Демонстративне та дерзке політичне вбивство чеченця-кістинця Зелімхана Хангошвілі в центрі Берліна підтверджує, що російські спецслужби не розкаялися після справи Скрипалів. Машина російського державного тероризму має довгі щупальця й часом дозволяє розкрити неприємні політичні епізоди з життя колишнього керівництва Грузії.
23 серпня в парку Малий Тіргартен, розташованому в самому центрі Берліна неподалік від будівлі Рейхстагу та урядового кварталу, був застрелений політичний біженець з Чечні Зелімхан Хангошвілі. Він йшов до мечеті й по дорозі був застрелений двома пострілами чоловіком на велосипеді. Німецькі ЗМІ взяли цю резонансну подію під пильний контроль. Авторитетний німецький журнал Der Spiegel охарактеризував летальний інцидент як «професійно спланований і здійснений замовний убивство». Саме ця версія нині є пріоритетною у слідчих органів ФРН.
Одна зі свідків вбивства охарактеризувала його як смертну кару. Після її виконання вбивця почав спритно замітати сліди. Він зняв перуку, кинув велосипед у річку Шпрее, що протікала поруч, а потім і пістолет з глушником марки Glock 26 калібру 9 міліметрів. Важливо зазначити, що цю модель називають «зброєю професіоналів» — це мініатюрний високоточний пістолет, яким користуються у спецслужбах. Виходить, що вбивця був досвідченим кілером. Після «позбавлення від улік» стрілець почав втечу на заздалегідь підготовленому мопеді. Але завдяки пильності двох молодих хлопців, які повідомили в поліцію про чоловіка з дивною поведінкою, його вдалося швидко розшукати й затримати. Оперативникам також удалося виловити з річки велосипед і знаряддя злочину. Щодо особи вбивці, то затриманому 49 років, він має російське громадянство, родом із Сибіру, його звуть «Вадим Сергійович». Ім'я взято в лапки, оскільки органи безпеки Німеччини вважають його вигаданим, а сам паспорт — підробленим. На допиті, як пише видання Süddeutsche Zeitung, затриманий поводить себе дуже холоднокровно й повністю заперечує свою вину.
У той же час Bild повідомляє, що при собі у росіянина знайшли велику суму готівки й паприку — один зі способів дезорієнтувати поліцейських собак. Поведінка «В. С.» незадовго до нападу на Хангошвілі була «дуже підозрілою»: він приїхав у Німеччину всього за кілька днів до вбивства уродженця Грузії. Спочатку він перебував у Парижі, звідки вже добирався до Берліна. Крім того, як уточнила Süddeutsche Zeitung, у нього вже був зворотний квиток у Росію. У квартирі, яку він снімав, знайшли велику суму грошей. Під час допиту росіянин, зазначила Tagesspiegel, вимагав запросити представника російського консульства. Прокурор ФРН Ральф Книспел заявив журналістам, що до вбивства причетна ще одна людина, але наразі не вдалося встановити її особу.
У Німеччині не одразу зрозуміли суть злочину. «Велосипедист убив пішохода», «Росіянин убив грузина», «У Берліні убитий ісламіст» — у перші години після вбивства саме такі заголовки мелькали в пресі. Поширювалася інформація, що чеченці-емігранти в Німеччині активно залучені до злочинного світу, контролюють проституцію й торгівлю наркотиками. Отже, смерть Хангошвілі могла бути наслідком рутинних внутрішніх розборок у злочинному світі Німеччини. А пістолетами марки Glock, мовляв, у Німеччині з 1990-х років торгує албанська мафія.
Але з часом у поліції й прокуратури склалася зовсім інша картина: не виключено, що Німеччина зіткнулася з замовним убивством, що нагадує розправи російських спецслужб над чеченцями, які живуть за кордоном. До того ж деякі джерела в чеченській діаспорі Берліна повідомили, що кілер «Вадим Сергійович» працює на ФСБ. Саме після цього, крім поліції й Генеральної прокуратури ФРН, до розслідування вбивства Хангошвілі підключилася Федеральна служба захисту конституції — німецька контррозвідка. Зазвичай контррозвідку підключають у ФРН до розслідування кримінальних справ, якщо за вчиненням злочину можуть стояти спецслужби іноземних держав. У цьому випадку йдеться про діяльність представників російської розвідувальної спільноти.
Члени сім'ї вбитого підкреслюють, що причетність російських спецслужб крайне вірогідна. «Зелімхан боровся за незалежність свого народу в чеченській війні, він був активним воїном. Російські спецслужби могли бути зацікавлені в ньому. Хто ще? Я точно знаю, що він був невдоволений грузинським розслідуванням і саме тому вирішив покинути Грузію», — повідомив родич Хангошвілі телеканалу «ТВ Пірвелі».
29 серпня 2012 року МВС Грузії заявило про виявлення озброєної групи в ущелині Лопота (регіон Кахетія), за версією МВС, що прийшла з Дагестану. До її складу входили чеченці, які отримали статус біженців у західних країнах. Під час спеціальної операції в околицях села Лапанкурі були звільнені мирні жителі, три спецназівці загинули, п'ятеро були поранені, 11 передбачуваних бойовиків були убиті. Народний захисник Грузії Уча Нануашвілі не виключив, що до спеціальної операції могли бути причетні спецслужби Росії. Хангошвілі тоді виступав у ролі переговірника з бойовиками, і видимо йому цього не забули. У 2015 році в Тбілісі на нього було здійснено замах. Під час обстрілу його машини він отримав поранення руки.
Після цього Хангошвілі перебрався спочатку в Україну, а потім у країни ЄС, де в итогу його все одно дістали. «Зелімхан був невинуватий у трагічній розв'язці спеціальної операції в Лапанкурі. Він був єдиною людиною, яка наважилася піти на переговори з бойовиками в ліс. Спочатку було підозрення, що ліквідація Зелімхана була здійснена саме з цієї причини, але потім це підозрення пропало. Ми більше підозрюємо російські спецслужби, те саме говорять німецькі ЗМІ й прокуратура», — заявила родичка покійного Нона Хангошвілі.
26 серпня 2019 року прокуратура Німеччини видала дозвіл на перевезення тіла Хангошвілі в Грузію для поховання, яке відбулося 29 серпня в селищі Дуіші Ахметського муніципалітету. У день похорону один із старійшин Панкіського ущелини Грузії Малхаз Мачаліквашвілі заявив, що крім росіян відповідальність за смерть Зелімхана Хангошвілі лежить і на владах Грузії. «У Панкісі впевнені, що вбивство Хангошвілі пов'язане з його минулим, коли він воював у Чечні проти російських військ. Але винні в його смерті й грузинські влади, коли вони цілеспрямовано не стали розслідувати справу про замах на нього в центрі Тбілісі, після чого йому довелося покинути Грузію й просити притулку в Німеччині», — повідомив Мачаліквашвілі.
Те, що його вбивство було політичним, підтримують представники чеченської діаспори в Європі, і вони чітко вказують на росіян. «Зелімхан був не публічною людиною», — сказав 27 серпня керівник німецького відділення Міжнародної асоціації «Мир і права людини» Аслан Арцуєв. Представники чеченської діаспори «однозначно вважають, що вбивство вчинено спецслужбами Росії», заявив він. Керівник чеченської діаспори Стамбула, директор громадської організації «Кавказдер» Алі Вісхаджієв підкреслив, що Хангошвілі був польовим командиром у період чеченської війни, він був відомою особою, мав серйозний авторитет серед чеченців у Грузії. На початку другої військової кампанії він брав участь у військових діях. На його думку, вбивство однозначно політичне, оскільки Хангошвілі до цього вже намагалися убити в Грузії.
У інтерв'ю виданню «Еха Кавказу» представник Ічкерії за кордоном Хусейн Іханов зазначив, що слід від вбивства Хангошвілі веде до російських спецслужб. «Це не перше й не останнє вбивство чеченців за кордоном. У Стамбулі було досить багато вбивств чеченців, де були замішані російські спецслужби», — цитує його видання. Іханов акцентував увагу на тому, що чеченці, які отримали притулок у Європі, не перебувають у безпеці. Крім того, за його словами, багато емігрантів з Чечні в Європі є прихильниками Рамзана Кадирова.
У підсумку 28 серпня заяву щодо вбивства Хангошвілі зробив голова уряду Чеченської Республіки Ічкерія Ахмед Закаєв. У ній він підкреслив, що демонстративний характер вбивства Зелімхана Хангошвілі у громадському місці вдень і при свідках має схожість з убивством політичного біженця з Чеченської Республіки Умара Ісраїлова, яке було вчинено кілерами в столиці Австрії Відні в січні 2009 року, а також з розстрілом у травні 2013 року почесного консула Чеченської Республіки Ічкерія в Туреччині Медета Онлу. Також Закаєв поклав відповідальність за вбивство Хангошвілі на російські спецслужби.
«Уряд Чеченської Республіки Ічкерія, що діє за кордоном, неодноразово попереджав міжнародну громадськість про небезпеку заигрування з злочинним режимом, встановленим у Росії. Як відомо, у Російській Федерації в липні 2006 року був прийнятий закон про операції спецслужб за межами Росії. Терористичні акти, вчинені російськими спецслужбами, забрали життя колишнього президента ЧРІ Зелімхана Яндарбієва в Катарі, Олександра Литвиненка в Лондоні, громадянина Чеченської Республіки Ічкерія Ісламу Джанібекова в Стамбулі й багатьох інших». Також Закаєв звернувся до влад усіх країн Європейського Союзу, які надали притулок чеченцям і гарантували безпеку проживання на своїй території, докласти максимум зусиль у питаннях забезпечення захисту чеченців від актів насильства й убивств.
Перебуваючи в Лондоні, голова чеченського уряду не відчуває себе в безпеці й у цьому контексті згадав історію «інциденту в Солсбері», коли двоє співробітників ГРУ у березні 2018 року намагалися убити бойовим газом класу «Новічок» з нервово-паралітичною дією колишнього полковника ГРУ Сергія Скрипаля й його дочку Юлію. Що характерно, розслідування вбивства Хангошвілі може стати для росіян новою «справою Скрипалів» і привести не лише до серйозних ускладнень у російсько-німецьких відносинах, але й до нового пакету міжнародних санкцій проти Кремля.
У цьому контексті не буде зайвим нагадати деякі деталі біографії Хангошвілі й можливі нові жертви терористичної машини Путіна. Загиблого Зелімхана Хангошвілі в ЗМІ позиціонують по-різному: для чеченців, панкісців і грузинів він герой і борець за незалежність, а для росіян — бойовик і терорист, який підривав цілісність РФ і з яким не гріх розквитатися де б він не знаходився й використовуючи будь-які засоби. Саме така логіка характерна для керівництва ФСБ, а також кадирівців.
Під час другої військової кампанії в Чечні Хангошвілі був командиром Збройних формувань Чеченської Республіки Ічкерія аж до 2005 року. Безпосередніми начальниками Хангошвілі в «Ічкерії» були Шаміль Басаєв і Абу аль-Валід — ідеолог ваххабізму з Саудівської Аравії, близький знайомий Усами бін Ладена, убитий у 2004 році в Веденському районі Чечні. У роки правління президента Грузії Едуарда Шеварднадзе країна підтримувала прихильників «Ічкерії», які осіли головним чином у Панкіському районі, а в Тбілісі функціонувало офіційне «посольство Ічкерії».
На знак подяки в серпні 2008 року чеченський загін, зібраний Хангошвілі в Панкісі, воював на боці грузинської армії з метою стримати російську агресію. Але в біографії Хангошвілі не все так просто. Він дійсно був дуже близьким помічником Шаміля Басаєва й Аслана Масхадова. Наприклад, російський Telegram-канал Directorate 4, що стежить за активністю бойовиків, назвав Зелімхана Хангошвілі близьким соратником Аслана Масхадова й опублікував їхнє спільне фото під час рибалки. Щодо Басаєва, то при ньому Хангошвілі командував однією з бойових груп чисельністю в 50–60 бійців.
І тут важливо зазначити, що Басаєв ще зі часів грузино-абхаської війни (1992–1993 роки) дуже тісно пов'язаний з ГРУ ГШ РФ. В абхаському конфлікті Шаміль Басаєв очолював загін чеченських добровольців, який добре проявив себе під час боїв з грузинськими частинами. За це він був призначений командуючим Гаграським фронтом, командуючим корпусом військ Конфедерації гірських народів Кавказу, заступником міністра оборони Абхазії, радником головнокомандуючого збройними силами Абхазії. Його батальйон спеціального призначення готували з важкої зброї й техніки офіцери 345-го парашутно-десантного полку, дислокованого тоді в Абхазії, а з тактики, мінно-підривної справи й інших спеціальних дисциплін — фахівці ГРУ.
Бувший начальник Центру громадських зв'язків ФСБ Олександр Михайлов заявляв, що «великий внесок у формування Басаєва як військового фахівця й професійного диверсанта внесли російські військові спеціалісти й радники, які працювали на абхаській стороні». Шаміль Басаєв у Грузії, а потім у Чечні, працював в одній связці з російським ГРУ і вирішував поставлені ними завдання. Він був організатором резонансних терактів у Буденновську й інших місцях Росії, які в итогу зняли з порядку денного можливість визнання незалежності Чечні. Голова Народних зборів Чечні Дук-Ваха Абдурахманов стверджував, що Басаєв був кадровим офіцером ГРУ, подібні заяви робилися також президентом Інгушетії Русланом Аушевим. Генерал-майор КДБ СРСР у відставці Ю. І. Дроздов зазначав, що Басаєв був одним із керівників підрозділу спеціального призначення, причетного до військових операцій.
Оскільки Хангошвілі був довіреною особою Басаєва, то він також міг мати зв'язки з ГРУ. Але це не завадило йому за інформацією Der Spiegel на своїй батьківщині в Грузії також стати довіреною особою органів безпеки. Він був надійним партнером у боротьбі проти російського впливу й виступав у ролі стабілізуючого фактора в конфліктах, наприклад, у своєму рідному регіоні Панкісі. Хангошвілі потрапив у фокус уваги громадськості Грузії у 2012 році під час спеціальної операції в Лапанкурі, коли він допомагав грузинській поліції в переговорах з озброєними бойовиками. Спеціальна операція, відома як операція Лапанкурі, була названа тодішнім президентом Михеїлом Саакашвілі «спробою провокації» й «перевіркою військової готовності Грузії» з боку північнокавказької військової групи.
Однак рік потому Хангошвілі заявив, що група бойовиків не перетинала кордон з Північного Кавказу, а була сформована міністерством внутрішніх справ Грузії. Згідно з звітом, кількість загиблих також була завищена, і загинуло не 11, а 7 осіб. Під час конфронтації в Лапанкурі разом з Хангошвілі також брав участь у переговорах з бойовиками Ахмед Чатаєв.
Чатаєв був членом ІДІЛ, підозрюваним турецькими спецслужбами в організації атаки в Стамбульському аеропорту 2016 року, яка забрала життя десятків людей. За даними Служби державної безпеки Грузії, він підірвав себе під час контртерористичної операції на вулиці Габріеля Салосі в Тбілісі 21–22 листопада 2017 року. Є вагомі докази на користь того, що Чатаєв працював на ФСБ. Зокрема, коли він у 2012 році брав участь у бойовій операції в ущелині Локота в Грузії в складі групи Імарату Кавказ. В операції загинули майже всі учасники, і пізніше деякі представники Імарату Кавказ заявили, що вона була провокацією й пасткою, в яку їх заманили. Чатаєв у тій операції вижив. А один з її учасників — Мансур з Самашек звинуватив його в тому, що він був «кротом»-провокатором, який мав завдання заманити загін у западню. На обґрунтування цього вказувалося, зокрема, й на те, що один з командирів Імарату Кавказ на території Дагестану отримав інформацію про наявність у загоні Чатаєва «крота» ФСБ і проінформував його про це, але інформація ним була проігнорована, унаслідок чого загинули люди.
Ці дані суперечать словам Хангошвілі щодо грузинського походження інциденту в Лапанкурі, що змушує замислитися над тим, в чиїх інтересах він діяв. У травні 2015 року Хангошвілі сидів у своїй машині, коли на нього напав невідомий, вистрелив у нього вісім разів і скрився. Хангошвілі був поранений, однак зумів добратися до лікарні, де його прооперували. Згодом правоохоронці Грузії не дуже активно розслідували замах, і після підпалу квартири Хангошвілі перебрався в Україну.
Тут при екс-президенті Грузії Михеїлі Саакашвілі він став його радником, а також помічником голови одеської міліції, екс-заступника МВС Грузії Георгія Лордкіпанідзе. У нього не було особливих проблем, поки його патрон Саакашвілі не вступив у конфлікт з президентом України Петром Порошенком. Після відставки Саакашвілі в листопаді 2016 року Хангошвілі покидає Україну й отримує політичний притулок у Німеччині. У підсумку на німецькій землі він і знайшов свою смерть. З цього приводу 27 серпня Саакашвілі висловив свої співчуття в Twitter, при цьому підкреслив, що за убивством стоїть російська спецслужба, не уточнивши яка саме.
Якщо Хангошвілі мав зв'язки з ГРУ, то тоді це могли бути саме вихідці з ФСБ, про що вже вказувалося вище. У той же час у самій Грузії далеко не всі добре висловлюються про Саакашвілі, його минуле й про його президентство. Зокрема, бувший високопоставлений грузинський чиновник Вахтанг Маісая в одному з інтерв'ю говорив про те, що Саакашвілі підіграв росіянам, піддавшись на провокації, які переросли в серпневу війну в Південній Осетії. Також він фактично здав росіянам укріплений район Кадорі. Що найцікавіше, потім Саакашвілі арештовував тих людей, які воювали з російськими військами. Також відзначається, що він допомагав незаконним міжнародним ісламістським організаціям, які офіційно в США, країнах НАТО й ЄС вважалися міжнародними терористичними організаціями. Тут могла відбуватися взаємодія агентів російських спецслужб, як у Чечні, так і в Грузії. Підтвердженням чому виступає «справа Лапанкурі». «Диверсія» з участю бойовиків, яких готували грузинські спецслужби, не вдалася, і Саакашвілі наказав ліквідувати групу диверсантів-невдах.
У живих залишилися лише Тимур Махаурі (куратор операції, який втік у Туреччину й був там арештований як агент російських спецслужб), Ахмед Чатаєв і власне Зелімхан Хангошвілі. Перші двоє загинули восени 2017 року: Махаурі під час вибуху його автомобіля в Києві, а Чатаєв під час спеціальної операції грузинських спецслужб у Тбілісі. Тепер настав черга й Хангошвілі. Він останній фігурант «справи Лапанкурі», який міг розповісти про специфіку роботи російських спецслужб у питанні підготовки чеченських бойовиків на території Грузії в ті часи й про всі сторони, залучені в цей процес. Формується чергова інформаційна бомба, подібна справі Скрипаля, що вказує на поглиблення протистояння між російськими спецслужбами ФСБ і ГРУ. При цьому тінь їхної боротьби, оформлена у вигляді російського державного тероризму проти небажаних, падає на дуже високопоставлених чиновників, хоч навіть і колишніх.