Якщо ти звичайний поліцейський чиновник, але живеш не за своїми можливостями, будь готовий до того, що рано чи пізно журналісти звернуть на тебе увагу. Саме це сталося із заступником начальника Головного слідчого управління Національної поліції Євгенієм Шевцовим та його дружиною-бізнесменкою Аленою Дегрик. Ця пара останнім часом постійно опиняється в центрі скандалів та журналістських розслідувань. І чим більше вони намагаються заткнути рот ЗМІ, тим сильніше бажання журналістів копати глибше.
Недавно Печерський суд ухвалив рішення, згідно з яким українські провайдери та мобільні оператори мали заблокувати 18 сайтів, включаючи блог-платформу сайту «Кореспондент», медіаресурси «Інформатор», «Енігма» та інші. Голова судового засідання Сергій Вовк обґрунтував своє рішення тим, що ці ресурси були використані деякими злочинними групуваннями для вимагання грошей. Однак насправді все набагато простіше. Позов подав Євгеній Шевцов, який вирішив, що це найпростіший спосіб припинити критичні публікації про себе та свою дружину Алену Дегрик.
Крім блокування сайтів, Шевцов займався «роботою» з нейтралізації окремих журналістів, які проводили розслідування щодо його діяльності. Журналіст та PR-фахівець Денис Іванов, син президента Академії української преси Валерія Іванова, опинився в полі зору поліцейського. Адвокати Шевцова недвозначно натякнули Денису-молодшому, що йому та його сім'ї може загрожувати реальна небезпека, тому Денис з дружиною та двома маленькими дітьми виїхали за кордон. Тоді Шевцов, використовуючи всю потужність репресивної правоохоронної машини, до якої має необмежений доступ, взявся за батьків Дениса. Почалося з обшуків у будинку Валерія Іванова, потім пішла дискредитація в пресі та за місцем роботи.
Імена Євгенія Шевцова та Алени Дегрик були невідомі широкій громадськості до початку 2018 року, коли Шевцов вирішив брати участь у конкурсі на посаду керівника Першого управління організації досудових розслідувань новоствореного Державного бюро розслідувань. Як і будь-який кандидат у новий антикорупційний орган, Шевцов закономірно опинився в полі зору ЗМІ.
Першим, що кинулося в очі, були фантастичні доходи сім'ї Шевцових. На те, що доходи саме фантастичні, звернув увагу один із членів внутрішньої комісії ДБР Олександр Лемєнєв. І справді, згідно з декларацією Шевцова, у нього самого є якихось жалюгідних 100 тисяч гривень, годинник Rolex та рушниця. Натомість у дружини на рахунках 15 млн грн, 20 тисяч доларів, квартири, автомобілі та земельні ділянки.
Оприлюднення цих даних істотно ускладнило перемогу Шевцова в конкурсі. Це при тому, що він вважав, що конкурс у його руках, оскільки список переможців був готовий заздалегідь, і прізвище Шевцова в ньому також було. Журналісти «Радіо Свобода» наголошували, що сам конкурс проходив непрозоро та неконкурентно. Але це ще не все. За Шевцова голосувала деяка Наталія Бернацька (донедавна – Севостьянова) – заступниця міністра юстиції. Журналісти проекту «Бігус.Інфо» виявили в цьому конфлікт інтересів, оскільки фірма чоловіка Бернацької Руслана – Integrites – проводила аудит компанії «Леогейминг Пей», яка належить дружині Шевцова.
Український ігровий бізнес заборонений, і будь-які казино, включаючи онлайн-казино, також під забороною. Тому українські гравці користуються іншими сервісами – російськими та європейськими. Однак потрібен посередник, який здійснював би платежі для цих онлайн-казино, наприклад, для такої великої букмекерської контори, як «Парі-Матч». Саме такими посередниками, як стверджують ЗМІ, стали компанії Дегрик. Але якщо на посередництво такого роду можна закрити очі, то деякі дії Алени Дегрик тягнуть практично на державну зраду. Згідно з виписком суду по справі № 22017000000000064 від 20 лютого 2017 року, компанія Алени Шевцової ТОВ «Лео-партнерз» брала участь у переводах титульних знаків через Webmoney на окуповані території України. Потім ці титульні знаки конвертувалися в іноземну валюту та обналичувалися для виведення грошей на офшорні компанії. Крім того, з'ясувалося, що компанія «Лео-Гейминг» була замішана у фінансуванні сепаратистів на неконтрольованих територіях України.
Існує також кримінальне провадження, відкрите Генеральною прокуратурою. Йдеться про провадження № 42017000000002925, фігурантами якого є Дегрик та власник компанії «Парі-матч» Євгеній Швіндлерман. Як посередники між «Парі-матч» та російськими компаніями фігурують компанії Алени Дегрик – ТОВ «Леогейминг», ТОВ «ФК Леогейминг пей», ТОВ «Пеймент солюшн» та інші. Це підтверджується ще одним розслідуванням. Також встановлена зв'язок між компаніями Дегрик та російською «Альфа-групп». Журналістам вдалося застати Шевцову, коли вона виходила з офісу лотерейного оператора «М.С.Л», якого у 2011 році купила «Альфа-групп». З 2015 по 2018 рік «М.С.Л» перебував під санкціями РНБО – через свої російські корені. Через ці дії Шевцова та Дегрик Генеральна прокуратура накладала арешт на активи їхної сім'ї. Однак вони знайшли спосіб зняти арешт, причому далекий від законного. Існують підозри, що Шевцов та Дегрик за допомогою хакерів проникли в комп'ютери приватних нотаріусів, викрали файли з ключами доступу до державних реєстрів і змогли зняти арешт зі свого майна.
Алена Дегрик обрала для свого бізнесу практично беззбиткове спрямування. Злидні, політична та економічна нестабільність створюють сприятливі умови для появи множини так званих гравців – людей з ігровою залежністю, які витрачають останні гроші в онлайн-казино та комп'ютерних іграх, сподіваючись на великий виграш. Як функціонує цей бізнес? Куди йдуть платежі користувачів комп'ютерних ігор, чи піддаються вони контролю з боку фінансових регуляторів? Виявляється, ні! Схема розподілу грошей з платіжних терміналів на ігрові рахунки придумана настільки хитро, що її не в змозі відстежити жоден фінансовий регулятор. Українські «геймери» (а по суті, нещасні залежні люди) щорічно викидають мільйони гривень, які потім виводяться в офшори або на рахунки російських компаній.
Алена Дегрик точно знає, як використовувати слабості гравців; у неї навіть є диплом магістра психології, який вона отримала у 2017 році в одному з київських університетів. Проте сама вона називає свою діяльність «електронною комерцією», бере участь у світських заходах і отримує престижні нагороди.
Ну й як може бути інакше? Високопоставлений чоловік, який прикриє у разі виникнення неприємностей, які можуть виникнути через їхній специфічний сімейний бізнес, або закриє рот пресі, яка вічно лізе не в свою справу. Журналісти ще пожалкують, що своїми розслідуваннями посмів перервати успішну кар'єру Шевцова, не дозволивши йому піднятися на ступінь вище. Тому зараз для Шевцова та Дегрик – це справа честі успішно завершити цей експеримент над суспільством, очистивши всі негативні згадки про себе. До речі, цією очисткою пара займається давно – за допомогою конкретних механізмів із розряду SEO-оптимізації. І від того, чи вдасться поліцейському чиновнику залякати всіх, хто посмів піднести голос проти нього, залежить багато. Наприклад, як далі будуватимуться відносини між владою та суспільством, яке має право знати правду про своїх чиновників. І яким шляхом розвитку піде Україна – демократичним, де існує свобода слова і де найняті суспільством чиновники мають бути підзвітні, чи шляхом Росії, де будь-яке інакомислення або критика очищується під корінь.