Політичні біженці з Росії: переваги та ризики на тлі архангельської катастрофи

Указ президента України Володимира Зеленського про спрощене надання українського громадянства росіянам, яких «переслідують за політичні переконання», можна певною мірою розглядати як відповідь на видачу паспортів РФ українцям, які проживають на окупованих територіях. Цю відповідь навіть можна назвати контрударом, адже в Москві вкрай болісно сприйняли цю ініціативу президента України. Проте на цьому полі боротьби успіх на боці Офісу Президента, який став центром генерування такої ідеї, може виявитися тимчасовим. Тимчасовим тому, що Кремль завжди вмів невигідні ситуації обертати на свою користь. Звісно, на тлі протестів, які кожні вихідні стають приводом для одних жителів столиці РФ вийти на вулицю, прогулятися, а для інших — залишатися вдома, хід Києва можна розцінювати як хід конем. Але саме через протестні рухи та опозицію Росія неодноразово відправляла на Захід людей, які насправді були подвійними агентами. Практика створення лідерів опозиційних рухів бере свій початок з часів СРСР, коли в кожній радикальній організації членами були, а то й зовсім очолювали агенти тих чи інших спецслужб.Яка гарантія того, що під виглядом опозиціонерів, утиснених путінським режимом, в Україну не проникне потенційний «троянський кінь»? Чи вже давно не табу проникнення в Європейський Союз росіян, які згодом ставали членами терористичних організацій, того ж ІДІЛ. І доречно згадати в цьому контексті історію Ахмеда Чатаєва за прізвиськом «Одноруким», який став одним із основних зв'язуючих ланок у поставках терористів з групування «Ісламська держава» в Росію та країни ЄС. Тим часом Ахмеда Чатаєва, затриманого під час другої чеченської кампанії, не засудили до терміну, а навіть дозволили в 2003 році переїхати в Австрію, де той благополучно отримав статус біженця, а вже в березні 2008 року був затриманий на пароме у шведському місті Треллеборг при спробі провезти автомати Калашникова, вибухівку та патрони. Але випадок Чатаєва — це випадок внутрішнього проникнення радикальних елементів. У разі з новим указом президента ми матимемо справу з прихованою загрозою, що прикривається мученицькою маскою опозиції в тоталітарній державі. А такий образ значно ускладнить життя нашим спецслужбам, які мають більш ретельно вивчати тих опозиціонерів, які виявлять бажання отримати українське громадянство.З іншого боку, що заважає внести невелику застереження в указ і не одразу радикально вирішувати питання надання за спрощеною схемою громадянства втікачам з Росії, а почати зі спрощеного статусу політичного біженця. Це не лише звільнило б наші спецслужби від надмірного навантаження, але й дозволило б уникнути гострих кутів, що виникають у ситуації вибірковості надання громадянства та супутніх дискусій. Крім того, статус політичного біженця та тимчасовий вид на проживання якби натякали б, що російським емігрантам потрібно не мутити воду в Україні, а організовувати зміну влади в Росії. Слід сказати, що більшість так званих «політичних біженців» і просто політичних «заробітчан» з Росії в Україні — особи вельми сумнівні. На кшталт покійного Вороненкова, який продовжував разом із дружиною проворачувати в Києві якісь московські махінації й за це поплатився життям. Втім, не виключено, що незабаром не лише Україні, але й усьому світу доведеться приймати мільйони вже не політичних, а екологічних біженців з Росії.Участившиеся в останній час аварії та вибухи на військових об'єктах РФ свідчать про те, що попри переможні реляції про лідерство в галузі ядерної зброї, насправді Росія вступила в етап чергової технологічної, політичної та управлінської кризи. Яка дуже схожа на кризу 80-х років минулого століття в СРСР. Тоді був Афганістан замість Сирії та України, серйозна управлінська криза й криза технологічна. Історія, схоже, повторюється, і, що дивовижно, нічому не вчить. Ось що пише з приводу подій в Архангельську військово-політичний оглядач Олександр Коваленко: «Мирний атом РФ — загроза всьому світу. Що ж, схоже, Російська Федерація таки отримала свій локальний «Чорнобиль», хоча всіляко намагається це приховати й розповідає нафталінові історії з часів глухої совки про «межі норми». Як ви вже зрозуміли, мова йде про Архангельськ, назвемо його так, інцидент. Зокрема, Росгідромет продовжує звітувати про багатократне перевищення рівня радіації після вибуху якогось «спеціального виробу» в районі Северодвинська.Звісно, жителі прилеглих територій цю норму, як і жителі задимленого Сибіру, відчують буквально через півроку в зростаючій геометричній прогресії хвороб, пов'язаних із щитовидною залозою та органами дихання, а також хвилею онкології. Але все це буде потім, а поки що, так, все в межах норми… Але говорити про цінність людського життя в Росії, чесно кажучи, справді — моветон. Сакраментальне «баби ще нарожають» тут актуально з віку в вік. З іншого боку, варто відзначити, що зі своїми ядерними проектами РФ нав'язується багатьом країнам світу, включаючи й сусідні з Україною. І чесно, я б порадив нашим сусідам білорусам ще раз придивитися до будівництва росіянами АЕС у Білорусі з урахуванням повної деградації технічного та промислового потенціалу в цій галузі. Якщо відбуваються вибухи супер-секретних міні-реакторів військового призначення, які обслуговували найкращі атомники Росії, то уявіть, хто займається встановленням реактора в Білорусі, який, до речі, навіть умудрилися впустити. Про проблеми в атомній галузі РФ я неодноразово писав і як у воду дивився.По суті, дивлячись на всю технологію виробництва, яка в Росії скочується до рівня середньовічних першовідкривачів чудес світу, причому як в авіабудуванні, кораблебудуванні й тим більше АЕС, мені стає все більше страшно за майбутнє нашої планети. Адже справа не в тому, що Росія — агресивна й непередбачувана ядерна держава. А в тому, що вона перестає розуміти, як користуватися цим ядерним статусом, і деградація країни та технологічних процесів якраз і може привести до катастрофи, а зовсім не божевільний запуск сотень МБР на славу сивобородому диктаторові.В останній час я приділяв чимало уваги проблемам будівництва російських АЕС, які, незважаючи на високий рівень секретності, все ж таки вспливають на поверхню, демонструючи, наскільки в РФ деградувала культура виробництва та технологічні процеси при зведенні настільки складних об'єктів. https://uc.od.ua/columns/1533/1213732 Я маю на увазі Курську АЕС-2, яку будують з ігноруванням усіх норм безпеки та з застосуванням несертифікованого обладнання й інструментів, а також турецьку АЕС «Акую», фундамент якої фахівцям «Росатома» вже двічі довелося перезаливати через постійно виникаючі тріщини. https://uc.od.ua/columns/1533/1214588 А тому гарантій того, що наступна катастрофа під брендом «РФ» може мати планетарний масштаб, на жаль, ніхто дати не може, тоді як сама ймовірність вкрай велика. Адже атомні об'єкти Росії та її експерименти в цій галузі, як показує час, куди небезпечніші за її ядерну зброю.» Найпоразительніше в цьому — реакція росіян. Вона відсутня.У Києві на всякий випадок скупають йод, а росіяни, видимо, звичайно скупають горілку? Здавалося б, чудовий привід для російської «опозиції» розпочати протестні акції вже на екологічному ґрунті, які можуть нарешті детонувати в загальній масі зомбованих громадян РФ. Але ні. Мовчання. Навіть політичний біженець Михайло Ходорковський обмежився двома рядками в твіттері: «Перед цим треба було 5 днів брехати, що «нічого не було…». Твою ж… Ну нічому історія не вчить!» З огляду на все вищесказане автор відчуває глибокий скептицизм щодо користі для України від російських «політбеженців». Вони 20 років не в змозі зупинити путінське середневіччя у своїй країні. Навряд чи будуть корисні й у нас. P.S. А ось Гребенщиков… Він щось знав. Колись у нас були руки й дороги, Тепер ми чекаємо на порозі. Ми дивимось на дим із труби, І голуб благодаті встає на дибки. Різьблений вітер. Кришталевий вітер. Пізно чекати, коли настане криза. Дивись, як горять ці книги. Назад, в Архангельськ! У церквах і вериґах кульгавий перехожий, П'є з кухаркою Дуней шампанське в передпокої. Куди не глянь, везде образи, То ліз під ліжко, то жми на гальма. Пізно стискати в кармані фіги. Банана-мама з міцними ногами Різає карту світу на орігамі. За касою дрімає абсолютно мудрий чоловік Ми виходимо…