Саме це питання виникає після появи фотографії зустрічі Венедиктова з Песковим незабаром після його візиту до Києва.
На перший погляд, нічого дивного. Венедиктов приїхав до Пескова у командировці і «принес шкурку». Проте журналістка, яка проїжджала повз них, зробила фотографію. Все б нічого, але виникають питання. Журналістка їхала по новому Арбату за кермом. Побачивши Пескова, перелізла на пасажирське сидіння і зробила фото з телефону. Начебто на ходу. І навіть припаркованих машин, які зазвичай стоять біля переходу, не було. Або була пробка? Але тоді мало б бути купа машин справа й зліва. Щось не сходиться. А якби просто стояла машина спецслужб, то тоді все сходиться. Ще один момент: журналістка, яка зробила фото, зовсім не політична. Художники, постмодернізм — ось її тема. Зовсім не політика. Швидше за все, фото їй хтось злив, а вона опублікувала її заради хайпу.
Але хто ж наважився «цинкувати» таких важливих боярів? У контексті подій на окупованому Донбасі, звідки ФСБ уже майже витіснила «підгрушного» Сурова, можна припустити, що грушники і «цинкували», і злили фото. Тому що Суркову зараз зовсім не потрібен ще якийсь альтернативний варіант по Донбасу — то чи переговірник, то чи вирішувач. Це, звичайно, лише припущення. Але, здається, справа генерала Квачкова живе. І перемога буде за ними, за «чоботами». А можливо, не перемога. А громадянська війна.
Чи виграє від цього Україна? Складно робити прогнози. Але все залежить від волі Аллаха і великих калібрів, як кажуть на Кавказі.
До речі, про журналістку Ганну Монґайт. Ганна Вікторівна Монґайт (уроджена Лошак, народилася 9 березня в Одесі, Українська РСР, СРСР) — російська журналістка, телеведуча українського походження, шеф-редактор культурного мовлення телеканалу «Дощ». Народилася в Одесі в родині журналіста Віктора Лошака та галеристки Марини Лошак. Освіта — незакінчена вища. Навчалася на телевізійному відділенні Факультету журналістики МДУ, але диплом про вищу освіту так і не отримала. Перша замітка Ганни вийшла в «Известиях», коли їй було 13 років. Потім, на початку 1990-х років під ім'ям «Ена Лошак» вона працювала в «незалежній від дорослих газеті» «Дієслово». У 16 років почала працювати в програмі «До 16 і старше» на Першому каналі.
Була шеф-редактором у програмах «Кіно + Т» та «Форма з Віктором Мізіано», що виходили на телеканалах РТР і «Культура». На початку 2000-х років працювала кореспондентом служби інформації телеканалу НТВ. Готувала репортажі для телевізійних програм «Сьогодні», «Країна та світ» та «Особистий внесок» з Олександром Герасимовим. Також була шеф-редактором телепрограми «Все одразу!» з Петром Фадєєвим та Теклею Толстой на тому ж телеканалі. З квітня по червень вела авторську програму «Про арт» на телеканалі. Спільно з Ольгою Шакіні вела програму «Музи» на телеканалі. Регулярно пише тексти про сучасних художників для журналу Tatler. Вела програми «Міністерство культури» та «Backstage». З 2012 року веде програму «Перепостмодернізм» спільно з Денисом Катаєвим, а також «Тут і зараз» на телеканалі «ОРД».