Прямо перед нами розгортається надзвичайно цікава активність у німецьких та російських ЗМІ, яка свідчить про те, що «гібридна війна» між ФСБ та ГРУ Генштабу РФ не припинялася ні на мить і, більше того, посилилася. Приводом став черговий провал ГРУ — вбивство в Берліні Зелімхана Хангошвілі, причому вбивцю затримано, а за твердженням очевидців злочину, спосіб його скоєння сильно нагадував страту. Далі починається найцікавіше — німецькі видання, зрозуміло, але те, що версію щодо організації та участі ГРУ Генштабу у берлінському вбивстві крім інтернет-платформ почала «розкручувати» серйозна російська преса: Lenta.ru, novayagazeta, meduza, rambler і навіть «Московський комсомолець», говорить про те, що надійшов «замовлення» на дискредитацію військових розвідників на внутрішній арені перед Путіним, з високою ймовірністю від ФСБ. Проміжною метою, видимо, є формування «у першого» думки (з урахуванням справи «Скрипалів») про вихід ГРУ з-під контролю та необхідність «поставити» його в потрібні рамки. Кінцевою, поки що нереалізованою мрією «конторі» ще з радянських часів є бажання взяти ГРУ під свій повний контроль, наприклад, за рахунок призначення у керівництво органу «своїх людей»..
Коротко про те, про що йдеться. Вбивця приїхав у Німеччину через Францію з щойно виданим закордонним паспортом на ім'я Вадим Андрійович Соколов, з датою народження 20 серпня 1970 року (насправді такої людини не існує ні в одній базі, включаючи базу російських паспортів), який був виготовлений за 10 днів до планованої поїздки, і раніше під таким іменем за кордон ніхто не подорожував. Це — прямий зв'язок з державою РФ, тому що навіть якби «Соколову» вдалося підробити паспорт самостійно, він без допомоги російських спецслужб не зміг би пройти прикордонний контроль, оскільки система автоматично зіставляє дані відсканованого паспорта з системою Роспаспорт, де такої людини не числиться. Таким чином, або він проходив кордон у особливому порядку, або тоді він був у системі Роспаспорт і пізніше був звідти видалений (і те, й інше неможливо без офіційного залучення російських спецслужб). Пройшло зовсім небагато часу, і в пресі пішла досить активна «хвиля» повідомлень про крайню некомпетентність ГРУ, про їхній «вагомий внесок» у «нейтралізацію» деяких успіхів російської зовнішної політики щодо «потепління» або навіть «перезавантаження» відносин РФ із Заходом.
Це, до речі, правда — гіперактивність ГРУшників, видимо, привела до того, що в Європі накопилася певна критична маса і навіть найбільш «лояльні» до Кремля країни почали розуміти, що фінансовий позитив від співпраці з Росією почав «перевішувати» ризики від неї і готові займати більш жорстку позицію щодо РФ. На цьому тлі погіршення російсько-німецьких відносин — це, так би мовити, побічний ефект. Виникає питання: а чи не підставила сама ФСБ «кролика Роджера»? Судіть самі — в оригіналі розслідування The Insider прямо вказувалося, що проходження паспортного контролю «Соколовим» відбувалося за допомогою ФСБ, це й зрозуміло — кордон це їхня парафія, але при перепубліковуванні «контора» була замінена на аморфні «російські спецслужби». Тобто можна припустити два варіанти реального розвитку подій. По-перше, у ФСБ як мінімум знали, що якась «ненаписана» людина, скоріше за все злочинець, щойно отримавши закордонний паспорт з якимись цілями, виїжджає в ЄС. Організація спостереження, фіксація отримання ним зброї та інші «дії», що ведуть до чогось «цікавого», — для «контори» на території Франції та ФРГ не становить ніяких проблем.
Виникає питання: ніхто й ніде не вказує, ЯК САМЕ був затриманий «Соколов», що приводить до іншого питання: а чи не ФСБ це сприяла? Варіантів «злиття» потрібної інформації доблесній німецькій поліції — безліч. По-друге, на всьому цьому тлі не дуже фантастичною видається версія про те, що сама ФСБ «спрацювала» під ГРУшників, адже чудово знаючи форми та методи їхньої роботи, «підставити» військову розвідку простіше простого. На користь цього говорить той факт, що прямо зараз між двома російськими спецслужбами йде найжорстокіша боротьба за контроль над окупованими територіями України та Абхазії, тут не до сентиментів — будь-яке послаблення конкурента, як мінімум, приведе до перемоги на цих «локальних фронтах» і великих грошей, які до цього прилягають. До речі, Суркову — «привіт» — є ймовірність, що його ГРУшна «крівля» у цих питаннях буде вести себе незвично «тихо». Причому ФСБшники у разі погіршення відносин РФ з ЄС взагалі нічого не втрачають — виїзд у Європу приватним чином Путін їм все одно заборонив, а те, що російські громадяни будуть «менше по європах шастати», взагалі плюс — їх так легше контролювати.
Слід враховувати, що, можливо, це вже третій із «явних заходів» ФСБ на встановлення контролю над ГРУ, а перші два можна вважати «напівреалізованими». Тривалість перебування на посаді головного військового розвідника Росії в останній час становить два роки. Таємничі смерті колишніх керівників «лицарів плаща й кинджала» Сергуна (за офіційними даними 3 січня 2016 року в будинку відпочинку ФСБ!? «Москвич», а за думкою приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor він загинув 1 січня 2016 року в Ліване) та Коробова (помер 21 листопада 2018 року і якому за наполегливо циркулюючими в Міноборони РФ чутками раптово стало погано після його зустрічі з Путіним у вересні того ж року) не були в повній мірі реалізовані «конторою», але створили передумови до послаблення військової розвідки. Кандидат від ФСБ на посаду голови ГРУ теж давно готовий — це уродженець Ленінграда (хто б сумнівався) генерал Сергій Гізунов, якого деякі називають очима та вухами Путіна у військовій розвідці. Біографія путінського «смотрящого» суворо засекречена, однак відомо, що він як мінімум брав участь, а скоріше за все курував роботу «російських хакерів», які своєю діяльністю «засвітилися» по всьому світу.
«Лубянські» мають терпіння — те, що не вийшло у 2018 році, цілком може реалізуватися у 2019 році. Ставки дуже високі, та й реалізація майже столітньої мрії про «чекістський» контроль над ГРУ — хіба вона не варта того? При розвитку такого сценарію в перспективі можна буде «добратися» і до Шойгу з Пригожиним, адже люди такого складу характеру можуть жити лише в умовах власної монополії і ніяк інакше. Порівняння тільки одне — з павуками в банці, де вижить найсильніший. З урахуванням вищевикладеного вже не викликає здивування деяке «оживлення» публікацій про, хоча б опосередковану, «роль і місце» ГРУ у справах, пов'язаних з МН17, перевротом у Чорногорії, хакерськими атаками, Скрипалями тощо — на війні всі засоби дозволені. Загалом запасайтеся попкорном — буде весело, та й багато чого цікавого дізнаємося.