Якщо хтось раптом вирішив, що Путін раптом полюбив Україну та особисто президента Зеленського — то це не рак, це від горілки. Щоб спокійно зустріти старість і смерть у кріслі №1 РФ, Путіну потрібно укріплювати свою славу Івана Калити, «збирача земель руських» і «повернути» не лише Крим, але всю Україну. А для цього насамперед потрібно довести світовій спільноті, що в Україні не існує державної влади, а панує анархія, а ще краще — громадянська війна. І, судячи з інформаційних викидів агентів впливу спецслужб РФ, підготовка «грузинського сценарію» в Україні вже розпочалася.
Першим «тези» почав озвучувати Олег Царьов. Екс-депутат ВР України, який втік до РФ. Хлопець він не розумний, але корисний. Ось і використовують його. Цитуємо: «Коломойський хоче отримати всю повноту влади в країні. Іншим олігархам доведеться або домовлятися з ним, або втрачати активи й гроші. Одна надія на те, що у своєму бажанні забрати все у всіх Коломойський перейде межу й піднімає таку хвилю опору проти себе, яка його захлисне й змиє. Можна говорити про те, що третій майдан — це буде майдан образених українських олігархів під контролем Сполучених Штатів.
Сьогодні Зеленський під контролем у Коломойського. Але стоїть йому лише подати сигнал американцям про те, що його не влаштовує ця ситуація, і Коломойського виведуть з України». Тобто «майдан образених українських олігархів під контролем США». А США то навіщо? Може, все ж таки «третій майдан» куди вигідніше РФ, щоб після хаосу й кризи запровадити на керівну роль вже призначеного Путіним «генерал-губернатора Малоросії» — Віктора Медведчука?
Стоїло Царьову «розпочати тему», як з іншого боку її почали підігрівати вже в Україні старі агенти впливу РФ. Першим почав «світитися» Айдер Муждабаєв, написавши у своєму ФБ: «НІХТО з наших військових не вірить у мир і переговори з Путіним. Ця тема їх тільки злить. Як і, наприклад, передача командування артилерією на рівень штабу ООС. Напевно, всі розуміють, до чого це зараз призводить. Це дуже поганий набір фактів і для України, і для її президента, якщо він насправді у полоні будь-яких ілюзій щодо Росії, Путіна. Це гарантована катастрофа. На превеликий жаль. Не хочеться вірити». Військових злить тема миру, командування артилерією неправильно штабу ООС передали, гарантована катастрофа — ну й так далі.
«Голос армії» так би мовити, з'явився. Цікавий хлопець. До 22 червня 2015 року працював заступником головного редактора «Московського комсомольця». А потім раптом згадав, що він кримський татарин, запалав любов'ю до України й ненавистю до РФ… ну й легалізувався тут у нас. Сіє. Розумне, добре, вічне. Думаємо, у найближчий час активізуються на тему катастрофи й необхідності «третього майдану» ще багато відомих людей. У тому числі й з числа ультрапатріотів. На жаль, часто й не розберешся, хто агент впливу, а хто просто внушуваний «корисний» для когось ідіот. Сеанси Кашпіровського для всіх нас не пройшли даремно.
Почему ми говоримо про «грузинський сценарій» готуючогося «третього Майдану»? Тому що дуже вже схоже. Та й навіщо змінювати вже застосовану тактику? Процитуємо «Злого одесита»: «У Грузії тривають протести, які все більше набувають рис контрольованої провокації. Я вже неодноразово писав про те, що події в Грузії являють собою багаторівневу російську провокацію, у яку втягнені навіть ті сили, які й поняття не мають, що їх використовують. І по мірі того, як російські й пророссійські ЗМІ висвітлюють ці події, з плавним переходом від просто теми протестів до згадування якогось хаосу, а в завершенні й до натяків на силове громадянське протистояння, я лише переконуюсь у правоті своїх суджень. Так, 21 червня у матеріалі «Риси й цілі кремлівської провокації в Грузії» я виклав бачення на той момент ще свіжих подій у столиці Грузії Тбілісі й низці інших міст, викликаних явно провокаційною появою депутата російської Держдуми Сергія Гаврилова в залі грузинського парламенту. Його поява в кріслі спікера й промовляння російською мовою до зібраних парламентаріїв була крайньо вопиючою, але й продуманою кроком, який серйозно збудив грузинське суспільство.
Ця провокація була явно спланована, і її метою була хаотизація соціально-громадської обстановки в Грузії через виклик агресивної реакції насамперед у активної, патріотично налаштованої прошарку населення. А вже 27 червня у матеріалі «Кремль має намір втілити в Україні сценарій контрольованого хаосу» через призму затяглих протестів у Грузії я поглянув на події в Україні, які так само хаотизуються через провокації патріотичної частини громадян явно антидержавними діями з боку маріонеток Кремля й створення якомога більшої кількості конфліктних ситуацій. І ось за вікном 10 липня, а обстановка в Грузії не лише не заспокоїлася, але там додають ще більше масла в вогонь некоректною поведінкою ведучого в ефірі «Руставі-2» й інформаційними викидами про легалізацію ЛГБТ спільнот. У свою чергу, гібридні ЗМІ з нескінченно пульсуючої столиці Грузії вже роблять чи не передреволюційне місто, готове в будь-який момент вибухнути громадянським протистоянням з кровопролиттям і жертвами. І, боюсь, якщо кремлівські ресурси розганяють такі наративи, такий сценарій у гібридних структур є й можливо саме його й мають намір реалізувати в найближчому майбутньому».
Загальні контури спецоперації Кремля в Грузії, чітко окреслюючі сценарій керованого хаосу, розпочатий Москвою на антиросійських настроях, але продовжуваний за будь-яким іншим приводом, який повинен перерости в громадянське протистояння, більш ніж ясні. Але в що вони повинні вилитися далі? Створення ефемерної видимості громадянської війни й провокація конфліктної ситуації, внаслідок якої Грузія може втратити ще більше своїх територій? І ще раз повторюсь: на мій погляд, Грузія в планах Кремля на даний момент більше нагадує випробувальний полігон методик і підходів, які одразу ж після застосування там намагаються реалізувати в Україні. Зовсім не Грузія є першочергово метою Кремля, а саме Україна, де у разі незадовільних результатів ставленників Москви на парламентських виборах може бути приведений у виконання саме такий сценарій. Хоча, з іншого боку, навіть якщо результати будуть більш ніж задовільні для пророссійської клики, що їм завадить все одно запустити в Україні подібний контрольований хаос?» Давно написано, а ж як у воду дивився.
Починають, починають розігрівати ситуацію, тренуються, поки сезон відпусток. А почнуть уже після Дня Незалежності. А може й прорепетирують на сам святок. А потім уже посилять темп, щоб восени й розпочати «контрольований хаос». Є, звичайно, надія, що завдяки новому начальнику ДЗНД генералу Дублику всі провокації будуть запобігнені. Але важливіше надіятися на власну голову й не піддаватися на провокації. І чітко відстежувати, хто, що й навіщо говорить. Особливо важливо це зараз для керівників патріотичних організацій. Час складний. А нові союзники не завжди, на жаль, самостійні. Сергій Ніконов, «ОРД»