Кажуть, що внушаємість суспільства пропорційна його невігластву. Відсоток внушаємих людей, включаючи гіпнабельних, у суспільстві становить 70–80 відсотків. Чим вищий рівень освіченості, тим цей відсоток нібито нижчий. Прямих доказів цьому немає. Німеччина, країна поетів, філософів і музикантів, практично повністю підпала під гіпнотизм ідей Гітлера. Це була країна освічених людей. Але Гітлер став можливим лише після поразки у Першій світовій війні, коли країна була тотально невротизована. Отже, внушаємість скоріше вища у невротизованих націй. До яких, на жаль, належимо й ми. Тому так стрімкі й масові в нас хвилі «зради», так нераціональна наша любов чи ненависть до політиків. Взяти хоча б феномен Надії Савченко. Однак саме приклад Савченко вдалий для того, щоб продемонструвати, що внушаємістю як правило хтось умілий керує. Немає гіпнотичності без гіпнотизерів, немає явища без спостерігача. З огляду на вищесказане не варто дивуватися дивному виттю «громадських активістів» щодо «токсичності» Арсена Авакова.
На жаль, більшість із них — істеричні люди з максимальною внушаємістю й стадними рефлексами. Менша частина керує цим гіпнабельним стадом за гроші. Решта суспільства, на жаль, через невротичність, викликану 28 роками тотальних «негараздів», а потім і війною, легко підхоплює будь-який виттьок кликуш або організованої пропаганди. Нині модний кликушеський тренд — «токсичність» Авакова. Вищать про це насамперед прихильники Порошенка, справедливо вважаючи, що саме завдяки Авакову їм не вдалося сфальшувати вибори й залишити Петра Олексійовича продовжувати позерствувати й крастися. Дивно те, що виттьок підхоплюють й ті, хто голосував проти Порошенка. Аргументація вкрай дивна — мовляв, Аваков — єдиний із старої влади, хто залишився. А це нібито погано. На жаль, але тут, видимо, йдеться вже не лише про невротичність, а й про легкий ступінь дебільності. Тому що будь-яка людина, яка хоч трохи стежить за вітчизняною політикою, зрозуміла б, що саме Аваков був єдиною противагою Порошенкові. Єдиною перешкодою до скочування в барижний авторитаризм Петра Олексійовича.
І, знову ж таки, єдиним гарантом чесних виборів, що було відзначено й іноземними спостерігачами. Можливо, нині вищі про «токсичність» Авакова громадяни вважають, що Арсен Борисович — «сепаратист» і прихильник «російського світу»? Альтернативно обдарованим доведеться нагадати й Майдан, й оборону Харкова, й створення добробатів і НГУ, й безпосередню участь Авакова в обороні країни з перших днів. Без підприємств у РФ, без мальдівських круїзів та так далі. Ах так, забув, він же «рюкзаки вкрав». Але навіть нудно проводити ліквідацію безграмотності з цієї теми, згадувати судові розгляди, що закінчилися, згадувати роль порошенківської СБУ того часу чи кишенькового порошенківського НАБУ. Найбільш вражаюче те, що серед гарячих «патріотів», які виступають за відставку Авакова, чув тезу про те, що хорошим міністром був би Володимир Євдокимов.
Тобто попередній тезис про те, що Євдокимов убив Сашу Білого — вже забули? І про те, що Євдокимов — відвертий русомирець і кишенькові мент Пінчука вже теж забули? На жаль, це також симптом підвищеної невротичності. Це стосується пацієнтів, які підтримали цей загальний по палаті виттьок. Щодо гіпнотизерів — тут усе досить очевидно. Не знаю, наскільки точні дані Ліси Богуцької про те, що Порошенко готує переворот на грудень, але те, що Порошенко сподівається на реванш — це точно. Це видно й з його заяв, з месиджів, які він видає на приватних міжнародних зустрічах, з участившихся контактів із Медведчуком і Левочкіним. І навіть з альтернативного президентського прийому на День незалежності. Порошенко не приховує свого фрондерства. Поки що мирного. Одна надія на те, що своїх грошей Порошенко на переворот пожалує. Але не варто забувати про злобного сусіда. Який цілком імовірно замінить реально «токсичного» Медведчука на більш імпозантного Порошенка. Особливо якщо колишні підлеглі Порошенка зі СБУ допоможуть своєю агентурою з «націоналістичного» середовища.
Що ми, наприклад, спостерігали позавчора на Банковій. Не забудемо, що основна мета Путіна — не Донбас, а вся Україна. А для того, щоб мати міжнародну мовчазну згоду на окупацію України — потрібно довести країну до стану «країни 404», керованої, нестабільної, розривуваної міжусобицями й непередбачуваної. Саме фігура Авакова як гаранта порядку не влаштовує ні Порошенка, ні Кремль. І буде зроблено все, щоб цю фігуру прибрати з шахової дошки. Добре, що президент Зеленський це розуміє. І не прогинається під виттьок внушаємих і їхніх гіпнотизерів. Насправді, саме нині нова влада слаба й уразлива. Заміна всіх топ-менеджерів, ламання старої системи безумовно викличе опір зі сторони «колишніх». Будуть мститися, саботувати, шкодити всіма можливими способами. І з великою й щирою підтримкою від злобного сусіда. І боротися з цим опором і саботажем мають силовики. З яких повноцінним у цей момент є саме Аваков. Тому що Рябошапка ще не вступив у посаду, Сітник їй ніколи й не відповідав, а Баканов опинився в ролі Альоші Карамазова на похмурій гей-тусовці.
Так що на господарстві хоч хто-небудь повинен залишитися, хто вміє поводитися зі зброєю, а не вивчає її ТТХ. Фізіономію Медведчука я виставив на початок статті, тому що думаю, що Віктор Володимирович диявольськи засмучений двома речами. Першою — тим, що Аваков залишився міністром. Другою — тим, що в Кремлі його списали як «кульгаву качку». І лаври за звільнення полонених отримає зовсім інша людина. Разом із повноваженнями на переговорний процес з Україною.