Вице-президент польської PBG S.A Дариуш Шимански банкротить київського забудовника Енергополь-Україна та хвалиться своїми стосунками з українським правосуддям. У 2008 році польський будівельний гігант PBG S.A придбав контрольний пакет акцій київського забудовника Енергополь-Україна. З того часу польські менеджери вивели на свої рахунки 20 з 30 млн доларів польських інвестицій в Україну, а також невідому слідчим частину оборотних коштів компанії. Завершення цієї історії успішного збагачення відбувається в наші дні — незалежні журналісти-розслідувачі розкрили десятки фактів розкрадання та описали їх на своєму сайті, а дознавачі зробили те ж саме в матеріалах справ. Але постраждалими від цього можуть залишитися лише 200 сімей, які купили, але не отримали квартири. Адже польський Паниковський уже передав житло підконтрольній йому компанії. На початку літа 2019 року група журналістів-розслідувачів запустила сайт, який одразу трьома мовами та схемами розповів про те, куди протягом 10 років йшли гроші акціонерів PBG S.A та польських пенсіонерів, які через три банки підтримували колись славетного забудовника.
Чому колись? Тому що у 2012 році PBG S.A вже пережила гучне банкрутство. Але тоді всесвітню справедливість чимось задобрили, і після двох років перемовин з кредиторами — керівництво компанії залишилося в руках того ж польського олігарха-забудовника, червоного директора соціалістичного нафтогазового комплексу Польщі, учасника тамтешнього списку Форбс — Єжи Вишневського. Але нас набагато більше цікавить інший персонаж — його права рука, яка завжди курувала проекти в Україні. Той, хто виріс за 10 років жонглювання коштами PBG S.A в Україні з простого юриста до вице-президента — Дариуш Шимански. Але чесно визнаємо — молодого працівника було за що підвищувати. Адже розкриті журналістами схеми та угоди, підтверджені копіями оригінальних контрактів, характеризують Дариуша Шиманського як людину, у своїй галузі, безумовно талановиту. Виведення грошей з фірми під фіктивний контракт на бізнес-план або будівельну документацію вартістю по 5 млн доларів — давалося менеджеру легко й невимушено. Як Паниковському — гуси. І так би розвивалася кар'єра поляка безхмарно, якби в певний момент — грошей у компанії Енергополь-Україна почало не вистачати.
Як для облаштування території вже здатих будинків, так і для добудови та введення в експлуатацію вже проданих квартир. До того ж українські акціонери та партнери компанії все частіше почали вимагати якісь звіти та дані про стан справ, які їм роками не показували. І після кількох листів до Польщі та самої компанії — справа дійшла до заяв у поліцію та позовів до судів. Але придирки завидувальників Дариуша Шиманського його не лякали. Адже він, як йому здавалося, знав відповіді на складні питання українського правосуддя.
«І ти знаєш, як розбирання на Україні відбувається? Офіційні речі. А крім офіційного, треба мастити. Треба давати. Щоб справа йшла добре. Це дурниця, це копійки. А тут треба вже добре давати. Ти в цьому розбираєшся, тому що дали навіть написати лист добре, різні типи. Як можна показувати, що вони отримали гроші. Їм треба давати гроші й сказати — ви розумно робіть. І якщо ми це робитимемо, тому що не домовилися — тут треба буде давати готівку. Давати готівку й давати цю готівку. Я цю готівку буду давати з цього підприємства, польського. Яке вже й так усіх грошей не повернеться. Якщо у мене є борг десь 100, а залишилось десь 60. З цих 60 ще чорт його знає куди піде. У мене все абсолютно чисто, до повної волохатої — залишиться 50, 30 або 20. Це не мої гроші. Я з цих грошей буду платити скільки треба — щоб працювати, працювати, працювати…» — так барвисто описав суть своєї боротьби за кошти та активи компанії Енергополь-Україна Дариуш Шимански. У своєму нещодавньому виступі перед друзями, запис якого хтось із друзів зробив і потрапив до рук журналістів-розслідувачів з міжнародного проекту.
При цьому фактологічна суть нинішнього моменту судової війни PBG S.A полягає в тому, щоб зібрати все можливе й неможливе, продати й повернути до Польщі 20 млн доларів не пізніше 2020 року. Адже це вже обіцяно акціонерам на офіційному сайті компанії. Виконувана ли це задача? Звичайно, так. Наприклад — якщо вивести на сторону й продати всі активи Енергополь-Україна, відсудити у її партнерів все, що можна, і не видати інвесторам квартири. Що, власне, Дариуш Шимански в нинішній час і робить. Так — основні активи без будь-яких узгоджень з різними «зайвими» акціонерами вже виведені на підконтрольну йому компанію КУА «Діалог Плюс» через контракт іпотеки. Який базується на «раптово виникнувших» боргових зобов'язаннях перед материнською PBG S.A. Причому, як це часто буває, дружина й друзі юриста Дениса Степанова, цілком невимушено присутні в числі акціонерів раптово збагатілої компанії.
200 сімей та їхні квартири. Описана вище ситуація, звичайно, не є для України чимось незвичайним. Адже так часто буває як з іноземними інвестиціями, так і з коштами держави. Однак трагізм ситуації значно посилює той факт, що Дариуш Шимански вже передумав добудовувати дім 4-ї черги житлового комплексу по вулиці Кондратюка 1 у Києві. Так, власне, вже й нікому добудовувати — компанія Енергополь-Україна, за 51% якої колись було інвестовано 30 млн доларів, а обіцяно ще 240 млн доларів — порожня. А щасливий власник активів забудовника — КУА «Діалог Плюс» вже ніяких зобов'язань перед покупцями 200 квартир на Кондратюка 1 — не має. Тому скоро — ще одним протестом обманутих інвесторів у Києві стане більше. «У мене зараз жильці 4-ї черги, яким я поки що кажу, що ми добудуємо, але я потихеньку перестаю вірити» — зазначає Дариуш Шимански у своєму зізнанні, яке стало доступним пресі. І при цьому вице-президент польської PBG S.A зовсім не хвилюється, що його може торкнутися якась відповідальність. «Добре, я тоді бажаю вам удачі, щоб ви на території Польщі мені щось зробили. Така мова — я радію зі щастя. А з іншого боку прийдуть місцеві хороші хлопці, які зроблять тут без вкладення грошей. Контракт буде 30% що ви візьмете — ваше. Я копійки не витрачу. І сиджу в Польщі, буду тільки слухати — «Енергополь втратив 300 тис», добре — їдемо далі. «Енергополь втратив 40», добре — їдемо далі» — спрогнозував розвиток ситуації менеджер.
Однак на зустрічі з покупцями неотриманих квартир 4-ї черги житлового комплексу на Кондратюка 1, яка відбулася на початку липня 2019 року, Дариуш Шимански висунув інший погляд на те, що відбувається. Він послався на те, що у зв'язку з журналістським розслідуванням навколо Енергополь-Україна погіршилися стосунки з кредиторами. І тому у нього поки немає можливості взяти в кредит гроші під різні активи й добудувати й ввести в експлуатацію 200 куплених людьми квартир. «Він у цій таблиці пише такі неправдиві речі, що ми фінансуємо російських терористів, за ваші гроші, які забирали вам Крим. Пише, що у нього кримінальна справа, пише, що я його чи не вбив. І фінансові партнери, які обіцяли нам дати на будівництво гроші, відмовилися поки у нас не буде тиші» — пожалівся вице-президент PBG S.A Дариуш Шимански на дефіцит коштів.
Очевидно, при цьому забувши — що гроші покупцями квартир були внесені заздалегідь — і тепер справа польських партнерів виконати свої обіцянки щодо добудови дому. Хоча польські партнери, ясна річ, зараз думають зовсім про інше — їм у наступному році треба десь взяти й вивести з українського бізнесу до Польщі 20 млн доларів — як і було обіцяно акціонерам та власникам облігацій PBG S.A. Інакше впаде розташована на Варшавській біржі облігаційна піраміда компанії. Яка на початку літа 2019 року устояла лише чудом — інвестори погодилися на реструктуризацію.
Розстріл у Княжичах та соратники по бізнесу. Звичайно, як і навколо всякої яскравої зірки, біля Дариуша Шиманського утворилося ціле сузір'я послідовників та соратників. Серед них Тетяна Семенкова, спочатку бухгалтер, а пізніше директор Енергополь-Україна. Вона вже показала клас роботи слідчим — вириваючи листи з одних документів та вклеюючи їх в інші. Що здивовані глядачі удостоїли окремим кримінальним провадженням. Видне місце в ситуації займав і депутат Мелітопольської міської ради, лідер тамтешніх Свідків російської весни Владислав Сакун. Його діяльність була відзначена не лише в Мелітополі грою в боулінг за допомогою автомобіля, віскі, світлофора й людей, що пробігали переходом. Але й засіданням у Спостережній раді Енергополь-Україна, де він послухняно голосував з 2015 року. А попутно фінансував і особисто очолював різні акції «а-ля Гіркін у Слов'янську» у своєму рідному місті.
Найбільш запам'ятовуючимся з соратників польського менеджера, який, як раніше припускалося, мав принести в Україну світло цивілізованого бізнесу, виявився Роман Маринівський. Так, той самий офіцер МВС, який разом з колегами прославився скандальним розстрілом своїх власних колег у 2016 році в селі Княжичи під Києвом. Адже так сталося, що всі ці звинувачення ГПУ у вбивстві 4-х поліцейських якось розбилися об стіну судової системи. І основні фігуранти справи — пішли працювати й укріплювати безпеку в комерційній сфері. Наприклад — у сфері розграбування однієї з будівельних компаній на користь докопавшихся до неї керівників.
При цьому безпечник зі зв'язками Роман Маринівський і фактично головний юрист Енергополь-Україна утворили тандем, який, помноживши свої зусилля на фінансову рішучість Дариуша Шиманського — вже добилися багатьох перемог у судах та у сфері сліпоти нотаріусів. Що надзвичайно допомогло однодумцям консолідувати свої й чужі активи. При цьому не можна сказати, що польський куратор Енергополь-Україна, у ході справи ставши її 20% акціонером — відкусивши частину акцій від контрольного пакета PBG S.A., поганий управлінець. Що він не бачить і не розраховує майбутнього. Судячи з аудіозаписи — все він чудово розуміє й у нього вже готовий чудовий план. «І тому буде ситуація така, що я навіть віддам все це підприємство хохлам, тим, які прийдуть розбиратися. Все віддам щоб крали» — виклав своє стратегічне бачення розвитку компанії Енергополь-Україна вице-президент польського будівельного гіганта PBG S.A Дариуш Шимански.
Виходячи з усього сказаного, перспектива ситуації видається дуже туманною. По всьому видно, що ні заждавшиеся свого щастя польські акціонери PBG S.A не отримають своїх 20 млн доларів. Ні українські громадяни — своїх квартир. Адже якщо протягом десятиліття фінансові потоки текли в чітко визначені кишені менеджерів компанії, то чому в останній рік-два перед кінцем забудовника щось має змінитися?