Раніше я вже писав про те, що новопризначеного в СБУ Івана Баканова в перші дні після його призначення досить технічно взяв під контроль Анатолій Матіос. Він використав як привід для знайомства цілком надуману історію з румунським відеороликом. На жаль, це йому вдалося. За цей час Матіос значно поліпшив свої позиції щодо «окупації» Баканова і сподівається спочатку переконати Івана Геннадійовича продовжити собі контракт у СБУ, який закінчується на початку вересня. Але це лише мінімальне завдання. Максимальне завдання на найближчий час для Матіоса — отримати гарну посаду в СБУ. Бажано — першого заступника голови та начальника Головного управління «К». Тому що з прокуратури Анатолія Васильовича стовідсотково вигонять, а можливо й військову прокуратуру заодно ліквідують. На жаль, за нашими даними, Баканов зовсім не усвідомлює, що Матіос як «Вергілій» у «сутінковому лісі» СБУ — це роковою помилка. А судячи з того, що Матіос уже є радником Баканова, помилка вже допущена. Ми всі добре знаємо, що в Анатолії Васильовичі, як і в Нероні, умер великий актор.
І «розвести на довіру» він може будь-якого малознайомого йому людину. Зі знайомими вже складніше. Тому що дуже скоро будь-кому стає очевидним, що основні таланти Матіоса — це поліпшення власного матеріального благополуччя та витончений самопіар з будь-якого приводу. Ось хоча б останній випадок. Коли люди Василя Писного, за прізвиськом «Антибіотик», упустили ізраїльського наркоторговця. Матіос одразу ж доповів, що тих, хто упустив, уже допитує військова прокуратура. Причому доповів з таким апломбом, ніби він сам і наркоторговця спіймав, і людей свого приятеля Писного. Тільки люди Писного, мабуть, обійдуться «поліграфом» і епічна історія забудеться. Якщо ж говорити про професіоналізм… Випадок, після якого у Матіоса з'явилося прізвисько «Толя — тепловізор» — дуже показовий. У сенсі вміння абсолютно безсовісно брехати навіть з питання, про яке зовсім не маєш уявлення. Але суть не в цьому. Щоб скласти собі реальне уявлення про Анатолія Матіоса, варто було б розпитати тих, хто з ним працював. Хоча б у тому ж Головному управлінні «К», у львівській чи одеській управі.
Доброго слова не скаже ніхто. Використання чужих напрацювань, привласнення чужих успіхів, маніпуляції та підстави. І все це на тлі відвертого «заробляння» на всьому, на чому тільки можна. І ось тепер мільйонер-військовий прокурор жадає повернутися в СБУ. Ну ж зрозуміло ж, що не для того, щоб боротися з корупцією чи забезпечувати національну безпеку. А для того, щоб разом зі своїм приятелем Писним багатіти й ліпити чергову «липу» для піару. Крім того, Баканову варто було б знати, що Матіос — не менш токсична фігура, ніж Порошенко. І питання до нього вже виникли. Поки що від жертв його «комерційних» наїздів. Наприклад, за «спиртовою справою Лабутина», за справами Коцюба, які кілька разів викуповували свою свободу. За справою Денисюка, з якого відвертим чином вимагали мільйони за свободу. За справами решти податківців. У тому числі й за справою померлого під час «вертольотної справи» у віці 41 року Олексія Ярошенка. Ось що писав з цього приводу адвокат покійного Юрій Іващенко: «Матіос загрався. У справі податківців перша смерть. По суті, вбили фігуранта справи — Олексія Ярошенка. Його довели до серцевого нападу. Всього 41 рік. У справі немає перспективи, оскільки немає доказів. Тому в хід йде найбільш брудна грязь, яка може бути. Горіти тобі, начальнику, в пеклі. Чи варта цього посада голови ДБР?» Іващенко зі ссилкою на близьких Ярошенка впевнений, що на екс-податківця «жорстко тиснули з військової прокуратури, схиляли до угоди зі слідством, погрожували кримінальним покаранням йому й його сім'ї». «Вони переконані, що серцевий напад став наслідком нелюдського тиску військової прокуратури», — заявив адвокат. До речі, Баканову варто було б задуматися, а чому військова прокуратура в період Матіоса розслідувала все підряд, зовсім навіть не військові теми? Але завжди — особливо «жирні». Виправдання, що розслідували тому, що більше було нікому — це несерйозно. Насправді, при Матіосі військова прокуратура стала передовим загоном вимагання й беззаконня. І навряд чи цю заразу варто переносити в СБУ. Там і так Петрова з Поклдом хватає. Теж, до речі, громадян, яких Матіос спочатку активно «використовував». Буде дуже сумно, якщо й Баканов поповнить ряди людей, якими Матіос умілко маніпулював у своїх інтересах.
Історія одного падіння, або про ще одного відступника: познайомтеся з генерал-прокурором Матіосом А.В. Соціологи й психологи ділять людський психотип на чотири категорії: холериків, сангвініків, флегматиків і меланхоліків. Медики розділяють людей на нормально орієнтованих, гомосексуалістів і лесбіянок, але до цього часу ніхто не придумав, як розділити людей на порядних і непорядних, добрих і злих, чесних і підлих. У чоловіків побутує один прижившийся вопрос, який багато в чому може охарактеризувати особистість: «Який це людина?». На питання можна відповісти по-різному, але коли відповідають «ніякий» — відповідь говорить про багато. Така особистість взагалі нічим не примітна: у неї немає яскраво вираженої позитивної риси, у явних підлостях вона теж не встигла відзначитися.
Але якщо до цієї характеристики додати деякі владні повноваження й гроші, то виникає непередбачувано підла, алчна й авантюрна мутація. Якщо така мутація потрапляє в офіцерське середовище, то може вийти сюжет до голлівудського блокбастера «Відступники». А тепер наочно: потрапляє такий уже закінчений «відступник» з прокуратури в СБУ на прізвище Матіос і починає вивертати функціональні можливості «контори» з притаманною прокурорською цинічністю в єдиному напрямку — «зрубати бабла» й подорожче продатися наближеним до фаворита президентської гонки. А тепер конкретно. Після свого чудесного «втечі» з Прокуратури м. Києва в Секретаріат Президента до тогочасного протеже, а пізніше терпіли Яценюка сталося чудо: Матіос вимудрив посаду начальника УСБУ у Львівській області. Після тотального й безсистемного «щемління» особового складу Управління, правоохоронного блоку регіону, контрабандної та інших сфер, при загальній втраті результативності роботи Управління прокурорська чуйка підказала йому, що ставку потрібно зробити на щось гучне й резонансне, чим можна було б приховати особисту управлінську некомпетентність і професійну непридатність.
Волею випадку, в Управлінні на завершальній стадії знаходилося ОРД щодо голови адміністративного апеляційного суду Львівської області Зварича. Поспішно поспішивши й створивши видимість особистої причетності до роботи по справі, хоча насправді роботою по справі займалися Курман, Тренак і кілька виконавців, Матіос ніби б «успішно її реалізував» і став героєм, а згодом генерал-прокурором Служби. Його бультер'єрівську хватку відчули на собі й львівські контрабандисти. Меблів, які після ремонту йому підігнали в службовий кабінет, мабуть, немає навіть у голови СБУ, Генерального прокурора й Міністра внутрішніх справ. Крім того, був централізований і налагоджений канал збору бабла з контрабандистів регіону й доставки його в секретаріат Балоги. Далі більше… Після налагодження потоків надходження грошей від контрабандної діяльності у Львівському регіоні Секретаріат Президента відправив цього «маестро» на більш відповідальну ділянку роботи — в Одеську область. Там виявилося все набагато складніше. Народ хитріший, контрабандисти багатші й жаднійші. Варіант з одеським «Зваричем» не пройшов, єдине ОРД, заведене за вимогою Матіоса — «Імператор» закінчилося «повною жопою» в плані реалізації й, як наслідок, службовим розслідуванням.
«Ну що, не втомилися сміятися, а тепер наберіть повітря в легені… переходимо до найсмішнішого, або головного», як говорить класик Задорнов. Прийшла біда, став Наливайченко Головою Служби й вигнали Матіоса з Одеси, крім Вадика Альперина й Артура Прузовського (прізвисько «Петля») друзів у лапках й не залишилося. Але зато з'явився мобільний телефон «Верту» як у Зварича, машина БМВ Х-6 АА0110НК чорного кольору, новий «турбійон», пару намист з бріллянтами й великий асортимент відомо «дешевого» бренду Луї Вюїтон. Що примітно, ці держномери (АА 0110 НК) зараз числяться за Мерседесом-550, зареєстрованим на Губчука Назарія Михайловича, 1983 р.н., Київ, Княжий Затон 2/30, кв. 51, який систематично під'їжджає до Володимирської 33 за Матіосом. Так, порівняно з Матіосом Зварич явно недозаробив… Після пропозицій Голови очолити «пріоритетну тему» голодомору в Україні Матіос задумався. Голодомор він і є голодомор, а як же звичне «бабло» й ситий шлунок? Ні, не піде, треба йти убалтувати Грицака, і… вийшло!!! Робота Матіоса в Києві на посаді першого заступника начальника Головного управління «К» нічим примітним не ознаменувалася. Крім виконання окремих доручень Грицака по лінії координації занесення бабла від контрабанди, від яких він уже став залежним, до початку передвиборної гонки він був практично непомітний. Крім того, у товарно-грошових правовідносинах позначилися чіткі розбіжності з Глуговським і Артюховим як основними конкурентами. Але необхідно відзначити, що вже перебуваючи в Головному управлінні «К» Матіос тримав руку на пульсі справи Зварича й знав, що Зварич почав давати показання на голову Вищого адміністративного суду Пасенюка, про що неодноразово згадувалося в засобах масової інформації. А тепер, мабуть, уместно згадати про скандал, що розгорівся навколо посади голови Вищого адміністративного суду України, термін перебування на якій закінчився 22 грудня минулого року.
Мало хто з працівників Служби знає, що Матіос в розпалі передвиборної гонки неодноразово довгий час просиджував у комітеті Верховної Ради України з питань правосуддя — Кивалова С.В., вимагаючи одну з посад у Вищій раді юстиції України. Водночас листи, які приходили в адресу Служби безпеки з інших установ, дуже пахнуть прокурорсько-чекістським стилем, не властивим великому комбінатору Кидалову С.В. (Регіони України). Існує одна крилата фраза в одній з пісень: «ти його як не топи, воно все одно всплине…», так і наш герой почав шукати шляхи утримуватися при владі при будь-яких раскладах закінчення виборів. Політичні конкуренти мають гостру необхідність у утриманні впливу над Вищим адміністративним судом як ключовою судовою інстанцією в процесі затвердження результатів виборів Президента України, тому Матіос не міг не використати це у своєму палючому бажанні утримуватися на плаву й просто заробити (вибачте, це вираження для чесних барижів) тому просто зрубати бабла.
В розпалі конфлікту навколо посади голови Вищого адміністративного суду думки суддів і юридичної громадськості з цього питання розділилися й питання легітимності Пасенюка розглядається неоднозначно. 20 січня цього року з подачі першого бріолінового заступника голови Служби Валерчика Хорошковського при повному потуранні Голови СБУ народжується лист-прохання до Служби, а пізніше наказ Пасенюка про призначення нашого «віртуального» борця зі Зваричем — Матіоса на посаду радника Пасенюка. У зв'язку з цим виникає питання про роль Матіоса як лякала для суддів адміністративних судів і таким чином висловлювання позиції окремих представників керівництва Служби в цьому й інших питаннях. Водночас Матіос з Хорошковським уже виявили свою позицію в скандальних питаннях, пов'язаних з печаткою Вищого адміністративного суду й порушенні Генеральною прокуратурою України кримінальної справи з цього факту. Примітно, що підхід до Пасенюка у Матіоса виявився найпростіший, типу «я знаю що на тебе наговорив Зварич, але мої друзі в Генпрокуратурі поки це придержать, а ти поки заробляй для мене бабло», ну чисто як у кіно «Бригада».
Більше того, одразу після «вступу» на нову посаду у Вищому адміністративному суді Матіос уже встиг провести нараду серед працівників Апарату суду з питань організації охорони будівлі й режиму відвідування приміщень суду, необхідності проведення у зв'язку з цим нових ремонтних робіт за участю його особистих будівельних фірм тощо. Працівниками суду все це сприймається з посмішкою, не інакше як цирковий номер. Цікаво тільки що буде далі.
P.S. До речі, Іванові Геннадійовичу не варто дивуватися, якщо Матіос у найближчий час розкриє, наприклад, «замах» на Баканова. У таких «спецопераціях» Матіос такий же великий спец як і Гелетей.