Кормова база російської верхівки, подібно до шагреневої шкіри, стрімко скорочується. Жорстокість розгону останніх виступів опозиції в Москві пов'язана не в останню чергу з загостренням боротьби угруповань російської клептократії за ресурси в умовах найгірших економічних показників з часу шоку 2014–2015 років. Цю схватку можна визначити як суперництво залишків старої єльцинської та путінської олігархії з клептократами з державних відомств та особами, що вийшли з криміналу, по суті «какістократією» — «владою найгірших».
Прославлений «трансферт» влади, про який твердили політтехнологи, що мають доступ до внутрішньої інформації, починає підозріло нагадувати період, з якого у російську верхівку вийшов сам Володимир Путін. Період, коли заради збереження своєї влади Борис Єльцин (1996–1999 роки) буквально за гроші роздав олігархам найбільші радянські підприємства.
Однак нинішня ситуація виглядає набагато гірше — по суті Кремль почав роздавати у феодальне володіння цілі регіони, групи регіонів, галузі та державні функції угрупованням складної природи, в яких дивно переплітаються сегменти російських ТНК, клани силовиків та кримінальні елементи. Так, одним із претендентів на посаду губернатора частково затопленої, а частково підгорілої Іркутської області є Сергій Сокіл, ставленик «Ростеха», багаторічний співробітник та радник Сергія Чемезова. Державний менеджер-мільярдер Чемезов, до речі, сам уродженець цього багатостраждального регіону, колега Володимира Путіна по дрезденській резидентурі КДБ, який у 1988–1996 роках очолював зовнішньоторговельне об'єднання «Совінтерспорт». Зауважимо — 1996 рік, коли Єльцин правдами-неправдами переобрався на другий термін, спираючись на «новий капітал». Саме тоді Чемезов з'явився в Кремлі на посаді заступника начальника (тобто Путіна) контрольного управління, а потім начальника управління зовнішньоекономічних зв'язків адміністрації президента Єльцина.
Потім «Рособоронекспорт», «Ростехнології», «Ростех» — це все одна й та сама структура. Тепер їй потрібен свій регіон (треба сказати, виглядає скромно), зокрема й тому, що їсти хочеться всім — весь діловий світ посміявся над спочатку введеним, а потім обставленим винятками «мораторієм» Путіна на бюджетну підтримку корпорацій. Схоже, це був просто обманний маневр, спрямований на те, щоб убезпечити правлячий клас від чергових санкцій. Але пільги від казни вже отримала «Роснафта» Ігоря Сечина. Пільги просить «Газпромнафта» Олексія Міллера. «Ощадбанк» Германа Грефа натякає на необхідність порятунку свого Антипінського НПЗ за рахунок бюджету. «Новатек» найбагатішого росіянина Леоніда Михельсона добивається винятків для своїх газовозів. Крім того, пільги потрібні виснаженим родовищам у Західному Сибіру. Все це вказує на стрімко скорочувану, подібно до шагреневої шкіри, кормову базу російської правлячої верхівки. Ця верхівка вже не проти брати, якщо не грошима, то галузями, придворним викупом та вотчинами в найпрямішому розумінні слова.
Так, сім'ї Чемезова та Патрушева бодаються за поширення швидкісного інтернету, водночас клани Патрушева (чий син очолив міністерство аграрної політики, змусивши потіснитися клан Медведєвих-Линник) та того самого Медведєва підтримують невтопляного Дмитра Рогозіна у боротьбі з Чемезовим за сміттєвий бізнес (видимо, в космічних проектах Дмитро Олегович нарешті розчарувався). Поруч господар «Національної медіагрупи», що відгодувала зграю кремлівських пропагандистів, один із засновників дачного кооперативу «Озеро» та почесний консул Таїланду в Санкт-Петербурзі Юрій Ковальчук будує альянс з Олексієм Мордашовим, який контролює не лише «Северсталь», «Силові машини» та німецьку туристичну групу TUI, але й Вологодську область. До своєї Вологодщини олігарх, що потрапив під санкції, намерений тепер приєднати Архангельську область. І справа в тому — скоро туди почнуть звозити сміття з усієї РФ, а можливо, й Європи, остаточно витіснивши незадоволене місцеве населення в ліси.
Крім того, той, хто колись хотів купити «Арселор», а через нього й українську «Криворіжсталь», Мордашов може готуватися до «виходу в кеш», причому разом з кланом Дмитра Медведєва (цей любитель качок контролює найбільшу целюлозну компанію РФ, один із ключових комбінатів якої знаходиться в Архангельській області). Це розширення удільного князівства відбувається на тлі очікуваного найбільшого переділу лісового ринку Росії, в якому Мордашов, видимо, зіграє головну роль. Втім, аборигени досить стійкі — їхні предки бачили ще псів-лицарів, на яких підозріло нагадують московські «космонавти»-омоновці. Але у разі успішної кампанії з захоплення лісопромислових активів Поморя Мордашов розставить своїх родичів та протеже на керівні посади — у самому Архангельську говорять навіть про те, що в майбутньому один із його синів цілком може зайняти крісло губернатора. Натомість Юрію Ковальчуку хотілося б, щоб ФСБ відстала від його клієнта, мракобіса Володимира Мединського, який уже сім років очолює мінкультури та завяз у так званій «справі реставраторів».
У рамках скандального розслідування то сідає, то виходить весь верхній рівень цього ідеологічного відомства, причому під нову хвилю потрапляють люди, близькі до керівника РПЦ Кирила-Володимира Гундяєва, а це робить афіру пікантною, оскільки грізня між Кирилом та путінським духівником — митрополитом Тихоном (Шевкуновим) почала проявлятися публічно. Звіріють і системні ліберали. Герман Греф та перший заступник голови АП РФ Сергій Кириєнко добивають «Яндекс», витісняючи його засновника, нещодавно мальтійського громадянина Аркадія Волоша, з метою створення під контролем «Ощадбанку» цифрової імперії, яка функціонуватиме в координатах законів, що забезпечують огосударствлення «Яндекса». Росіян планують послідовно чіпірувати, незважаючи на лицемірні зітхання РПЦ.
Втім, у неї теж з'явилася надія — на горизонті знову з'явився резидент Німеччини (або в Німеччині), батько громадянина Великобританії, крупний богомольець Володимир Якунін. Видимо, час опали близиться до завершення — старіючий Путін сумує за давнім товаришем, який уже кілька років замість розкрадання РЖД (сьогодні російську колію освоює ще один постраждалий від санкцій клан — Ротенберги, представлені підгрупою Білозерова) змиває свій офшорний сором роботою з корумпування німецької верхівки. Цим він сподобався клану Ковальчуків, які намерені скинути Ротенбергів із залізниці в альянсі з жадаючим помститися цим путінським спортсменам Якуніним. Його інсайдери, міцні зв'язки з берлінськими та паризькими елітами, а також роман з РПЦ Ковальчукам будуть дуже до речі.
Мор на пасовищі російської ренти змушує придворних розставляти скрізь своїх родичів, як от Мордашов, або ближніх бояр. Давно пора — наприклад, правитель Північної Осетії В'ячеслав Бітаров вирішив, подібно до нашого втікача екс-президента Януковича, скоротити «еліту» взагалі до двох осіб — себе самого та власного сина, які контролюють не лише всі підприємства регіону, але й майже третину його земель.
При цьому збідніле населення вибухонебезпечної Осетії, поруч з якою Рамзан Кадиров безперешкодно поглинає Інгушетію та засматрюється на Дагестан, мігрує двома шляхами — назовні, наймаючись на військові авантюри Пригожина та Шойгу, і всередину, потрапляючи в вир епідемії наркоманії. Щось подібне відбувається й на стрімко втрачаючому населення Далекому Сході — після виборчих бунтів на колінах місцеві та федеральні клани лихоманково ділять владу. Так, сім'я сахалінських багатіїв Кожемяко намагається одночасно утримати Приморський край та Сахалін. При цьому на посаду губернатора Камчатки планують призначити людину профільного віце-прем'єра Юрія Трутнєва, генерального директора «Агентства Далекого Сходу з залучення інвестицій та підтримки експорту» Леоніда Петухова. Вихідця, зауважимо, з компанії McKinsey та випускника Гарварду. Але це, ймовірно, буде останній «молодий технократ» з кишені Сергія Кириєнко. Адже, судячи з усього, до влади рухаються різноманітні жандарми, а якщо цього не станеться, значить, Кремль махнув рукою на «кемські волості» й закат путінського царювання буде відзначений роздачею регіонів у лен.
А ось у тих, хто дивиться на Захід, представників то ли п'ятої, то ли шостої колони проблеми почали нашаровуватися з обох боків. З одного боку, Москва робить все, щоб повернути так званих «лондонців» до стремена, з іншого — їхня діяльність у західних країнах (так само як і їхніх українських колег) викликає все більше небажаної уваги. Як у випадку з Михайлом Фридманом, який, раніше відділавшись легким переляком від американців, знову потрапив у переділ. Співвласника «Альфа групп» підозрюють у рейдерському захопленні іспанської технологічної групи Zed WorldWide. Як пишуть іспанські ЗМІ, прокурор з боротьби з корупцією Хосе Гринда, грізний борець з російською мафією, направив запит про виклик Фридмана як підозрюваного до Центрального слідчого суду № 6 для дачі показань. Невтомний іспанський прокурор звинувачує Фридмана в нелегальному поглинанні підприємств. Як виявилося, в Іспанії навіть замасковане рейдерство може закінчитися кримінальною справою. Гринда вважає, що Фридман як ключовий акціонер та кредитор Zed провів серію маневрів, щоб досягти фінансового задушення технологічної компанії, і згодом придбати її за «смішну ціну», набагато нижче ринкової.
Для наших палестин — історія банальна, але іспанців, які все частіше стикаються з наслідками «бізнесу по-російськи», вона напружила. Цікаво, що обвинувачення будує свій доклад на заявах виконавчого директора Антона Кудряшова, підлеглого Фридмана, перед органами США (!), а також на аудиті, проведеному PriceWaterhouseCoopers у 2013 році (незважаючи на дружбу цієї компанії з великим бізнесом). Лист був направлений до суду 1 серпня. За даними видання El Periódico, є підозри, що іспанська компанія, а точніше, одна з груп, акціонером якої є Zed, могла виплатити гроші родичам одного з членів уряду Володимира Путіна (а це вже політична справа). У листі згадується зустріч між однією з людей Фридмана та сином міністра внутрішніх справ Росії Володимира Колокольцева, щоб поговорити про «компанію, в якій у останнього були економічні інтереси». В Іспанії у Фридмана були або залишаються великі плани: він є акціонером місцевого ритейлера DIA. Навесні цього року Єврокомісія дозволила його структурі придбати всі 100% компанії.
У травні Фридман збільшив свій пакет у DIA з 29 до 70%. Іншими словами, уродженець Львова й, ймовірно, британський громадянин, частина сім'ї якого при цьому проживає в Німеччині, Михайло Маратович вознамерився стати ще й іспанським олігархом, але щось пішло не так. Видимо, в цій країні занадто багато журналістів, соціалістів та правдошукачів. Тим не менше господарям «Альфи» рано чи пізно доведеться остаточно вибрати сторону — незважаючи на небажання Трампа, санкції поступово розширюються. А Путіна нервує вібруюча лояльність цього складного та потужного гравця (як-никак останній крупний приватний банк), який чомусь не бажає більше брати участь у традиційних російських іграх, як-то схватка в бруді за бюджетні кошти або роздача «маєтків» площею в кілька європейських країн. Тим більше, якщо всі інші в цих іграх беруть участь, виділяючи необхідні суми на утримання опричнини, від душі дубасячої москвичів, сподіваючись з часом переїхати в їхні квартири.