влада оголосила самовільною будівлею. Так йшла справжня війна — не на життя, а на смерть. Яка закінчилася пострілами в спину.
Неоднозначний Сармат, або Ніхто не в білому
Друзі та близькі покійного вважають, що мотивом вбивства були його політичні амбіції. Якби Сармат сьогодні був живий, він би неодмінно балотувався по «пономаревському» окрузі 78, центром якого є Бердянськ. Здавалося б, після звинувачень у роботі на агресора місце пана Пономарева мало бути на нарах. Ан-ні — він знову бажає отримати місце у ВР: https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=19595.html
Але мав ли Сармат шанс перемогти Пономарева на виборах? Була ли у нього підтримка населення? Віталій Олешко був дуже активний не лише для Бердянська та Запорізької області. За 25 днів до своєї смерті, наприклад, він прибув у Херсон, щоб підтримати одну з атошних організацій, яка боролася з іншою за право… «Бандити з'ясовували між собою стосунки за право пиляти ліс, прикриваючись патріотичними гаслами», — написала про мітинг, фронтменом якого був Сармат, херсонська активістка Катерина Гандзюк.
Радикальні методи Сармата, м'яко кажучи, смущали рядових бердянців. Вбитий не вибирав висловлювань та висміював «господаря Бердянська» дуже їдко. Його агресивна манера неосвіченим нагадувала «розборки», а не боротьбу за права. І та оцінка, яку дала Сармату та його побратимам Катя Гандзюк, аж ніяк не була рідкістю. Навіть у ветеранському середовищі. Що вже говорити про звичайних людей, на яких образи та погрози наводили жах, а не бажання голосувати «за».
Чого варто це його поведінка в суді: «Господар Бердянська» не може бути перхоттю?
Причина вбивства могла бути не у страху перед політичною конкуренцією, а в «авторитеті»: у Бердянську ніхто не сміє перечити головному феодалу. Тим більше — на всю громадськість, щодня відзиватися про нього в принизливій, презирливій манері. «Саша Перхоть, дрань» — це було найпристойніше висловлювання, яким Сармат звертався до «могутнього господаря Бердянська». Подивіться відео «наїзду» Сармата на Пономарева, зробленого всього за два тижні до його вбивства: https://www.youtube.com/watch?v=hZDsqr1d1tw
Очевидно, що вбитий служив подразником для всього пономаревського оточення, яке підтримувало бажання феодала «проучити» та «покарати выскочку». Як і в історії вбивства Каті Гандзюк, яка не давала спокою херсонській мафії, історія протистояння Олешка та Пономарева набула рис особистого конфлікту. І тут дуже до речі виявився інший выскочка — не з ветеранського, а з кримінального середовища. Михаїл Сигіда — один з тих корисних елементів, не обтяжених законопослушанням та мораллю, чиє процвітання в Бердянську цілком залежить від благосклонності «господаря».
Як людина для Бердянська нова, яка бажала розвивати в цьому місті бізнес, він уже почав робити кроки у владу під крилом у Валентирова (місцеві вибори під прапором БПП) та з усіх сил намагався вислужитися. Тепер Сигіда виправдовується: не були особисто знайомі з вбитим. Але організаторам це й не потрібно — достатньо знати, кому жертва заважає. Тут уместна паралель із справою Каті Гандзюк: Мангер, Ришук, Гордєєв та інші «господарі Херсона», які обговорювали спосіб розправи над жінкою, говорять, що особисто не були з нею знайомі. Але ми живемо у 21 столітті, та щоб стежити за виступами, у яких Катя роздавала «всім сестрам по сережці», достатньо віртуального знайомства.
Вибори 2019, або Бердянськ рік після вбивства
Після вбивства Сармата нардеп Сергій Соболев прямо вказав на Пономарева як на «замовника»: «Ось людина, за вказівкою якої «авторитет» Сигіда вбив активіста». На днях виявилося, що Пономарев підкуповує виборців округу № 78, по якому вже двічі заходив у парламент. Пенсіонери отримують від нього солідні на вигляд аптечки, але всередину знаходиться дешеве наповнення. Пономарев «засіває» округ такими наборами. У ВР VIII скликання він прогулював половину пленарних засідань, а нині знову стане недоторканним, завдяки підкупу та завдяки тому, що на його підприємствах працює багато залежних людей. Спустя рік після вбивства Сармата, недоторканність з Олександра Пономарева так і не зняли, підозр не висунули. Невідомо — ставилося ли питання про компенсацію шкоди, яку він завдав українській армії — адже вартість вбитих танків оцінюють у десятки мільйонів доларів. Феодал впевнений, що від усіх звинувачень у нашій країні можна відбитися за допомогою грошей — включаючи роботу на ворога. Можливо, він і правий. За інформацією «ОРД», за Порошенка його куратором був небезпечний Віталій Ковальчук. І саме йому в Адміністрацію Президента Пономарьов щомісячно возив «відкати». Працівники пономаревських підприємств, які навесні 2014 року бігали на мітинги «Путін, приходь», охоче віддадуть голоси за «російський світ» у особі партії Медведчука. Адже за неї в Бердянську агітує Пономарев, та вона веде у новий парламент самого Пономарева.