Російський журналіст, колишній секретар Спілки журналістів Росії Ігор Яковенко пише про те, як 20 років тому, 9 серпня 1999 року, перший президент Росії Борис Єльцин виголосив телезвернення, у якому представив Володимира Путіна як людину, здатну консолідувати суспільство та забезпечити продовження реформ у Росії. Єльцин назвав Путіна секретарем Ради безпеки та директором ФСБ, людиною з внутрішнім стержнем, яка могла б сплотити навколо себе широкі політичні сили для оновлення Росії у новому XXI столітті. За словами автора, цим кроком Єльцин відкрив дорогу фашистському режиму у своій країні. Єльцин турбувався про безпеку своєї сім'ї та так званої «Сім'ї» у ширшому розумінні, оскільки ці дві безпеки не могли існувати окремо. Операція «Наступник» була проведена з розмахом, а Єльцин старанно готував світових лідерів до «правильного» сприйняття їхнього нового «партнера".
З розмови Бориса Єльцина з Біллом Клінтоном у вересні 1999 року: «Нарешті я натрапив на нього, на Путіна, і вивчив його біографію, його інтереси, його знайомих тощо. Я зрозумів, що він надійна людина, добре розбирається в тому, що знаходиться в його сфері відповідальності. Водночас він ґрунтовний і сильний, дуже комунікабельний і може легко входити в контакт з потенційними партнерами. У нього є внутрішній стержень. Він сильний внутрішньо. І я зроблю все можливе для його перемоги — законним шляхом, звичайно. І він переможе. Ви будете вести справи разом. Він продовжить лінію Єльцина, орієнтовану на демократію та розширення контактів Росії. У нього є енергія та розум, щоб досягти успіхів у цьому». У Росії спецоперація «Наступник» одразу ж була передана в надійні руки чекістів. Були підірвані житлові будинки в Буйнакську, Москві, Волгодонську, загинуло понад 300 людей. Решті росіян, яких ще не взривали, дуже сподобалася путінська обіцянка мочити терористів у сортирі, і вони обрали його своїм президентом.
Ставши президентом, Путін першим ділом знищив НТВ. Спецоперація з убивства головного неконтрольованого Кремлем телеканалу країни розпочалася через 4 дні після вступу Путіна на посаду голови держави. У країні вимкнули світло і звук. Розпочався путінізм. Сьогодні можна підвести короткі проміжні підсумки путінського двадцятиліття.
Демократія, свобода та права людини. Путін прийняв Росію з крайньо недосконалою, дуже нестійкою, але, тим не менше, існуючою демократичною системою, у якій не було державної цензури, на федеральних каналах був плюралізм думок. Держава була федеративною, голів суб'єктів федерації обирали громадяни, регіони були представлені в Раді Федерації, у Державній думі були представлені люди різних політичних поглядів, включаючи опозицію. Кремль не проводив політику політичних репресій, у країні не було страху перед верховною владою, не було культу особистості президента, якого цілком відкрито та безкарно можна було критикувати. За 20 років путінізму в Росію повернулася державна цензура. Здійснена повна очистка медійного та політичного полів.
Ліквідовані всі значущі незалежні ЗМІ. Убито понад 150 журналістів та кількох політичних противників Путіна, включаючи Сергія Юшенкова та Бориса Немцова. Ліквідовано федеративний устрій Росії: спочатку були скасовані вибори голів регіонів, потім вони були перетворені на фікцію, Рада Федерації перетворена на зібрання призначених маріонеток. Державна дума спочатку стала «місцем, не призначеним для дискусій», а потім «шаленим принтером», що штампує репресивні закони зі швидкістю кулемета Калашникова. Ліквідована свобода зібрань. Вибори в органи влади перетворені на фейк, фарс та клоунаду. Фактично скасовано право громадян на референдум. Судова влада стала придатком влади виконавчої. Створена потужна репресивна машина, спрямована на узурпацію влади та її утримання. Чисельність «Росгвардії» та інших структур, призначених для війни з власним народом, перевищила чисельність армії. Телебачення та інші державні та контрольовані Кремлем ЗМІ перетворені на машину з виробництва ненависті до інших країн і народів та до внутрішньої опозиції, машину, яка за своєю потужністю, винахідливістю та ефективністю істотно перевищує пропагандистські машини, створені в СРСР та нацистській Німеччині.
На місці громадянського суспільства створені квазидержавні структури у вигляді «громадських палат», «громадських рад» при різних органах влади тощо. Під час репресій у Росії з'явилися політичні в'язні, визнані міжнародними правозахисними організаціями в'язнями совісті. У країні фактично скасована Конституція та встановлено автократичний режим фашистського типу.
Соціальні права. Росія за Єльцина не була соціальною державою, як того вимагала Конституція. За Путіна це відсутність соціальної держави було закріплено в кількох законах. Спочатку в ФЗ № 122 про позбавлення громадян соціальних пільг, потім у так званій пенсійній реформі, яка вкрала у громадян Росії пенсії. Про статтю 7 Конституції РФ, яка закріплює статус Росії як соціальної держави, треба забути. Як, до речі, і про більшість статей Конституції РФ, фактично скасованої путінським режимом.
Корупція та нерівність. У індексі сприйняття корупції «Трансперенсі інтернешнл» за 2018 рік Росія посіла 138-е місце з 180 країн, позаду практично всіх країн колишнього СРСР. Натомість за кількістю доларових мільярдерів путінська Росія обганяє багато набагато багатших країн. У 2019 році в путінській Росії було 96 доларових мільярдерів, що набагато більше, ніж у таких набагато багатших країнах, як Великобританія (54 мільярдери), Франція (38 мільярдерів) чи Японія (33 мільярдери). І це в країні, де навіть за офіційними даними понад 20 мільйонів нужденних. Міжнародні дослідницькі центри визнають путінську Росію країною з найнесправедливішим розподілом національного доходу. У 2018 році фахівці Credit Suisse присудили Росії перше місце в рейтингу найбільш нерівномірних економік світу. За їхніми підрахунками, 1% населення РФ володіє 74,5% багатства країни. На другому місці була Індія, де в руках 1% жителів знаходилося 58,4% багатства країни, на третьому — Таїланд з 58%.
Місце путінської Росії у світі. Путін прийняв Росію повноправним членом міжнародного співтовариства, членом провідних демократій світу G8. Росія за Єльцина вела ганебну Чеченську війну, але це було, хоча б формально, але з точки зору міжнародного права, все ж таки внутрішньою справою Росії. За Путіна Росія стала вигнанцем, демонстративно порушуючи міжнародне право, агресором, що вторгається на територію інших країн. Спочатку у 2008 році в Грузію, відторгнувши від неї Абхазію та Південну Осетію, потім у 2014 році в Україну, окупувавши Крим та Донбас, і у 2015 році в Сирію, де здійснює геноцид сирійського народу. За Путіна Росію виганяли з G8, потім з ПАСЕ, і лише масштабна спецоперація з підкупу європейських політичних еліт дозволила російській делегації повернутися в парламентську асамблею. Путінська Росія стала міжнародним вигнанцем, що підтримує диктаторські режими та терористів по всьому світу, і разом з ними являє найбільшу загрозу людству за весь час його існування. Ох, Борисе Миколайовичу, Борисе Миколайовичу, що ж ви наробили…