← Назад

«Комерційні хлопці»: як ФСБ прикривала російські банки

2019-08-06 05:36 · ОРД · littoria82
Бізнес та корпоративні схеми · Енергетика · Земля та забудова · Міжнародні зв’язки · Місцева влада · Освіта · Правоохоронні органи · Статки та декларації · Суди та судова система

Відкрити оригінал

Колишній керівник банківського відділу ФСБ Кирило Черкалін та його колеги з роботи бачили немало банків, що впали, а багатьом штучно продовжували життя. Їхня робота була вбудована в систему обналічування, яка діяла по всій країні, але несподівано закінчилася арештом — навесні високопоставлений полковник та двоє його колишніх колег опинилися в СІЗО. При обшуках у них знайшли 12 млрд рублів готівкою та коштовностями. Це абсолютний рекорд вилученого серед російських держслужбовців, обвинувачених у корупції.

На зустрічі в московському кафе Vogue влітку 2014 року полковник ФСБ Кирило Черкалін приїхав на Range Rover з особистим водієм, у цивільному одязі та з Rolex на зап'ясті. Його співрозмовником був співвласник фінансової групи «Лайф» Олександр Залізняк. Полковник одразу перейшов до справи й запропонував прості умови початку співпраці: у опорний для групи Пробізнесбанк у статусі віце-президента командирують офіцера ФСБ у відставці, Залізняк призначить йому оклад у 120 тисяч доларів на рік, виділить окремий кабінет, особистого водія та асистента.

Чуть раніше через посередників Залізняку сформулювали головну ділову пропозицію: уступити крупну частку в групі «Лайф» комерційній структурі, яка ділитиме доходи від бізнесу з високопоставленими працівниками ФСБ та Генпрокуратури. Про все це Залізняк, перебуваючи в США, у 2019 році дав показання під присягою для подання в міжнародних судах. Засвідчені нотаріусом, вони будуть використані в розглядах, які співвласники «Лайфа» ведуть у Європі та США.

Це початок лише однієї історії, в якій беруть участь 38-річний Кирило Черкалін та інші працівники банківського відділу Управління «К» Служби економічної безпеки (СЕБ) ФСБ. Навесні Черкаліна, його колишнього начальника Дмитра Фролова та їхнього підлеглого Андрія Васильєва арештували за звинуваченнями у отриманні хабара та особливо крупному шахрайстві. При обшуках знайшли близько 12 млрд рублів готівкою та у вигляді годинників і коштовностей.

Літом 2013 року «Нова газета» знайшла у цих офіцерів нерухомість на березі озера Мажоре на кордоні Італії та Швейцарії.

«Блискучий, дуже розумний, чудово розбирається в темі, якби не все це, я б його на роботу взяв, — описує Черкаліна один із крупних російських банкірів. — Але це все хлопці комерційні, таке покоління».

Розквіт комерційно орієнтованого покоління в ФСБ припав на початок 2000-х років і збігся з бумом на ринку банківського обналічування, розповідає близька до ФСБ людина. «Ви ж знаєте принцип: якщо розумієш, що з чимось марно боротися, треба це очолити», — пояснює вона.

У Управління «К» було два головних неформальних способи взаємодії з банками: відсоток від виведених коштів — 0,1–0,2% від обсягу операції — або фіксовані хабарі та відкати за конкретні порушення. Банки, які займалися обналічуванням, Управління «К» ставило на «абонентську плату».

Для отримання відсотка з ФСБ у банк командирували «підкришника» — як правило, офіцера у відставці. Йому найчастіше давали посаду голови служби економічної безпеки банку, щоб контролювати грошові потоки. Це дозволяло тримати все під контролем. До обов'язків «підкришників» входив також збір інформації про ринок.

Система не була замкненою, тримати під контролем весь банківський сектор в одиночку було б неможливо. Щоб управляти ринком обналічування, потрібно було десь брати готівку. Для цього московському управлінню «К» доводилося активно працювати з регіональними управліннями ФСБ. У регіонах, особливо на півдні Росії, де велика частка «сірого» бізнесу, отримати готівку завжди було простіше й дешевше.

«Наприклад, у московського банку є мережа філіалів у віддалених регіонах, вони збирають готівку й передають у головний офіс, — пояснює джерело. — У того є доступ до більш крупних клієнтів — він продає їм готівку, а частиною прибутку ділиться з регіональними підрозділами».

Щоб ця система працювала, регіональним управліннями ФСБ та головному потрібно було між собою домовлятися. Перевозити готівку по Москві в вільний від роботи час допомагали працівники спецпідрозділів «Альфа» та «Вимпел» ФСБ. «Брали лікарняний, а машину нібито відправляли на техническое обслуговування», — завершує розповідь джерело.

Взаємодіяти доводилось і з управлінням власної безпеки ФСБ, яке не могло не помічати, яким бізнесом займаються колеги. На запит ФСБ не відповіла.

Наприкінці травня 2019 року полковник Черкалін зустрів громадськість, яка прийшла до нього в СІЗО «Лефортово», у спортивному костюмі Givenchy. Вони розповідали, що полковник приніс у камеру кілька ікон, які розвісив по стінах і навіть на спинці свого ліжка. Камера стала схожа на молитовну кімнату або келію.

До арешту Черкалін очолював банківський відділ Управління «К» — одного з кількох структурних підрозділів СЕБ ФСБ. Управління відповідає за банки, пенсійні фонди та страхові компанії. Кілька років тому до нього приєднали ще й управління «Н» з боротьби з наркотиками, контрабандою та організованою злочинністю. Так «К» стало майже найвпливовішим підрозділом спецслужби.

Затримання полковника стало несподіванкою для всього банківського сектора. Для співвласників групи «Лайф», друзів дитинства Олександра Залізняка та Сергія Леонтьєва, історія відносин з Черкаліним та його колегами закінчилася дуже погано. У 2014 році партнери погодилися запросити в Пробізнесбанк «підкришника». Залізняк сам написав лист з проханням про це на ім'я того, хто тоді очолював управління «К» Віктора Воронина. За словами Залізняка, його так проінструктував співвласник автодилера «Авілон» Камо Авагумян, VIP-клієнт Пробізнесбанка та давній знайомий Залізняка.

Але частиною у всьому своєму бізнесі власники «Лайфа» вирішили не ділитися. Залізняк наполягає, що банки групи були фінансово стійкими, хоча за 2014 рік «Лайф» отримала кілька мільярдів рублів збитків, а показники Пробізнесбанка за прострочених кредитів фізичним особам і підприємствам перевищували середні по країні значення в кілька разів. Наприкінці року агентство Fitch відкликало рейтинги Пробізнесбанка.

Основне занепокоєння тоді було пов'язано з портфелем цінних паперів, у якому банк тримав 47 млрд рублів, або майже половину своїх активів, — самі папери лежали переважно в кіпрських депозитаріях. Через кризу інші банки розпродували все, щоб утримати ліквідність, а портфель Пробізнесбанка залишався майже без руху, згадує аналітик Fitch Олександр Данилов. Незабаром до банку виникли питання у ЦБ. Регулятор у вересні 2014 року відкликав ліцензію спочатку у належного співвласникам групи «Лайф» «Банка 24.ру», а наступного року — у Пробізнесбанка.

«Банк24.ру» постраждав через порушення антивідмивального законодавства, хоча на момент його гибелі його активи становили 2 млрд рублів. Залізняк наполягає, що банк не займався відмиванням грошей, а претензії регулятора були пов'язані «лише з п'ятьма операціями, про які банк вчасно не повідомив ЦБ». Пробізнесбанк, вирішив ЦБ, розміщував кошти в «низькоякісні активи» та «повністю втратив капітал», а тимчасова адміністрація, що увійшла в банк, виявила крупномасштабні операції, які мали ознаки виведення активів з банку.

Залізняк заперечує, що активи були реальними: за кілька місяців до відкликання ліцензії в банку пройшла перевірка ЦБ — він указав на недоліки, але написав, що вкладникам і кредиторам нічого не загрожує. Розмір дірки в Пробізнесбанку регулятор у підсумку оцінив майже в 35 млрд рублей.

«Росія поки не готова до такої фінансової групи, як «Лайф», — написав після відкликання ліцензії Леонтьєв у внутрішньокорпоративному блозі. — Видимо, час «Лайфа» в цій країні ще не прийшов. Тому в найближчі 50 років я робитиму «Лайф» в інших частинах земної кулі».

З тих пір ні він, ні Залізняк в Росію не повертались. Залізняк у своїх показаннях пояснює початок кінця їхнього банківського бізнесу політичними мотивами. У 2012 році керівництво групи «Лайф» запросило на традиційну стратегічну сесію для менеджменту Олексія Навального — обговорити запуск спільного проекту. Банк «Банк 24.ру», що входив у групу, вирішив підтримати опозиціонера, потайки випустивши кредитну «карту Навального» — 1% від кожної покупки за нею мав перераховуватися його Фонду боротьби з корупцією. Ідею дійсно обговорювали з ФБК, але до справи й реальних переводів справа не дійшла, підтверджувала прес-секретарка Навального Кіра Ярмиш.

Тайною цей план залишався недовго: після того як про це написали ЗМІ, екс-директор Департаменту ЦБ Олексій Пляцкін прямо попередив Залізняка, що й у ЦБ, й у Генпрокуратури це співробітництво викличе «безліч питань». Від підтримки Навального довелось відмовитися, але «Кремль не забув про цей випадок», впевнений у своїх показаннях Залізняк.

Відкликання ліцензій у банків виявилось для Залізняка та Леонтьєва лише початком великих неприємностей.

Система, жертвою якої оголосила себе група «Лайф», складалася роками, і з нею доводилось рахуватися банкам, особливо тим, які заробляли на обналічуванні. Для колишнього співвласника та заступника голови правління згорілого у 2008 році банку «Інтелфінанс» Михайла Завертяєва знайомство з управлінням «К» почалось зі зустрічі з Євгеном Двоскіним, одним із найзагадковіших російських банкірів. Джерела Bloomberg назвали його ключовим гравцем на ринку обналічування, зі зв'язками в ФСБ та мафії.

На початку грудня 2007 року в кабінет Завертяєва, за його власними спогадами, увійшли двоє, до будівлі банку вони чомусь приїхали в машині швидкої допомоги: першим був Двоскін, другим — його охоронець. «Вишагує такий приблатнений ходою, «хто тут, цей, що ли, не вміє розмовляти?» — згадує супутника Двоскіна Завертяєв.

За день до цього візиту банкір, за його словами, спіймав головного бухгалтера на спробі видати кредит підставній компанії, пов'язаній, за його версією, з Двоскіним. «Підходить Двоскін, б'є в ухо, я даю йому з ліктя — він падає, у мене перша думка: він упав у мого портфеля, там документи, зараз схопить і втече. Я нахиляюсь, щоб пересунути портфель, отримую пістолетом по голові й втрачаю свідомість», — описує нібито сталі події Завертяєв.

Сам Двоскін стверджує, що Завертяєв все вигадав, описаного ним епізоду не було — вперше особисто вони зустрілись «на очній ставці». У подальших судових розглядах Двоскіну вдалось довести, що він не нападав на Завертяєва, оскільки в момент драки давав показання як потерпілий за іншою кримінальною справою. Завертяєв наполягає, що в результаті переговорів опинився в НДІ Склифосовського. За наступні два місяці з банку вивели, за його версією, майже 11,7 млрд рублей.

Крім того, стверджує банкір, невідомі спалили машину його дружини, тому сім'ю терміново довелось перевезти на дачу й найняти охорону. Сам Завертяєв вважає, що, поки лікував голову, гроші з банку виводилися за підробленим підписом, хоча він особисто з лікарні «повідомив ЦБ про те, що банк захоплений, і попросив призупинити дію ліцензії, щоб запобігти шахрайським діям». Але регулятор на це не пішов: «заступник голови ЦБ Геннадій Меликьян пояснив, що вони ніколи не стикалися з подібними проханнями й не знають, як діяти в таких ситуаціях», — згадує Завертяєв.

При відкликанні ліцензії ЦБ оголосив, що керівники та працівники банку «фактично припинили його діяльність, у зв'язку з чим склалась ситуація, яка загрожує інтересам кредиторів і вкладників банку».

Через півроку після інциденту Завертяєв, за його словами, зустрівся з працівниками управління «К» ФСБ: Фроловим та Черкаліним. Також, стверджує колишній банкір, на зустрічі був присутній перший заступник голови ФСБ Сергій Смирнов.

Розмова відбулась у ресторані Palazzo Ducale на Тверському бульварі. «Що ви будете? Салатик? Тільки воду? Ні, салатик все-таки краще з'їсти», — співрозмовники, за спогадами Завертяєва, були дуже ввічливі. У зустрічі, як йому здалось, було дві мети: з'ясувати, які докази візиту Двоскіна є у банкіра, та переконати його припинити намагатися повернути виведені активи. З Двоскіним чекісти, як йому здалось, були чудово знайомі. «Та не хвилюйся ти, ми його вже звільнили», — заспокоював Завертяєва Смирнов, говорячи про охоронця Двоскіна.

Наприкінці зустрічі чекісти нібито запропонували банкіру грошову компенсацію за його бізнес. Завертяєв говорить, що відмовився й одразу почав судитися зі всіма підряд, але найвідчайдушніше — з Двоскіним. Проте жоден суд він не виграв.

Двоскін був під охороною ФСБ, стверджують два джерела, близькі до двох різних силових відомств. Сам Двоскін у відповідь на наші питання нагадав, що його розшукують за кордоном, а після прямого питання, правда ли, що він перебуває під охороною ФСБ, — повісив трубку.

«Контора завжди тримала обнальщиків під рукою й робила їх своїми інформаторами — щоб самим їх не посадити», — пояснює джерело, близька до ФСБ. У їхньому числі він називає й колишнього співвласника невеликого Кредитімпексбанка Олексія Кулікова, який кілька років тому був засуджений до 9 років колонії за шахрайство.

З виду Кредитімпексбанк едва чи справляв серйозне враження: напівпустий касовий зал, близько 20 небагато обставлених кабінетів і похмурого вигляду охоронець, згадує близька до ФСБ людина. Але в середині 2000-х років цей банк займав істотну частку ринку обналічування, стверджує вона.

Як і в багатьох інших банках, службу безпеки в ньому очолював вийшов у діючий резерв працівник управління «К», який працював за 0,2–3% від усіх операцій, що проходили через банк. Кілька разів до Кредитімпексбанка виникали питання у ЦБ — але банківський відділ ФСБ успішно його прикривав. За його словами, у Кредитімпексбанка були серйозні клієнти з державними грошима. За фіктивними контрактами частина їх переводилась будівельним фірмам у Туреччині та на Мальті.

На момент відкликання ліцензії дірка в банку оцінювалась у 229 млн рублей, а обсяг сумнівних операцій за рік, що передував відкликанню, — у 13,5 млрд рублей. Близько 2 млн рублей готівкою були знайдені при обшуку в квартирі у Кулікова.

Контролем ринку обнальщиків передбачувана тіньова робота банківського управління ФСБ не обмежувалась. Черкалін тісно спілкувався з керівниками майже всіх крупних російських банків. Екс-власник нещодавно рухнувшого банку «Югра» Олексій Хотін у своїх показаннях слідству нібито розповідав, що протягом трьох років платив Черкаліну за покровительство.

З пропозицією «350 мільйонів доларів — це не така й дорога ціна, сплачена за ваше життя й життя ваших рідних» до екс-власника Міжпромбанка Сергія Пугачева у 2011 році нібито звернулись двоє посланців, одним з них був колишній підлеглий екс-заступника голови Агентства зі страхування вкладів (АСВ) Валерія Мирошникова. Цю історію адвокати Пугачева розповідають у судах з 2014 року, коли АСВ почало полювання на активи екс-банкіра, намагаючись залучити Пугачева до субсидіарної відповідальності за борги Міжпромбанка.

Мирошников уже відповідав на ці претензії, у тому числі в суді, відкидаючи всі звинувачення Пугачева й заявляючи, що той сам через посередників загрожував його життю й здоров'ю.

АСВ займалось уже рухнувшими банками, його головною задачею було максимально повертати гроші, що зависли в таких банках, а для цього доводилось залізати в кишеню держави. За 15 років з моменту, коли АСВ почало займатися ліквідацією й оздоровленням російських банків, з банківської системи вивели 500 млрд доларів, натомість агентство за весь час існування отримало від ЦБ понад 1 трлн рублей на санацію банків.

Мирошников був добре знайомий з Черкаліним, випливає з розповідей Залізняка та ще одного банкіра. Залізняк згадує одну зі зустрічей, де разом з ним були Черкалін та Мирошников. Не соромлячись співрозмовника, держслужбовці обговорювали, «в який з обанкротілих банків яких конкурсних управляючих призначити».

Мирошников проходить свідком по справі Черкаліна — рішення про це слідчий прийняв, вивчивши їхню телефонну переписку. Одразу після затримання Черкаліна Мирошников покинув Росію й більше не повертався.

Через 2,5 місяця АСВ повідомило про його відставку, не вказавши причин.

Про групу працівників АСВ, які нібито вимагали у нього 350 млн доларів, Пугачев писав навіть Володимиру Путіну. На противагу представники Мирошникова нібито пропонували свої послуги зі збереження частини активів Пугачева, які не мали відношення до Міжпромбанка, але перебували у нього в залозі. У зв'язці з АСВ, стверджує Пугачев, діяли й люди Черкаліна. Предмет торгу з ними був зовсім простим. «На той момент через падіння Міжпромбанка було порушено кримінальну справу проти невизначеного кола осіб, але мені ясно дали зрозуміти, що коло осіб може швидко стати визначеним і що я можу в ньому опинитися», — стверджує Пугачев. За те, щоб цього не сталось, люди з ФСБ нібито просили 20 млн доларів. Пугачев говорить, що платити не став.

У Пугачева є як мінімум одна причина не любити й навіть наговорювати на АСВ — після його від'їзду агентство добилось арешту його закордонного майна майже на 2 млрд доларів. Але про спільну роботу Мирошникова та Черкаліна розповідає й Залізняк.

У 2016 році, вже після того як Пробізнесбанк втратив ліцензію, а його власники втекли з Росії, з Залізняком зв'язався Мирошников й запропонував йому поговорити з Артемом Зуєвим. Мирошников описав його як партнера «групи «Кворум», сам Залізняк у показаннях суду називав Зуєва «відомим корпоративним рейдером». Співвласником «Кворума» є юрист Андрій Павлов, прославившийся тим, що фігурував у справі Сергія Магницького, за що опинився під санкціями США.

Зустріч призначили в аеропорту швейцарського Цюриха, куди Залізняк якраз збирався для зустрічі з адвокатами. Зуєв наполіг, що зустріч має проходити «тет-а-тет», і адвокат чекав осторонь. Він розповів Залізняку, що у нього є повноваження діяти від імені «Кворума» — на той момент юридична компанія-консультант АСВ уже представляла інтереси Пробізнесбанка. Ці повноваження, говорив Зуєв, узгоджені Мирошниковим та Черкаліним.

Посланець запропонував угоду: Леонтьєв та Залізняк складають повний список своїх активів, повертаються в Москву й співпрацюють з російськими властями. За це їм дають три-чотири роки домашнього арешту, після чого вони отримують компенсацію з «загального котла» повернених активів — але й «Кворум», звісно, отримає свою частку. А в протилежному разі Залізняк з Леонтьєвим стануть «об'єктами міжнародного переслідування», обіцяв Зуєв.

«Вам не дадуть жити — і що це буде за життя?» — переконував він. Коли Залізняк після зустрічі позвонив Мирошникову з питанням, навіщо все це було, той відповів: «Ми хочемо вам допомогти».

Мирошников — «дуже багата людина», стверджують його знайомі. Ми вивчили лише російську нерухомість його сім'ї. Синові колишнього заступника голови АСВ Максиму, якому ще немає 22 років, належить 400-метровий дім у підмосковній селищі Фоминське неподалік Троїцька та ділянка під ним — подарунок матері Валерія Мирошникова, 68-річної Тетяни Мирошникової. У неї самої — три квартири в центрі столиці: дві в «Імперському домі» на Якиманці загальною площею 500 кв. м та ще одна 220-метрова в «Остоженка Парк Палас». У самого Мирошникова — лише 200-метрова елітна квартира на шостому поверсі ЖК La Defence у Хамовниках. Все це може коштувати близько 1 млрд рублей.

Розмір претензій, через які Черкалін та його колеги опинилися в СІЗО, не відповідає ні масштабам їхньої діяльності, ні знайденим при обшуках 12 млрд. Всіх троїх звинувачують у відніманні активів на суму 499 млн рублей у московського забудовника Сергія Гляделкіна, а Черкаліна — ще й у отриманні хабара розміром трохи більше 50 млн рублей. Цього виявилось достатньо, щоб затримати групу, яка протягом дюжини років відповідала за весь російський банківський сектор.

Людина, яка кинула виклик людям з ФСБ, не була широко відома, але вона давно працює в Москві. «Справжній трудоголік, який усі мільйони заробив своїм розумом», — так Гляделкіна називає «Експрес-газета», на сторінках якої він часто з'являється завдяки своїй дружині, акторці театру «Мосовета» Євгенії Крюковій.

До 2005 року Сергій Гляделкін курував забудову центру столиці, зокрема — розподіляв ділянки під забудову на Остоженці як голова ДП «Москва-Центр». Історія з затриманням силовиків — не перша справа, ініційована Гляделкіним. У 2010 році за його заявою порушили кримінальну справу проти заступника мера Москви Олександра Рябініна. Коли адвокат Рябініна, який отримав три роки умовно, запитав Гляделкіна в суді, як довго той працює на ФСБ і чи є у нього нагороди за виконані завдання, він відповів: «Я не буду відповідати на ці питання, оскільки дав розписку про нерозголошення».

У 2017 році телефон Avenue Group, однієї з компаній Гляделкіна, виявили на заповнивших Москву платних туалетах «золотого кольору» — їх встановили замість «морально застарілих» синіх кабінок.

У Гляделкіна були спільні проекти з сином генпрокурора Ігором Чайкою. Восени 2013 року вони заснували компанію «Техно р-регіон», яка планувала бізнес зі збирання й переробки сміття. Сам Ігор Чайка у 2017 році заявив, що ніколи не займався мусорним бізнесом, а після розслідування Фонду боротьби з корупцією його структури передали свою частку в «Техно р-регіон» менеджерам Гляделкіна. Але після цього Чайка все-таки увійшов у капітал однієї з найбільших мусорних компаній — «Хартії». Один з її мусоросортувальних заводів раніше очолював власник компанії, яка отримала контракт на встановлення й обслуговування «золотих» туалетів.

Чайка-старший фігурує в аффідевіті Залізняка. Як розповідає банкір, частка в бізнесі «Лайфа», яку у нього вимагали, за словами посередників, нібито призначалась для того, щоб «два птахи» закрили переслідування акціонерів групи. Під прізвиськом «два птахи» проходили генпрокурор Чайка та тогочасний керівник економічної служби ФСБ Воронин, стверджує екс-банкір.

Місце Воронина на чолі управління «К» тепер займає генерал Іван Ткачев, прославившийся участю в розслідуванні більшості крупних корупційних справ останнього часу. Він розробляв Черкаліна ще на своєму попередньому місці роботи — в управлінні власної безпеки ФСБ. ЗМІ писали, що у Ткачева та його начальника Сергія Королева, нинішнього керівника всієї Служби економічної безпеки, є конфлікт з людьми з команди Воронина та Смирнова.

СЕБ — одна з найвпливовіших служб у ФСБ. Вона стоїть майже за кожною гучною справою останніх років: від затримання Олексія Улюкаєва та братів Магомедових до «аргентинського кокаїну». Посада керівника СЕБ для багатьох стала чудовим трамплином для кар'єри.

Найбільш вірогідно, що мільярди рублей, знайдені при затриманні силовиків, означають, що «хтось усередині служби знав, що готується такий транш, — це й визначило час обшуку», — міркує колишній колега силовиків. «Довго зберігати такі гроші — марно, видимо, їх накопичували, щоб вивести за кордон або продати», — пояснює він. «Внутрішньовидова боротьба», — лаконічно висловлюється підприємець з хорошими зв'язками в силових органах. З цією версією погоджується й крупний російський банкір, добре знавший і Фролова, і Черкаліна.

Через два роки з невеликим директору ФСБ Олександру Бортникову виповниться 70 років — це означає, що за його місце вже зараз йде жорстока боротьба усередині служби, нагадує один із джерел, — від того, чий клан переможе, залежатиме, хто «тут буде всім володіти».

#ФСБ #корупція #банки #обналічування #Росія #розслідування #силовики #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування