← Назад

Куди йдемо з «Мойсеєм» Зеленським? Суб'єктивний топ перших успіхів і поразок «чорного ящика з 95 кварталу»

2019-08-30 04:49 · ОРД · littoria82
Антикорупційні органи · Бізнес та корпоративні схеми · Енергетика · Земля та забудова · Місцева влада · Оборона та ВПК · Освіта · Правоохоронні органи · Статки та декларації · Суди та судова система · Центральна влада

Відкрити оригінал

«Це фото – квінтесенція ста днів В. Зеленського. Він не показав себе самостійною фігурою зі стратегією в оборонній сфері», — вважає блогер і військовий волонтер Юрій Касьянов. На фото – робочий візит до Дніпра, де юрист Коломойського та голова офісу Президента Андрій Богдан нашіптує главі держави. 29 серпня розпочалася не просто робота Верховної Ради 9 скликання, а почалася нова епоха монокоаліції та сформувалося нове правління. Тепер: або пан, або пропав, оскільки стратегія й тактика у Зе-команди не в порядку. Прихильники Президента вважають, що судити про його успіхи й провали рано: потрібно дочекатися від Зе-парламенту прийняття обіцяних законів – можливості відкликання депутатів та імпічменту Президента, повернення відповідальності за незаконне збагачення, держави у смартфоні та інше. Народ чекає початку роботи нового Кабміну, який послужить благу «маленького українця» – адже саме за поліпшення свого життя голосували на виборах глави держави та ВР.

Ми були серед небагатьох, хто рано помітив у Володимирі Зеленському потенціал. Нас лякали апокаліптичними прогнозами, але вони не справдилися. А Зе пішов далі й розрушив не лише змову Порошенко-Медведчука-Бойка, але й монополію старих «еліт» у найбільш «прикормлених» округах. Разом з експертами оцінюємо перші підсумки діяльності «зеленої влади».

Топ провалів

1. Непосадки

«Весна прийде, сажати будемо» — це передвиборче обіцянка Зеленського лідирувала в очікуваннях різних соціальних груп. Здавалося б, очевидно, що сажає не Президент, а здійснювати тиск на діяльність судів і правоохоронних органів незаконно. Але Зеленський саме це написав на білбордах, і багато виборців, на жаль Петра Олексійовича, мріють, що непопулярний Порошенко та корупціонери з його оточення будуть затримані.

Але, незважаючи на 11 кримінальних справ, судово-правоохоронна система залишається тією ж, і Порошенко має шанси «відкосити» за всіма статтями. Все ще на волі батько й син Гладковські-Свинарчуки. А їхній спільник з «Укроборонпрому» Павло Букін, який попався на «розпилі» оборонного бюджету, досі працює директором держконцерну. В НАБУ, ДБР та СБУ спостерігається метушня, завдання якої показати видимість бурхливої діяльності. Але посадка друга Юрія Луценка заступника міністра Юрія Гримчака (який вимагав 1,1 млн доларів за посередництво) погоди не зробила. Розвалюється, едва почавшись, кримінальне провадження за схемою Роттердам +. Колишній член НКРЕКП Володимир Євдокимов вийшов з СІЗО, суди відмовляються брати під варту інших фігурантів, про пред'явлення претензій основним вигодоодержувачам і мови немає. Букін віддав ОПГ свинарчуків багатомільйонний контракт на поставку російських висотомірів. Угода збагатила особисто Букіна на 10 тисяч доларів. Ціну накрутили в 7 разів: https://bihus.info/armiya-druzi-babki-ch3-visoti-i-vidkati Замість «відрубаних рук» за участь у крадіжці у армії «Пашка» Букін (як його називали свинарчуки) отримав від Порошенка підвищення.

А Зеленський їздить з ним у командировки. На фото – Миколаїв, 17 липня. У своїй промові за 11 липня Володимир Зеленський пройшовся по «прокурорам, які можуть посадити лише свою печінку» й пообіцяв «справедливу юридичну оцінку» всім, хто провинився при Порошенко. І тут же… «пішов по беспределу». Запропонував люструвати всіх, хто мав відношення до управління державою при Порошенко. «Люстрація чиновників часів Януковича пояснювалася причетністю до смертей на Майдані, а правові підстави для заборони на професію чиновникам, які працювали при Порошенко — які? Ніяких», — коментує політолог Володимир Фесенко.

2. Кадри

Є у Президента Зе чимало й вдалих призначень, є гідні люди серед нових членів Кабміну. Але найближчий до Президента кадр — Андрій Богдан служить майже головним дратівником суспільства. Він двічі був членом уряду Азарова й, тим не менше, очолив АП Зеленського, перейменовану в Офіс. Днями інформаційний простір сколихнули новини про кутіж Богдана на курорті для мільйонерів у компанії суддів Верховного суду, чорних юристів і розкрадачів чиновників Мінюсту: https://www.youtube.com/watch? Женихом на цьому весіллі був порошеньківський смотрящий Андрій Довбенко, який раніше працював у проросійського олігарха Курченка. Через юрфірму Довбенка прокачувалися хабарі в 10 тисяч доларів за маленьке питання й мільйони доларів за допомогу в рейдерстві. І в цій компанії на Лазуровому березі голова Офісу Зеленського співав гімн України під дорогим шампанським — як роком раніше в Куршавелі Юрій Косюк: https://www.facebook.com/EuroMaydan/videos/1611186165644381/? Це може служити маркером відсутності боротьби з корупцією, а сам Богдан виглядає гарантом збереження реєстраційної мафії. Тим більше, що молоду мадам Довбенко (наречену) Зеленський призначив у комісію з проведення правової реформи. Вдобавок Богдан не вміє реагувати на критику. Він використав журналістів для вбросу фейка про свою відставку, а у відповідь на обурення заявив, що Офіс Президента спілкується з народом без посередників. Назвав «порохоботиками» всіх, кого обурило швиряння грошима в Сан-Тропе, і це виглядало не краще, ніж випад Зе-нардепа Максима Бужанського на адресу журналістки («тупої вівці»).

«Чиновники, призначені за договірняками, або взагалі з вулиці, не можуть принести нічого, крім шкоди. Таке відчуття, що нардепів у «Слугу» по оголошенню набрали (так і є – у «СН» стверджують, що проводився конкурс і податися могли всі охочі – Прим.Ред). Наприклад, що ми у себе в Луганській області можемо очікувати від голови ОВГА, який був депутатом облради, що голосувала за «референдум 2014р.?» — ругає одне з призначень активіст із Сєвєродонецька Сергій Чуб. Так званий Зе-lift не спрацював у Київській області — «чисто випадково» у ВР від «Слуги народа» практично поголовно пройшли люди з команди забудовника Андрія Ваврища. Він теж пов'язаний корупційними схемами, що процвітали при Порошенко, й має партнерів корупціонерів з команди Януковича, які вже увійшли у ВР від «ОПЗЖ», і це Ваврищ тусив з Богданом на люкс-весіллі.

Критикує кадрові імпровізації й Володимир Фесенко. Йому запам'яталося, як Богдан в одному з інтерв'ю сказав, що рішення часто приймаються на ходу: «У історії з Романом Бессмертним (якого Президент спочатку призначив у Мінську контактну групу, а після гострої критики на його адресу прибрав – Прим.Ред) я теж бачу помилку. Президент призначив Бессмертного, який давно професійний політик, а не дипломат, не з'ясувавши його позицію».

3. Несамостійність

Незважаючи на те, що після повернення Ігоря Коломойського в Україну Зеленський з ним ні разу не зустрічався, тінь олігарха маячить за спиною Зеленського – хоча б у вигляді того ж Андрія Богдана, що нашіптує «правильні» рішення. «Державою керують певні «три товстуни», – поділяється думкою Юрій Касьянов. І навіть називає свою версію «товстунів»: Коломойський, Тимошенко й Аваков. Останній, на його думку, як це не дивно, є найбільш здравомислячим з цієї компанії.

4. Інфантилізм у темі війни й миру

Зеленський емоційно збирався встати на коліна перед Путіним заради спасіння життів, двічі дзвонив і умовляв Путіна «просто перестати стріляти», але це виглядало наївно. Патріотична громадськість обурена відсутністю жорсткої реакції на порушення «хлібного перемир'я» й односторонньому відведенню в районі Ст. Луганської. Станиця вже перетворилася на «сіру зону», а українці продовжують гинути. Можливо, помітивши невпевненість Зеленського, наші західні партнери й почали вимагати виконання «Мінського плану» за формулою Штанмайєра, невигідною для України, від якої ми відмовилися ще в 2016 році?

«На останні місяці відбувається втрата Україною суб'єктності в міжнародних відносинах, – вважає політолог Володимир Кипень, — Як би не оцінювали діяльність Петра Порошенка в питаннях внутрішніх, а в плані зовнішньої політики він привчив західних союзників до формули: «Нічого для України без України». Зараз же договорюються у нас за спиною й щось посилають нам як сигнал Президенту. І що особливо болісно – відчуття відступу й здачі позицій щодо протистояння російській агресії. Це фіксується громадянським суспільством, фіксується армією, і це небезпечно. Особливо на фоні реваншу антиукраїнських сил усередину країни».

Топ успіхів

1. Концентрація влади в одних руках

Розпустивши ВР й отримавши в новій Раді більшість (а тепер уже – й Кабмін), Зе виріс у очах більшості виборців. Політологи з опозиції бачать загрозу диктатури, а «маленькі українці» вважають, що максимальна можливість впливати на майбутнє країни дасть позитивні всходи. Оптимісти очікують тотальної переагрузки. Для скептиків плюс полягає в тому, що у нової влади більше немає універсальної відмазки, якою користувалися всі Президенти: «не вистачає повноважень, опозиція не дає». Більше не потрібно скуповувати голоси у ВР, щоб отримати достатньо можливостей для прийняття реформаторських законів.

Про якісне оновлення говорити рано, але фізичне оновлення – теж плюс, адже, завдяки проникненню у ВР «зелених» нардепів, туди не потрапили багато динозаврів злочинної Системи (наприклад, вірогідний замовник вбивства журналіста Сергієнка).

«Головна перемога Зеленського в тому, що зумів розпочати процес перезапуску влади, — говорить політичний аналітик Олександр Кочетков. – Унікальна склалася ситуація: Президент отримав таку владу, що може не звертати уваги на суспільство. Він заявив, що не піде на другий термін, значить – може призначити на посаду хоч мавпу. Але відповідальність буде на ньому. І він це розуміє». «Несподівано для спостерігачів, завдяки блиц-крігу на виборах у ВР, концентрація влади в одних руках виявилася у Зеленського максимальною, — коментує Володимир Фесенко. — Об'єктивно до вирішення цього завдання прагне будь-який Президент. Порошенку для концентрації влади знадобилося кілька років, однак він не вирішив це завдання повною мірою. Янукович витратив на це завдання приблизно півроку. А Ющенко не вирішив взагалі».

2. Зовнішня політика

Цей пункт можна віднести як до блоку поразок, так і до успіхів. Те саме можна сказати й про шоу замість параду в День Незалежності. Частину патріотів воно обурила, але людям без сформованої ідеологічної позиції сподобалося.

Попитки РФ повернутися у «Велику вісімку» відбуваються на фоні поліпшення відносин Путіна з Францією й Німеччиною. Прихильники Порошенка переконані, що країна «втратила великого дипломата», а Зеленського підводить некомпетентність. Однак, яка вина українського керівництва в тому, що, відчувши запах вигоди від співпраці з РФ («Північний потік 2», джерело нафти й газу, дешева робоча сила для їхніх підприємств на російській території), наші партнери почали відсувати питання міжнародної безпеки на другий план? На думку найрізноманітніших експертів, послаблення інтересу до України — об'єктивна реальність, з якою довелося б рахуватися будь-якому з Президентів.

А досягнення Зе полягає в тому, що всупереч страшилці: «з голограмою з серіалу «Слуга народа» ніхто розмовляти не буде», новому главі держави вдалося не лише не втратити відносини з МВФ, але й – частково упрочити контакти. Його прийняв світовий істеблішмент так, ніби він потрапив у струю моди на неформатних лідерів. «На подив швидко Зеленського почали вітати з перемогою, ще до оголошення офіційного результату виборів. І зараз з ним продовжують спілкуватися лідери – ось що значить 73% підтримки у другому турі», — відзначає Олександр Кочетков. Глобального розвороту України в бік РФ при Зеленському теж не сталося, хоча він й намагається уникати риторики, яка могла б перешкодити переговорам з РФ. «Враховуючи відсутність міжнародного досвіду, Зеленський виявив дуже високу зовнішньополітичну активність — візити в Брюссель, Стамбул, Париж, Берлін… Вперше за 20 років у Київ прилетів прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху… Набір дій досить вражаючий. Зеленський виявився активнішим, ніж очікували, і продемонстрував збереження прозахідного курсу», — хвалить Володимир Фесенко.

3. Зниження тарифів і курсу долара

Безпосередньо обіцянки знизити тарифи Зе не давав, тим більше, що це не належить до обов'язків Президента, однак від нього чекають здешевлення комунальних послуг і приветствуют спроби впливати на формування цін. МВФ вимагає ринкових цін на газ, і цілком можливо, що восени ціна виросте знову. Ну а поки що у порівнянні з липнем у серпні газ для споживачів подешевшав на 5%, у червні ціна з урахуванням ПДВ і вартості доставки зменшилася на 7,3%. Все це аж ніяк не завдяки Зе-команді, а через зменшення ціни на газ на міжнародному ринку.

Але Зеленському й тут пощастило: https://www.youtube.com/watch? Прогнози опонентів щодо долара по 60 грн. не справдилися теж. У порівнянні з аналогічним періодом 2018 року, курс долара сьогодні нижче більш ніж на 10%, а за 4 останні місяці гривня укріпилася на 6%, що дозволило рядовим громадянам трохи впевненіше почуватися, плануючи літній відпустку.

4. Ближче до народу

Зеленський обіцяв прозорість у прийнятті рішень і максимальне народовладдя. І поки – як мінімум, зберігати видимість зворотного зв'язку з виборцями – йому вдається. Народу він здається щирим і вчиняє кроки, що викликають схвалення – як, наприклад, повернення Михайлу Саакашвілі відібраного в нього українського громадянства. Розбірки з «нашкодившими» представниками регіональної влади й митниками – це, звичайно, чистий популізм. Але українці приветствуют «спецефекти» у стилі Олександра Лукашенка, і поки не образилися на Президента за те, що після його «розгромних» зустрічей з чиновниками все повертається на круги своя. Той факт, що Президент Зеленський не їздить на велосипеді навіть у шабат прихильниками й критиками сприймається однаково – як недолік, який потрібно виправляти.

Юрій Касьянов до сумнівних успіхів Президента напівжартома-напівсерйозно відносить й пішу прогулянку на Банкову 20 травня, й дурацтво з пробіжкою по фонтану в Маріуполі. Як гарний піар-хід, а не крок національного лідера, але все ж… «Важливо, що Зеленський намагається посилати позитивні сигнали своїм виборцям. Від нього чекав народ, що він буде «гонити барихів», здійснювати зусилля щодо зменшення ціни на газ — і він намагається це демонструвати. Комунікує з суспільством. Провальною помилкою Петра Порошенка було те, що він відсторонився. Люди перестали йому вірити, а він не знайшов ефективного формату спілкування з народом», — вважає Володимир Кипень.

Висновок: Не встиг накосячити, але де ж стратегія

Суть у тому, що добра половина виборців на багато й не розраховує (щоб не було гірше). Але якщо узагальнити оцінки світлих голів, відсутність стратегії й тактики – проблема нової влади № 1. І це стосується всіх сфер. Відчуття, що Зеленський щиро хоче «зробити країні добре». Але поняття не має — як. І тому діє навмисне.

«Отримавши таку фантастичну підтримку суспільства, влада проседає в сенсі цілевказання, — коментує Олександр Кочетков. — Вона не може продекларувати – куди Україна з цією владою буде рухатися, і що влада буде робити. Де програма дій нового прем'єра? Якщо її немає, давайте організуємо громадську дискусію й обговоримо, куди й як потрібно рухатися. А поки що умовний Мойсей вивів євреїв з Єгипту, але не сказав, що веде їх у Землю обітовану. Куди йдемо – не знаю сам? Такий «Мойсей» не влаштовує Україну. Програма з датами й цифрами – це ж можливість для суспільства розуміти, туди ли ми йдемо. А інакше можна нескінченно бродити по колу».

«Замість стратегії й тактики – «все буде добре», — про те саме говорить й Юрій Касьянов. Але винить не Зеленського, а… «маленького українця». «Ніхто ж не хотів чути, що закінчити війну швидко й без крові не вийде. Якби Зеленський почав говорити правду про те, що чекає Україну при будь-якому Президенті, люди були б страшенно розчаровані. Маленький українець хоче не лідера нації, а такого ж маленького українця, як і він сам. Хоче в Європу й щоб не стріляли. Хоче, щоб ціни на енергоресурси не росли, й щоб від РФ в енергоресурсах ми не залежали. Ніхто не хоче розуміти, що, якщо війна, то потрібно працювати по 7 днів на тиждень і всім ставати в строй. Люди хочуть гарного шоу на Майдані, й щоб можна було їздити в Крим відпочивати… Хотіли такого ж Президента, як самі, такого й отримали. Патерналістське населення привикло все перекладати на господаря, а коли він обанкротиться, буде проклинати його ще більше, ніж проклинали Порошенка або Януковича, хоча самі й є архітекторами цієї чергової поразки України», – поділився з «ОРД» Юрій Касьянов.

Але поки що до розвалу «картонного будиночка надій» далеко. Як показав опитування групи «Рейтинг» в квітні, не менше половини «пересічних українців» готові чекати змін півроку. А молоді виборці з півдня й центру країни готові дати до перших результатів команді нового Президента рік (і більше). Оптимізмом наповнене й серпневе соцопитування тієї ж групи: кількість громадян, які вважають себе патріотами України у всіх регіонах перевищує 75% ( http://ratinggroup.ua/research/ukraine/dinamika_patrioticheskih_nastroeniy_ukraincev_avgust_2019.html ). 65% опитаних ідентифікують себе як громадянина України (на сході країни 51% опитаних заявили так). А якби загальнонаціональний референдум про проголошення незалежності України відбувся зараз, 82% українців виступили б «за».

Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Кучерива фіксує зростання віри в краще майбутнє – про це говорять результати дослідження, представленого напередодні 28 річниці Незалежності. Вперше за 15 років кожен другий опитаний українець заявив, що події в нашій країні розвиваються в правильному напрямку ( https://dif.org.ua/article/gromadska-dumka-ukraini-na-28-rotsi-nezalezhnosti-derzhavi ). Така оцінка переважає у всіх регіонах й у всіх вікових групах.

#Зеленський #Україна #Політика #Влада #Реформи #Стратегія #Вибори #ІванСпринський #ІванСпринськийРозслідування #ІванСпринськийЖурналіст #ІванСпринськийЖурналістськіРозслідування