За п'ять років гібридної війни Росії проти України змінилися багато підходів до національної безпеки й оборони. Однак не всі. З появою нових антикорупційних органів — Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, Державного бюро розслідувань — виникла потреба реформувати Службу безпеки України. Ці нові органи та обіцянка керівництва держави швидко реформувати СБУ з'явилися в умовах, коли Україна відбивала збройну агресію Росії та мала підтримку західного світу у намаганнях стати на шлях європейської та євроатлантичної інтеграції. Результатом стало підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом, отримання безвізового режиму з країнами ЄС, перспектива асоційованого членства НАТО та всебічна підтримка західним світом українських реформ.
Постійна фінансова, матеріальна, технічна та методична допомога Заходу сприяла створенню антикорупційного сектора України. Україна зобов'язалася прозоро створювати й будувати свої нові антикорупційні органи та налагоджувати їх незалежне функціонування, а також відповідно реформувати СБУ — єдиний тогочасний державний орган з правоохоронними функціями, який відповідав за весь цей напрям роботи. Україна офіційно взяла на себе й зобов'язання міжнародного рівня: на Варшавському саміті НАТО у 2016 році та під час багатьох переговорів президента України з лідерами ЄС, США, провідних європейських країн.
Керивництво ЄС, США, посланці НАТО, члени Консультативної місії Євросоюзу в Україні ще у 2016 році опрацювали пропозиції щодо реформування СБУ. Основні пропозиції передбачали позбавлення СБУ правоохоронних функцій, які слід було передавати новоствореним антикорупційним органам, і зосередження її роботи на контррозвідці, протидії тероризму, кібербезпеці, аналізі безпекових загроз.
Що можна констатувати по закінченні останніх п'яти років? Нові антикорупційні органи, не зважаючи на постійний тиск і протистояння з боку попереднього керівництва держави та окремих політиків, таки створені, але й досі не мають необхідного законодавчого, нормативно-правового, технічного та іншого забезпечення. А спроби з реформування СБУ вкрай невдалі — концепція реформування СБУ офіційно так і не була розроблена й оприлюднена, якщо не зважати на постійні засідання та круглі столи в СБУ з питань його реформування. Причина цього була не тільки в ностальгії за «суперспеслужбою КДБ», але й в небажанні вищого керівництва держави, перш за все президента країни змінювати функції й завдання СБУ. За роки незалежності ця служба була цілком підконтрольна, підпорядковувалася лише президентові й завжди на нього орієнтувалася, часто виконуючи його забаганки. Жоден з президентів не намагався й не бажав змінювати цього.
Дуже влучно зазначив ще у 2018 році один з керівників СБУ (2014–2016 рр.) генерал В. Трепак: «Зараз існують дві СБУ — одна воює з агресором, протидіє розвідувально-підривній діяльності проти України, бореться з тероризмом, а інша діє як особиста служба безпеки президента й його оточення. І якщо перша виконує функцію «щита й меча» держави, то друга є одним з головних інструментів вирішення політико-приватних питань, які стають домінуючими в діяльності СБУ». Перебуваючи в той час на посаді голови СЗР України, спостерігав за таким неодноразово.
Більше того, СБУ навіть у порушення закону «Про розвідувальні органи України» часто «заходила» на «поле діяльності» зовнішньої розвідки, що призводило до негативних наслідків, як це трапилося у Франції та у низці інших випадків. СБУ виходила без координації з українською національною розвідувальною службою на двосторонні контакти з розвідувальними службами інших країн, незаконно монополізуючи всю сферу діяльності спецслужб країни, що викликало багато запитань від партнерів. На сьогодні у СБУ досі залишаються непритаманні функції: захист економіки держави, боротьба з корупцією, ведення власного слідства, монопольне право на проведення оперативно-технічних заходів. Такі права й повноваження, зібрані «під одним дахом», є тільки у спецслужб РФ, Білорусі, Північної Кореї, Китаю та низки інших країн, які важко назвати демократичними.
Як побудовані відповідні органи провідних країн світу? У США існує Федеральне бюро розслідувань (підпорядковане міністерству юстиції), Управління контртерористичної й фінансової розвідки (підпорядковане міністерству фінансів) та міністерство внутрішньої безпеки. У Франції контррозвідувальна діяльність на території країни та боротьба з тероризмом є прерогативою Головного управління внутрішньої безпеки, підпорядкованого міністерству внутрішніх справ, а боротьбою з контрабандою, відмиванням коштів, незаконними фінансовими операціями займаються Національне управління розвідки та митних розслідувань та Управління фінансової розвідки, які підпорядковані міністерству економіки й фінансів. В Німеччині за контррозвідку відповідає Федеральне відомство з охорони конституції, що підпорядковане міністерству внутрішніх справ, та Служба воєнної контррозвідки. У Великій Британії працюють МІ5 як основний орган контррозвідки й таємної поліції та Національне агентство з боротьби зі злочинністю.
Спеціальні органи провідних країн світу мають, перш за все, контррозвідувальні та антитерористичні функції, а антикорупційними й фінансовими питаннями займаються інші органи відповідного підпорядкування. СБУ досі залишалася прямим нащадком колишнього КДБ у вигляді недореформованої радянської спецслужби. За оцінками вітчизняних експертів, маючи понад 30 тис. співробітників, СБУ у сім разів перевищує чисельний склад британської МІ5 й є більшою ніж у четверо за ізраїльське національне розвідувальне агентство Моссад. При цьому окрім виконання традиційних завдань, притаманних більшості спеціальних служб західних країн (розвідка й контррозвідка), СБУ виконує більшу частину роботи, яка притаманна правоохоронному органу. Тому такі найбільш важливі напрями роботи, особливо в умовах неоголошеної війни, як контррозвідка, контртерористична діяльність, зберігання державної таємниці, часто залишаються осторонь, вважаються другорядними, недофінансуються, недоукомплектовуються.
Розпорошення зусиль СБУ за напрямами боротьби з економічними злочинами й корупцією призводить до різкого падіння ефективності роботи на інших напрямах. Нове керівництво держави на чолі з Президентом здається почало приділяти певну увагу питанням подальшого реформування як антикорупційних органів, так і СБУ. Свідченням цього стала активізація роботи НАБУ й ДБР протягом останніх місяців. Своєю увагою не оминає й СБУ. В стінах РНБО відбулася зустріч представників ЄС, НАТО й США у складі міжнародної консультативної групи з виконуючим обов'язки голови СБУ І. Бакановим і головою РНБО О. Данилюком. Вона була присвячена обговоренню винятково питань реформування СБУ у напрямі позбавлення її не властивих функцій.
Таким чином, з огляду на викладене вище, вважається за необхідне: розроблення нового закону про Службу безпеки України, за яким вона позбавляється функцій боротьби з економічними злочинами й корупцією, що передаються відповідним антикорупційним органам, а основні її зусилля зосереджуються на контррозвідувальній, контртерористичній діяльності, на захисті державності й державної таємниці; проведення подальшого реформування антикорупційного сектору держави, передавши до нього відповідні повноваження СБУ, особливо у частині проведення оперативно-технічних заходів; розроблення нової моделі всебічного контролю за діяльністю СБУ та антикорупційних органів: президентського, парламентського та громадського.
Без реального реформування СБУ у спосіб вилучення функцій боротьби з економічними злочинами й корупцією, що нагально потребує сьогодення, неможливе подальше успішне реформування антикорупційного сектору держави й підвищення ефективності роботи його органів. А це, своєю чергою, сприятиме новому керівництву держави у розбудові сучасної, модерної, європейської України.