Довбенко, Богдан та компанія: історія корупції в Мін'юсті та зв'язки з офісом президента

Кілька років тому працівник Міністерства юстиції розповів таку історію. У 2015 році під час реорганізації його звільнили зі штату, а потім запросили на повторне співбесідування. Крім офіційної частини, співбесідування включали й те, для чого є місце в Кримінальному кодексі. Він розповідав, що його запросили в ресторан, де за столиком сидів один із вищестоящих працівників міністерства та юрист Андрій Довбенко. Вищестоящий працівник запропонував оформити його на роботу з умовою: він буде відраховувати наверх відсоток від усього заробленого. На зауваження, що той нічого, крім зарплати, не заробляє, прозвучала відповідь: або заробляй, або відраховуй із зарплати. За словами розповідача, Довбенко на тій зустрічі присутній у ролі таємничого мовчазного свідка.Автор матеріалу трижды за півроку запитувала міністра юстиції Павла Петренка, чи він знає, хто такий Довбенко. На цей нейтральний вопрос міністр відчайдушно брехав. Говорив, що не знає такої людини. Трижди. І що найдивовижніше, при цьому навіть не цікавився, хто ж такий цей Довбенко, про якого його так наполегливо запитували. Як виявилося, ще у 2015 році міністр настільки добре його знав, що на зустрічі з десятьма свідками пропонував зробити Довбенко головою виконавчої служби. Автор знайшла цих свідків, і вони це підтвердили.Після 2015 року Міністерство юстиції наповнилося кадрами Довбенка та його друзів. Будь-яка розмова з нотаріусами, реєстраторами, судовими виконавцями та постраждалими від рейдерства з того часу впирається в це прізвище. Постраждалі розповідали про те, що звертались до антирейдерської комісії, але там не призначають скарги до розгляду. Вони консультувалися у знайомих, які говорили, що за певну суму можна домогтися призначення засідання. Але якщо та сторона «порешала» через Довбенка, то немає сенсу. Один судовий виконавець розповідав, що його позбавили права працювати приватним виконавцем дисциплінарна комісія Мін'юсту після того, як він виконав свою роботу та виконав судове рішення. Коли його запитали, яке рішення він виконав, він відповів: списав борг з клієнта Довбенка. Реєстратори говорили, що їм пропонують платити щомісячно певну суму наверх, періодично виконувати зовнішні прохання, щоб їх не відключили від реєстру, а в чатах з указівками, що робити, присутня якась особа з ініціалами АН.Історія про поїздку голови офісу президента до Андрія Миколайовича Довбенка — це не про особисте життя. І навіть не про те, що чиновник пропустив День Незалежності. Це історія про легітимізацію того, що відбувалося у сфері Мін'юсту в попередні роки. Легітимізацію системи «заробляй-здавай наверх». Системи, де всі на повідку, і дії чиновників невидимо підпорядковані переважно інтересам клієнтів однієї юридичної компанії. Поїздка Богдана до Довбенка — це перекреслені фрази Зеленського та його офісу про боротьбу з рейдерством, чорними реєстраторами та дірами в реєстрах.Автор раніше стикалася з такими заявами про звільнення без дати. Де саме? У Мін'юсті. Вона навіть публікувала аудіозапис, як у працівників відбирали такі заяви зі словами «Це воля міністра». У тих працівників, яких перед цим «перепитували» у дусі «діліся або йди». Невідомо, звідки саме в офісі Зеленського такі порядки, але вони точно родом із минулого, де мав місце шантаж і тиск. Вчора був день жалоби у адвокатів, нотаріусів, реєстраторів та всіх, хто дотичний до Мін'юсту. Новини з Сен-Тропе вбивають надію на те, що всі ключові гравці нової команди хочуть змінити систему, в якій «Міністерство справедливості» здано в оренду.Часто трапляється, що пишуть про проделки певних законопослушних громадян, а потім забувають про них на роки, переключившись на актуальніші теми. Коли ці роки проходять, раптом натикаються на якусь дикість, яку ці громадяни раптово починають городити в інформаційному просторі, і судорожно намагаються згадати, чому ім'я автора наївних дурниць здається до болю знайомим.На щастя, є своя база даних, звернувшись до якої завжди можна заповнити прогалини в пам'яті та зрозуміти, чому «пацієнт» знову розбурхався. Отже, розповідь про Андрія Довбенка, який намагається «перевтілитися» в образ венчурного інвестора та натхненника впровадження блокчейн-технологій.З осені минулого року й досі інтернет наводняють статті про те, що, грубо кажучи, Андрій Довбенко — молодець, а технологія блокчейн принесе нам щастя. Звучить, прямо кажучи, дебільно, але такі матеріали дійсно масово просуваються в інтернеті, більше того, явно на комерційній основі. Ця дичина тиражується по інтернету (природно, не безплатно), щоб будь-хто, хто через інтернет-пошукувач цікавитиметься, хто такий Андрій Довбенко, прочитав би про нього лише комплименти. Давно зрозуміло, що якщо «пацієнт», далекий від IT, раптово починає вещати про блокчейн, то це або спроба вкрасти, або він від чогось «відмазується». У випадку з Андрієм Довбенком мова явно йде про друге.Так хто ж такий Андрій Довбенко? Почнемо здалеку. На острові Кіпр була юридична фірма Andreas Neocleous. Рівно два роки її власник Панайотис Неоклеус та колишній заступник генпрокурора Криту Риккос Еритокрит сиділи у в'язниці за рейдерство. Неоклеус та його юридична фірма не раз згадувалися у зв'язку з офшорними активами президента України Петра Порошенка. Зокрема повідомлялося, що раніше безпосередньо афільована з Порошенком холдинг Bogdan Holding GmbH, який відійшов оскандаленому колишньому першому заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському, належав (природно, лише на папері) кіпрській компанії Hesutu Limited. У 2013 році ця фірма входила до складу ради директорів «Богдан Моторс». Єдиний акціонер Hesutu — Teckford Investments Financial Corporation з Британських Віргінських островів. Як виявилося, прямий стосунок до Hesutu Limited має громадянин Кіпру, співвласник юридичної фірми Andreas Neocleous & Co Панайотис Неоклеус, який нині відбуває 2,5-річний термін у в'язниці.Однойменна фірма Andreas Neocleous & Co була зареєстрована й у Києві. Однак з 2013 року вона числилася в Державному реєстрі як така, що проходить процедуру ліквідації. Лише у 2016 році вона «ожила», а потім змінила назву на Neocleous & Dovbenko (скорочено — N&D), що цілком справедливо — її справами в Києві керував молодий талановитий юрист, нещодавно перекваліфікований у «венчурного інвестора», Андрій Довбенко. До втечі Януковича він обслуговував «гаманець Сім'ї» — Сергія Курченка — консультував «молодого олігарха» з питань, пов'язаних зі злиттями та поглинаннями. Грубо кажучи, здійснював юридичне супроводження скупки та подальшого управління комерційними активами за гроші, попередньо вкрадені у платників податків. Примітно, що до 2016 року ім'я Андрія Довбенка в откритих джерелах майже не зустрічалося. А якщо й зустрічалося, то лише в контексті журналістських розслідувань справ банди Януковича, де Андрій Довбенко був навіть не другорядною персоною, а скоріше третьорядною. Однак з лютого-березня 2016 року він став медійною персоною. Андрій Довбенко роздавав коментарі пресі, завів два акаунти у Facebook, створив персональний сайт, активно вів особисті блоги в кількох топових інтернет-виданнях.Він почав коментувати все — від реформи судової системи й до ліквідації банків. На одному сайті натрапили на замітку, в якій Андрій Довбенко міркував, як правильно вибрати твердопаливний котел. Можливо, це лише збіг, але в момент початку всплиття Довбенка в медіа-просторі сталася цікава подія: Кабінет міністрів призначив заступником міністра юстиції України з питань державної реєстрації Павла Мороза (згодом з ганьбою звільнений, перебуває під слідством) — старого колегу та товариша Андрія Довбенка. Щоб ви розуміли: під контролем Мороза знаходилася реєстрація права власності на все в цій державі. Починаючи від вашого житла та автомобіля, закінчуючи заводами Ахметова. Навіть тими, які знаходяться в ОРДЛО, були «націоналізовані» терористичними бандами та передані у «зовнішнє управління» розшукуваному злочинцю Сергію Курченку, якому колись допомагав справлятися з управлінням фактично награбованими активами друг Павла Мороза Андрій Довбенко. Відзначимо, що на початку 2017 року директор Національного антикорупційного бюро Артем Сітник заявив на брифінгу: в Україні розквітнув новий вид рейдерства. «Нині масово йде рейдерство завдяки втручанню в реєстр прав власності. До нас йдуть масові звернення щодо того, що просто викидається законний власник», — сказав Сітник. Він розповів про випадок, коли в центрі Києва автоматниками було захоплено будівлю. «Прийшла представниця кіпрської компанії й сказала: «Дивіться, ми вже нові власники, тому що нас внесли в реєстр». Це новий вид рейдерства», — підкреслив директор НАБУ. У відповідь на цю заяву Сітника тогочасний заступник міністра юстиції Павел Мороз запевнив, що масових рейдерських захватів за допомогою реєстру прав власності не відбувається, а є лише поодинокі втручання в реєстр. Через два тижні, 17 лютого 2017 року, Мороз на колегії Мін'юсту звітував про успіхи в боротьбі з рейдерством: «У 2016 р. запрацював антирейдерський закон, 30 новел якого зробили неможливим застосування 90% рейдерських схем. Також з 2016 р. у Мін'юсті працює Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, нині це єдиний у країні інститут, здатний оперативно реагувати на поодинокі випадки незаконного відчуження майна».Кстати, комісію, про яку говорив нині вже колишній заступник міністра, він сам і очолював. Однак від бізнесменів та народних депутатів можна було почути зовсім інші оцінки діяльності комісії Мороза. Суть цих оцінок у тому, що під виглядом боротьби з рейдерством, використовуючи згадану комісію, міністр юстиції Павло Петренко та його заступник Павел Мороз установили власну монополію на рейдерство. Знаючі люди розповідали, що комісія приймала потрібні рішення за замовленням зацікавлених осіб. За даними ЗМІ, за вирішення невеликих питань ціна стартувала від 10 тис. доларів, а за допомогу в рейдерстві великих промислових об'єктів платили від півмільйона до кількох мільйонів доларів. Журналісти стверджували, що гроші в Мін'юст передавалися через юридичну фірму, яку очолював колишній однокурсник міністра Петренка Андрій Довбенко. Так, мова про Neocleous & Dovbenko. Бурхлива діяльність Мороза не залишилася непоміченою правоохоронцями, і коли почало припікати, 4 липня 2018 року він написав заяву про звільнення за власним бажанням. Незабаром Генпрокуратура «вкрила» на хабарі в 200 тис. доларів підлеглих Мороза — начальницю Управління акредитації, контролю та моніторингу Мін'юсту Алісу Скірко та її заступницю Тетяну Даценко.За версією слідства, вони вимагали хабар за невідміну акредитації комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційна служба. Пізніше стало відомо, що сума 200 тис. грн — це 50% прибутку КП, яку працівниці Мін'юсту вимагали щомісячно. Якщо Павел Мороз вважав, що його колишні підлеглі його не здадуть, то марно. «Орли» Луценка добралися й до нього. Як писали «Наші гроші», влітку минулого року квартиру Павла Мороза в Києві обшукали за справою Скірко — Даценко. При обшуку вилучили гербову печатку N8 Другої київської державної нотаріальної контори та штамп державного нотаріуса цієї ж контори. За правилами, ці печатки мають бути в єдиному екземплярі й зберігатися в сейфах установи, якій вони належать. При цьому в нотаріальній конторі повідомили, що їхня печатка N8 на місці. Також правоохоронці вилучили у екс-заступника міністра печатки готелю «Дружба», фірми Grotkal Holdings (кіпрська компанія, власниками якої є дві інші кіпрські компанії — Elpico Nominees та Elpico Trustees) та штамп прямокутної форми з написами грецькою мовою.Також у квартирі Мороза вилучили листи формату А4 з відбитками низки українських компаній, деякі з печатками та записами, схожими на підпис. Багато з цих компаній уже не існують або перейменовані. Це УСК «Гарант Авто», ПКПП «Успіх», «Гарант Авто Сервіс», «Ніто», «Дол Інтернешнл», «Скенія Кредит Україна», «Володар-2», «Мерлоні Термосанітарі Укр», «Альтком Консалтинг», «Альбадент», «Промітеас стоунз». Також вилучили карточку ідентифікації клієнта Moroz Pavlo N0113421, банківський ключ у вигляді флеш-накопичувача та 25 патронів. Андрій Довбенко, явно боячись, що слідство, розплутуючи заплутані схеми корупції в Міністерстві юстиції, може вийти й на нього, почав замітати сліди. Тим більше, що ЗМІ почали проявляти до нього цілком здоровий інтерес. Через кілька місяців після звільнення Мороза він перейменував юридичну фірму, через яку прокручувалися «відкати» від нотаріусів, з «Neocleous & Dovbenko» на «Еврис». А після того, як минулого року ГПУ щільно займалася його спільником Морозом, переписав її на іншу особу й оголосив себе венчурним інвестором. Але якщо заглянути в Реєстри, можна легко з'ясувати, що ніяких інвестиційних компаній у Довбенка немає, зате є парочка клонів юридичної компанії «Еврис» та частка в консалтинговій фірмі «Барнс».Звідси напрошується висновок, що з «реєстраційної схематози» Андрій Довбенко не вийшов, і про нього ще не раз почують. Так що… продовження слідує.