Починають проявлятися контури нової системи силових органів, діяльністю якої вкрай незадоволені як президент Зеленський, так і західні партнери України. Реформування розвиватиметься не швидко, причому за зразок обрано адаптовану до вітчизняних реалій американську модель, за якої існує багато структур із вузькою спеціалізацією, що дозволяє вирішувати вузькоспеціалізовані завдання на високому рівні. В Україні цьому описанню повністю відповідає лише одна структура — СБУ, і дещо менше — прокуратура. За заявою секретаря РНБО України А. Данилюка «Служба безпеки України (СБУ) буде реформована докорінно, у неї повинна бути посилена контррозвідувальна діяльність, при цьому спецслужба не повинна виконувати несвійственні їй функції». По суті це «НАТО-вська» модель спецслужби, у ній немає нічого хорошого чи поганого, просто стає зрозумілим, звідки беруть початок корені реформи.
Дійсно, питання позбавлення СБУ функцій боротьби з економічними злочинами та корупцією — це міжнародні зобов'язання України, затверджені ще попередньою владою, але їх виконання застопорилося виключно через «внутрішні фактори». По суті, західні партнери України «додавили питання», і незабаром ми спостеріатимемо продовження процесів 2014 року, коли після створення Національної поліції реформи «застигли», а деякі структури набули викривленої сутності, яка сильно розходилася з первісними ідеями їхніх авторів. Для розуміння сутності того, що відбувається, варто поглянути на ці процеси ширше — «піднявшись на рівень вище» — розібратися, що вимагається від України на цьому історичному етапі. Наша країна продовжує залишатися системним «наріжним каменем» у стримуванні російського агресора щонайменше в європейському масштабі, як би патетично це не звучало, і найкращий спосіб цього — інтеграція України в Європу. Ніхто від нас не «втомився», просто після «бадьорого старту» реформи м'яко кажучи застопорилися, що дуже заважає західним партнерам допомогти українським громадянам ментально пройти «точку неповернення».
При цьому йде жорстока боротьба з Росією, яка зацікавлена в збереженні ситуації та витрачає на гальмування проекту «європейської України» величезну кількість грошей та інших ресурсів. Найкращий спосіб переконання громадян нашої країни у західних цінностях — це суттєве підвищення їхнього життєвого рівня та створення «чесної влади», що абсолютно неможливо зробити при її існуючій структурі. Можна довго говорити про «План Маршалла для України» та інші масштабні «грошові» проекти, але поки не будуть реалізовані заходи боротьби з корупцією і державний чи приватний інвестор не буде впевнений, що його гроші не будуть вкрадені, такі ідеї залишатимуться лише розмовами. У такому контексті, не звинувачуючи нікого з «силовиків» у корупції чи недостатній активності в боротьбі з нею або тим більше інших протиправних діяннях, варто акцентувати увагу на тому, що мантра «недостатньо повноважень» за формулою «бійся своїх бажань, вони можуть здійснитися» традиційно привела до того, що ці самі «повноваження» отримають зовсім інші люди.
Що ж чекає на СБУ? Реформа спецслужби була узгоджена як один із ключових пріоритетів у комплексному пакеті допомоги Україні ще в 2016 році на Варшавському саміті НАТО і закріплена в Річній національній програмі Україна-НАТО, а її суть полягає в позбавленні будь-яких функцій, пов'язаних із розслідуванням економічних злочинів, боротьбою з корупцією, «кураторством об'єктів економічної діяльності» — іншими словами, буде усунена сама можливість тиску на бізнес у будь-якій формі. Ключовою та практично єдиною функцією залишиться контррозвідка та низка інших завдань, які безпосередньо пов'язані з правопорушеннями у сфері безпеки держави, наприклад кібербезпека, боротьба з тероризмом і збереження державної таємниці. Враховуючи ключове положення спецслужби в системі українських «силовиків», акцент буде зроблений на її деполітизацію, що передбачає неможливість використання Служби в партійних, групових чи особистих інтересах політиків, а також запровадження реального парламентського контролю, суть якого полягає в забезпеченні дотримання законів у діяльності органів сектора безпеки та оборони, недопущенні їх використання для узурпації влади, порушення прав і свобод людини та громадянина.
У будь-якому разі це передбачає суттєву зміну організаційно-штатної структури спецслужби і, як наслідок, можливе суттєве зменшення чисельності працівників за рахунок «змін у напрямах діяльності». Сам процес займе відносно тривалий час навіть з урахуванням наявності необхідної «монобільшості» в парламенті хоча б через розміри структури та необхідність прийняття великої кількості законів України. Крім того, незважаючи на бравурні заяви про «значні заощаджені кошти в результаті реформи», це можливо лише в перспективі, прямо зараз вона реально обійдеться досить дорого — грамотного військовослужбовця, а в СБУ переважно працюють саме такі люди, звільнити чи «відправити» на пенсію, особливо за «оргштатними змінами», — «задоволення» недешеве.
Контури майбутніх змін у СБУ загалом зрозумілі, а що чекає на інших «силовиків»? Можливо, найбільшу в своїй історії реформу переживатиме Генеральна прокуратура України, яку планують перетворити на Офіс Генпрокурора, кінцевим результатом якої також стане «американська модель». Фактично йдеться про продовження процесу, розпочатого в 2014 році, коли прокуратура була позбавлена чисто радянських функцій «нагляду», були обмежені сфери її діяльності та ліквідовані слідчі органи, після чого все «застигло». На цьому етапі з високою долею ймовірності планується запровадження в діяльність прокурора принципів процесуальної самостійності і, у зв'язку з поступовою трансформацією прокуратури в координатора всіх правоохоронних органів — «чистці» її рядів від дискредитованих працівників. Потужний запит як українського суспільства, так і західних партнерів щодо боротьби з корупцією найімовірніше буде реалізований за рахунок створення нової структури: Служби фінансових розслідувань, закон про створення якої нова Верховна Рада повинна прийняти чи не до Нового року.
На користь цього, наприклад, говорить ліквідація А. Аваковим, який напевно «щось знає», департаменту захисту економіки Нацполіції, основним завданням якого була боротьба з корупцією та рейдерством. Повноваження Служби фінансових розслідувань будуть величезними: виявлення, припинення, розкриття та досудове розслідування злочинів проти інтересів держави у сфері фінансів та суміжних сферах, а також виявлення системних факторів, що призводять до економічної злочинності та вчинення таких злочинів. Як правоохоронний орган служба матиме право на ведення оперативно-розшукової діяльності, що перетворить її на можливо найвпливовіший силовий орган, оскільки у своїй роботі вона спиратиметься на потужну аналітичну службу фінансового профілю, якої в настоящий час немає у СБУ, Нацполіції, НАБУ та ДБР, можливо разом узятих. На користь такого сценарію говорить те, що у разі його реалізації Зеленський отримає «під себе» абсолютно новий потужний силовий орган, який можливо буде наповнений кадрами, які не мають негативного «шлейфу» від попередньої діяльності.
У той же час впливовість НАБУ та ДБР буде зменшуватися, але тут самі винні — очікування суспільства та фінансування, витрачене на їх створення, скажімо м'яко, малооправдалися. Ні, вони залишатимуться як цілком впливові структури, НАБУ продовжить «вести» справи щодо корупції серед чиновників і суддів, ДБР також буде розслідувати справи, пов'язані з корупцією та перевищенням службових повноважень, але це вже буде зовсім не те — флагманом «процесу» стане Служба фінансових розслідувань, хоча б через довіру до неї Президента.
Чим же характерні ці реформи? По-перше, варто відзначити, що вони проводяться за «наполегливими проханнями» Заходу і відповідно до його лекал, що добре, а найважливішим є недопущення трансформації реформ у викривлені форми, «під себе», у чому багато поколінь наших політиків цілком преуспіли. По-друге, у питанні боротьби з корупцією Захід від України «не відстане», до цієї думки необхідно привикати, без ефективного вирішення цього питання «проходження точки неповернення в російський світ» неможливо, як і здійснення програм допомоги та інвестування в економіку нашої країни. І по-третє, що, мабуть, найважливіше — створення передумов для слому олігархічної системи та умов, за яких неможлива сама ідея побудови в Україні чогось подібного до так званих «кремлівських веж». Загалом — пристегніть ремені, ми входимо в зону турбулентності. У такому раскладі в загальних рисах зрозуміло, кому в нашій країні це не сподобається — «сидячим на потоках», вони розуміють, що власноручно заповнені декларації з одного боку — пустишка, а з іншого — вже накопилися за принципом «рукописи не горять», але ж розве хтось говорив, що буде легко?