Повернення Хорошковського: другий прихід без воскресіння

Валерій Хорошковський нині нагадує суслика зі старого фільму. Його не видно – але він існує. Повідомлялося, що він повернувся в Україну 21 травня цього року. Згодом люди Хорошковського це спростовували та стверджували, що повернулася лише його дружина. Насправді Валерій Іванович таки повернувся в Україну, але дещо пізніше. Через те, що рішучість – не його риса. Так само як і сміливість. Але коли стало очевидно, що ніхто нічого «не пред'явить» – він повернувся. На перший погляд здається дивним, що Хорошковського не було в списках жодної партії на виборах і навіть самовисуванцем він ніде не йшов. З іншого боку, це цілком пояснюється. Хорошковського важко назвати «новим обличчям» і будь-якій партії його присутність лише зашкодить. З іншого боку, після провалу на виборах 2014 року в партії ще одного невдахи – Тигіпка, Хорошковському дуже не хотілося б чергового посоромлення від провалу. Та й через завищену самооцінку Валерію Ивановичу ганебно бути простим депутатом. Його давня мета та idee fixe – премʼєрство. І хоча ймовірними премʼєрами називають зовсім інших і гідних людей – Владислава Рашкована та Олега Устенка, у Хорошковського є певна перевага перед ними.А саме – цілих два «ярлики». Причому від зовсім, здавалося б, різновекторних сил – Британії та Росії. Міф про те, що Хорошковський мешканець Монако – поширював сам Хорошковський. Насправді він підданий Її Величності, який вклав в економіку Великобританії дуже серйозні гроші, як і інші українські «британці» – Ахметов та Пінчук. Але крім цього, Хорошковський – це вихованець давно забутої, але дуже серйозної фігури – Роберта Шетлера-Джонса. Людини, яка створила Дмитра Фірташа. Куратора Севи Могилевича та співробітника британської розвідки СІС/МІ-6. А також виконувача обов'язків спостережної ради телеканалу «Інтер». А також кінцевого бенефіціара кіпрського офшору «Скесен Холдинг Лімітед», який володіє в Києві, наприклад, бізнес-розважальним центром «Арена-Сіті». З Росією Хорошковського пов'язує не лише робота на найбільшому металургійному підприємстві «Евраз», але й давні довірчі стосунки з найближчим оточенням Путіна. Медведчук, звичайно – кум. Але Хорошковський – не такий публічний, але точно особистий офіцер особливих доручень Путіна.Кстати, як ви думаєте, недавний наїзд СБУ на «Арселор Міттал» – це справді пов'язано з екологією? Чи ж з якоюсь дискримінацією (або навіть кидком) акціонера «Арселора» – JPMorgan Asset Management (UK) Ltd.? Питання, кстати, дуже непросте, але мова не про нього. Мова про те, що Хорошковський – це фігура, яка повинна буде реалізовувати якийсь «новий план» для України. Аж ніяк не «план Маршалла». Скоріше, план відставних розвідників двох країн – Росії та Британії.Дивовижне поєднання після Солсбері та так далі? Та ладно. Якщо вже по Чечні знайшли компроміс, то й по Україні знайдуть тим більше. І потім, який російський чиновник не мріє зустріти старість у Лондоні? А де ж у цій схемі США та Німеччина, як два основних союзники України? Інтереси США (а точніше, Трампа) представляє Британія, оскільки їй це простіше зробити, ніж Трампу з його проблемами. Трамп просто зробить вигляд, що йому це не цікаво. А Британія з Росією будуть реалізовувати цей «новий план». «Новичок», так би мовити)).Німеччина? А Німеччина – не в темі. І не в частці. Але не все так тривожно. Насправді металургійний бізнес в Україні, який по факту британський, і сільське господарство, яке теж стане британсько-російським, і тим більше банківська сфера – люблять тишу й мир. І тому функцією Хорошковського в якості премʼєра, якщо план спрацює, буде практична реалізація примирення з ОРДЛО та одночасно деякі структурні зміни в українській економіці й системі управління, які повинні будуть принести швидкий і очевидний для будь-якого жителя України позитивний результат. Звучить фантастично, але насправді не так уж неможливо. Нові кредити плюс ламання схем на митниці й у податковій можуть принести серйозні гроші в бюджет уже протягом півроку. Було б бажання. Однак у Валерія Ивановича є одна роковая особливість. Будь-яка справа, в якій він починає брати участь – приречена на провал. Ну, вся його політична біографія така. Карма. Плюс згадана нами, м'яко кажучи – нерішучість. А тут ще й проблеми з Фірташем. Він ж не лише такий же акціонер «Інтера» як і Хорошковський з Левочкіним.Частку якого американці (не трампові) цілком можуть з'їсти й передати іншому. Але він ж і безцінне джерело інформації. І на Хорошковського, і на Могилевича, і відповідно на Путіна. Чому, власне, він такий дорогий американським демократам. Загалом, час веселий. Але є відчуття, що якщо в змінах братиме участь Хорошковський – то вони приречені. Сергій Ніконов, «ОРД»