За два місяці перед першим туром президентських виборів «смотрящий за мінюстом» Андрій Довбенко та його наближений екс-міністр юстиції Петренко «осчастливили» користувачів відкритого реєстру нерухомості. У лютому 2019 року багато зареєстрованих користувачів електронного реєстру нерухомості виявили, що більше не мають до нього доступу. Сайт кабінету електронних сервісів Мінюсту запропонував для відновлення доступу пройти повторну реєстрацію з обов'язковим використанням електронного цифрового підпису (ЕЦП).
Дещо історії. Завдяки реформам екс-міністра юстиції Петренко, за гранти міжнародних організацій, у жовтні 2015 року запрацював відкритий електронний державний реєстр речових прав на нерухоме майно (ГРВП). Це означало, що будь-яка людина, чи то громадянин України або іноземець, особа без громадянства, могла отримати відкритий доступ до електронного реєстру нерухомості. Для цього необхідно було лише пройти верифікацію та активувати поштову скриньку на порталі Mail.gov.ua.
До недавнього часу для входу в Кабінет електронних сервісів користувач міг обрати три способи входу до реєстру: через логін та пароль поштової скриньки; за допомогою ЕЦП; через Bank ID – спосіб верифікації громадян через банки для надання адміністративних послуг через Інтернет. Однак 04 лютого 2019 року, як раз перед черговими виборами президента України, Мінюст вирішив «поліпшити» якість доступу до відкритих реєстрів нерухомості. На сайті Кабінету електронних сервісів було вивішено оголошення про зміни в порядку отримання інформації з ГРВП. Суть цих змін полягала в необхідності пройти повторну авторизацію шляхом реєстрації користувача на порталі електронних послуг «Онлайн дім юстиції» з обов'язковим використанням електронного цифрового підпису. Другим сюрпризом для користувачів стала зміна оплати за надання інформації з ГРВП. Раніше, до лютого 2019 року, при пошуку інформації за найменуванням власника реєстр за 23 гривні видавав інформаційну довідку, у якій розкривалися записи по всім об'єктам нерухомості, а також арештам та іншим обтяженням на майно.
Тепер же, якщо в реєстрі будуть знайдені кілька записів про об'єкти нерухомості, то щоб отримати інформацію про них, потрібно платити по 23 гривні за розкриття кожного запису. Більше того, тепер також окремо потрібно оплачувати інформацію про арешти, накладені на власника об'єктів нерухомості. У зв'язку з цими «поліпшеннями» до регулятора виникає низка питань.
Питання №1. Невже у держателя реєстру нерухомості є така необхідність додатково заробляти на кожному запиті про кожен окремий об'єкт нерухомості, що знаходиться у одного й того ж власника? Держателем ГРВП є Державне підприємство «Національні інформаційні системи». Це підприємство було створено чотири роки тому, у травні 2015 року. Одночасно з реєстрацією ДП «НАІС» Андрія Довбенка запрошують «дивитися» за мінюстом. Згідно з даними єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ДП «НАІС» належить до сфери управління Міністерства юстиції України та є господарським підприємством, що діє на основі самофінансування. Собівартість кожного інформаційного запиту в ГРВП становить 20 гривень, 3 гривні становить комісія, яку бере собі платіжна система за кожну транзакцію.
Отже, за весь час існування ДП «НАІС» по стану на липень 2019 року видало близько 169 мільйонів інформаційних довідок. Лише за минулий рік ДП «НАІС» отримало 524 мільйони гривень надходжень від реалізації адміністративних послуг. І це лише одна з корупційних кормушок, на фінансових потоках яких пасеться Андрій Довбенко. Чого тільки варта побудована ним система вимагання грошей за рішення так званої анти-рейдерської комісії, у якій ціна будь-якого питання починається від 10 тисяч доларів і до космічних висот. Усі ці «анти-рейдерські» рішення переглянуть, а деяких учасників повторно «обілетять».
Питання №2. Чому наша держава формально заявляє про підтримку іноземних інвесторів, а насправді ущемляє їхні права? Адже для того, щоб стежити за своєю власністю в Україні, іноземному інвестору тепер необхідно: особисто приїхати в нашу країну з метою отримання сертифіката електронного цифрового підпису; або знайти в Україні людину, на яку видати довіреність на отримання ЕЦП, заплативши при цьому за апостиль та переклад документів. При цьому інвестор піддається ризику шахрайського використання третіми особами своєї цифрової підписи; або звертатися до посередників: нотаріусів, адвокатів, які будуть просити собі мінімум по 200 гривень за кожен такий інформаційний запит.
Питання №3. Чому в інших країнах будь-який користувач може мати віддалений відкритий доступ до їхніх реєстрів нерухомості без отримання ЕЦП, а в Україні це тепер стало неможливим? Як приклад наведемо Росію, де, як відомо, теж не дуже добре обстоять справи з відкритими даними. У них існує своя специфіка отримання виписки з реєстру. Держателем електронного реєстру нерухомості в РФ є Федеральна служба державної реєстрації, кадастру та картографії «Росреєстр».
Виявляється, що отримати цікавлячу інформацію про російську власність може будь-який користувач, незалежно від наявності у нього російського ЕЦП. При поданні запиту за допомогою ЕЦП відповідь росреєстру формується в момент підтвердження оплати. У разі подання запиту без використання ЕЦП росреєстр надсилає відповідь протягом 3–5 днів. Тобто, тепер, завдяки старанням Довбенка та Петренко у нас з доступом до реєстру нерухомості справи обстоять ще гірше, ніж у Росії.
Висновки поки що невтішні. Україна декларує гармонізацію внутрішнього законодавства з європейським правовим полем, освоюючи солідні гранти на створення відкритих даних. Однак на користь політичних течій, таких як президентські вибори, вводяться штучні обмеження на доступ до інформації реєстру нерухомості. Залишається сподіватися на те, що нова влада звернеться увагу на ущемлення прав користувачів реєстру нерухомості та змінить на краще свою державну політику у сфері доступу до інформації.
Також до держави виникає важливе питання: яка ефективність та користь для народу України від діяльності всіх правоохоронних органів у справі виявлення та боротьби з корупційними схемотворцями, зокрема печально знаменитого своїми наїздами на айтібізнес департаменту кібербезпеки СБ України (за час існування не існує кримінальних справ, за якими винесено обвинувальний вирок, крім як за мікрофонами в брелках), у функціональні обов'язки якого як раз входить виявлення та припинення подібної протиправної діяльності. Але виявилося, що заступник куратор Фролов та керівництво цього департаменту – Климчук та його заступник, а нині новий начальник Кулешов не лише в темі, але й у частці, отримували та отримують премійні відрахування від цієї діяльності, закупівель обладнання та програмного забезпечення не лише для мінюсту, але й для інших міністерств та відомств. Раніше ми вже писали про те, що за наявною інформацією відразу після свого призначення Кулешов позвонив низці керівників відомств та постачальників з нагадуванням, що тепер усі фінансові питання необхідно вирішувати вже з ним, а не з Фроловим та Климчуком.