Вчора в українській пресі з'явилася інформація про те, що Міністерство внутрішніх справ оголосило в розшук малознаного, але досить багатого «бізнесмена» Вадима Шульмана. На сайті МВС Шульман указаний у розділі осіб, які ховаються від органів досудебного розслідування. Його підозрюють у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 209 (Відмивання грошей та іншого майна, отриманих злочинним шляхом) Кримінального кодексу України. За даними МВС, Шульман зник 26 липня 2019 року.
З матеріалами про Вадима Шульмана редакція ОРД мала справу ще з 2004 року, коли він був відомий лише у вельми вузьких колах. Про нього детально розповідав його колишній партнер і криворізький авторитет Леонід Вульф. Можливо, він був необ'єктивний, оскільки Шульман з добрості душевної посадив свого партнера Вульфа до в'язниці.
Однак, як показав час, Шульман виявився дійсно надзвичайно неприємною людиною навіть за мірками українського бізнес-криміналу. Це зрозумів і той, хто його зараз переслідує — Коломойський. А ж були й партнери. Отже, хто такий Вадим Шульман? Про це складно розповідати, не згадуючи нинішнього «русскомирця» Вадима Рабиновича. Вони плідно працювали разом у свій час. А можливо, й досі. Як розкрита агентура російських спецслужб, яка «працювала» колись у сфері криміналу. А тепер, у випадку Рабиновича, перейшла на велику політику.
Леонід Вульф, який перебував у ізраїльській в'язниці Ашарон, розповідав про це у своєму інтерв'ю. Він стверджував, що познайомився з Рабиновичем наприкінці 1994 — початку 1995 року. Знайомив їх Аркадій Табачник в одному з київських офісів Рабиновича на вулиці Мечникова. Вони зустрічалися не один і не два рази, а досить часто. Крім того, вони регулярно спілкувалися по телефону. При кожному його приїзді до Європи чи Ізраїлю вони обов'язково зустрічалися. За його ініціативою.
Вульф також нагадував про одну зустріч на Лівому березі Києва, коли Рабинович переїхав у новий офіс через ремонт у старому. Його довгу прогулянку з Валерієм Томалем, під час якої він обговорював деталі своїх злочинів. Цю зустріч зафіксувало багато людей. Вульф радив Рабиновичу згадати все це і подумати, як він це пояснюватиме, коли настане його час. Зустріч відбувалася близько години дня. Вся ця компанія у супроводі охорони довго прогулювалася набережною Дніпра. Під час цієї зустрічі Рабинович переконував Томаля вчинити певні злочини. Саме тоді готувалося замах на прем'єр-міністра Лазаренка. Рабинович передавав Томалю необхідні інструкції та обговорював бюджет цього замаху.
Вульф припускав, що Лазаренко найближчим часом напише заяву з проханням розпочати кримінальне провадження проти певних осіб, якщо він цього вже не зробив. Тоді це провадження нарешті дійде до логічного завершення, і Рабинович першим це відчує.
Щодо Валерія Томаля, Вульф познайомився з ним у 1994 році. Вони тоді продавали продукцію Криворізького металургійного комбінату, і для вивезення продукції потрібна була залізниця, порт, кораблі. Вульф приїхав до Одеси, зустрівся з певними бізнесменами, які рекомендували йому Томаля як людину, яка вирішує в Одесі будь-які питання. Томаль був одним із найбільших і найсерйозніших авторитетів України, у якого слово ніколи не розходилося з ділом. Він завжди вів свої справи дуже жорстко. З часом він став своєрідним «послом з особливих доручень» при Рабиновичі. Коли Вульф познайомився з Томалем, той уже був знайомий з Рабиновичем. Томаль навіть запропонував Вульфу познайомитися з Рабиновичем, кажучи, що це майбутнє, це серйозна людина.
Однак познайомив Вульфа з Рабиновичем у підсумку не Томаль, а Аркадій Табачник, але за рекомендацією Томаля. Вульф стверджував, що відповідальність за багато злочинів, вчинених не лише в Україні, але й у Росії, Придністров'ї, Молдові та інших країнах, лежить на Томалі. У них з Рабиновичем були тісні контакти, військовий союз і домовленості. Томаль — це людина, яка могла б пролити світло на багато таємниць. Якщо, звичайно, він ще живий. Останнім часом він жив у Європі, і його життя склалося дуже мрачно. Всіх його «полковників» і «генералів» — кого спіймала смерть, кого арештували. Це Микола Тимков, Олег Чернов та багато інших.
Щодо поставок зброї до Ліберії, Вульф не був партнером Рабиновича у торгівлі зброєю. Однак про ліберійський епізод йому було відомо багато зі слів Леоніда Мініна та інших людей. Йому було відомо, що Рабинович їздив у Сьєрра-Леоне та Ліберію. Він зустрічався з президентом Ліберії Чарльзом Тейлором і поставляв стрілецьку зброю як опозиції, так і урядовим військам. За цим епізодом деяких людей було затримано італійським правосуддям, і вони провели рік у в'язниці.
Однак справа ніяк не завершилася, оскільки у італійців немає головного козиря — свідків. Щодо іншого скандалу з ядерними компонентами, Вульфу було відомо, що колись було перехоплено повітряне судно, яке належало компанії «Нордекс». Це був Ан-124 «Руслан», який здійснив політ через Північну Корею до Тегерана, і на його борту знаходилися ядерні компоненти з російських лабораторій, а також компоненти для установок «СКАД». Але оскільки це судно було здано в суборенду, було важко знайти його власника, тому справа затихла до кращих часів. Однак Агентство національної безпеки США підтвердило існування такої угоди. Голова «Нордекса» господин Лучанський був допитаний представниками британської юстиції. Але від нього вони нічого не добилися і звернулися до Рабиновича з проханням пояснити ситуацію. Після того як він відмовився це зробити, йому було закрито в'їзд до США, Британії та інших англомовних країн. У той час Рабинович займав посаду представника «Нордекса» в Україні. Штаб-квартира організації знаходилася у Відні.
Другу зустріч, яку сам Рабинович визнає, Вульф описував так. Вона відбулася навесні-влітку 1999 року. Вульф тоді зустрівся з Рабиновичем в одній із ізраїльських готелів і розповів йому, що деякий час тому відомий український олігарх Вадим Шульман зустрівся з ним на своїй віллі в Ізраїлі. Шульман сказав Вульфу, що нині його партнери з «Приват-банку» мають серйозні проблеми з поставками енергоносіїв на Нікопольський ферросплавний завод. За словами Шульмана, ці проблеми створює ніхто інший, як Віктор Пінчук. За словами Шульмана, Пінчук, користуючись своїм становищем і зв'язками з Кучмою, витісняє «Приват-банк» з бізнесу. Шульман також сказав, що дуже соромно для такої людини, як Віктор Пінчук, вести бізнес зі спальні дочки президента Кучми. Вульф цитував його дослівно. Шульман сказав, що як би не розвивалися ці події, з Пінчуком доведеться вирішити питання, і він, Шульман, не зупиниться ні перед чим, щоб довести своїм партнерам по «Приват-банку» свої можливості. Вульф зрозумів, що загроза Шульмана була дуже реальною. Оскільки Шульман крім цього причетний до вчинення низки серйозних злочинів, вчинених ним як на території України, так і в Ізраїлі та інших країнах.
Шульман укладав абсолютно збиткові для заводів контракти і фактично грабував країну. Продукція реалізовувалася за кордоном, а виручка залишалася за кордоном. Шульман широко практикував відмивання грошей у особливо великих розмірах. Крім цього, Шульман причетний до низки серйозних кримінальних злочинів. Але про них Вульф міг розповідати лише на слідстві.
На питання про відносини між Семеном Могилевичем і Вадимом Рабиновичем Вульф відповідав, що особисто Могилевича він не знає, але Рабинович йому неодноразово говорив, що у нього з Могилевичем хороші відносини і що він, Рабинович, колись при допомозі Леоніда Деркача допоміг Могилевичу вирішити всі його питання в Україні.