Вітальй Портніков вчора написав про те, що зустріч Зеленського та Трампа відкладається через те, що, з одного боку, Трамп втратив інтерес до України, а з іншого – тому що «Зеленський – це проблема». Портніков цитує: «Тому завдання Зеленського щодо пошуку взаєморозуміння з Трампом не можна назвати простим. З пошуком ключів до американського президента – особливо в нинішніх умовах передвиборної боротьби в США – не впорався би й досвідчений політик. Очікувати реального результату від людини, яка лише намагається розібратися в складностях великої політики, було б наївно. Залишимо цю наївність виборцям Зеленського та самому колишньому шоумену». Портніков робить висновок: «І зробимо простий висновок – у питанні відновлення українсько-американського діалогу не варто покладати на Зеленського хибні надії. Принаймні до президентських виборів у США. І з суб'єктивних причин, і, до речі, з об'єктивних. Так, обрання Зеленського президентом – це проблема України. Але є й набагато більша проблема, яку ніякі українці не зможуть вирішити. Ця проблема – сам Трамп».
Здивування викликає те, що Портніков вважає проблемою Трампа, вважає проблемою й Зеленського. Але про головну проблему – Путіна – чомусь забув. Адже основна проблема саме в цьому персонажі. Саме його спецслужби зараз активно й по всьому світу протидіють новому президентові України. Зокрема, всіма силами намагаються не допустити зустрічі Зеленського та Трампа. Для цього задіюються як старі «консерви» бабаківсько-лужниківської епохи, на кшталт Луценка, який ради власного спасіння вдихає в вуха Рудольфу Джуліані різноманітний бред щодо власної важливості та безпорадності нового президента. Або ж така сама мутна фігура близького друга Рамзана Кадирова – Віталія Кличка. Який також «присів на вуха» Джуліані й теж ради власного спасіння розповідає йому про страшну «корумпованість» працівників Офісу президента. Ну кому ж ще говорити про корумпованість… І якщо вскрили такі старі «консерви», то, видимо, зустрічі Трампа та Зеленського в Кремлі бояться серйозно. А якщо це порівняти ще й з подіями, що відбуваються в далекій Лівії, то стане очевидним, що Зеленський з якихось причин для Путіна набагато незручніший за Порошенка.
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко пише про те, що там відбувається: «Схоже, у Лівії розпочалася справжня охота на Іл-76 транспортних авіаційних компаній з українською реєстрацією, які здійснюють перевезення різноманітних вантажів. Так, не минуло й двох тижнів після того як на аеродромі в Аль-Джофрі були знищені два Іл-76ТД, про що я дуже докладно писав у циклі матеріалів, присвячених цьому інциденту, як стало відомо, що Ліванська національна армія фельдмаршала Халіфи Хафтара, якого підтримує Москва, завдала авіаудару з використанням БПЛА по авіабазі Місрата, на якій був знищений Іл-76ТД (реєстраційний номер UR-COZ), який перевозив гуманітарний вантаж за лінією Червоного Хреста з Туреччини. І знаєте, найцікавіше й найбільш вопиюче в цій історії зовсім не знищений Іл-76ТД, а те, як ця інформація була вброшена й розкручується в інформаційному просторі, а точніше – ким і під акомпанемент чого, що в результаті наводить на думку про те, що за літаками Іл-76 приватних компаній з українською реєстрацією у Лівії влаштували справжню охоту, ніби вони одні займаються транспортними перевезеннями».
Перш за все, відзначу, що першоджерелом новини став так званий військовий аналітик з Мальти Бабак Тагвей (улюбленець російських ЗМІ, афільованих з Міністерством оборони РФ), який опублікував відповідний пост у Twitter. Одразу ж після вбросу Тагвея в гру включається акаунт Diana Mihailova, який здійснює антиукраїнську діяльність у Живому журналі й публікує дані, що служать першоджерелами для дискредитації України в російських і пророссійських ЗМІ. Після того як первинні вбросу були здійснені через ці платформи, до справи підключилися спочатку ресурси категорії «С» і «В» – Rusnext, Tsargrad та інші, а потім і «А» – федерального значення (Lenta.ru, ТРК «Зірка»). Причому всі підхоплюють інформацію без фактажу, лише фото зарева чогось, знятого з-за меж бази. Тобто виходить, що впевненість у тому, що знищений саме Іл-76ТД, а не сарай Рашида чи пікап Мухамеда, більш ніж 100% у тих, хто публікує. Яка ж обізнаність. Але йдемо далі. Власне, калька з моменту попередньої хвилі дискредитації, коли первинний слив проходить через другорядні платформи інформаційних воєн ГРУ РФ, а потім виводиться на рівень федеральних ЗМІ – не змінилася.
Ця ж шаблонність одразу ж привела й до розуміння того, з якою метою був здійснений вброс. А саме, якщо попередні Іл-76ТД були знищені, за дивним збігом обставин напередодні засідання Ради Безпеки ООН щодо Лівії, а також обговорення контракту на закупівлю Україною у США партії летальної зброї, то цього разу Іл-76ТД з турецьким вантажем був знищений напередодні візиту президента України Володимира Зеленського до Туреччини! І якщо ці збіги, як і попередні, звучать недостатньо переконливо, відзначу, що рівно місяць тому через ресурс Diana Mihailova публікувалася інформація саме про цей Іл-76ТД, який здійснював перевезення у Лівії, з описом маршрутів і пунктів як відправлення, так і прибуття. А ще раніше саме на акаунті Diana Mihailova було опубліковано фото ліванського Ан-124 «Русланів» на стоянці, який пізніше був знищений точним пострілом з РПГ. Власне, виникає враження, що за транспортними літаками українських авіакомпаній у Лівії ведеться справжня охота. З урахуванням того, що сили фельдмаршала Хафтара ще минулого року заручилися негласною підтримкою Міністерства оборони РФ, координація їхніх дій у цьому питанні більш ніж очевидна.
Особливо в контексті невгасаючих спроб дискредитувати Україну на ґрунті громадянської війни в цій країні й нібито участі у незаконних поставках зброї. Однак однотипність методів і знайомий почерк дуже швидко видають у цій історії російський слід. Але від усвідомлення цього факту не легше, адже, по суті, літаки приватних компаній, які надають послуги з транспортування вантажів у Лівії, потенційно всі перебувають під загрозою знищення, як і їхні екіпажі. Цікаво, що поки один дрон обстрілював український літак, другий безпілотник проводив фото- та відеофіксацію. Через 40 хвилин після інциденту фото та відео удару з'явилися на сайтах російських ЗМІ й блогерів. Керує всією цією операцією, по всій видимості, «герой Сирії» та «Новічка», начальник Головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ віцеадмірал Ігор Костюков. Путін після «сирійської» операції схильний більше довіряти розвідникам, ніж престарілому Бортникову, чию структуру безперервно сотрясають корупційні скандали. Як видимо, кампанія з дискредитації Зеленського російськими спецслужбами ведеться масштабна. Причому ради результату куратори йдуть на відверте «вскриття» особливо цінних «консерв».
Наприклад, 23 серпня з його маєтку в Малазі до України планує повернутися Петро Порошенко. Для того щоб очолити клон параду на День Незалежності. Причому певні сили готуються до цього «параду» дуже серйозно, задіюючи як «корисних ідіотів» на кшталт Левуса, так і екс-представників українських спецслужб, на кшталт екс-начальника Головного управління контррозвідки СБУ Данила Доценка. Ранжованих цілей кілька. Від організації драк з поліцією й Національною гвардією до захоплення урядового кварталу й початку якогось «псевдо-Майдану». Але надзавдання одне – показати, що нова влада слаба, некомпетентна, недієздатна й її дії можуть привести до анархії й громадянської війни. І привести пересічного громадянина до думки, що єдиним «антикризовим менеджером» (не вперше, до речі) може бути лише відомий «миротворець» і «гуманіст», а також кум Путіна – Віктор Медведчук. План незамудрений і вже обкатаний на Кучмі. Але, з урахуванням масштабів атаки – дуже небезпечний. У зв'язку з вищесказаним дуже хотілося б сподіватися на те, що СБУ, і перш за все Головне управління контррозвідки й персонально генерал Дублік – повною мірою усвідомлюють свою відповідальність за те, що відбувається.